Постанова № 69921143, 24.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 р. Справа № 804/1350/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2017 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної Поліції в Донецькій області , в якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просив: визнати незаконною бездіяльність службових осіб Головного управління Національної поліції в Донецькій області по недотриманню трудового законодавства України під час звільнення ОСОБА_1 в частині невидачі йому трудової книжки; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2014 року і допустити негайне виконання; зобовязати Головне Управління МВС України в Донецькій області відновити та видати ОСОБА_1 трудову книжку на його імя.

В обґрунтування позову зазначив, що Наказом ГУ МВС України у Донецькій області №397 о/с від 07.11.2014 року позивача було звільнено за посади начальника Кіровського районного відділу Макіївського міського управління ГУ МВС України у Донецькій області згідно з п.64 «ж», про звільнення з роботи та необхідність забрати трудову книжку позивача у встановленому законом порядку не повідомили та трудову книжку не видали, позбавивши позивача можливості встати на облік до центру зайнятості та позбавивши будь яких засобів для існування.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2017 року було скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року про залишення справи №804/1350/17 без розгляду, та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року було замінено відповідача на належного Головне управління МВС України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Дніпропетровській області, відповідач).

В судовому засіданні представник позивача предявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив про місце та час його проведення був повідомлений належним чином, в поданих раніше письмових запереченнях зазначив, що оригінал трудової книжки позивачеві не був виданий не з вини відповідача, а у звязку із тим, що 01.07.2014 року незаконним озброєним формуванням захоплено адміністративну будівлю ГУ МВС України у Донецькій області. Матеріали особової справи разом з трудовою книжкою позивача залишились у захопленому приміщенні, а тому видати її при звільненні не було можливості.

Відповідно до частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 397 о/с від 07.11.2014 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Кіровського районного відділу Макіївського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області згідно пункту 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Звільнення здійснено на підставі його рапорту від 09.10.2014 та наказу МВС України від 03.11.2014 за №2294 о/с.

Станом на момент звернення до суду відповідач не отримав трудову книжку.

Позивач вважає, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність, яка виразилася у не наданні оригіналу трудової книжки, а отже відповідачу слід компенсувати йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2014 року.

Правомірність дій відповідача, які виразилася у не наданні оригіналу трудової книжки є предметом позову, який надано до вирішення суду.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (Надалі Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу працівника.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, п. 4.1, 4.2 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення, а якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Таким чином, при звільненні ОСОБА_1 відповідач мав або видати оригінал трудової книжки, або надіслати поштове повідомлення, в якому вказати про необхідність її отримання, проте матеріалами справи не підтверджено, що відповідач дотримався вимог закону в цій частині.

Разом із цим, суд критично ставиться до доводів відповідача, стосовно того, що позивач в день звільнення був відсутній на служби, оскільки рапорт про звільнення позивачем був написаний 09.10.2014 року, а наказ про звільнення датується 07.11.2014, а матеріали справи не містять доказів того, що позивач був повідомлений про своє звільнення.

За таких обставин суд вважає за можливе визнати незаконною бездіяльність службових осіб Головного управління МВС України в Донецькій області по недотриманню трудового законодавства України під час звільнення ОСОБА_1 в частині невидачі йому трудової книжки та зобовязати Головне Управління МВС України в Донецькій області відновити та видати ОСОБА_1 трудову книжку на його імя.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.11.2014 року і допустити негайне виконання, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 09 грудня 2015 року, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Таким чином, суд не може вважати вимушеним прогулом період з 03.11.2014 року, оскільки, позивача було звільнено за власною ініціативою, після написання ним рапорту про звільнення від 07.11.2014 року, а отже в даному випадку не вбачається позбавлення можливості працювати ОСОБА_1 відповідачем, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем була допущена незаконна бездіяльність по недотриманню трудового законодавства України під час звільнення ОСОБА_1 в частині невидачі йому трудової книжки, а позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.11.2014 року і допустити негайне виконання задоволенню не підлягають із викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність службових осіб Головного Управління МВС України в Донецькій області по недотриманню трудового законодавства України під час звільнення ОСОБА_1 в частині невидачі йому трудової книжки.

Зобовязати Головне Управління МВС України в Донецькій області відновити та видати ОСОБА_1 трудову книжку на його імя.

У задоволенні решти позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Суддя ОСОБА_2