Постанова № 69920708, 24.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа№ 910/4886/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Литовченко Ю.П. - представник;

Від відповідача: ОСОБА_3;

Від третьої особи: ОСОБА_4- представник.

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017

у справі № 910/4886/17 (суддя Зеленіна Н.І.)

За позовом Колективного підприємства "Київський птахокомбінат" в особі учасників

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовною заявою Колективне підприємство "Київський птахокомбінат" в особі учасників до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Статуту КП "Київський птахокомбінат" директор ОСОБА_6, який підписав спірний договір не мав повноважень вчиняти угоди про відчуження активів підприємства без згоди членів КП "Київський птахокомбінат".

Крім того, на думку апелянта укладений між сторонами договір відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором факторингу, оскільки містить усі його ознаки та істотні умови.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 по справі № 910/4886/17 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір №1 відступлення права вимоги 02.12.2016, укладений між Колективним підприємством "Київський птахокомбінат", та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

Застосовано наслідки недійсності договору №1 відступлення права вимоги 02.12.2016 р., укладеного між Колективним підприємством "Київський птахокомбінат", та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Колективного підприємства "Київський птахокомбінат" 1 600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Києва від 29.05.2017 у справі № 910/4886/16 та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що договір №1 відступлення права вимоги (цесії) від 02.12.2016 є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність визначених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у справі № 910/4886/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Майданевич А.Г., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2017, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.07.2017.

Розпорядженням начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 № 09-53/2588/17, у зв'язку із перебування судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4886/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у справі № 910/4886/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Іоннікової І.А. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 справі № 910/4886/17 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Іоннікової І.А. та Тищенко А.І.

В судове засідання, призначене на 11.07.2017, повноважні представники третьої особи не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відкладено на 10.08.2017.

31.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача надійшли пояснення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 № 09-53/3099/17, у зв'язку із перебування судді Іоннікова І.А., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4886/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у справі №910/4886/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження новою колегією суддів та відкладено на 10.10.2017.

В судовому засіданні 10.10.2017 представники сторін надали свої пояснення по справі.

Представники позивача, відповідача та третьої особи в судовому засіданні 10.10.2017 подали клопотання про продовження строку вирішення спору, яке колегія суддів задовольнила та долучила до матеріалів справи.

Відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи викладені обставини суд вважає за можливе задовольнити клопотання представників позивача, відповідача та третьої особи про продовження строку розгляду спору.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, про необхідність відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 продовжено строк розгляду спору, розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відкладено на 24.10.2017.

Відповідача та представник третьої особи в судовому засіданні 24.10.2017 надали пояснення по справі, підтримали доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні, призначеному на 24.10.2017, представник позивача надав пояснення по справі, та просив в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2016 між Колективним підприємством "Київський птахокомбінат" в особі Голови правління - директора ОСОБА_6 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено Договір №1 відступлення права вимоги.

Згідно із пунктами 1. - 1.4. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" (третя особа у даній справі), надалі за текстом - "Боржник", на підставі наступних документів: Договору оренди майна від 01.12.2011 за № ПК-000027 та додаткової угоди до нього від 01.08.2013; рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 по справі №910/20803/13, яке набрало законної сили 06.12.2013, про стягнення із Боржника на користь Цедента суми боргу в розмірі 440 640,00 грн. за Договором оренди майна від 01.12.2011 за № ПК-000027; постанови про відкриття виконавчого провадження Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 15.01.2014 по виконавчому провадженню №41414221; ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 по справі №910/15007/14 про банкрутство Боржника, відповідно до якої Цедента визнано кредитором по відношенню до Боржника з грошовими вимогами на суму 438 090, 00 грн., з яких 6 090,00 грн. - вимоги першої черги, 432 000,00 грн. - вимоги четвертої черги.

Відповідно до пункту 2. Договору, в день укладення цього Договору Цесіонарій набуває право вимагати замість Цедента від Боржника належного виконання грошового зобов'язання по сплаті суми боргу в розмірі 438 090,00 грн., а Цедент втрачає право вимоги грошового зобов'язання до Боржника, яке передається за цим Договором.

Пунктом 6 Договору визначено, що компенсація Цедентові відступленого права вимоги сплачується Цесіонарієм в безготівковому порядку на поточний рахунок Цедента в сумі 50 000,00 грн. протягом п'яти діб з моменту підписання цього Договору, тобто до 06 грудня 2016 року включно.

02.12.2016 між позивачем та відповідачем підписано Акт №1 приймання-передачі документів за Договором.

Згідно із платіжним дорученням №4, 05.12.2016 відповідачем було сплачено на рахунок позивача суму Договору - 50 000,00 грн.

Позивач заявлені вимоги про визнання вказаного Договору обґрунтовує тим, що оспорюваний правочин було укладено з порушенням норм чинного законодавства України.

Так, позивач зазначає, що укладений між сторонами Договір являється договором факторингу, при чому цивільна дієздатність відповідача щодо укладення договорів факторингу являється обмеженою; Договір укладено директором з перевищенням повноважень (за відсутності згоди Загальних зборів); зміна кредитора відбулась на стадії виконання рішення в порядку, не передбаченому чинним законодавством.

Дослідивши спірний Договір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у даному випадку має місце саме купівля відповідачем права вимоги позивача до третьої особи у розмірі 440 640,00 грн., за ціною 50 000,00 грн., відтак, вказаний Договір за своєю правовою природою являється договором факторингу.

Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Дані положення узгоджуються з нормами частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Тоді як, договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається Фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане Фактору, не є платою за надану останнім фінансової послуги.

З матеріалів справи вбачається, що гроошові кошти за відступлене право вимоги сплачувалися ФОП ОСОБА_3 без умови отримання ним будь-якої плати (відсотків) за їх користування КП "Київський птахокомбінат". Нарахування та сплата відсотків (плата) за користування КП "Київський птахокомбінат" грошовими коштами в сумі 50 000, 00 грн. умовами Договору цесії не передбачена. КП "Київський птахокомбінат" не здійснював будь-яких платежів ФОП ОСОБА_3 за користування грошовими коштами в сумі 50 000, 00 грн.

Укладенням договору цесії ФОП ОСОБА_3 будь-якої фінансової послуги КП "Київський птахокомбінат" не надавав, таким чином відсутні будь-які ознаки договору факторингу.

Згідно із пунктом 5 частини 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Тоді як, укладений договір цесії не є фінансовою послугою.

Крім того, слід зауважити, що при укладенні Договору №1 відступлення права вимоги (цесії) від 02.12.2016 КП "Київський птахокомбінат" і ФОП ОСОБА_3 керувалися положеннями статей 512 - 519 ЦК України, а не ст. 1077 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначені норми права та встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку, що Договір №1 відступлення права вимоги від 02.12.2016 є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203 та 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності поавочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, вчинений правочин вважається правомірним, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За положеннями пункту 1 частини 1 статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відпвідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Крім того, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься й вимога вчинення правочину у формі, встановленій законом. Згідно з частиною 1 статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, законодавством не визначено нікчемність договору цесії у разі відсутності у цесіонарія ліцензії Національного банку України на ведення фінансової діяльності.

Дана правова позиція викладена Верховним Судом України у Постанові від 06.07.2015 по справі №6- 301цс15.

Зі змісту Договору №1 відступлення права вимоги (цесії) від 02.12.2016 вбачається, що від імені КП "Київський птахокомбінат" він був укладений його керівником - Головою правління-директором ОСОБА_6

Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Зі змісту договору цесії вбачається, що його сторони попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлюють природу цього правочину та значення своїх дій, перебувають при здоровому розумі та ясній пам'яті, діють добровільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності та повноважень.

Статтею 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Зі змісту статуту КП "Київський птахокомбінат", вбачається, що для його керівника не було встановлено обмеження на укладення вказаного договору цесії, а навпаки:

- згідно із пунктом 8.3. Статуту повноважним представником колективного підприємства та його представником являється Голова правління.

- відповідно до пункту 8.11.Статуту директор колективного підприємства - голова правління здійснює повсякденне керівництво діяльністю підприємства, здійснює фінансові, юридичні та інші операції, представляє інтереси колективного підприємства у відносинах з іншими підприємствами.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що дії керівника КП "Київський птахокомбінат" загальними зборами членів визнані такими, що суперечать Статуту та вчинені з перевищенням повноважень, не має ніякого правового значення для вирішення даної справи, оскільки загальні збори членів згідно Статуту КП "Київський птахокомбінат" не наділені повноваженнями щодо схвалення дій керівника підприємства по укладенню договорів та збори не є уповноваженим органом щодо представництва КП "Київський птахокомбінат" у договірних відносинах з третіми особами.

Тобто, директор - голова правління в момент укладення договору відступлення права вимоги виконував всі організаційно-розпорядчі функції по керуванню підприємством, зокрема мав право приймати рішення про укладення договорів, мав право підпису від імені товариства, а також мав право вести переговори та укладати договори (угоди) від імені підприємства.

Крім того, з наявного в матеріалах справи витягу з ЄДРЮОФОП станом на 08.02.2017, ОСОБА_6 є керівником КП "Київський птахокомбінат" з 19.12.2013, дані про наявність у нього обмежень відсутня.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, а відповідно до ч.3 цієї ж статті якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до частини 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтями 180, 181 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Згідно із статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто, укладення від імені КП "Київський птахокомбінат" не уповноваженою особою договору відступлення права вимоги, як про це стверджує позивач та зазначає суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки наступними діями було вчинено ряд юридично значимих дій щодо схвалення цього договору, а саме:

- Передано документи за договором відступлення права вимоги на підставі Акту №1 від 02.12.2016.

- Прийнято та не повернуто сплачені за договором відступлення права вимоги грошові кошти в сумі 50 000,00 грн., сплачені ФОП ОСОБА_3

- 24.01.2017, КП "Київський птахокомбінат" в особі його керівника - Голови правління-директора ОСОБА_6, звернулося до ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" з повідомленням про укладення договору відступлення права вимоги з ФОП ОСОБА_3, відступлення йому боргу ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" та в якості ініціюючого кредитора ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" з грошовими вимогами на суму 438 090, 00 грн., з яких 6 090, 00 грн. - вимоги першої черги, 432 000, 00 грн. - вимоги четвертої черги.

- 27.01.2017, КП "Київський птахокомбінат" в особі його керівника - Голови правління-директора ОСОБА_6, звернулося до Господарського суду міста Києва із клопотанням по справі №910/15007/14 про заміну КП "Київський птахокомбінат" на ФОП ОСОБА_3 в якості ініціюючого кредитора ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" з грошовими вимогами на суму 438 090, 00 грн., з яких 6 090, 00 грн. - вимоги першої черги, 432 000, 00 грн. - вимоги четвертої черги.

Відповідно до пункту 3.4 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Згідно із статтею 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до частини першої статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося, 27.01.2017, КП "Київський птахокомбінат" в особі його керівника - Голови правління-директора ОСОБА_6, звернулося до Господарського суду міста Києва із клопотанням по справі №910/15007/14 про заміну КП "Київський птахокомбінат" на ФОП ОСОБА_3 в якості ініціюючого кредитора ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" з грошовими вимогами на суму 438 090, 00 грн., з яких 6 090, 00 грн. - вимоги першої черги, 432 000, 00 грн. - вимоги четвертої черги.

В разі відкритого судового провадження у справі про банкрутство питання заміни сторони у зобов'язані регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно із статтею 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншої особи, яка бере участь у справі, здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 24.05.2017 Господарським судом міста Києва (Головуючий суддя Паламар П.І.) винесено Ухвалу по справі №910/15007/14, відповідно до якої було замінено Колективне підприємство "Київський птахокомбінат" на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 в якості ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" з грошовими вимогами на суму 438 090,00 грн., з яких 6 090,00 грн. - вимоги першої черги, 432 000 ,00 грн. - вимоги четвертої черги на підставі Договору №1 відступлення права вимоги (цесії) від 02.12.2016.

Тобто, вищевказаною ухвалою судом було підтверджено дійсність та правомірність укладення і виконання Договору №1 відступлення права вимоги (цесії) від 02.12.2016.

Пунктом 3 частини 1 статті 63 ГПК України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Згідно із пунктом 4, 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позивачем заявлено позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, однак не зазначено, які саме наслідки він просить застосувати і в чому вони полягають. Тобто позивачем не вказано, які саме дії має вчинити відповідач і з якою саме вимогою він звертається до відповідача при застосовуванні наслідків недійсності.

Отже позивач не визначив свої позовні вимоги до відповідача щодо застосування наслідків недійсності правочину.

При цьому суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення також не зазначив, які саме дії мають вчинити позивач і відповідач при застосовуванні наслідків недійсності Договору відступлення права вимоги.

Разом з цим, відповідно до статтей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у Постанові Пленуму № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009.

Аналогічна правова позиція викладена, в постанові Верховного суду України від 19.08.2014 № 923/945/13, постановах Вищого господарського суду № 910/13114/13 від 11.07.2017 та Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 справа № 910/32043/15, справа № 910/6553/17 від 03.10.2017, які не оскаржені та набрали законної сили.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, та не підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм матеріального права та процесуального права, що, в свою чергу, позбавило права відповідача на захист своїх прав та законних інтересів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що господарським судом повно досліджувалися матеріали справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 104 ГПК України визначено, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з п. 10 ч. 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі № 910/4886/17 підлягає скасуванню, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягає задоволенню, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі № 910/4886/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі № 910/4886/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Колективного підприємства "Київський птахокомбінат" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5-В, код ЄДРПОУ: 05479993) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (03189, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 1760, 00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу виконавчого документа доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/4886/17повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська