Постанова № 69921456, 24.10.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконними дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 гектари, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в січні 2017 року він звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області. У відповідь відповідачем було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413. На думку позивача такі дії відповідача є незаконними, оскільки відповідач застосував нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Так, новий порядок надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з подальшою передачею у власність, не поширюється на осіб, які розпочали такий процес до набрання цією Стратегією чинності, а тому до даних правовідносин слід застосувати ст. 118 ЗК України.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, просив задовольнити уточнені позовні вимоги.

У судове засідання прибула представник відповідача ОСОБА_2, проти позову заперечила, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях проти позову вказала, що листом від 21.07.2017 № Л-4137-5606/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надало мотивовану відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області. Вказує, що відмова була обумовлена невідповідністю місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до законів нормативно правових актів відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Таким чином, кожна з дій відповідача під час розгляду клопотання позивача передбачена конкретними нормами діючих нормативно-правових актів та узгоджується зі ст.19 Конституції України. У зв’язку з викладеним, у позові слід відмовити.

Керуючись приписами ч.4 ст.122, ч.2,4 ст.128 КАС України та у зв’язку з неприбуттям у судове засідання представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України у зв’язку з розглядом справи у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

У січні 2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 (два) га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, яка розташована за межами населеного пункту (села Новогорівки), на території Таврійської сільської ради, Токмацького району, Запорізької області.

04 березня 2017 року відповідачем надано відповідь з відмовою у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 (два) га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, яка розташована за межами населеного пункту (села Новогорівки), на території Таврійської сільської ради, Токмацького району, Запорізької області. Держгеокадастр посилається на недостатню кількість та якість графічних матеріалів, доданих до клопотання, які не дозволяють визначити: чи відноситься позначена на графічних матеріалах земельна ділянка до державної власності сільськогосподарського призначення, перебування її у користуванні, у переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, а також перевірити місце розташування на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівноі документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань тощо.

09.04.2017 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 два) га для ведення особистого селянського господарства на території Таврійської сільської ради Токмацького району Запрізької області.

15.06.2017 року позивач звернувся зі скаргою (вх.№Д-12166/0/15-17) до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру стосовно розгляду його клопотання.

Відповіддю від 26.06.2017 вих.Л-4137-40002/6-17 Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області повідомило ОСОБА_1, що 10.07.2015 Запорізькою обласною державною адміністрацією було винесено розпорядження №244 «Про забезпечення реалізації першочергового права на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва для учасників бойових дій, які беруть участь у антитерористичній операції, а також членів сім'ї учасників бойових дій, які загинули під час проведення антитерористичної операції». Для здійснення приписів розпорядження адміністрації, ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області почало вести реєстр таких земельних масивів та постійно його оновлює. З огляду на те, що запитувана земельна ділянка знаходиться на території району, по якому відбувається формування (оновлення) реєстру земельних масивів, можливих для передачі учасникам АТО, членам сімей учасників АТО, які загинули під час вказаних подій, та можливого включення її до вказаного реєстру Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області запропонувало позивачу звернутися із таким клопотанням після закінчення вказаних робіт.

21.07.2017 позивачу надано відповідь №Л-4137/5606/6-17 де з посиланням на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 зазначено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації, повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, відповідно до переліку земельних ділянок , який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційному веб-сайті територіальних органів Держгеокадастру, при цьому площа земельних ділянок, яку пропонується передавати безоплатно у власність на території відповідної області залежатиме від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. У другому кварталі поточного року продажу права оренди земель сільськогосподарського призначення не відбувалося, отже підстав для задоволення клопотання позивача немає.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Суд зазначає, що оскільки позивачем в позовній заяві не зазначено, які саме дії щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою позивач вважає протиправними, суд вважає за необхідне дослідити дві останні відмови, зміст яких викладено в листах від 26.06.2017 №Л-4137-4002/6-17 та від 21.07.2017 №Л-4137-5606/6-17.

Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ст.3 Земельного кодексу України).

Згідно з п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність громадянам, серед іншого, для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі пункту «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

В силу вимог частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 зазначеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем листі від 29.06.2017 позивачу роз'яснено, що запитувана земельна ділянка знаходиться на території району, по якому відбувається формування (оновлення) реєстру земельних масивів, можливих для передачі учасникам АТО, членам сімей учасників АТО, які загинули під час вказаних подій, та можливого включення її до вказаного реєстру, у зв'язку з чим, Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області запропонувало позивачу звернутися із таким клопотанням після закінчення вказаних робіт.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

За таких обставин, враховуючи те, що розпорядженням Запорізької ОДА від 10.07.2015 №244 "Про забезпечення реалізації першочергового права на відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва участників бойових дій, які беруть участь в антитерористичній операції, а також членів сімей учасників бойових дій, які загинули під час проведення антитерористичної операції", яке є обов'язковим для врахування під час реалізації повноважень ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, було вказано на необхідність визначення земельних мисивів, можливі для передачі під зазначені цілі, то відповідачем було правомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка перебувала на території району, по якому відбувається формування (оновлення) реєстру земельних масивів, можливих для передачі учасникам АТО.

При цьому, суд враховуює ту обставину, що вказана відмова не є підставою для повторного звернення позивача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, після закінчення формування (оновлення) реєстру земельних масивів, можливих для передачі учасникам АТО.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведеного надає підстав для висновку про те, що оскаржувані дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у повній мірі узгоджуються із нормами чинного законодавства, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 158 – 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя М.С. Лазаренко