Постанова № 69922888, 26.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20081/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2017 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атіс-Україна» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атіс-Україна» (надалі за текстом - «ТОВ «Атіс-Україна») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 2162615147 від 07.10.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1 336 801 грн. та податкового повідомлення-рішення № 3042615147 від 27.12.2016 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 747 578 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві (надалі за текстом - «ГУ ДФС у м. Києві»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.08.2016 р. по 07.09.2016 р. посадовцями ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Атіс-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.

Результати перевірки оформлено актом № 151/26-15-14-07-01-10/36791760 від 14.09.2016 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 134, 135, 138, 139, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») наслідок чого занижено податок на прибуток на 1 053 096 грн. та податок на додану вартість на 1 131 043 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

За даними видаткових та податкових накладних, карток бухгалтерського обліку ТОВ «Атіс-Україна» придбало у ТОВ «Формула-Профіт» хомути та кулькові крани на загальну суму 501 216 грн. 76 коп., у т.ч. 83 536 грн. 12 коп. ПДВ.

Згідно видатковим та податковим накладним позивач придбав у ТОВ «Сейл Сістемс» сталеві відводи та полімерну шпаклівку на суму 376 235 грн. 99 коп., у т.ч. 62 706 грн. 03 коп. ПДВ.

У картці рахунку бухгалтерського обліку № 631 ТОВ «Атіс-Україна» відобразило придбання товарів у ТОВ «Аларт-Трейд».

Відповідно до договору № ДГ-26/886 від 20.08.2013 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «К.Д.М» передало у власність позивача на умовах поставки металопластикові вікна, внутрішні блоки, спліт з зимовим комплектом, пульт дистанційного керування на суму 970 672 грн. 32 коп., у т.ч. 161 778 грн. 72 коп. ПДВ.

За змістом видаткових та податкових накладних ТОВ «Атіс-Україна» придбало у ТОВ «Укрпрофбіз» будівельні матеріали та інструменти на суму 560 314 грн. 69 коп., у т.ч. 93 385 грн. 78 коп. ПДВ.

За умовами договору № 11/03 від 11.03.2014 р. ТОВ «Сефт Плюс» передало, а ТОВ «Атіс-Україна» прийняло на умовах поставки сталеві труби та вентилятор загальною вартістю 747 231 грн. 05 коп., у т.ч. 124 538 грн. 50 коп.

За даними договору № 06/03 від 06.03.2014 р., видаткових та податкових накладних ТОВ «Аксон-Актив» здійснило поставку позивачеві будівельних матеріалів та обладнання на суму 367 606 грн. 12 коп., у т.ч. 61 267 грн. 69 коп. ПДВ.

Згідно договору № 01/09 від 01.09.2015 р. ТОВ «Атіс-Україна» придбало у ТОВ «Будівельні технології «Кразбуд» шафу автоматизації протидимної вентиляції та ніпельний перехідник загальною вартістю 699 902 грн., у т.ч. 116 650 грн. 30 коп. ПДВ.

Відповідно до видаткових та податкових накладних позивач придбав у ТОВ «Горсан» оцинковану трубу та захисну замазку на загальну суму 595 300 грн. 70 коп., у т.ч. 99 216 грн. 79 коп. ПДВ.

На підставі договору № 01/09 від 01.09.2015 р. ТОВ «Атіс-Україна» придбало у ТОВ «Наполі Груп» Т-редуктор та дерев'яні деталі риштувань на вартістю 240 846 грн. 60 коп., у т.ч. 40 141 грн. 10 коп. ПДВ.

За умовами договору поставки № 08/05/ від 08.05.2015 р. ТОВ «Резерв-Солюшн» передало, а ТОВ «Атіс-Україна» прийняло у власність плетену сітку та шліфувальний папір на загальну суму 97 268 грн. 54 коп., у т.ч. 16 211 грн. 42 коп. ПДВ.

Згідно договору поставки № 02/10 від 02.10.2015 р., видаткових та податкових накладних позивач придбав у ТОВ «Рінтекс» шпаклівку, сталевий кутник та сталеву полосу на загальну суму 669 050 грн. 50 коп., у т.ч. 111 508 грн. 40 коп. ПДВ.

За даними видатковою та податкової накладних ТОВ «Атіс-Україна» придбало у ТОВ «Меларіс» безпровідний пульт дистанційного керування вартістю 563 160 грн., у т.ч. 93 860 грн. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до складу витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, на момент перевірки у ТОВ «Атіс-Україна» були відсутні договори з ТОВ «Формула-Профіт», ТОВ «Сейл Сістемс», ТОВ «Аларт-Трейд», ТОВ «Укрпрофбіз», ТОВ «Горсан», ТОВ «Меларіс».

Крім того, за результатами аналізу податкової інформації встановлено, що ТОВ «Формула-Профіт» є фіктивним підприємством як таке, що зареєстроване на недійсні (підроблені) документи.

Так, проведеною судовою експертизою встановлено, що підпис на новій редакції статуту товариства від імені засновника ОСОБА_2 виконано однією особою, а в протоколі загальних зборів та реєстраційній картці про проведення державної реєстрації змін до установчих документів - іншою.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2016 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 с. 358 КК України.

Згідно цьому вироку ТОВ «Формула-Профіт» було створене без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та використовувалось невстановленими особами для провадження незаконної діяльності.

Будучи допитаною в якості свідка у кримінальному провадженні № 32014100000000215 засновник та директор ТОВ «Сейл Сістемс» ОСОБА_3 пояснила, що вона не причетна до створення та діяльності підприємства.

Проведеною у межах кримінального провадження № 32014100000000051 судовою експертизою встановлено, що підписи від імені засновника ТОВ «Аларт Трейд» ОСОБА_4 на статуті товариства, в протоколі загальних зборів про створення товариства та в реєстраційній картці про проведення державної реєстрації заснування юридичної особи виконані різними особами.

Відповідно до статутних документів основним видом діяльності ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «К.Д.М» є торгівля побутовими електротоварами, електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення.

При цьому, у Єдиному реєстрі податкових накладних відсутня інформація щодо придбання названим підприємством металопластикових вікон, внутрішніх блоків, сплоту з зимовим комплектом, пульту дистанційного керування з метою подальшого їх продажу позивачеві, а саме товариство відсутнє за місцезнаходженням.

Так само, аналіз Єдиного реєстру податкових накладних не дає можливості встановити походження товару, що був реалізований позивачеві ТОВ «Укрпрофбіз», ТОВ «Сефт Плюс», ТОВ «Аксон-Актив», ТОВ «Резерв-Солюшн», ТОВ «Рінтекс», ТОВ «Меларіс».

Із протоколу допиту засновника та директора ТОВ «Будівельні технології «Кразбуд» ОСОБА_5 вбачається, що підприємство було зареєстровано за грошову винагороду і останній не причетний до фінансово-господарської діяльності товариства.

Згідно письмовим поясненням ОСОБА_6 він зареєстрував ТОВ «Горсан» за грошову винагороду та був директором цього товариства лише формально, будь-яких договорів не підписував і печатку підприємства не мав.

За даними протоколу допиту свідка у кримінальному провадженні № 320161000500000101 засновник ТОВ «Наполі Груп» ОСОБА_7 пояснив, що зареєстрував товариство за грошову винагороду, фінансово-господарською діяльністю товариства не займався.

На думку відповідача наведене свідчить про те, що реальність названих господарських операцій не підтверджено, а їх документування та відображення в бухгалтерському обліку здійснювалось без отримання результатів таких операцій.

За таких обставин, ГУ ДФС у м. Києві дійшло висновку, що у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., по операціям з ТОВ «Формула-Профіт», ТОВ «Сейл Сістемс», ТОВ «Аларт-Трейд», ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «К.Д.М», ТОВ «Укрпрофбіз», ТОВ «Сефт Плюс», ТОВ «Аксон-Актив», позивачем завищено витрати та податковий кредит, а у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., по операціям з ТОВ «Будівельні технології «Кразбуд», ТОВ «Горсан», ТОВ «Наполі Груп», ТОВ «Резерв-Солюшн», ТОВ «Рінтекс», ТОВ «Меларіс» завищено витрати на 2 387 942 грн., занижено витрати на 2 725 528 грн., не віднесено до складу доходу 2 725 528 грн. віднесено до складу доходу 2 725 528 грн. та завищено податковий кредит.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 2162615147 від 07.10.2016 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 1 336 801 грн., у тому числі 1 069 441 грн. за основним платежем та 267 360 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 2152615147 від 07.10.2016 р., яким ТОВ «Атіс-Україна» збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 202 620 грн., у тому числі 1 053 096 грн. за основним платежем та 149 516 грн. за штрафними санкціями.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 27547/6/99-99-11-01-02-25 від 21.12.2015 р. частково задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення рішення № 2152615147 від 07.10.2016 р. в частині донарахувань по операціях за 2015 р.

У зв'язку з цим, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 3042615147 від 27.12.2016 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 747 578 грн., у тому числі 598 062 грн. за основним платежем та 149 516 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії договорів, рахунків-фактур, рахунків на оплату, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень.

Разом з тим, на думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте не достатніми для підтвердження факту реальності придбання товарів та послуг.

Так, ТОВ «Атіс-Україна» не надано документів, зокрема товарно-транспортних накладних, які б свідчили про те, що продукція дійсно поставлялась позивачеві.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що переважну більшість договорів не було надано контролюючому органу ні під час перевірки, ні при подачі заперечень на акт перевірки, ні при адміністративному оскарженні податкових повідомлень-рішень.

Ці договори були надані лише до суду першої інстанції.

При цьому, названі договори містять очевидні ознаки фальсифікації.

Так, у договорі від 03.01.2014 р. зазначено поточний рахунок ТОВ «Формула Профіт» № 260043012207.

Водночас, за даними аналітичної системи цей рахунок було відкрито лише 14.02.2014р.

Аналогічні ознаки підробки присутні і в інших договорах:

Зокрема,

- поточний рахунок ТОВ «Сейл Сістемс», зазначений у договорі від 05.05.2014 р., відкрито 13.06.2014 р.;

- поточний рахунок ТОВ «Укрпрофбіз», зазначений у договорі від 03.03.2014 р., відкрито 20.03.2014 р.;

- поточний рахунок ТОВ «Сефт Плюс», зазначений у договорі від 11.03.2014 р., відкрито 26.03.2014 р.;

- поточний рахунок ТОВ «Аксон-Актив», зазначений у договорі від 06.03.2014 р., відкрито 31.03.2014 р.;

- поточний рахунок ТОВ «Наполі Груп», зазначений у договорі від 01.09.2015 р., відкрито 02.10.2015 р.;

- поточний рахунок ТОВ «Резерв-Солюшн», зазначений у договорі від 08.05.2015 р., відкрито 19.05.2015 р.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 02.07.2016 р. засновника ТОВ «Формула-Профіт» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 с. 358 КК України, а щодо засновників ТОВ «Сейл Сістемс», ТОВ «Аларт Трейд», ТОВ «Фінансово-Промислова Компанія «К.Д.М», ТОВ «Будівельні технології «Кразбуд», ТОВ «Горсан», ТОВ «Наполі Груп» тривають кримінальні провадження за фактом фіктивного підприємництва.

Сам по собі факт наявності кримінального провадження не може свідчити про безтоварність укладених угод.

Разом з тим, сукупність наведених вище елементів, а також той факт, що аналіз Єдиного реєстру податкових накладних не дає можливості встановити походження товару, що був реалізований позивачеві, дає підстави для висновку, що видані контрагентами ТОВ «Атіс-Україна» видаткові та податкові накладні не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення валових витрат та податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2017 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 31 жовтня 2017 р.