Ухвала суду № 69920707, 31.10.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"31" жовтня 2017 р.Справа №925/1788/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від стягувача представник не зявився,

від боржника ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна

компанія Нафтогаз України на дії Шевченківського районного

відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного

територіального управління юстиції у м. Києві

у справі

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна

компанія Нафтогаз України, м. Київ

до комунального підприємства теплових мереж

Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради, м. Черкаси

про стягнення 278 571 грн. 68 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24 листопада 2015 року позов задоволено повністю. Стягнуто з комунального підприємства теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 87 096 грн. 15 коп. 3% річних, 191 475 грн. 53 коп. інфляційних втрат та 4 178 грн. 58 коп. витрат на сплату судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 березня 2016 року рішення суду від 24 листопада 2015 року скасовано, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на користь комунального підприємства теплових мереж Черкаситеплокомуненерго Черкаської міської ради 4 595 грн. 44 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

16 березня 2016 року на виконання вищезазначеного рішення господарським судом Черкаської області було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 липня 2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 березня 2016 року залишено без змін.

04 вересня 2017 року до господарського суду Черкаської області від публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшла скарга на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якій скаржник просив суд:

1. визнати незаконними дії державної виконавчої служби щодо винесення 08 серпня 2017 року в межах виконавчого провадження ВП № 50673453:

- постанови про стягнення з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України виконавчого збору у розмірі 459 грн. 54 коп.;

- постанови про стягнення з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. 00 коп.

2. визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08 серпня 2017 року, винесені в межах виконавчого провадження ВП № 50673453, про:

- стягнення з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України виконавчого збору у розмірі 459 грн. 54 коп.;

- стягнення з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 вересня 2017 року розгляд скарги публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було призначено на 12 жовтня 2017 року.

Розгляд скарги здійснюється після відкладення.

Викликані в судове засідання представники стягувача та державної виконавчої служби не зявилися. Від державної виконавчої служби надійшло заперечення на скаргу.

Вищезазначені учасники судового провадження були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, що передбачено ч. 2 ст. 1212 ГПК України.

Представник стягувача в судовому засіданні доводи викладені у скарзі підтримав та просив суд її задовольнити.

У своєму запереченні Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві вказував, що Законом України Про виконавче провадження (як в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження, так і в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) не передбачено обовязкового вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду як на підставу для стягнення виконавчого збору. Єдиною підставою для стягнення виконавчого збору є лише факт невиконання боржником рішення суду в строк, наданий для самостійного виконання.

Також державна виконавча служба зазначала, що Законом України Про виконавче провадження взагалі не передбачено обовязкового вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду як на підставу для стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Єдиною підставою для стягнення витрат виконавчого провадження є лише факт здійснення таких витрат під час примусового виконання рішення суду.

Всі постанови, як стверджував державний виконавець, що були прийняті в межах виконавчого провадження №50673453 (в тому числі які були виготовлені на паперових носіях), внесені до Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві просив суд у задоволенні скарги відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника боржника, розглянувши скаргу, а також дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне:

У своїй скарзі публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України зазначало, що рішення з даної справи було виконано боржником самостійно, у звязку з чим державній виконавчій службі було направлено заяву про закінчення виконавчого провадження.

Однак постанову про закінчення виконавчого провадження прийнято не було.

Проте, 08 серпня 2017 року державним виконавцем було прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 459 грн. 54 коп. та витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. 00 коп.

Вищевказані постанови станом на 28 серпня 2017 року на адресу боржника не надходили.

Водночас боржник вважає, що оскаржувані постанови прийняті з порушенням норм Закону України Про виконавче провадження.

Так боржник вказував, що оскільки жодних заходів примусового виконання рішення суду державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП №50673453 не вчинялось, правові підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Відсутність оскаржуваних постанов в Автоматизованій системі виконавчого провадження свідчить про допущення державним виконавцем порушень визначених Законом України Про виконавче провадження порядку їх прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Водночас боржник зазначає, що судовий збір було сплачено самостійно, а не шляхом примусового стягнення коштів з боржника.

Жодних постанов, визначених ч.4 ст. 42 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем в межах виконавчого провадження не приймалось, чим порушено порядок винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, скаржник просив суд визнати незаконними дії державної виконавчої служби щодо прийняття постанов від 08 серпня 2017 року про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження та визнати вказані постанови недійсними.

З матеріалів справи вбачається, що 31 березня 2016 року відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 4 595 грн. 44 коп. судового збору.

Боржнику було надано 7 денний строк для самостійного виконання рішення суду з моменту винесення (отримання) зазначеної вище постанови.

19 квітня 2017 року до державної виконавчої служби від боржника надійшла заява від 18 квітня 2017 року про перерахування 4 595 грн. 44 коп. на рахунок стягувача, що підтверджується платіжним дорученням від 06 квітня 2017 року.

В звязку з чим боржник вказав, що виконавче провадження підлягає закінченню на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження.

08 серпня 2017 року було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 459 грн. 54 коп. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 300 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження (в редакції Закону станом на час відкриття виконавчого провадження) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно п.6 та п.7. Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (який набрав чинності 05 жовтня 2016 року) рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1 та 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII (в редакції чинній станом на 08 серпня 2017 року) визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII).

Судом встановлено, що боржником судове рішення не було виконано добровільно у визначений державним виконавцем 7 денний строк.

З 05 квітня 2015 року в ст. 28 Закону України Про виконавче провадження №606-ХІV, (що був чинний станом на момент відкриття виконавчого провадження) було внесено зміни стосовно того, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання.

Рішення суду було виконано майже через рік після відкриття виконавчого провадження, і як вже зазначалося вище, встановлений Законом №606-ХІV строк для добровільного його виконання боржник порушив, а тому свідомо допускав настання несприятливих наслідків для себе, які були передбачені імперативною нормою чинного на той час Закону.

Також, чинною редакцією Закону України Про виконавче провадження не ставиться в залежність стягнення виконавчого збору від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання передбачених Законом.

Оскільки рішення суду було виконано боржником під час проведення виконавчого провадження з примусового його виконання, то державна виконавча служба в даному випадку діяла правомірно та відповідно правомірно прийняла оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, а тому підстав для її скасування немає.

При цьому судом було також враховано відповідні правові висновки, які викладено у постанові Вищого господарського суду України від 21 березня 2017 року зі справи №911/600/15.

Що стосується оскарження постанови від 08 серпня 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження слід зазначити наступне:

Згідно ст. 42 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження до видів витрат виконавчого провадження відносяться:

виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;

пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку;

послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, спеціалістів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;

послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці;

банківські послуги при операціях з іноземною валютою;

сплата судового збору;

плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України N 1404-VIII Про виконавче провадження плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження;

інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Водночас судом встановлено, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження не містить переліку видів витрат виконавчого провадження здійсненних при виконанні рішення суду.

В постанові лише вказано, що понесено витрати виконавчого провадження.

Також у своїх поясненнях орган ДВС не вказав, з чого складаються витрати саме на 300 грн. 00 коп., коли ці витрати були понесені виконавчою службою та за яких обставин.

При цьому, судом враховано, що фактично рішення суду було виконано 06 квітня 2017 року.

Відповідно до ст. ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під час розгляду даної скарги виконавчою службою не було доведено суду належними доказами тієї обставини, що під час примусового виконання судового рішення зі справи органом ДВС було понесено витрат на суму 300 грн. 00 коп.

Таким чином постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження прийнята з порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження, а тому скарга в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється (п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 86, 1212 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задовольнити частково.

2.Визнати незаконними дії державної виконавчої служби щодо винесення 08 серпня 2017 року в межах виконавчого провадження ВП № 50673453 постанови про стягнення з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. 00 коп.

3.Визнати недійсною постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08 серпня 2017 року, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 50673453 про стягнення з публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України витрат виконавчого провадження у розмірі 300 грн. 00 коп.

4.В решті задоволення скарги відмовити.

5.Копію ухвали надіслати сторонам та Шевченківському районному відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович