Постанова № 69921935, 31.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3345/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 год. 50 хв.

31 жовтня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тарасишиної О.М., судді Вовченко О.А., судді Гусева О.Г. розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом Громадської організації Автостоянка Промінь до Державної архітектурно будівельної інспекції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Стройконсалтинг, ТОВ БАУ про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 115161182666 від 27.04.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Громадської організації Автостоянка Промінь до Державної архітектурно будівельної інспекції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Стройконсалтинг, ТОВ БАУ про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 115161182666 від 27.04.2016 року.

Ухвалою суду від 26 червня 2017 року відкрито провадження по справі.

У судове засідання 25.10.2017 року зявився представник позивача, адміністративний позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у адміністративному позові (т.1, а.с. 6-39), письмових поясненнях до позовної заяви (т.2, 72-76). Так, представник позивача зазначив, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 115161182666 від 27.04.2016 року з порушенням норм чинного законодавства, зокрема ч.1. ст.26, ч.1. ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.ст. 34, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ст. 37 Закону України «Про основи містобудування». За таких обставин просив суд визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 115161182666 від 27.04.2016 року.

Представник відповідача у судове засідання 25.10.2017 року не зявився, про дату, час та місце судового засідання сповіщений належним чином та завчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи довідковим лист з підписом представника відповідача про те, що він сповіщений про дату, час та місце наступного судового засідання (т.2, а.с. 47), про причини неявки суд не повідомив, жодних клопотань про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надав. 04.09.2017 року направив до суду заперечення на адміністративний позов з додатками (вх. №24383/17) (т.1, а.с. 114 116). Згідно зазначених заперечень відповідач проти позову заперечував у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначив, що ДАБІ України при видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 115161182666 від 27.04.2016 року діяв у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ № 553 від 23.05.2011 року та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ №466 від 13.04.2011 року.

Представник третьої особи ТОВ «Стройконсалтинг» у судове засідання 25.10.2017 року зявився. У задоволенні адміністративного позову Громадської організації Автостоянка Промінь до Державної архітектурно будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 115161182666 від 27.04.2016 року просив відмовити у повному обсязі, посилаюсь на обставини, зазначені у письмових поясненнях (вх. №24430/17 від 05.09.2017 року) (т.1, а.с. 176-227). Так, представник третьої особи ТОВ «Стройконсалтинг» зазначив, що позивач не має права користування земельною ділянкою, оскаржуваний дозвіл жодним чином не порушує будь-яких прав та інтересів позивача та відповідач у даній справі видав дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 115161182666 від 27.04.2016 року з дотриманням встановленого законом порядку.

Третя особа ТОВ «БАУ» у судове засідання 25.10.2017 року явку представника не забезпечила, про дату, час та місце судового засідання сповіщена належним чином та завчасно. 22.09.2017 року подала клопотання (вх. №26184/17) про розгляд даної справи за відсутністю представника ТОВ «БАУ» у звязку із неможливістю брати участь у судових засіданнях (т.2 а.с. 5).

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, згідно ч.6 ст.128 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Відповідно до ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Процедура виконання будівельних робіт визначена Порядком виконання будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 р. (далі - Порядок № 466).

27 квітня 2016 року ДАБІ України видано дозвіл на виконання будівельних робіт замовнику ТОВ «Стройконсалтинг» на виконання будівництва групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом, перша черга будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 35, 53, 45-а (т.1, а.с. 28-29).

Згідно п.3 ч.1 ст. 34, ч.2. ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва

Згідно ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.

Аналогічні положення визначені у п. 27-29 Порядку №466.

Всі документи, необхідні для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, були надані ТОВ «Стройконсалтинг» до ДАБІ України, копії відповідних документів було додано відповідачем до заперечень на адміністративний позов (т.1, а.с. 117-163), а також третьою особою ТОВ «Стройконсалтинг» у додатках до своїх пояснень по справі (т.1, а.с. 180-227).

З наявних у матеріалах справи документах вбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт було надано на проведення першої черги будівництва, а надані до заяви про отримання дозволу документи стосувались саме першої черги будівництва.

Згідно ч.1 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції чинній на момент видачі оскаржуваного дозволу, проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно п.9 Порядку розроблення проектної документації на будівництво обєктів, проектна документація на будівництво обєктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для інвалідів та інших маломобільних груп населення. При проектуванні обєктів експериментального будівництва враховуються також індивідуальні технічні вимоги та вимоги державних будівельних норм щодо науково-технічного супроводу.

Проектування виконується на обєкт будівництва у цілому або за чергами, а також із виділенням пускових комплексів, які можуть забезпечити випуск продукції чи надання послуг частково до повної проектної потужності, якщо це передбачено завданням на проектування. У цьому разі перша стадія проектування, яка схвалюється (затверджується), розробляється у цілому на обєкт з розподілом по частинах будівництва. Розроблення наступної стадії проектування може здійснюватися по кожній окремій частині.

У матеріалах справи міститься експертний звіт №16-2244-15, здійснений ДП «Укрдержбужекспертиза» за проектом будівництва групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом по вул. Генерала Бочарова, 35, 53, 45-а, перша черга будівництва, у якому зазначено, що на території першої та другої черги будівництва знаходиться напівзруйнована двоповерхова споруда колишнього дитячого садка (а.с. 146-147).

У судовому засіданні 25.10.2017 року представником третьої особи ТОВ «Стройконсалтинг» надано пояснення, що територія, на якій здійснюється перша черга будівництва і стосовно якої надавалася документація до відповідача для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, фактично збігається з територією за адресою: вул. Генерала Бочарова, 45-А за кадастровим номером 5110137600:08:006:0005.

Таким чином, оскаржуваний дозвіл жодного відношення до проведення будівельних робіт на території місцезнаходження позивача не має, оскільки перша черга будівництва здійснюється за адресою: вул. Генерала Бочарова, 45-А, а позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно п.2 ч.1 ст.26 Закону України «Про архітектурну діяльність» архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об'єктів архітектури, зобов'язані не порушувати під час проектування, організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси власників і користувачів будинків і споруд, прилеглих до ділянки забудови

Згідно п.4 ч.1 ст.27 Закону України «Про архітектурну діяльність» замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані не порушувати під час організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси користувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд, відшкодовувати завдані їм збитки відповідно до закону.

Представник позивача у адміністративному позові та письмових поясненнях зазначив про порушення його інтересу діями відповідача та порушення вищезазначених норм Закону України «Про архітектурну діяльність».

Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) по справі №1-10/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Враховуючи обставини, жодний із інтересів позивача відповідачем не порушується, адже дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 115161182666 від 27.04.2016 року не перешкоджає позивачеві користуватися земельною ділянкою за адресою вул. Генерала Бочарова, 53.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів на право власності чи користування земельною ділянкою за адресою: вул. Генерала Бочарова, 53. У матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 263584 (т.1, а.с. 11), у якому зазначено, що Громадська організація «Автостоянка «Промінь» зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, копія Розпорядження виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 01.02.1996 №8 про реєстрацію тимчасової відкритої автомобільної автостоянки «Промінь» за адресою вул. Генерала Бочарова, 53 (т.1, а.с. 24) та копія Договору №09/07 від 27.12.2006 року на експлуатацію тимчасових оплатних стоянок автотранспорту (т.1, а.с. 25-26).

Натомість, представник третьої особи ТОВ «Стройконсалтинг» у додатках до своїх пояснень надав Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іншого речового права (т.1, а.с. 222-223), згідно якого земельна ділянка за кадастровим номером 5110137600:08:006:0004 за адресою: вул. Генерала Бочарова, 35, 53 перебуває на праві користування у ТОВ «Стройконсалтинг» на основі Додаткового договору (угоди) про поновлення договору оренди землі, копія якого міститься в матеріалах справи (т.1, а.с. 132-135).

На думку позивача, при видачі оскаржуваного дозволу відповідач діяв не в межах наданих повноважень, оскільки цільовим призначенням земельної ділянки за адресою: м.Одеса, вул. Ген. Бочарова, 53, кадастровий номер 5110137600:08:006:0004 є В.03 «Землі громадської забудови», відтак земельна ділянка не призначена для будівництва багатоповерхового житлового будинку.

Суд не бере до уваги вищевказані твердження позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

г) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Процедура зміни цільового призначення земельної ділянки визначена ч.ч. 2, 3 ст. 20 ЗК України.

Відтак, ЗК України чітко встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок, тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної у ч.1 ст. 19 ЗК України, в іншу. Така вимога законодавства обумовлена різними правовими режимами таких земельних ділянок та умовами їх використання.

В той же час, відповідно до ч.5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Так, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (ст. 38 ЗК України).

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010р. до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, як землі житлової забудови, так і землі громадської забудови належать до однієї категорії земель - «землі житлової та громадської забудови» (п. б ч.1 ст. 19 ЗК України).

За змістом листа Державного комітету по земельних ресурсах України № 14-17-7/9942 від 27.12.2006 р. «Щодо використання земель не за цільовим призначенням», якщо земельна ділянка була надана для розміщення об'єкта чи для використання в межах будь-якої категорії відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, але через якийсь час там було розташовано інший об'єкт чи вона використовується по іншому, але в межах тієї категорії, що була першочергово надана, то використання земельної ділянки не за цільовим призначенням в цьому випадку відсутнє.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 19 жовтня 2016 року у справі №К/800/19108/16, К/800/19112/16, від 19 листопада 2015 року у справі №К/800/25039/15).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а заявлені позовні вимоги безпідставними. Позивач не надав жодних вагомих доказів на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог. В свою чергу, відповідач згідно ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність прийнятого ним рішення та необґрунтованість позовних вимог.

В силу п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно з ч.3 ст. 105 КАС України позивач, у тому числі має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що субєкт владних повноважень Державна архітектурно-будівельна інспекція України прийняв рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням всіх обставин, які мають значень для прийняття рішення, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Громадської організації Автостоянка Промінь до Державної архітектурно будівельної інспекції України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Стройконсалтинг, ТОВ БАУ про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 115161182666 від 27.04.2016 року відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Тарасишина

Суддя О.А. Вовченко

Суддя О.Г. Гусев