Постанова № 69922064, 21.09.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2017 р.Р і в н е 817/2386/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3

свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2

до Управління Держпраці у Рівненській області

про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т АН О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Рівненській області із позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Рівненській області від 14 грудня 2016 року № 000144, якою накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, за його доводами, не займався виготовлення будівельних блоків, що цим видом діяльності займається його мати ОСОБА_6, про що надав суду відповідні письмові докази.

Доводив, що, позапланова перевірка проведена відповідачем без урахування вимог Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Вказував, що не використовував найманих працівників, які зазначені в складеному інспекторами відповідача акті перевірки і просив допитати цих осіб як свідків, для підтвердження обставин, які підлягають зясуванню в цій справі.

Представник позивача підтримав позицію позивача, надавши суду пояснення, аналогічні за суттю доводам, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, подав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначав, що позапланова перевірка проведена інспекторами відповідача у встановлений законодавством спосіб та відповідно до державної згоди Держпраці України.

Переконував, що ОСОБА_2 використовував без належного оформлення трудових відносин зазначених у акті перевірки найманих працівників, а тому, вважав оскаржену позивачем постанову законною, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 22.11.2016 р. № 697 та направлення на перевірку від 21.11.2016 р. службовими особами Управління Держпраці у Рівненській області було проведено позапланову перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_2 щодо додержання останнім законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування, про що 23.11.2016 р. складено відповідний акт перевірки №28А/04-2.

За змістом цього акту перевірки, графа «Детальний опис виявленого порушення» під час перевірки у ФОП ОСОБА_2 22 листопада 2016 р. на території колишнього ПМК в приміщенні, яке знаходиться в смт.Зарічне по вул.Партизанській, встановлено виконання трудових обовязків на робочому місці по виготовленню будівельних блоків трьох осіб, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа не встановлена.

За наслідками розгляду цього акту перевірки 14 грудня 2016 р. спірною постановою відповідача було накладено на позивача штраф у розмірі 87 000 грн.

Доводячи в суді обґрунтованість акту перевірки та спірної постанови про те, що саме позивач порушив вимоги ст.253 КЗпП України допустивши працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до роботи без укладення трудових договорів, сторона відповідача посилалась на зміст акту перевірки та показання допитаних судом за клопотанням сторони відповідача як свідків заступника голови Зарічненської райдержадміністрації ОСОБА_7 та головного державного інспектора відповідача ОСОБА_8, які були присутні під час проведення перевірки.

Із досліджених матерів справи, зокрема, акту перевірки, паспорту позивача, встановлено, і це ніким не оспорювалось, що інспектори відповідача були направлені на перевірку до позивача за адресою вул.Аерофлотська, буд.1а смт.Зарічне Рівненської області, яке є зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_2 та одночасно і його матері, також фізичної особи-підприємця ОСОБА_6.

За змістом досліджених витягу з реєстру платників податків та даних із позовної заяви про позивача як фізичну особу-підприємця, що містилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час проведення перевірки, такі види економічної діяльності як виготовлення виробів із бетону для будівництва та виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу є задекларованими та включеними в реєстр видами діяльності підприємця ОСОБА_6, яка проживає в одному будинку із позивачем, натомість за даними цього реєстру позивач здійснював діяльність щодо лісопильного та стругального виробництва, виробництва інших деревяних будівельних конструкцій і столярних виробів, роздрібна торгівля, пасажирський наземний транспорт.

За змістом показань допитаного судом свідка ОСОБА_7 перевірка інспекторами відповідача була зініційована Зарічненською райдержадміністрацією, яка зверталася до Управління Держпраці у Рівненській області з цього приводу. Цей свідок показав суду, що у приміщенні, де, за його показаннями, здійснювалось виготовлення будівельних блоків, був вільний доступ, там не було ні вікон ні дверей, знаходився відповідний інвентар для замішування суміші для виготовлення бетонних блоків. Також, були розташованими вже виготовлені бетонні блоки. За показаннями цього свідка, на час потрапляння свідка, інспектора та інших осіб, які брали участь у перевірці, в це приміщення, там знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_4, з цим інвентарем для виготовлення будівельних блоків.

Аналогічні по суті показання дав суду і допитаний свідок інспектора Біловол О.М., який також показав про вільний доступ до вищенаведено приміщення, яке відповідач у акті перевірки та спірній постанові трактує як місце виготовлення будівельних блоків позивачем.

Свідок ОСОБА_8 дав показання, за змістом яких ОСОБА_5 та ОСОБА_4, є працівниками позивача, вони, за показаннями цього свідка, усно повідомили про це інспектору на перевірці під час ставлення цих питань, однак, із показань свідка, та як це значиться в акті перевірки №28А/04-2, дані особи від пояснень відмовились.

При цьому, суд зауважує, що будь-яких письмових пояснень виявлених на місці перевірки осіб, фотоматеріалів чи відеозапису на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виконували на цьому обєкті саме трудові функції по виготовленню будівельних блоків, суду стороною позивача не надано.

Із вищенаведеного суд констатує, що доказова база сторони відповідача стосовно тієї обставини, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були зайняті саме виготовленням бетонних блоків у приміщенні, до якого наявний вільний доступ сторонніх осіб, і що ці особи працювали саме на позивача, зводиться до показань заступника голови Зарічненської районної державної адміністрації, яка і ініціювала цю перевірку стосовно позивача, та до непрямих доказів у виді показань з чужих слів інспектора Біловол О.М., якому, з його показань, ту обставину, що два вищезазначені громадяни працювали на роботі у позивача, усно повідомили ці особи на його усне запитання, натомість письмові пояснення вказаних громадян, за доводами сторони відповідача, завадив дати позивач, який пізніше зявився на місці перевірки.

Між тим, 21.09.2017 р. за заявою сторони позивача судом були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_4 дав показання суду, за змістом яких, він, свідок є особою похилого віку, в нього є син і дочка, обоє з яких будуються в смт.Зарічне Рівненської області, а він всіляко по мірі можливого допомагає своїм сину та дочці. За змістом показань цього свідка, того дня 22.11.2016 року він перебував зранку на будівництві в свого сина, потрібно було споруджувати перегородку в будинку, і він, будучи поінформований у невеличкому селищі, яким є смт.Зарічне, про місце продажу будівельних блоків, пішов у описане вище приміщення із вільним доступом для огляду будівельних блоків з метою вирішення питання їх придбання.

Показав, що був разом із своїм сусідом ОСОБА_9, який також будується в своєму домогосподарстві.

На запитання суду та учасників процесу показав суду, що не працює і не працював на ОСОБА_2, знайомий з ним так-як смт.Зарічне є невеличким селищем і усі один одного знають, однак не працював і не працює на нього, в тому числі не виготовляв будівельні блоки з бетону, стверджував, що в силу свого віку і стану здоровя не зміг би займатися цим видом діяльності.

Показав, під час його перебування у вказаному приміщенні разом зі своїм сусідом зявилися працівники міліції у форменному одязі поліції, та перевіряючі, на запитання до нього від працівників міліції чи він працює він тут, свідок, за його показаннями, відповів, що не працює.

Також, ОСОБА_4, що у звязку із такими обставинами, пішов звідти, і придбав пізніше бетонні блоки для будівництва в іншому місці.

Допитаний судом як свідок ОСОБА_9, не заперечив своєї присутності у вказаний день у приміщенні по вул.Партизанська, смт.Зарічне, і показав, що був у зазначеному вище приміщенні 22 листопада 2016 р. із своїм сусідом ОСОБА_4 з метою оглянути запропоновані для продажу будівельні блоки та вирішити питання їх придбання.

Категорично заперечив виконання ним роботи чи трудових функцій на ОСОБА_2, зазначив що не працював на позивача і не виконував в цьому приміщенні жодних трудових функцій.

Позивач ОСОБА_2 надав суду пояснення, за змістом яких він не займається виготовленням будівельних блоків з бетону, вказував, що дійсно його матірю було придбано певне обладнання для такого виробництва, було зроблено кілька спроб по виготовленню цих блоків, які там і знаходилися в цьому приміщенні по вул.Партизанській смт.Зарічне, Рівненської області, час від часу, були спроби налагодити діяльність по їх виробництву, однак це, з пояснень ОСОБА_2, виявилась невигідною і неможливою діяльністю для його матері, нею в подальшому вона не займалась, реалізувати набуте з цією метою майно на даний час стало економічно невигідно і неможливо, тому так воно і залишено в цьому приміщенні, його мати та батько, з пояснень позивача, мають серйозні проблеми зі здоровям, пережили інсульти, тому йому, в силу цього, інколи доводиться зясовувати замість матері питання правомірності запитань контролюючих органів до його матері.

Позивач ОСОБА_2 категорично заперечив виготовлення ним будівельних блоків, вказував що на той час займався зовсім іншими видами діяльності, а на даний час взагалі припинив свою підприємницьку діяльність, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи не залучав.

Оцінюючи усі перевірені та здобуті докази в сукупності судом сприймаються як правдиві показання ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які обєктивно показали суду про обставини, що стосуються предмету доказування в цій справі, ретельно розповівши і показавши суду про всі деталі свого знаходження у вказаному приміщенні в смт.Зарічне Рівненської області із вільним доступом до нього.

З цих підстав, показання інспектора з чужих слів, який проводив перевірку, тобто як непрямий доказ, за змістом яких нібито ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усно повідомили, що працюють на позивача, суд не може покласти в основу рішення і висновку про перебування вказаних осіб на роботі у позивача, оскільки показання цього інспектора були спростовані самими ж особами, на яких він покликався.

Суд зауважує, що саме по собі перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у описаному вище приміщенні із вільним доступом, без підтвердження належними, допустимими і достатніми для суду для такого висновку перебування ними саме у статусі фактично допущених до роботи найманих працівників, і саме того, що вони працювали на ОСОБА_2, а не на третіх осіб, чи взагалі не працювали не є достатнім для висновку про те, що ці особи перебували на роботі у ОСОБА_2 і виконували доручені ним трудові функції.

З цих підстав показання свідка заступника голови райдержадміністрації ОСОБА_7 не є достатнім для висновку про допущенням саме ОСОБА_2 громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи по виготовленню будівельних блоків без оформлення трудових відносин, а те, що ці особи знаходилися поряд інвентаря по виробництву блоків, узгоджується із наданими показаннями цими ж свідками, які пояснили ці обставини, і у правдивості показань яких у суду сумнівів не виникло.

Причому, суд бере до уваги ті обставини, які були підтверджені обома сторонами та усіма свідками у справі, що до приміщення, в якому здійснювалась перевірка, наявний вільний доступ будь-яких осіб, на чому наполягав і свідок ОСОБА_7, який показав про вільне потрапляння його та осіб, які проводили перевірку в це приміщення.

Згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи ці обставини, суд констатує, що оскаржена позивачем постанова цим вимогам не відповідає, оскільки прийнята без урахування вищезазначених обставин та без встановлення того, кому саме належить приміщення, в якому розташовані будівельні блоки, та хто ним фактично користувався, відповідачем не представлено і судом не здобуто доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працювали в цьому приміщенні, чи навіть що були допущені до роботи саме позивачем з огляду на показання цих осіб, про те, що вони прибули оглянути будівельні блоки та придбати їх за потреби, а також те, що за наданими стороною позивача письмовими доказами, цей вид діяльності здійснювала мати позивача, адреса підприємницької діяльності якої, збігається із адресою позивача за направленням відповідача на перевірку.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд констатує, що покликання інспектора, який проводив перевірку, на усні пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та відображені ним аналогічні відомості у складеному ним акті перевірки, щодо виготовлення цими особами будівельних блоків на користь позивача, були обєктивно спростовані в суді цими ж самими особами як свідками, а інших достатніх доказів для підтвердження правомірності спірної постанови про застосування до позивача штрафу, всупереч ч.2 ст.71 КАС України суду стороною відповідача не представлено.

Тому, суд дійшов до висновку про протиправність спірної постанови і необхідність задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Рівненській області від 14.12.2016 року №000144, якою накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Присудити на користь позивача ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судовий збір у розмірі 840 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д.Є.