Постанова № 69921822, 07.09.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2017 року м.Київ№ 810/5778/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства Завод порошкової металургії до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Державне підприємство Завод порошкової металургії (далі позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (далі відповідач), згідно якого, з урахуванням уточнених вимог, просить суд:

- визнати неправомірними дії Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області по нарахуванню штрафних санкцій до ДП Завод порошкової металургії в розмірі 2230411 грн.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 23.07.2015 за №002202201, №0002152201, №0002162201, №0002172201.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатом проведеної відповідачем документальної планової перевірки, в ході якої була встановлена відсутність фактів реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «НТО ОСОБА_1», ТОВ «Кіт преміум», ПП «Мета груп Україна», ТОВ «Тенерифе», ТОВ «Компанія «ОСОБА_2» та ТОВ «БК «Норма».

Проте, вказані висновки контролюючого органу позивач вважає безпідставними, оскільки всі угоди, що укладались ДП Завод порошкової металургії з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, в судовому порядку недійсними не визнавались, а вчинені на їх виконання господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, які надавались в розпорядження податкового органу під час проведення перевірки, однак не були ним враховані.

Представник відповідача надав суду заперечення проти позову, згідно яких вважає висновки акта перевірки про порушення позивачем положень Податкового кодексу України обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) законними, оскільки господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «НТО ОСОБА_1», ТОВ «Кіт преміум», ПП «Мета груп Україна», ТОВ «Тенерифе», ТОВ «Компанія «ОСОБА_2» та ТОВ «БК «Норма» мають нереальний характер.

У звязку із закінченням терміну повноважень судді Дудіна С. О. справа за результатом повторного автоматизованого розподілу була передана на розгляд судді Кушновій А. О. та ухвалою суду від 23.05.2017 була прийнята до провадження.

15.06.2017 до суду надійшло клопотання позивача від 09.06.2017 №12-531 про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

У судовому засіданні 07.09.2017 суд поставив на обговорення питання про можливість продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача щодо продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 07.09.2017 постановлено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Завод порошкової металургії зареєстровано як юридична особа 22.10.1998 (ідентифікаційний код 00186192) за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, Промвузол, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.11.2015 (том 1, а.с. 30).

З 14.05.2015 по 29.06.2015 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства Завод порошкової металургії з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 03.07.2015 №204/1006/2201/00186192 (далі акт перевірки) (т.1, а.с.53-84).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, серед іншого, наступних норм чинного податкового законодавства України:

- п.п.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 466116 грн., у тому числі: 4 кв. 2012 року на 465387 грн., 4 кв. 2013 року на 729 грн., а також завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1198337 грн., у тому числі: за 2013 рік на 1071693 грн., за 2014 рік на 126644 грн.;

- п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 276 337 грн. (квітень 2012 року 63240 грн., травень 2012 року 98081 грн., липень 2012 року 67003 грн., серпень 2012 року 48013 грн.) та завищення відємного значення між податковим зобовязанням та податковим кредитом на загальну суму 305659 грн. (серпень 2012 року 19547 грн., лютий 2013 року 5537 грн., червень 2013 року 73462 грн., серпень 2013 року 85867 грн., грудень 2013 року 100000 грн., лютий 2014 року 6645 грн., березень 2014 року 6172 грн., грудень 2014 8429 грн.).

Після отримання акта перевірки позивачем були подані до контролюючого органу заперечення від 13.07.2015 №07-994, за результатом розгляду яких висновки акта перевірки залишено без змін, про що позивача повідомлено листом від 20.07.2015 №10555/10-06-22-01.

На підставі акта перевірки Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 23.07.2015 були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0002202201, яким Державному підприємству Завод порошкової металургії зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 305659 грн.;

- №0002152201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 143770 грн., у тому числі: 115016 грн. основний платіж, 28754 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0002162201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на 582645 грн., у тому числі: 466116 грн. основний платіж, 116529 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0002172201, яким позивачеві зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1198337 грн. (т.1, а.с.85-88).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку шляхом направлення до ГУ ДФС у Київській області скарги від 30.07.2014 №12-1059, за результатом розгляду якої рішенням ГУ ДФС у Київській області від 02.10.2015 №2648/10/10-36-10-01-04 скарга була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Після цього позивачем була подана скарга від 08.10.2015 №12-1490 до Державної фіскальної служби України, яка своїм рішенням від 27.11.2015 №25357/6/99-99-10-01-01-25 залишила скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Так, матеріали справи свідчать, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни заснований на твердженні про нереальний характер господарських операцій ДП Завод порошкової металургії з контрагентами ТОВ «НТО ОСОБА_1», ТОВ «Кіт преміум», ПП «Мета груп Україна», ТОВ «Тенерифе», ТОВ «Компанія «ОСОБА_2» та ТОВ «БК «Норма».

Зокрема, контролюючим органом в акті перевірки був зроблений висновок про завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування податком на прибуток, за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на загальну суму 3418303 грн., у тому числі:

1) завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на 409807 грн. через відсутність фактів реального здійснення господарських операцій позивача з наступними контрагентами:

- ТОВ «НТО ОСОБА_1» на суму 39686,73 грн. у звязку з ненаданням під час проведення перевірки доказів підтвердження отримання товарів від контрагента (довіреностей, книги реєстрації довіреностей тощо), сертифікатів чи свідоцтв про визнання відповідності, товарно-транспортних накладних та пояснень стосовно транспортування товару, а також наявністю відображеної в акті ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.02.2015 №4/26-57-22-03-10/38205150 податкової інформації щодо відсутності у контрагента матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних та достатніх для здійснення господарської діяльності;

- ТОВ «Кіт преміум» на суму 194424,20 грн. у звязку з ненаданням під час проведення перевірки доказів підтвердження отримання товарів від контрагента (довіреностей, книги реєстрації довіреностей тощо), товарно-транспортних накладних та пояснень стосовно транспортування товару, а також наявністю відображеної в акті ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.04.2014 №261/3/22-01-35001715 податкової інформації щодо відсутності у контрагента матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних та достатніх для здійснення господарської діяльності;

- ПП «Мета груп Україна» на суму 71280,00 грн. у звязку з наявністю відображеної в акті ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.11.2012 №8165/22-02/36629727 податкової інформації щодо відсутності у контрагента матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних та достатніх для здійснення господарської діяльності;

- ТОВ «Тенерифе» на суму 8417,00 грн. у звязку з ненаданням під час проведення перевірки доказів підтвердження отримання товарів від контрагента (довіреностей, книги реєстрації довіреностей тощо), товарно-транспортних накладних та пояснень стосовно транспортування товару, а також наявністю відображеної в акті ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 26.03.2014 №180/15-01/38209883 податкової інформації щодо відсутності у контрагента обєктів оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям та операцій з придбання у контрагентів-постачальників;

- ТОВ «Компанія «ОСОБА_2» на суму 96000 грн. у звязку з ненаданням під час проведення перевірки доказів підтвердження отримання товарів від контрагента (довіреностей, книги реєстрації довіреностей тощо), сертифікатів чи свідоцтв про визнання відповідності, товарно-транспортних накладних та пояснень стосовно транспортування товару, а також наявністю відображеної в акті ДПІ у Соломянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.04.2014 №391/26-58-22-06-15/37441799 податкової інформації щодо відсутності у контрагента матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних та достатніх для здійснення господарської діяльності;

2) завищення інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат на суму 3008496 грн. у звязку з відсутністю фактів реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «БК «Норма» внаслідок відсутності у останнього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеним угодам.

Такі ж самі підстави були покладені контролюючим органом в основу для висновку про завищення позивачем податкового кредиту по операціях з ТОВ «НТО ОСОБА_1», ТОВ «Кіт преміум», ПП «Мета груп Україна», ТОВ «Тенерифе», ТОВ «Компанія «ОСОБА_2» та ТОВ «БК «Норма» на 644256 грн.

Суд зазначає, що основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як зазначено у п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою їх використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обовязкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

З приводу податкових зобовязань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Підпунктом 14.1.36. п.14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, згідно з п.п.138.1.1 п.138.1ст.138 ПК України, включають, серед іншого, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п.138.8.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються, серед іншого, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до абз.10 ст.1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 (далі Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що обовязок платника податку з декларування податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток є, перш за все в даній ситуації, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного руху активів між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Так, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «НТО ОСОБА_1», ТОВ «Кіт преміум», ПП «Мета груп Україна», ТОВ «Тенерифе», ТОВ «Компанія «ОСОБА_2» та ТОВ «БК «Норма», за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування податку на прибуток підприємства, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Щодо господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «НТО ОСОБА_1».

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі досягнутої домовленості, ТОВ «НТО «Альтера» було здійснено поставку позивачеві продукції (комплектуючі) на загальну суму 47624,20 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №НТ-01146 від 07.06.2013 на суму 25271,21 грн., у тому числі ПДВ 4211,87 грн. (т.1, а.с.124);

- №НТ-01148 від 07.06.2013 на суму 5494,81 грн., у тому числі ПДВ 915,80 грн. (т.1, а.с. 128);

- №НТ-01147 від 07.06.2013 на суму 8314,08 грн., у тому числі ПДВ 1385,68 грн. (т.1, а.с. 131);

- №НТ-01510 від 27.08.2013 на суму 164,40 грн., у тому числі ПДВ 27,40 грн. (т.4, а.с. 21);

- №НТ-01509 від 27.08.2013 на суму 1528,43 грн., у тому числі ПДВ 254,74 грн. (т.4, а.с. 24);

- №НТ-01754 від 25.09.2013 на суму 6851,27 грн., у тому числі ПДВ 1141,88 грн. (т.1, а.с. 143).

Оплата позивачем вартості вказаного товару підтверджується платіжними дорученнями від 06.06.2013 №1643 на суму 40772,93 грн. (т.1, а.с.123) та від 10.09.2013 №221 на суму 6851,27 грн. (т.1, а.с.122).

За фактом настання першої події постачальником були виписані наступні податкові накладні:

- №42 від 06.06.2013 на суму 26799,64 грн., у тому числі ПДВ 4466,61 грн. (т.1, а.с.125);

- №43 від 06.06.2013 на суму 5494,81 грн., у тому числі ПДВ 915,80 грн. (т.1, а.с. 129);

- №44 від 06.06.2013 на суму 8478,48 грн., у тому числі ПДВ 1413,08 грн. (т.1, а.с. 132);

- №63 від 10.09.2013 на суму 6851,27 грн., у тому числі ПДВ 1141,88 грн. (т.1, а.с. 144).

Суми сплаченого у складі вартості товарів ПДВ були віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, що не заперечується сторонами по суті.

Отримана позивачем продукція була оприбуткова ним на складі, про що свідчать наступні прибуткові ордери:

- №28 від 07.06.2013 (т. 1, а.с. 127) щодо товару за накладною №НТ-01148 від 07.06.2013;

- від 07.06.2013 та №29 від 07.06.2013 (т.1, а.с.133, 134) щодо товару за накладною №НТ-01147 від 07.06.2013;

- №30 від 07.06.2013 (т.1, а.с. 153-158) щодо товару за накладною №НТ-01146 від 07.06.2013;

- №66 від 27.08.2013 (т.4, а.с. 20) щодо товару за накладною №НТ-01510 від 27.08.2013;

- №67 від 27.08.2013 (т.4, а.с. 23) щодо товару за накладною №№НТ-01509 від 27.08.2013;

- №86 від 25.09.2013 (т. 1, а.с. 146) щодо товару за накладною №НТ-01754 від 25.09.2013.

В бухгалтерському обліку господарські операції позивача з ТОВ «НТО ОСОБА_1» були відображені по рахунку 631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомостю та карткою субрахунку 6311 (т.3, а.с.239-250).

Судом встановлено, що придбання позивачем зазначеного товару було повязано з необхідністю проведення модернізації гідравлічного пресу цеху №2, яку здійснювало ТОВ МП «Перспектива» на замовлення позивача.

Так, 24.10.2012 між ТОВ МП «Перспектива» (Виконавець) та Казенним заводом порошкової металургії (Замовник) був укладений договір №25-30/12, пунктом 1.1 якого передбачено, що Замовник передає Виконавцю прес №4 моделі ДА1536, інв. №1581, надалі «Обладнання», для розроблення технічної документації на ремонт електронної частини, електросхеми, гідросистеми, пневмосистеми, системи охолодження мастила, механічної частини преса (надалі технічна документація) на модернізацію. (т.4, а.с.31-32).

Виконавець приймає прес, проводить його модернізацію згідно виданого і узгодженого технічного завдання (додаток №1), графіку (додаток №3) та погодженого обєму робіт (додаток №2), які є невідємною частиною договору (п.1.2 Договору).

Передача обладнання позивачем ОСОБА_3 для модернізації та ремонту підтверджується відповідним актом від 24.10.2012 (т. 4, а.с.38).

При цьому, згідно з Графіками виконання робіт (Додатки №3, 5) видача заявок на матеріали та комплектуючі пресу віднесено до обовязків Виконавця, у той час як Замовник зобовязаний здійснити придбання комплектуючих для виготовлення і монтажу електричних систем, а також закупити гідравлічну та пневматичну апаратури (т. 4, а.с.36, 39).

З матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем у ТОВ «НТО «Альтера» матеріали електрообладнання були передані в подальшому ТОВ МП «Перспектива» для виконання робіт з модернізації гідравлічного пресу за відповідними актами від 14.06.2013 (т. 1, а.с.126, 130).

Щодо господарських операцій позивача з Приватним підприємством «КіТ Преміум».

13.02.2013 між ДП Завод порошкової металургії (Покупець) та ПП «КіТ Преміум» (Постачальник) був укладений договір №1-13/02, за умовами якого Постачальник зобовязується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі Продукція, а саме: бензин А-95, А-92, А-80, дизпаливо, відповідно до умов цього договору (т.1, а.с.160-161).

В пункті 3.1 договору сторони обумовили, що ціна на нафтопродукти обговорюється в рахунках-фактурах Постачальника, включає ПДВ та формується на умовах «франко-склад» Постачальника.

Оплата Замовником за нафтопродукти здійснюється у гривнях України на рахунок Постачальника в безготівковій формі у формі 100% передплати протягом двох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури Постачальника на замовлену партію нафтопродуктів (п. 3.3 договору).

Відповідно до п.4.1 договору право власності на нафтопродукти переходить від Постачальника до Замовника при підписанні Сторонами накладних при отриманні нафтопродуктів та при передачі ордерів-дозволів на отримання нафтопродуктів на АЗС.

При предявленні Замовником ордерів-дозволів на отримання нафтопродуктів на АЗС здійснюється видача нафтопродуктів, які вже є власністю Замовника та знаходяться на зберіганні у Постачальника (п.4.2 договору).

Аналогічний договір був укладений між сторонами 03.01.2014 за №ДП-01/11 (т.1, а.с.159).

Поставка ПП «КіТ Преміум» позивачеві нафтопродуктів на загальну суму 233310,01 грн. була оформлена наступними видатковими накладними:

- №РН-0000030 від 08.12.2014 на загальну суму 22087,00 грн., у тому числі ПДВ 3681,17 грн. (т.1, а.с.163);

- №РН-0000032 від 17.12.2014 на загальну суму 28485,00 грн., у тому числі ПДВ 4747,50 грн. (т.1, а.с.166);

- №28 від 27.03.2014 на загальну суму 2458,01 грн., у тому числі ПДВ 409,67 грн. (т.1, а.с.182);

- №42 від 20.05.2014 на загальну суму 24494,00 грн., у тому числі ПДВ 4082,33 грн. (т.1, а.с.184);

- №25 від 20.03.2014 на загальну суму 18405,00 грн., у тому числі ПДВ 3067,50 грн. (т.1, а.с.203);

- №21 від 05.03.2014 на загальну суму 16172,00 грн., у тому числі ПДВ 2695,33 грн. (т.1, а.с.206);

- №15 від 14.02.2014 на загальну суму 8380,70 грн., у тому числі ПДВ 1396,78 грн. (т.1, а.с.227);

- №13 від 12.02.2014 на загальну суму 15657,30 грн., у тому числі ПДВ 2609,54 грн. (т.1, а.с.230);

- №19 від 26.02.2014 на загальну суму 5734,99 грн., у тому числі ПДВ 955,83 грн. (т.1, а.с.232);

- №КН-0000030 від 06.03.2013 на загальну суму 31257,00 грн., у тому числі ПДВ 5209,50 грн. (т.2, а.с.22);

- №КН-00000038 від 20.03.2013 на загальну суму 23872,00 грн., у тому числі ПДВ 3978,67 грн. (т.2, а.с.26);

- №КН-00000044 від 27.03.2013 на загальну суму 3087,00 грн., у тому числі ПДВ 514,50 грн. (т.2, а.с.29);

- №КН-0000023 від 18.02.2013 на загальну суму 29698,01 грн., у тому числі ПДВ 4949,67 грн. (т.2, а.с.51);

- №КН-0000024 від 22.02.2013 на загальну суму 3522,00 грн., у тому числі ПДВ 587,00 грн. (т.2, а.с.53).

Оприбуткування позивачем отриманих від ПП «КіТ Преміум» нафтопродуктів було оформлено наступними прибутковими накладними:

- від 08.12.2014 №85 (т.1, а.с.165) щодо товару, отриманого за накладною №РН-0000030 від 08.12.2014;

- від 17.12.2014 №89 (т.1, а.с.168) щодо товару, отриманого за накладною №РН-0000032 від 17.12.2014;

- від 27.03.2014 №22 (т.1, а.с.202) щодо товару, отриманого за накладною №28 від 27.03.2014;

- від 20.05.2014 №43 (т.1, а.с.186) щодо товару, отриманого за накладною №42 від 20.05.2014;

- від 20.03.2014 №43 (т.1, а.с.205) щодо товару, отриманого за накладною №25 від 20.03.2014;

- від 05.03.2014 №12 (т.1, а.с.208) щодо товару, отриманого за накладною №21 від 05.03.2014;

- від 14.02.2014 №7 (т.1, а.с.229) щодо товару, отриманого за накладною №15 від 14.02.2014;

- від 12.02.2014 №6 (т.1, а.с.234) щодо товару, отриманого за накладною №13 від 12.02.2014;

- від 06.03.2013 №23 (т.2, а.с.24) щодо товару, отриманого за накладною №КН-0000030 від 06.03.2013;

- від 20.03.2013 №29 (т.2, а.с.28) щодо товару, отриманого за накладною №КН-00000038 від 20.03.2013;

- від 27.03.2013 №30 (т.2, а.с.31) щодо товару, отриманого за накладною №КН-00000044 від 27.03.2013;

- від 18.02.2013 №17 (т.2, а.с.50) щодо товару, отриманого за накладною №КН-0000023 від 18.02.2013;

- від 20.02.2013 №19 (т.2, а.с.54) щодо товару, отриманого за накладною №КН-0000024 від 22.02.2013.

За фактом настання першої події постачальником були виписані позивачеві наступні податкові накладні:

- від 05.12.2014 №2 на суму 22087,00 грн., у тому числі ПДВ 3681,17 грн. (т.1, а.с.164);

- від 17.12.2014 №4 на суму 28485,00 грн., у тому числі ПДВ 4747,50 грн. (т.1, а.с.167);

- від 26.03.2014 №10 на суму 2458,01 грн., у тому числі ПДВ 409,67 грн. (т.1, а.с.183);

- від 20.05.2014 №4 на суму 24494,00 грн., у тому числі ПДВ 4082,33 грн. (т.1, а.с.185);

- від 19.03.2014 №6 на суму 18405,00 грн., у тому числі ПДВ 3067,50 грн. (т.1, а.с.204);

- від 04.03.2014 №2 на суму 16172,00 грн., у тому числі ПДВ 2695,33 грн. (т.1, а.с.207);

- від 13.02.2014 №4 на суму 10538,00 грн., у тому числі ПДВ 1756,34 грн. (т.1, а.с.228);

- від 11.02.2014 №2 на суму 13500,00 грн., у тому числі ПДВ 2250,00 грн. (т.1, а.с.231);

- від 25.02.2014 №9 на суму 5734,99 грн., у тому числі ПДВ 955,83 грн. (т.1, а.с.233);

- від 06.03.2013 №25 на суму 31257,00 грн., у тому числі ПДВ 5209,50 грн. (т.2, а.с.23);

- від 19.03.2013 №34 на суму 23872,00 грн., у тому числі ПДВ 3978,67 грн. (т.2, а.с.27);

- від 27.03.2013 №42 на суму 3087,00 грн., у тому числі ПДВ 514,50 грн. (т.2, а.с.30);

- від 14.02.2013 №7 на суму 29698,01 грн., у тому числі ПДВ 4949,67 грн. (т.2, а.с.52);

- від 21.02.2013 №10 на суму 3522,00 грн., у тому числі ПДВ 587,00 грн. (т.2, а.с.55).

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними були віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних податкових періодів, що не заперечується сторонами по справі.

З наявних в матеріалах справи лімітно-забірних відомостей (т.1 а.с. 169-181, 187-201, 209-227, т.1 а.с.235-т.2 а.с.21, т.2 а.с.42-49) вбачається, що придбане паливо було використано позивачем для заправки транспортних засобів:

- Mitsubishi Outlander ДН АІ3234СМ (водії ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 С.);

- Mitsubishi Lancer ДН АІ3239СМ (водій ОСОБА_7 О.);

- ГАЗ 3110 ДН АІ1219ЕЕ (водій ОСОБА_8 В.);

- Газель ДН АІ9974АА (водій ОСОБА_9 В.);

- Газель ДН АІ1868ВА (водій ОСОБА_1 І.);

- автопогрузчик (водії ОСОБА_10, ОСОБА_11 І.);

- УАЗ ДН АІ2667СТ (водій ОСОБА_12 М.);

- ГАЗ-53 ДН АІ5973ЕЕ (водій ОСОБА_13 Н.);

- КРАЗ ДН АІ2796ЕЕ (водій ОСОБА_14 Ф.);

- КАМАЗ ДН АІ5079АА (водій ОСОБА_15 В.);

- трактор Беларусь ДН 21222КА (водій ОСОБА_16 М.);

- тепловоз (водій ОСОБА_17 В.);

- ЛАЗ 699 ДН АІ1216ЕЕ (водій ОСОБА_12 М.);

- Газель ДН 4689КХТ (водії ОСОБА_18, ОСОБА_13 Н.);

- ГАЗ-53 ДН АІ5976ЕЕ (водій ОСОБА_19 Т.);

- МАЗ ДН АІ4968ЕЕ (водій ОСОБА_16 М.);

- ГАЗ-3110 ДН АІ6957ЕЕ (водії ОСОБА_20, ОСОБА_8 В.);

- Т-170 (водій ОСОБА_16 М.);

- К-700 (водій ОСОБА_16 М.);

- ГАЗ-3110 ДН 6929КХБ (водій ОСОБА_20 Ю.);

- УАЗ ДН 5895КХА (водій ОСОБА_21В.);

- Газель ДН 4690КХТ (водій ОСОБА_1 Н.);

- ГАЗ-53 ДН 2569КХП (водій ОСОБА_19 Т.);

- КРАЗ ДН 5100КХП (водій ОСОБА_14 Ф.);

- КАМАЗ ДН 6792КХС (водій ОСОБА_22 П.);

- МАЗ ДН 0764КХО (водій ОСОБА_16 М.);

- ГАЗ 3110 ДН 0440КМ (водій ОСОБА_8 В.);

- ГАЗ-53 ДН 05895КМ (водій ОСОБА_23 Н.).

Бухгалтерський облік витрат палива здійснювався позивачем шляхом ведення відповідних журналів витрат із зазначенням в них ідентифікуючих ознак транспортних засобів, пробігу за місяць, норм витрат на 100 км, витрат на пробіг, пробігу з вантажем, обсягу відпущеного палива, залишку палива на кінець місяця тощо (т.4, а.с.31-86).

Щодо господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Мета-Груп Україна».

18.01.2011 між Казенним заводом порошкової металургії (Замовник) та ПП «Мета-Груп Україна» (Виконавець) був укладений договір №18/01/11, за умовами якого Виконавець надає послуги з гальванопокриття деталей «Основание» кресл. ПМКП 110.00.20.001 на підставі заявки Замовника та відповідно до погодженої між сторонами специфікації (по номенклатурі, якості, ціни та сумі), яка є невідємною частиною Договору, а Замовник приймає послуги та їх оплачує (т.2, а.с.56).

Згідно з п. 2.1 договору Виконавець надає послуги за цінами, вказаними в специфікації та погодженими із Замовником.

Відповідно до п. 2.2 договору Замовник оплачує на підставі актів виконаних робіт відповідно до виставленої специфікації ОСОБА_3 за фактично надані послуги.

В пункті 4.2 договору сторони обумовили, що якість покриття повинна відповідати вимогам конструкторсько-технічної документації (товщина шару Ni12-15 мкм, шар робочої поверхні повинен бути суцільним, не допускається погане зчеплення (по методиці зігнення по ГОСТ 9.302-88), відсутність).

В специфікації №1 сторонами була погоджена ціна послуги з гальванопокриття деталей «Основание» кресл. ПМКП 110.00.20.001 на рівні 7,92 грн. за 1 шт. без урахування ПДВ (т.2, а.с.68).

Судом встановлено, що результати наданих ОСОБА_3 послуг на загальну суму 99792 грн. були оформлені сторонами відповідними актами:

- від 28.03.2012 №131 на суму 14256,00 грн., у тому числі ПДВ 2376,00 грн. (т.2, а.с.58);

- від 12.04.2012 №148 на суму 14256,00 грн., у тому числі ПДВ 2376,00 грн. (т.2, а.с.60);

- від 13.04.2012 №149 на суму 28512,00 грн., у тому числі ПДВ 4752,00 грн. (т.2, а.с.62);

- від 18.04.2012 №156 на суму 28512,00 грн., у тому числі ПДВ 4752,00 грн. (т.2, а.с.64);

- від 25.04.2012 №165 на суму 14256,00 грн., у тому числі ПДВ 2376,00 грн. (т.2, а.с.66).

На підтвердження доказів оплати наданих послуг позивачем надані реєстри банківських платежів (т.2, а.с. 69-71).

За наслідком настання першої події ПП «Мета-Груп Україна» були виписані позивачеві наступні податкові накладні:

- від 28.03.2012 №39 на суму 14256,00 грн., у тому числі ПДВ 2376,00 грн. (т. 2, а.с.59)

- від 12.04.2012 №18 на суму 14256,00 грн., у тому числі ПДВ 2376,00 грн. (т.2, а.с.61);

- від 13.04.2012 №21 на суму 28512,00 грн., у тому числі ПДВ 4752,00 грн. (т.2, а.с.63);

- від 18.04.2012 №28 на суму 28512,00 грн., у тому числі ПДВ 4752,00 грн. (т.2, а.с.65);

- від 25.04.2012 №35 на суму 14256,00 грн., у тому числі ПДВ 2376,00 грн. (т.2, а.с.67).

Суми ПДВ, сплаченого у складі вартості послуг, була віднесена позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, що не заперечується сторонами по суті.

Перевезення деталей здійснювалося власним автотранспортом позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи подорожніми листами вантажного автомобіля (т.2 а.с.72-77).

На підтвердження звязку між укладеним з ПП «Мета-Груп Україна» договором та власною господарською діяльністю позивачем була надана суду довідка від 29.03.2016 №12-344 про використання нікелю у виробництві цеху 05 (т.4, а.с.87), в якій зазначено, що ДП Завод порошкової металургії виробляє «Елемент металокерамічний ПМКП 110.00.20.000СБ» за документацією ТОВ «НВП Діпром» на підставі договору про купівлю-продаж невиключної ліцензії на використання виноходу за патентом РФ№2034086 (договір №415 від 23.05.2008 з ТОВ «НВП Діпром»). Для забезпечення міцності припікання металокерамічного брикету до основи та для попередження основ від корозії та навуглецювання при спіканні технологія передбачає операцію нікелювання сталевої основи перед збіркою пакетів для проведення спікання. При цьому шар нікелю на робочій поверхні має бути суцільним, без жирових плям, продуктів корозії; не допускається погане зчеплення шару нікелю із заготівкою, не допускається лущення; товщина шару нікелю згідно технологічної інструкції ТИ.3183.002.02068031 12-30 мкм.

Таким чином, судом встановлено, що необхідність укладання позивачем договору з ПП «Мета-Груп Україна» про надання послуг з гальванізації (покриття наданих позивачем деталей іншим металом нікелем шляхом електролізу) була повязана з потребою оброблення деталей, що виробляються позивачем, для забезпечення їх міцності.

При чому, з метою реалізації елементів металокерамічних кресл. ПМКП-110.00.20.000СБ позивачем були укладені наступні договори підряду:

- від 26.11.2014 №10-5007 з ТОВ «Укрспецпроект» (т.4, а.с.88-89);

- від 17.02.2014 №10-5003 з ТОВ «Техно Стиль Україна» (т.4, а.с.90-91);

- від 13.11.2014 №10-5006 з громадянином ОСОБА_24 (т.4, а.с.92-94);

- від 14.01.2014 №10-5001 з ПАТ «Кіровський ковальський завод «Центрокуз» (т.4, а.с.95-96);

- від 09.12.2011 №10-5002 з ПАТ «Лугцентрокуз ім. С. С. Монятовського» (т.4, а.с.97-99);

- від 27.09.2013 №27.09.2013 з ТОВ «Техно Стиль Україна» (т.4, а.с.100-101);

- від 18.07.2013 №3 з ТОВ «Техно Стиль Україна» (т.4, а.с.102-103);

- від 18.03.2013 №1803М з ТОВ «Компанія «Євроінвест-Консалт» (т.4, а.с.104-105);

- від 08.02.2013 №10-2110 з ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» (т.4, а.с.106-115);

- від 29.01.2013 №10-5008 з ПАТ «Кіровський ковальський завод «Центрокуз» (т.4, а.с.116-118);

- від 28.12.2012 №10-5007 з ПАТ «Дніпровагонмаш» (т.4, а.с.119-122);

- від 09.11.2012 №91 з ПАТ «Крюковський вагонобудівний завод» (т.4, а.с.123-145);

- від 24.10.2012 №10-5006 з ПАТ «Лугцентрокуз ім. С. С. Монятовського» (т.4, а.с.146-153);

- від 11.01.2012 №10-5003 з ПАТ «Верхньодніпровський машинобудівний завод» (т.4, а.с.154-155);

- від 26.04.2011 №10-12345-Ю з ТОВ «НВФ Юрмет» (т.4, а.с.156-158);

- від 06.04.2010 №10-5013 з ВАТ «Дніпровагонмаш» (т.4, а.с.159-171);

- від 23.03.2009 №443 з ВАТ «Крюковський вагонобудівний завод» (т.5, а.с.1-2);

- від 08.01.2008 №10-1235 з ПП «КоДА» (т.5, а.с.46-51);

- від 10.05.2007 №10-2458 з ЗАТ «Транссервіс» (т.5, а.с.52-60).

Щодо господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенерифе».

Судом встановлено, що на підставі службової записки начальника ділянки №4 цеху №5 ДП Завод порошкової металургії (т.2, а.с.103) позивачем був придбаний у ТОВ «Тенерифе» товар (бочки та фосфатидний концентрат) на загальну суму 10100,00 грн., що підтверджується наступними накладними:

- від 04.02.2014 №022 на суму 1100,00 грн., у тому числі ПДВ 183,33 грн. (т.2, а.с.104);

- від 04.02.2014 №021 на суму 9000,00 грн., у тому числі ПДВ 1500,00 грн. (т.2, а.с.110).

Отримана продукція була оплачена позивачем в повному обсязі платіжними дорученнями від 04.02.2014 №1160 та від 05.02.2014 №1186 (т.2, а.с.106-107) та оприбуткована на складі прибутковими ордерами від 18.02.2014 №13 (т.2, а.с.105) та від 06.02.2014 №9 (т.2, а.с.109).

За фактом настання першої події ТОВ «Тенерифе» були виписані позивачеві наступні податкові накладні:

- від 04.02.2014 №3 на суму 9000,00 грн., у тому числі ПДВ 1500,00 грн. (т.2, а.с.112);

- від 05.02.2014 №4 на суму 1100,00 грн., у тому числі ПДВ 183,33 грн. (т.2, а.с.115).

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними були віднесені позивачем до складу податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду, що не заперечується сторонами по справі.

Згідно з довідкою ДП Завод порошкової металургії від 29.03.2016 №12-344 отриманий від ТОВ «Тенерифе» товар фосфатидний концентрат позивач використовує у виробництві цеху 04 по СОУ 15.4-37-212:2004 для виготовлення набивки (т.5, а.с.61).

Щодо господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ОСОБА_2».

01.07.2013 між ДП Завод порошкової металургії (Покупець) та ТОВ «Компанія «ОСОБА_2» (Постачальник) був укладений договір поставки №ДП010703, пунктом 1.1 передбачено, що Постачальник зобовязується в період дії цього договору поставити Покупцеві продукцію, найменування, асортимент, кількість та вартість кожної асортиментної одиниці якої вказуються в супровідних документах до цього договору (т.2, а.с.138-140).

Відповідно до п.1.2 договору Покупець зобовязується прийняти поставлену продукцію та оплатити її з дотриманням порядку та форми розрахунків, передбачених цим договором.

В пункті 3.1 договору сторони обумовили, що поставка продукції здійснюється в строк не пізніше 10 календарних днів з моменту надходження 100% передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно з п.3.2 договору доставка продукції на склад Покупця здійснюється на умовах СРТ, м. Бровари (за Інкотермс 2010).

Відповідно до Розділу 4 договору Покупець здійснює 100% передоплату вартості продукції. Оплата здійснюється грошовими коштами шляхом їх банківського переказу платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок Постачальника. Покупець сплачує продукцію за цінами, узгодженими сторонами та вказаними у фактурах до кожної поставки.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору та на підставі службової записки начальника цеху 05 ДП Завод порошкової металургії (т.2, а.с.141) Постачальником був переданий позивачеві товар порошок олова на загальну суму 115200,00 грн., про що свідчать наступні видаткові накладні:

- від 16.08.2013 №РН-0000909 на суму 38400,00 грн., у тому числі ПДВ 6400,00 грн. (т.2, а.с.131);

- від 09.08.2013 №РН-0000880 на суму 38400,00 грн., у тому числі ПДВ 6400,00 грн. (т.2, а.с.135);

- від 23.08.2013 №РН-0000937 на суму 38400,00 грн., у тому числі ПДВ 6400,00 грн. (т.2, а.с.151);

Перевезення товару до пункту розвантаження здійснювалося транспортом та силами позивача, про що свідчать товарно-транспортні накладні від 16.08.2013 (т.2 а.с.132), від 09.08.2013 (т.2 а.с.136).

Отриманий від контрагента товар був оприбуткований позивачем за наступними прибутковими ордерами:

- від 16.08.2013 №316 на суму 38400,00 грн. (т.2, а.с.130);

- від 09.08.2013 №303 на суму 38400,00 грн. (т.2, а.с.134);

- від 23.08.2013 №321 на суму 38400,00 грн. (т.2, а.с.150).

Оплата позивачем придбаного товару підтверджується платіжними дорученнями від 09.08.2013 №2545, від 16.08.2013 №2609 та від 23.08.2013 №27 (т.2, а.с.146-148).

За фактом настання першої події постачальником були виписані наступні податкові накладні:

- від 16.08.2013 №73 на суму 38400,00 грн., у тому числі ПДВ 6400,00 грн. (т.2, а.с.133);

- від 09.08.2013 №43 на суму 38400,00 грн., у тому числі ПДВ 6400,00 грн. (т.2, а.с.137);

- від 23.08.2013 №100 на суму 38400,00 грн., у тому числі ПДВ 6400,00 грн. (т.2, а.с.153).

Суми ПДВ, сплаченого у складі вартості послуг, була віднесена позивачем до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, що не заперечується сторонами по справі.

Судом встановлено, що необхідність придбання порошку олова підтверджується службовою запискою начальника цеху 05 ОСОБА_25 (т.2 а.с.141).

Згідно з наданою позивачем довідкою від 29.03.2016 №12-344 (т.5, а.с. 62) ДП Завод порошкової металургії виготовляє продукцію:

- цех №5 диски фрикційні з матеріалу МК-5, вміст олова в шихті від 9-11%;

- цех №2 деталі «підшипник», «втулка» з матеріалу ПА-БрОГр4, вміст олова в шихті від 3% до 9-11%.

Використання у виробництві порошку олова підтверджується Відомістю вхідного контролю 147.43003.007 та Відомістю вхідного контролю 147.43003.013 (т.5, а.с.63-66).

Внутрішньогосподарське переміщення порошку олова та здійснення складського обліку цього товару підтверджується наявними у справі картками складського обліку матеріалів, лімітними картками (т.2, а.с.142-145).

Щодо господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Норма».

28.03.2012 між ДП Завод порошкової металургії (Замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Норма» (Виконавець) був укладений договір №28-03/12, пунктом 1.1 якого передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець зобовязується власними та залученими силами виконати ремонтно-будівельні роботи на обєкті, розташованому за адресою: Київська область, м. Бровари, Промвузол, у відповідності до переліку та обсягів робіт, визначених кошторисами та додатковими угодами, що будуть складатися за необхідності, та є невідємними складовими цього договору (т.3, а.с.36-38).

Згідно з пунктом 1.2 договору Виконавець зобовязується виконати якісно, у встановлені цим договором терміни, весь комплекс ремонтно-будівельних робіт, вказаний у додатку до договору, а Замовник прийняти роботу на підставі акта прийому-передачі та оплатити її вартість згідно з кошторисами, погодженими сторонами цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість робіт визначається згідно з кошторисами, погодженими сторонами договору.

В пункті 3.2 договору сторони визначили наступний порядок розрахунків: Замовник сплачує на поточний рахунок Виконавця передоплату у розмірі 50% вартості робіт та матеріалів (визначається кошторисом у додатку до цього договору).

Акт приймання виконаних робіт складається та подається Замовнику на підпис після виконання комплексу робіт, згідно кошторису у додатку до цього договору.

Після підписання акта приймання виконаних робіт Замовник зобовязаний сплатити на поточний рахунок Виконавця, згідно підписаного акта приймання виконаних робіт, інші 50% вартості робіт та матеріалів (визначається цим актом та кошторисом у додатку до цього договору), протягом 3 банківських днів з моменту підписання.

Додатком №1 від 30.03.2012 до Договору від 28.03.2012 №28-03/12 сторони визначили комплекс ремонтно-будівельних робіт згідно договірної ціни, а саме: ремонтно-відбудовні роботи цеху №1 заводу КЗПМ, обумовили строки виконання робіт, а також погодили договірну ціну на рівні 427808,40 грн. (т.3, а.с. 39).

Додатком №2 від 14.05.2012 до Договору від 28.03.2012 №28-03/12 сторони визначили комплекс ремонтно-будівельних робіт згідно договірної ціни, а саме: ремонтно-відбудовні роботи цеху №1 заводу КЗПМ, обумовили строки виконання робіт, а також погодили договірну ціну на рівні 454582,80 грн. (т.2, а.с. 204).

Додатком №3 від 02.07.2012 до Договору від 28.03.2012 №28-03/12 сторони визначили комплекс ремонтно-будівельних робіт згідно договірної ціни, а саме: ремонтно-відбудовні роботи цеху №5 заводу КЗПМ, обумовили строки виконання робіт, а також погодили договірну ціну на рівні 402016,80 грн. (т.2, а.с. 230).

Додатком №4 від 09.07.2012 до Договору від 28.03.2012 №28-03/12 сторони визначили комплекс ремонтно-будівельних робіт згідно договірної ціни, а саме: ремонтно-відбудовні роботи цехів №2, 5, 16 будівлі АБК заводу КЗПМ, обумовили строки виконання робіт, а також погодили договірну ціну на рівні 405416,40 грн. (т.3, а.с. 12).

Додатком №5 від 19.09.2012 до Договору від 28.03.2012 №28-03/12 сторони визначили комплекс ремонтно-будівельних робіт згідно договірної ціни, а саме: ремонтно-відбудовні роботи покрівлі цеху №7, будівлі блоку цехів заводу КЗПМ, обумовили строки виконання робіт, а також погодили договірну ціну на рівні 1200631,20 грн. (т.2, а.с. 186).

Додатком №6 від 10.1.2012 до Договору від 28.03.2012 №28-03/12 сторони визначили комплекс ремонтно-будівельних робіт згідно договірної ціни, а саме: ремонтно-відбудовні роботи асфальтобетонного покриття на території заводу КЗПМ, обумовили строки виконання робіт, а також погодили договірну ціну на рівні 36478,80 грн. (т.2, а.с. 162).

На виконання умов договору від 28.03.2012 №28-03/2 підрядником були виконані роботи на загальну суму 2234770,20 грн., що підтверджується наступними актами за формою №КБ-2в:

- №5 за жовтень 2012 року на суму 36478,80 грн., у тому числі ПДВ 6079,80 грн. (т.2, а.с.164-167);

- №7 за жовтень 2012 року на суму 499996,80 грн., у тому числі ПДВ 83332,80 грн. (т.2, а.с.169-174);

- №2 за грудень 2012 року на суму 299896,80 грн., у тому числі ПДВ 49982,80 грн. (т.2, а.с.197-198);

- №2 за травень 2012 року на суму 378819,00 грн., у тому числі ПДВ 75763,80 грн. (т.2, а.с.205-210);

- №4 за липень 2012 року на суму 186354,00 грн., у тому числі ПДВ 31059 грн. (т.3, а.с.4-7);

- №5 за серпень 2012 року на суму 405416,40 грн., у тому числі ПДВ 67569,40 грн. (т.3, а.с.26-29);

- №1 за травень 2012 року на суму 427808,40 грн., у тому числі ПДВ 71301,40 грн. (т.3, а.с.54-57).

За настанням першої події підрядником були виписані наступні податкові накладні:

- від 11.10.2012 №1 на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн. (т.2, а.с.181);

- від 12.10.2012 №2 на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн. (т.2, а.с.182);

- від 17.10.2012 №3 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. (т.2, а.с.183);

- від 19.10.2012 №5 на суму 36478,80 грн., у тому числі ПДВ 6079,80 грн. (т.2, а.с.184);

- від 31.10.2012 №6 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. (т.2, а.с.185);

- від 20.09.2012 №5 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. (т.2, а.с.199);

- від 26.09.2012 №7 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. (т.2, а.с.200);

- від 01.11.2012 №1 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. (т.2, а.с.201);

- від 06.11.2012 №2 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. (т.2, а.с.202);

- від 15.11.2012 №3 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. (т.2, а.с.203);

- від 17.05.2012 №3 на суму 354000,00 грн., у тому числі ПДВ 59000,00 грн. (т.2, а.с.228);

- від 31.05.2012 №5 на суму 100582,80 грн., у тому числі ПДВ 16763,80 грн. (т.2, а.с.229);

- від 16.07.2012 №1 на суму 201008,40 грн., у тому числі ПДВ 33501,40 грн. (т.3, а.с.10);

- від 31.07.2012 №6 на суму 201008,40 грн., у тому числі ПДВ 33501,40 грн. (т.3, а.с.11);

- від 22.08.2012 №3 на суму 102708,20 грн., у тому числі ПДВ 17118,03 грн. (т.3, а.с.30);

- від 23.08.2012 №4 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. (т.3, а.с.31);

- від 28.08.2012 №5 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. (т.3, а.с.32);

- від 29.08.2012 №6 на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн. (т.3, а.с.33);

- від 30.08.2012 №7 на суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн. (т.3, а.с.34);

- від 31.08.2012 №8 на суму 2708,20 грн., у тому числі ПДВ 451,37 грн. (т.3, а.с.35);

- від 13.04.2012 №2 на суму 213904,20 грн., у тому числі ПДВ 35650,70 грн. (т.3, а.с.58);

- від 18.04.2012 №3 на суму 80000,00 грн., у тому числі ПДВ 13333,33 грн. (т.3, а.с.59);

- від 07.05.2012 №1 на суму 133904,16 грн., у тому числі ПДВ 22317,36 грн. (т.3, а.с.60).

ОСОБА_19 того, 25.02.2013 між ДП Завод порошкової металургії (Замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Норма» (Виконавець) був укладений договір №25/02, пунктом 1.1 якого передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець зобовязується власними та залученими силами виконати ремонтно-будівельні роботи на обєкті, розташованому за адресою: Київська область, м. Бровари, Промвузол, відповідно до переліку та обсягів робіт, визначених кошторисами та додатковими угодами, що будуть складатися за необхідності, та є невідємними складовими цього договору (т.3, а.с.66-68).

Згідно з пунктом 1.2 договору Виконавець зобовязується виконати якісно, у встановлені цим договором терміни, весь комплекс ремонтно-будівельних робіт, вказаний у додатку до договору, а Замовник прийняти роботу на підставі акта прийому-передачі та оплатити її вартість згідно з кошторисами, погодженими сторонами цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість робіт визначається згідно з кошторисами, погодженими сторонами договору.

В пункті 3.2 договору сторони визначили наступний порядок розрахунків: Замовник сплачує на поточний рахунок Виконавця передоплату у розмірі 50% вартості робіт та матеріалів (визначається кошторисом у додатку до цього договору).

Акт приймання виконаних робіт складається та подається Замовнику на підпис після виконання комплексу робіт, згідно кошторису у додатку до цього договору.

Після підписання акта приймання виконаних робіт Замовник зобовязаний сплатити на поточний рахунок Виконавця, згідно підписаного акта приймання виконаних робіт, інші 50% вартості робіт та матеріалів (визначається цим актом та кошторисом у додатку до цього договору), протягом 3 банківських днів з моменту підписання.

Додатком №1 від 25.02.2013 до Договору від 25.02.2013 №25/02 сторони визначили комплекс ремонтно-будівельних робіт згідно договірної ціни, а саме: ремонтно-відбудовні роботи покрівлі караульного приміщення заводу порошкової металургії, обумовили строки виконання робіт, а також погодили договірну ціну на рівні 84000,00 грн. (т.3, а.с. 69).

На виконання умов договору від 25.02.2013 №25/02 підрядником були виконані роботи на загальну суму 84000,00 грн., що підтверджується наступним актом за формою №КБ-2в:

- №1 за березень 2013 року на суму 84000,00 грн., у тому числі ПДВ 14000,00 грн. (т.3, а.с.77-79).

Після цього підрядником була виписана позивачеві податкова накладна від 05.03.2013 №1 на суму 84000,00 грн., у тому числі ПДВ 14000,00 грн. (т.3, а.с.82).

Також 31.05.2013 між ДП Завод порошкової металургії (Замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Норма» (Виконавець) був укладений договір №05/13, пунктом 1.1 якого передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець зобовязується власними та залученими силами виконати ремонтно-будівельні роботи на обєкті, розташованому за адресою: Київська область, м. Бровари, Промвузол, відповідно до переліку та обсягів робіт, визначених кошторисами та додатковими угодами, що будуть складатися за необхідності, та є невідємними складовими цього договору (т.3, а.с.112-113).

Згідно з пунктом 1.2 договору Виконавець зобовязується виконати якісно, у встановлені цим договором терміни, весь комплекс ремонтно-будівельних робіт, вказаний у додатку до договору, а Замовник прийняти роботу на підставі акта прийому-передачі та оплатити її вартість згідно з кошторисами, погодженими сторонами цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість робіт визначається за угодою сторін згідно з кошторисами, погодженими сторонами.

В пункті 3.2 договору сторони визначили наступний порядок розрахунків: Замовник сплачує на поточний рахунок Виконавця передоплату у розмірі 50% вартості робіт та матеріалів, визначеної відповідним кошторисом у додатку до цього договору.

Після підписання акта приймання виконаних робіт Замовник зобовязаний сплатити на поточний рахунок Виконавця, згідно підписаного акта приймання виконаних робіт, остаточні 50% вартості робіт та матеріалів (визначається цим актом та кошторисом у додатку до цього договору), протягом 5 банківських днів з моменту підписання.

Акт приймання виконаних робіт складається та подається Замовнику на підпис після виконання комплексу робіт, згідно кошторису у додатку до цього договору.

Додатком №1 від 31.05.2013 до Договору від 31.05.2013 №05/13 сторони визначили комплекс ремонтно-будівельних робіт згідно договірної ціни, а саме: ремонтно-відбудовні роботи покрівлі блоку цеху №7, інв. номер 1_7 заводу порошкової металургії, обумовили строки виконання робіт, а також погодили договірну ціну на рівні 400000,00 грн. (т.3, а.с. 114).

Додатком №2 від 01.07.2013 до Договору від 31.05.2013 №05/13 сторони визначили комплекс ремонтно-будівельних робіт згідно договірної ціни, а саме: ремонтно-відбудовні роботи покрівлі блоку цеха №7, інв. номер 1_7 заводу порошкової металургії, обумовили строки виконання робіт, а також погодили договірну ціну на рівні 1228800,00 грн. (т.3, а.с. 83).

На виконання умов договору від 31.05.2013 №05/13 підрядником були виконані роботи на загальну суму 1628653,60 грн., що підтверджується наступними актами за формою №КБ-2в:

- №1 за листопад 2013 року на суму 600000,00 грн., у тому числі ПДВ 100000,00 грн. (т.3, а.с.94-96);

- №2 за жовтень 2014 року на суму 628653,60 грн., у тому числі ПДВ 104775,60 грн. (т.3, а.с.104-106);

- №1 за червень 2013 року на суму 400000 грн., у тому числі ПДВ 66666,67 грн. (т.3, а.с.116-118).

За фактом настання першої події підрядником були виписані позивачеві наступні податкові накладні:

- від 07.08.2013 №2 на суму 100000,00 грн., у тому числі ПДВ 16666,67 грн. (т.3, а.с.100);

- від 09.08.2013 №3 на суму 300000,00 грн., у тому числі ПДВ 50000,00 грн. (т.3, а.с.101);

- від 13.09.2013 №2 на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ 33333,33 грн. (т.3, а.с.102);

- від 05.12.2013 №2 на суму 600000,00 грн., у тому числі ПДВ 100000,00 грн. (т.3, а.с.110);

- від 05.06.2013 №1 на суму 400000,00 грн., у тому числі ПДВ 66666,67 грн. (т.3, а.с.128).

На підставі виписаних ТОВ «Будівельна компанія «Норма» податкових накладних позивачем був сформований податковий кредит відповідних звітних періодів, що не заперечується сторонами по суті.

Оплата вартості виконаних підрядних робіт підтверджується реєстрами банківських платежів (т.3, а.с.61-64, 111).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Норма» зареєстровано в якості юридичної особи 15.11.2005, взято на облік платників податків 17.11.2005 та має ліцензію на право здійснення господарської діяльності у будівництві, повязаній із створенням обєктів архітектури зі строком дії з 26.04.2011 по 26.04.2016, що свідчить про достатній обсяг правосубєктності цієї юридичної особи на момент здійснення господарських операцій з позивачем (т.2, а.с.155-161, т.3, а.с.172-173).

Судом встановлено, що необхідність проведення ремонтно-будівельні робіт підтверджується робочими планами та пропозиціями впровадження організаційно-технічних заходів техніко-економічного розвитку КЗПМ на 2012-2014 роки (т.3, а.с.196-238).

Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, судом встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари/послуги поставлялись, які роботи виконувалися, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних товарів/отриманих послуг у власній господарській діяльності позивача та їх обліку.

Щодо посилання контролюючого органу в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає, що за загальним визначенням поняття, наведеним у розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Водночас, вказані правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна або подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Більш того, відсутність товарно-транспортних накладних взагалі не спростовують факт придбання позивачем товару у ТОВ «НТО ОСОБА_25», ТОВ «Кіт преміум», ТОВ «Тенерифе», ТОВ «Компанія «ОСОБА_2» та реальність відповідних господарських операцій. Так, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення.

Отже, доводи щодо відсутності товарно-транспортних накладних, не є свідченням нездійснення господарської операції з поставки товару, адже за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

ОСОБА_19 того, Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі Щодо підтвердження даних податкового обліку від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 зауважив, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також суд вважає непереконливими посилання контролюючого органу на ненадання позивачем під час проведення перевірки довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та журналів їх реєстрації, оскільки в розумінні положень Закону №996 та Положення №88 відповідні довіреності не є первинними документами, позаяк не фіксують факт здійснення господарських операцій.

Так, Верховний Суд України в постанові від 29.04.2015 у справі №3-77г15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 44268846) зазначив, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Більш того, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318 (чинної на момент виникнення спірних відносин), довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей, що унеможливлює її наявність у позивача після придбання товару.

З тих самих підстав суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу в акті перевірки на ненадання позивачем документів на підтвердження якості товарів (сертифікатів чи свідоцтв про визнання відповідності), оскільки такі документи не є належними доказами фактів придбання товарів.

Стосовно посилання контролюючого органу в акті перевірки на отриману податкову інформацію, викладену в актах перевірок та актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, суд зазначає, що отримання відповідачем таких документів із зафіксованими в них ознаками фіктивної діяльності юридичних осіб не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки (акт про неможливість проведення зустрічної звірки) не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків-позивача.

Інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Суд зазначає, що в основу збільшення позивачу грошових зобов'язань не може бути покладено висновки актів перевірок/про неможливість проведення зустрічних звірок його контрагентів без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Окрім того, жодних доказів, які б свідчили про факт реєстрації вказаних підприємств на підставну особу, підробки документів або складання фіктивних документів, у тому числі одержаних за наслідками проведених слідчих дій у рамках кримінальних проваджень матеріали справи не містять.

ОСОБА_19 того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» (заява №6689/03), п. 38 рішення ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02)).

ОСОБА_19 того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес АД проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд не приймає твердження податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, що не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання своїх договірних обовязків контрагентом.

Суд зазначає, що висновок контролюючого органу про фіктивний характер господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «НТО ОСОБА_25», ТОВ «Кіт преміум», ПП «Мета груп Україна», ТОВ «Тенерифе», ТОВ «Компанія «ОСОБА_2» та ТОВ «БК «Норма» фактично заснований на твердженні про ненадання під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання ТМЦ і журналів їх реєстрації, документів на підтвердження якості отриманих товарів (сертифікатів чи свідоцтв відповідності), а також на аналізі податкової інформації, відображеної в отриманих актах перевірок та актах про неможливість проведення зустрічної звірки, у звязку з чим посилання відповідача на інші обставини, які не зазначені в акті перевірки, але відображені в запереченнях на позовну заяву, суд до уваги не приймає, позаяк такі обставини не були покладені в основу прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Так, відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 (був чинним на момент проведення перевірки та складання відповідного акта, далі Порядок №984).

Відповідно до пунктів 4-6 Розділу І Порядку №984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Розділу ІІ Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Таким чином, підстави для висновку про порушення платником податків положень чинного податкового законодавства мають бути чітко викладені в акті перевірки з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, які порушені платником, оскільки саме акт перевірки є тим документом, який є підставою для прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «НТО ОСОБА_25», ТОВ «Кіт преміум», ПП «Мета груп Україна», ТОВ «Тенерифе», ТОВ «Компанія «ОСОБА_2» та ТОВ «БК «Норма» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, своїми наслідками спричинили зміни у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, оскільки повязані діловою метою, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

З урахуванням вищенаведеного, викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, є необґрунтованими, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 23.07.2015 №0002202201, №0002152201, №0002162201 та №0002172201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт використання у власній господарській діяльності придбаних товарів та наданих послуг. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій з урахуванням видів економічної діяльності позивача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів та надання послуг спростовується наявними матеріалами справи, суду не надано належних та достатніх доказів, які б спростовували визначені обставин, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

У той же час, щодо вимоги позивача про визнання неправомірними дій Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області по нарахуванню штрафних санкцій до ДП Завод порошкової металургії в розмірі 2230411 грн. суд зазначає таке.

Дія - активна поведінка суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об'єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору, по суті, має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з рішенням субєкта владних повноважень, вимога про визнання протиправними дій відповідача по винесенню такого рішення не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про скасування рішення субєкта владних повноважень, яким субєкту господарювання (платнику податків) визначено суму грошових зобовязань.

Суд звертає увагу на те, що в позовній заяві ДП Завод порошкової металургії не були наведені обставини предявлення вимоги про визнання протиправними дій відповідача по нарахуванню штрафних санкцій, тобто її обґрунтування, а також не зазначено, які саме права та інтереси позивача були порушені оспорюваними діями контролюючого органу, з огляду на те, що грошові зобовязання визначаються контролюючими органами шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, які, у свою чергу, підлягають оскарженню у судовому порядку.

Відповідно до положень статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають, серед іншого, право:

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (п.п.20.1.4);

- визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (п.п.20.1.18);

- застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою ОСОБА_19 чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою ОСОБА_19 чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (п.п.20.1.19).

Згідно з п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема:

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2);

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (п.п.54.3.3).

Відповідно до п.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, як проведення перевірок, так і визначення за їх наслідком суми грошових зобовязань віднесено до повноважень контролюючих органів, у звязку з чим при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, а тому підстави для визнання протиправними дій відповідача в цій частині відсутні.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Під час звернення до суду позивачем за заявлену вимогу майнового характеру (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень) сплачено судовий збір у розмірі 33456,17 грн. згідно платіжного доручення №495 від 14.12.2015, оригінал якого міститься у матеріалах справи (т. 1, а.с. 2).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 33456,17 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Водночас, при зверненні до суду позивачем не був сплачений судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру про визнання протиправними дій відповідача по нарахуванню штрафних санкцій, у звязку з чим сума недоплаченого судового збору у розмірі 1218,00 грн. (1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2015) підлягає стягненню з ДП Завод порошкової металургії в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 23.07.2015 за №002202201, №0002152201, №0002162201, №0002172201.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 33456,17 грн. (тридцять три тисячі чотириста пятдесят шість грн. 17 коп.) на користь Державного підприємства Завод порошкової металургії (ідентифікаційний код 00186192, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, Промвузол) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39463945, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 286).

5. Стягнути з Державного підприємства Завод порошкової металургії (ідентифікаційний код 00186192, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, Промвузол) на користь Державного бюджету України (рахунок № 31213206784001 в ГУ ДКСУ у Київській обл. м. Київ, МФО 821018, отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд; код отримувача: 37955989, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.