Постанова № 69921826, 05.10.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

05 жовтня 2017 року Справа № 814/1029/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Голд", вул. Пушкінська, 8, м. Миколаїв, 54030

до відповідачів1: ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 2: Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2016 р. № 0014901402 і № 0014921402 та від 24.05.2017 р. № 0009961410, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прометей-Голд" звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ) від 23.12.2016 р. № 0014901402 і № 0014911402.

Ухвалою від 20.06.2017 р. суд залучив до участі в справі в якості другого відповідача Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС).

Позивач неодноразово збільшував та зменшував позовні вимоги, з огляду на що суд розглядає позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 23.12.2016 р. № 0014901402 і № 0014921402 та податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 24.05.2017 р. № 0009961410.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що факти, викладені в акті перевірки, про відсутність реальності купівлі-продажу товарів у контрагентів-постачальників не доведені, висновки акту перевірки надумані та необґрунтовані. Позивач має всі первинні бухгалтерські документи, що були складені та підписані сторонами господарських відносин.

Відповідачі надали суду письмові заперечення (т. 4 а. с. 30-41, 52-62), в яких зазначили, що до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних на перевезення товару, документів щодо складського зберігання, документів на отримання та передачу товару, карантинних сертифікатів, сертифікатів якості, технічних паспортів тощо. На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про відсутність факту придбання товарів від контрагентів-постачальників та його подальшого продажу контрагентам-покупцям.

За клопотанням представника позивача справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У листопаді-грудні 2016 р. ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.10.2016 р., за результатами якої складено акт перевірки від 08.12.2016 р. № 567/14-03-14-02/39139456 (т. 1 а. с. 25-210).

Перевіркою виявлено заниження ПДВ на суму 14022413,00 грн. за жовтень 2016 р., заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2016 р. на суму 12724436,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачами прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 23.12.2016 р. № 0014901402 (т. 2 а. с. 19), яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 14022413,00 грн. за основним платежем і 7011206,50 за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 23.12.2016 р. № 0014921402 (т. 4 а. с. 23), яким зменшено суму податкового кредиту на 27363653,20 грн.,

- від 24.05.2017 р. № 00009961410 (т. 2 а. с. 166), яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6422222,00 грн. за основним платежем і 3211111,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачі дійшли висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ "Прометей-Грейн", ДП "Снігурівський комбінат хлібопродуктів", ТОВ "Зернотрейд Компані", ТОВ "Прометей-Грін", ТОВ "Прометей-Трейд", ТОВ "КФ "Донгосппром" і ПП "Караван-Т.У.Р.".

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном. Для здійснення господарської діяльності позивач у період, що підлягав перевірці, придбав відповідну продукцію у контрагентів-постачальників та в подальшому поставив її контрагентам-покупцям.

Так, позивач уклав з ТОВ "Прометей-Грейн" договори купівлі-продажу від 29.04.2016 р. № 2906/16-1, від 20.06.2016 р. № 2006/16-1, від 23.06.2016 р. № 2306/16-1, від 18.08.2016 р. № 18/08, за умовами яких придбав пшеницю, соняшник і ячмінь (т. 2 а. с. 21-25). Товар поставлено в повному обсязі, що підтверджується видатковими та податковими накладними (т. 2 а. с. 26-33).

23.08.2016 р. позивач уклав з ДП "Снігурівський комбінат хлібопродуктів" договір купівлі-продажу, за умовами якого придбав пшеницю (т. 2 а. с. 34-35). Товар поставлено в повному обсязі, що підтверджується видатковими та податковими накладними (т. 2 а. с. 36-47).

З ТОВ "Зернотрейд Компані" позивач уклав договори поставки ячменю та пшениці від 08.08.2016 р. № 08/08, від 12.08.2016 р. № 12/08, від 16.08.2016 р. № 16/08, від 18.08.2016 р. № 18/08 і від 30.08.2016 р. № 30/08 (т. 2 а. с. 48-52). Товар поставлено в повному обсязі, що підтверджується видатковими та податковими накладними (т. 2 а. с. 53-62).

З ТОВ "Прометей-Грін" позивач уклав договори поставки ячменю та пшениці від 25.08.2016 р. № 2508-16, від 01.09.2016 р. № 0109-2016, від 30.09.2016 р. № 3009-16 і від 10.10.2016 р. № 10-16/10 (т. 2 а. с. 63-66). Товар поставлено в повному обсязі, що підтверджується видатковими та податковими накладними (т. 2 а. с. 67-80).

З ТОВ "Прометей-Трейд" позивач уклав договори поставки ячменю та пшениці від 03.07.2016 р. № 03/07-16, від 08.08.2016 р. № 08/08, від 08.08.2016 р. № 08/01, від 11.08.2016 р. № 1108/16, від 12.08.2016 р. № 12/08 і від 24.09.2016 р. № 24/09-16 (т. 2 а. с. 93-98). Товар поставлено в повному обсязі, що підтверджується видатковими та податковими накладними (т. 2 а. с. 99-122).

З ТОВ "КФ "Донгосппром" позивач уклав договори купівлі-продажу соняшнику від 29.08.2016 р. № 290816/27 і № 290816/28 з додатками (т. 2 а. с. 81-84). Товар поставлено в повному обсязі, що підтверджується видатковою та податковою накладними (т. 2 а. с. 125-126). Надано також товарно-транспортні накладні (т. 2 а. с. 129-131).

01.03.2016 р. позивач уклав з ПП "Караван-Т.У.Р." договір купівлі-продажу № 01-03-19, за умовами якого придбав соняшник (т. 2 а. с. 123-124). Товар поставлено в повному обсязі, що підтверджується видатковими та податковими накладними (т. 2 а. с. 36-47).

Придбаний товар на підставі договорів складського зберігання зберігався на складах ТОВ "Прометей-Елеватор" (т. 3 а. с. 149-160), а в подальшому поставлений контрагентам-покупцям (т. 2 а. с. 132-195, т. 3 а. с. 1-148).

Відповідач мотивував свої висновки щодо нереальності господарських операцій позивача відсутністю товарно-транспортних накладних на перевезення товару (товарно-транспортні накладні ПП "Караван-Т.У.Р." оформлені не належним чином), документів щодо складського зберігання, документів на отримання та передачу товару, карантинних сертифікатів, сертифікатів якості, сертифікатів відповідності, технічних паспортів тощо. Крім того, відповідач зазначив про нереальність господарських операцій постачальників позивача з їхніми контрагентами по ланцюгу постачання.

З даного приводу суд зазначає, що товарно-транспортні накладні - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху переміщення, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Проте, наявність належних первинних документів свідчить про здійснення самих господарських операцій. Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може вказувати лише на дотримання чи порушення правил перевезення, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 р. по справі № К/9991/27587/12.

Договори складського зберігання були надані позивачем до перевірки та досліджені ДПІ, що відображено на сторінках 11-19 акту перевірки.

Позивач надав суду додаткові угоди до договорів поставки, згідно яких товар від контрагентів-постачальників поставлено на умовах самовивезення покупцем зі складу продавця, а також акти приймання передачі товару, які підтверджують отримання придбаної сільгосппродукції позивачем.

Карантинні сертифікати, сертифікати якості, сертифікати відповідності, технічні паспорти тощо не є первинними документами, передбаченими ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджуючими фактичний рух активів і зміну майнового стану учасників господарських операцій. Відтак, їх відсутність не може вплинути на податковий облік господарських операцій.

Натомість позивачем надано до перевірки і суду первинні документи, які містять усі обов'язкові реквізити та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - приписам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Можливе порушення податкового законодавства контрагентами позивача не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов'язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Акти перевірок, на які посилається відповідач, не містять дослідження операцій контрагентів безпосередньо з позивачем.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. в п. 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Стаття 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідачі не надали будь-яких доказів суперечності правочинів позивача Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вказано в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2012 р. № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено суду правомірність оскаржуваних рішень. Позивач надав первинні документи на доказ реальності господарських операцій з контрагентами, а обставини, зазначені в акті перевірки, не спростовують факту виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжні доручення про сплату судового збору на загальну суму 1328322,11 грн., що й підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 23.12.2016 р. № 0014901402 і № 0014921402.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 24.05.2017 р. № 0009961410.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Голд" (ідентифікаційний код 39139456) судовий збір у сумі 1183822,11 грн. за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

5. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Голд" (ідентифікаційний код 39139456) судовий збір у сумі 144500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н.В. Лісовська