Рішення № 69918926, 26.10.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2526/17

Провадження № 2/750/1006/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2017 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючої судді Логвіної Т.В.,

при секретарі Примак Т.В.,

за участю позивача, представника позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом та просить поновити його на посаді провідного інженера з лісокористування Державного підприємства «Чернігівське лісове господарство», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.02.2017 року по день поновлення на роботі та у відшкодування моральної шкоди просить стягнути 2000 грн. мотивуючи вимоги тим, що його звільнення відбулось з порушенням норм чинного законодавства, у звязку з чим підлягає поновленню на роботі.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність, пояснив, що факти невиконання позивачем своїх обов'язків, передбачених трудовим договором та посадовою інструкцією, виявлялись неодноразово протягом останнього року перед звільненням, що зафіксовано у відповідних актах перевірок та наказах. При цьому надавати пояснення по даних фактах порушень позивач щоразу відмовлявся. Також зазначив, що мало місце декілька порушень позивачем трудових обов'язків, встановлених посадовою інструкцією, звільнення було застосовано не як захід дисциплінарного впливу, а як наслідок попередньо допущених і виявлених інших порушень, за які позивача було притягнуто до відповідальності.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач працював у Державному підприємстві «Чернігівське лісове господарство» з 10.04.1975 року, з 01.07.2013 року на посаді провідного інженера з лісокористування. Наказом т.в.о. директора ДП «Чернігівське лісове господарство» № 24-К від 14.02.2017 року позивач був звільнений з роботи з 14.02.2017 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обовязків.

У наказі т.в.о. директора ДП «Чернігівське лісове господарство» № 24-К від 14.02.2017 року зазначено про те, що на виконання наказу Держаного агентства лісових ресурсів України від 21.11.2016 р. № 410 було проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань заготівлі, обліку, переміщення, реалізації деревини та виробів з неї по ДП «Чернігівський лісгосп». Перевірка проводилась з 12 по 16 грудня 2016 р., акт перевірки від 16.12.2016р. для ознайомлення надано 26.12.2016р.

ДП «Чернігівський лісгосп» 10.01.2017 р. було подано до ДАЛРУ заперечення на акт перевірки. Протягом місяця, тобто до 13.02.2017 р. заперечення не були взяті до уваги, відповіді на запереченні не отримано, таким чином ДАЛРУ вважає вину посадових осіб та працівники лісгоспу у виявлених порушеннях доведеною.

Крім того, у наказі міститься посилання на те, що провідний інженер з лісокористування ОСОБА_1 вже притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення трудових обов'язків, зокрема відповідно до наказу № 123-ОД від 18.10.2016 р. за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання посадових обов'язків (порушення п. 2.6 «Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік», затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 9 від 21.01.2013 року), та ст.ст. 47, 48 Лісового Кодексу України, відповідно до наказу № 135-ОД від 09.11.2016 р. за незабезпечення впровадження заходів, спрямованих на виконання плану лісогосподарських робіт в повному обсязі.

Згідно п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7,8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчивсь встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до п. 23 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України, за передбаченими п. З ст. 40 КЗпП України підставами, працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше року.

Однією з вимог чинного законодавства є належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією. Для застосування цієї підстави для розірвання трудового договору важливим є невиконання працівникові обов'язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією.

З матеріалів справи вбачається, що такі факти виявлялись неодноразово протягом останнього року перед звільненням, що зафіксовано у відповідних актах перевірок та наказах.

Так, згідно наказу ДП «Чернігівське лісове господарство» від 09.11.2016 року № 135 ОД, за незабезпечення впровадження заходів, спрямованих на виконання плану лісогосподарських робіт в повному обсязі та невиконання посадових обовязків провідному інженеру з лісокористування ОСОБА_1 оголошено догану.

Наказом ДП «Чернігівське лісове господарство» від 15.08.2016 року № 104-ОД провідному інженеру з лісокористування ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання посадових обовязків (відсутність належного контролю за якістю відводів).

Наказом ДП «Чернігівське лісове господарство» від 18.10.2016 року № 123-ОД провідному інженеру з лісокористування ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, неналежне виконання посадових обовязків (порушення п. 2 «Методичних вказівок з відведення і таксації лісосік», затверджених наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 9 від 21.01.2013 року, та ст. ст. 47, 48 Лісового кодексу України).

Тлумачення систематичності порушень було дане роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС «Про деякі питання, пов'язані із застосуванням законодавства про трудову дисципліну» (п. 3.2). Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, були визнані працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Дисциплінарні та громадські стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову (ст. 151 КЗпП).

Якщо дисциплінарне чи громадське стягнення не погашене часом або не зняте до закінчення встановленого річного строку, порушення трудової дисципліни працівником дає підставу для його звільнення за п. З ст. 40 КЗпП.

Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» також дав таке ж тлумачення систематичності.

Однак, ще однією умовою звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП є наявність вини працівника (у формі умислу чи необережності).

Протягом одного календарного року від моменту звільнення позивач неодноразово притягувався до відповідальності за порушення трудових обов'язків, що підтверджується відповідними наказами, які позивач не оскаржував, що додатково свідчить про наявність його вини у вчинених порушеннях та відсутність у нього доказів на спростування вини у виявлених порушеннях.

Для уникнення випадків притягнення до відповідальності не винних осіб, ДП «Чернігівський лісгосп» 10.01.2017 р. подало до Державного агентства лісових ресурсів України зауваження та заперечення до акту перевірки від 16.12.2016 р.

За загальним правилом протягом місяця з дати подання дані заперечення могли бути прийняті комісією, що свідчило б про відсутність вини посадових осіб лісгоспу, однак протягом місяця заперечення до уваги в ДАЛРУ взяті не були, таким чином акт перевірки та факти встановлені в ньому залишились без зміни.

За результатами перевірки підприємству нараховано збитки, найбільша частина з яких, понад 400 тис. грн. заподіяна через неналежне виконання позивачем посадових обов'язків. За результатами даної перевірки, через факти виявлених порушень, з керівником підприємства було розірвано контракт, а позивач був звільнений за систематичне порушення трудової дисципліни.

Крім того, суд враховує роботу позивача у попередньому та обставини, які характеризують особу, виходячи з пояснень представника відповідача про те, що, аналізуючи матеріали особової справи позивача, і в попередніх періодах своєї роботи позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за подібні порушення, що свідчить про систематику порушень у роботі.

Таким чином, враховуючи те, що в судовому засіданні не встановлено порушень трудового законодавства з боку відповідача при звільненні позивача, позов про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 294-296 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя: