Рішення № 69915084, 31.10.2017, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2928/17

Провадження № 2/484/1573/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2017р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого - судді Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання - Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 25.09.2009р., вказуючи, що 25.09.2009року відповідач надала позивачу анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанке, яка одночасно із Умовами та правилами надання банківських послуг (далі Умови) та Тарифами є кредитним договором.

Згідно заяви відповідачу банком надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.3.2., 3.3. Умов, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Позивач зі своєї сторони виконав свої зобов'язання за договором. Відповідач в порушення договору не перераховує у встановлені строки чергові платежі в рахунок погашення заборгованості. Таким чином, станом на 31.07.2017р. сума заборгованості за кредитом складає 31053грн. 38коп. Добровільно відповідач розрахуватись не бажає.

Представник позивача надав заяву, в якій збільшив позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом станом на 31.08.2017р. до 26278,91грн. Просила позов задовольнити в повному обсязі та розглядати справу без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, надала заперечення, в яких позов не визнала та просила в його задоволені відмовити.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.2009р. відповідач звернулась до ПАТ "Приватбанк" із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанке та погодився, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір про надання банківських послуг.

Згідно заяви відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» зі сплатою 30% річних на суму заборгованості за кредитом та зобов'язалась своєчасно погашати кредит та відсотки за користування ним.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. ст. 527, 530 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлене договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню, у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 1054, ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Заперечуючи проти позов, відповідач вказала, що позивач пропустив строк звернення до суду з таким позовом.

Відповідно до ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( ч.5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи ( ст.. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що 30.01.2015р. відповідач в черговий раз перервав позовну давність сплативши частину боргу в сумі 300грн., а тому підстав для задоволення заяви про застосування позовної давності немає.

Крім того, відповідач у заперечення вказала, що нарахування позивачем відсотків, пені та комісії, штрафів за кредитним договором у значно більшому розмірі, ніж сума боргу за тілом кредиту, порушує її права як слабкої сторони у договорі та не відповідає принципам справедливості, добросовісності й розумності.

Відповідно до довідки про умови кредитування за користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі 2,5% на місяць з розрахунку 360 календарних днів на рік.

З розрахунку заборгованості за вказаним договором вбачається, що станом на 31.07.2017р. Банком відповідачу нарахована заборгованість на загальну суму 31053,38 грн., до якої входять заборгованість за кредитом в сумі 181,28грн., за процентами - 24517,18грн., 4400грн. за пенею та комісією, штрафи - 500 грн. (фіксована частина)+1454грн. (процентна складова). Станом на 31.08.2017р. заборгованість за відсотками складає 26278,91грн. При цьому з 01.09.2014 року позивач застосував при проведенні розрахунку процентну ставку - 34,8, а з 01.04.2015 року - 43,2.

Однак, відповідно до положень ст.. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Отже, незважаючи на те, що пунктом 5.3 Умов передбачено право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів за користування кредитом, таке збільшення, з огляду на вказані приписи ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України та зазначені обставини справи, є нікчемним.

За таких обставин підстав для застосування підвищеної процентної ставки немає. Отже, за період з вересня 2014 року по 30.04.2017р. підлягає застосуванню відсоткова ставка у 30% річних.

Таким чином, суд не може прийняти як належний доказ надані Банком розрахунки заборгованості процентів за користування кредитом, процентної складової штрафів та загальної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.

Так, розмір заборгованості по процентам відповідача перед Банком станом на 30.08.2017р. становить 536грн. 71коп. (181грн. 28 коп. (заборгованість за тілом кредиту) х 30% : 360 днів х 1095дні (кількість днів, за яку нараховується заборгованість, а саме з 01.09.2014р. по 31.08.2017р.)) + 371 грн. 29 коп. (раніше нараховані проценти за користування кредитом).

Отже, процентна складова штрафу розраховується за наступною формулою: (заборгованість за тілом кредиту + заборгованість за відсотками) х 5%, та становить 35грн. 90коп.((181грн 28 коп. + 536 грн. 71 коп.)х5%).

Крім того, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст.. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, яка згідно зі ст.. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до змісту позовної заяви та доданого до неї розрахунку сума у 4400 грн. вказана одночасно як пеня та комісія, без уточнення її складових. Тобто відсутнє розмежування пені та комісії, в зв'язку з чим не можливо визначити розмір пені, яку просить стягнути позивач та спосіб її нарахування, а також неможливо визначити розмір комісії, яку просить стягнути позивач.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 3 ст. 27 ЦПК України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи, що позивач не надав деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором в частині пені та комісії, а також зважаючи на норми ст.. 61 Конституції України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією слід відмовити, стягнувши штраф передбачений Угодою.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача за Договором станом на 31.08.2017р. становить 1253 грн. 89 коп., до якої входять: 181 грн. 28 коп. - заборгованості за кредитом; 536 грн. 71 коп. - заборгованості по відсоткам; штрафи 500 грн. (фіксована частина) та 35 грн. 90 коп. (процентна складова).

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 64грн. 61 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 214, 215, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банка "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором без номеру від 25.09.2009р. станом на 31.08.2017р. в сумі 1253 грн. 89 коп., до якої входять заборгованість за кредитом в сумі 181грн. 28коп., за процентами - 536грн. 71коп., штрафи - 500грн. 00коп. та 35грн. 90коп., та витрати по сплаті судового збору в сумі 64грн. 61коп., всього 1318 (одну тисячу триста вісімнадцять) грн. 50коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: