Постанова № 69920800, 30.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2017 р. Справа№ 911/4003/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.10.2017

розглядаючи апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2017

у справі №911/4003/15 (суддя Т.П. Карпечкін)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"

до Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель"

про зобов'язання вчинити дії,-

та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель"

до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/4003/15 заяву Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" задоволено. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 у справі № 911/4003/15 шляхом сплати 2786440,85 грн. Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" на користь Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" щомісячно рівними платежами по 154802,27 грн. протягом 18 місяців починаючи з вересня 2017 року по березень 2019 року, до 25 числа кожного місяця.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою Дочірнє підприємство "Кюне і Нагель" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/4003/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 у справі №911/4003/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 колегією суддів у складі: Майданевич А.Г. (головуючий), Коротун О.М., Сулім В.В. апеляійну скаргу Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" прийнято до свого провадження із призначенням розгляду справи на 18.10.2017.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2017, у зв'язку із перебуванням судді Суліма В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, визначено новий склад суду: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Вказана судова колегія прийняла вказану апеляційну скаргу до свого провадження та прийняла постанову у даній справі.

12.10.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представником ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін.

30.10.2017, до початку судового засідання, представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення № 847 від 27.10.2017.

Представники позивача брали участь в судових засіданнях, надавали пояснення, підтримували доводи апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду Київської області від 21.08.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про розстрочку рішення.

Представник відповідача брав участь в судовому засіданні, надавав свої пояснення, заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду.

Згідно з нормами ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017, припинено провадження у справі №911/4003/15 в частині первісного позову, зустрічний позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" на користь Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" 2745261,92 грн. додаткових витрат та 41178,93 грн. судового збору.

20.04.2017 до Господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" надійшла заява про розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 у справі №911/4003/15 шляхом здійснення виплат боргу за рішенням суду (з урахуванням судового збору) протягом 18 місяців із щомісячною оплатою рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем набрання законної сили рішенням суду про розстрочку.

При прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

Місцевий господарський суд визнав доведеним існування у заявника обставин, які, за висновком суду, є винятковими в розумінні ст. 121 ГПК України і дають підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Так, врахувавши майнові інтереси сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, положення законодавства щодо обов'язкового виконання рішень господарського суду, які набрали законної сили, суд дійшов висновку про те, що розстрочення виконання судового рішення на 18 місяців починаючи з вересня 2017 року по березень 2019 року до 25 числа кожного місяця (щомісячно рівними платежами по 154802,27 грн.).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з зазначеною нормою надання відстрочки, розстрочки виконання рішення, зміна способу та порядку його виконання є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Крім того, з аналізу наведеної норми процесуального права вбачається, що питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку його виконання вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відповідно до п.7.1.2. та п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17 жовтня 2012 року, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2. вказаної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у встановлений господарським судом спосіб.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом та не допускати їх настання.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судом першої інстанції, рішення Господарського суду Київської області від 12.12.2016 у справі № 911/4003/15 боржником - Публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" не виконано.

Місцевим господарським судом, на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено обставини перебування відповідача у важкому фінансовому стані, яке утворилось внаслідок об'єктивних та незалежних від нього обставин.

Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України. Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час розгляду господарськими судами даної господарської справи антитерористична операція триває.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Закону України "Про боротьбу з тероризмом", керівником Антитерористичного центру при СБУ видано наказ №33/6/а від 07 жовтня 2014 року "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07 квітня 2014 року.

Розпорядженням КМУ України №1085-р від 7 листопада 2014 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого також увійшло місто Луганськ.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" здійснювало свою господарсько-адміністративну діяльність в місті Луганськ та мало свої виробничі потужності в Луганську та Луганській області.

Факт ведення бойових дій та інших силових заходів в рамках АТО на окремих ділянках Донецької і Луганської областей, а також відсутність на відповідних територіях з 28.07.2014 ефективного контролю української влади також підтверджується листом Служби безпеки України від 15.08.2014 №16/3977.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укрзалізниця" була введена конвенція № ЦДЗО/0000074 на заборону прийому до перевезення завантажених і порожніх вагонів з усіх країн СНД і Балтії до залізничних станцій Донецького і Луганського напрямів, в тому числі на станцію Комунарськ, що унеможливлює належне залізничне сполучення у напрямку станції Комунарськ, яка примикає до ПАТ "Алчевський металургійний комбінат".

Крім того, за інформацією ПАТ "Укрзалізниця" з 25.01.2017 рух поїздів на ділянці Шепілове - Світланове відсутній через втручання в роботу залізничного транспорту сторонніх осіб. Блокування залізничного руху призводить до розриву технологічних ланцюжків, відсутності сировини та неможливості відправки готової продукції ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" і, як наслідок, до повної зупинки металургійного виробництва та відсутності обігових коштів.

Зокрема, 13.02.2017 у зв'язку з неможливістю здійснення вантажних перевезень через блокування залізничних колій, заявник був вимушений здійснити "гарячу" консервацію основних виробничих фондів підприємства, що підтверджується наказом №109 від 13.02.2017.

Таким чином, на теперішній час в результаті блокування залізничного сполучення у ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" повністю відсутня можливість виготовити продукцію та доставити її своїм контрагентам, а відповідно і отримати грошові кошти за неї та здійснити оплати за рішенням господарського суду по даній справі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ведення заявником (боржником) виробничої діяльності в умовах проведення АТО протягом майже 3-х років, призвели до суттєвого дефіциту обігових коштів в останнього, що і стало причиною несвоєчасного та в неповному обсязі виконання зобов'язань перед Дочірнім підприємством "Кюне і Нагель" та браку достатніх обігових коштів.

Як вбачається з даних звіту про фінансові результати за 2016 рік за формою № 2, відповідач отримав збитки у розмірі 10568344,00 грн. В свою чергу з даних балансу видно, що відповідач має заборгованість з оплати праці станом на 31.12.2016. Тобто підприємство є збитковим і на теперішній час.

Більш того, у зв'язку з неможливістю здійснення вантажних перевезень через блокування залізничних колій, відповідач був змушений видати наказ №109 від 13.02.2017 про знаходження основних виробничих фондів в режимі «гарячої » консервації.

Крім того колегія суддів зазначає, що відповідач є великим роботодавцем та платником податків до бюджетів різних рівнів, а негайне виконання рішення суду спричинить для відповідача негативні наслідки в його господарсько-фінансовій діяльності, які можуть виявитися в затримці заробітної плати, в скороченні працівників підприємства, у відсутності можливості оплатити необхідні для роботи матеріали, сплатити бюджетні податки та ін., може призвести до зупинки підприємства та ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» і як наслідок, унеможливить взагалі отримання банком коштів за рішенням суду по даній справі.

Тобто, негайне виконання судового рішення може спричинити негативні наслідки не лише для боржника, але й для стягувача, оскільки останній у разі банкрутства боржника може не одержати одразу усю суму боргу, а повернення решти заборгованості для нього може затягнутися на невизначений строк.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що наявність у відповідача важкого фінансового становища, яке утворилось внаслідок об'єктивних, незалежних від відповідача обставин є доведеними та ускладнюють для відповідача негайне виконання судового рішення у даній справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміна терміну виконання рішення спрямована насамперед на задоволення вимог кредитора та збереження підприємства, а також на захист державних інтересів та інтересів суспільства.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28.03.2017 у справі № 905/2357/15, від 14.08.2017 у справі № 913/37/16, від 12.07.2017 у справі № 913/399/16.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не відмовляється від погашення боргу. Так, на вимогу оскаржуваної ухвали, відповідачем було сплачено перший платіж у розмірі 155000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 645 від 05.09.2017 та другий платіж у розмірі 155000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 847 від 27.10.2017.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені вище обставини є винятковими в розумінні ст. 121 ГПК України і є підставами для розстрочення виконання судового рішення.

Посилання апелянта на те, що відповідач може сплатити заборгованість, оскільки входить до Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», колегія суддів не приймає до уваги, з огляну на наступне.

Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» та відповідач є окремими юридичними особами, тобто суб'єктами права, здатними від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачами і відповідачами у суді. У своїй господарській діяльності вказані суб'єкти господарювання керуються кожен своїм статусом та внутрішніми документами. Отже, окремо несуть відповідальність один від одного, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальній характер.

Практика Європейського суду з прав людини, на яку посилається позивач в апеляційній скарзі вказує на обов'язковість та ефективність виконання рішення. Так, розстрочка виконання рішення суду, враховуючи специфіку діяльності відповідача в умовах проведення АТО, надасть реальну можливість боржнику сплачувати заборгованість поступово помірними частинами та, забезпечить ефективність виконання рішення суду.

В рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 року у справі №5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд першої інстанції, виходячи з інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступені виконання рішення та у сукупності з усіма наданими доказами, дійшов вірного висновку про можливість розстрочення виконання рішення суду від 12.12.2016 у даній справі.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами.

Отже, враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду міста Києва від 21.08.2017 у справі №911/4003/15 прийнято з правильним застосуванням норм процесуального права, є такою, що відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/4003/15 - без змін.

Керуючись статтями 99, 101 - 106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/4003/15 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 21.08.2017 у справі №911/4003/15 залишити без змін.

Матеріали справи №911/4003/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк