Рішення № 69913623, 19.10.2017, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/448/17

Провадження № 2/615/273/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

при секретарі судового засідання Дідок І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Валківського районного суду Харківської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Харківській області,

третя особа: Харківська місцева прокуратури № 1

про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулась до Валківського районного суду Харківської області з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Харківська місцева прокуратури № 1, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь 4711080,00 грн., в якості відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у серпні 2009 року Комунальне підприємство «Харківське міське БТІ» та Дзержинський райвиконком м. Харкова здійснили оформлення права власності на квартири АДРЕСА_1 на ім'я її сина ОСОБА_2 При цьому, ні їй, ні її сину про такі дії зазначених органів нічого не було відомо, ніякого відношення до зазначених квартир вони не мали.

28 серпня 2009 року голова правління ВАТ «Трест Житлобуд-1» звернувся з заявою до Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, оскільки вважав, що ВАТ «Трест Житлобуд-1» є забудовником будинку по АДРЕСА_1, та на цій підставі дані квартири та майнові права на них належать ВАТ «Трест Житлобуд-1». На його думку, ОСОБА_2 незаконно заволодів квартирами, чим заподіяв зазначеній організації шкоду в особливо великих розмірах, а саме 4711080,00 грн.

01 серпня 2009 року вона разом з ОСОБА_2 були примусово, без пред'явлення відповідних повноважень, доставлені оперуповноваженими Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до будівлі міліції за адресою: АДРЕСА_2, де співробітники міліції під загрозами фізичної розправи вимагали віддати документи на квартири та допитували тривалий час без складання протоколу допиту, надання захисника, відібрали у неї паспорт та змусили під їх диктовку написати пояснення.

18 вересня 2009 року у будинку де вона мешкає разом зі своїм сином, оперуповноваженим Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області був здійснений обшук.

21 вересня 2009 року вона разом зі своїм сином ОСОБА_2 вдруге піддалися примусовому приводу до УБОЗ ГУ МВС України в Харківській області за адресою: АДРЕСА_3 де до її сина ОСОБА_2, під застосуванням психологічних погроз, без складання протоколу допиту, без надання захисника, допитували 2 год. 15 хв. у присутності представників ВАТ «Трест Житлобуд-1», та примусили до підписання необхідних документів, надання викривальних показів стосовно неї та її сина ОСОБА_2, які у подальшому стали штучно створеними доказами звинувачення у кримінальній справі. У цей же день, її син був затриманий слідчим та проти нього була порушена кримінальна справа на підставі документів, підписаних ним в будівлі УБОЗ ГУ МВС України в Харківській області.

20 жовтня 2009 року постановами слідчого Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області стосовно неї у групі з ОСОБА_2 були порушені кримінальні справи № № 60091283 Д-8, 60091283 Д-9, 60091283 Д-11, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, які у подальшому були об'єднані в одну справу за № 60091283.

23 жовтня 2009 року їй було обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

27 жовтня 2009 року постановою слідчого була порушена кримінальна справа стосовно неї та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

28 жовтня 2009 року слідчий надав їй для ознайомлення та підпису постанови від 20.10.2009 року та 27.10.2009 року про порушення відносно неї кримінальних справ та одразу повідомив її про притягнення у якості обвинуваченої за вказаною кримінальною справою за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, у групі з ОСОБА_2 та слідством невстановленими особами, одразу повідомив про закінчення досудового слідства, внаслідок чого було обмежено її право відповідно до ст. 236-7 КПК України 1960 р. щодо оскарження до суду постанови про порушення кримінальної справи відносно неї.

31 жовтня 2009 року слідчим був складений обвинувальний висновок та кримінальна справа № 60091283 була направлена до Дзержинського районного суду м. Харкова для розгляду по суті.

16 грудня 2009 року вона отримала у суді копію обвинувального висновку та одночасно була повідомлена, що судове засідання призначене на 08 лютого 2010 року. Проте, судом від неї було приховано, що судове засідання було призначене на 21 грудня 2009 року, а у протоколі судового засідання недостовірно було зазначено, що підсудна ОСОБА_1 не з'явилася по невідомим причинам.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2011 року по кримінальній справі № 60091283 її визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК та призначено остаточне покарання на підставі ст. 70 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією належного їй майна. Міру запобіжного заходу щодо неї до набрання вироком законної сили суд залишив попередню - підписку про невиїзд.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2012 року обвинувальний вирок Дзержинського районного суду м. Харкова у відношенні неї скасований, а справа повернута в той же суд на новий судовий розгляд, в іншому складі. Запобіжний захід - підписка про невиїзд щодо неї залишена без змін.

30 липня 2012 року за клопотанням ОСОБА_1, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальну справу за її обвинуваченням у групі з ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, було направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування, запобіжний захід - підписка про невиїзд залишена без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 жовтня 2012 року постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 липня 2012 року скасовано, а справа направлена на новий судовий розгляд. Запобіжний захід - підписка про невиїзд залишена без змін.

19 червня 2013 року за клопотанням ОСОБА_1, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальну справу за обвинуваченням її у групі з ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, було направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування, запобіжний захід - підписка про невиїзд залишена без змін.

26 червня 2013 року до суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга прокурора Дзержинського району м. Харкова та 09 червня 2013 року надійшли доповнення до апеляційної скарги від прокурора. Відповідно до вимог ст.ст. 351, 354 КПК України 1960 р., ОСОБА_1 як підсудна у справі, повинна була отримати з суду копії апеляції прокурора, доповнення до апеляції прокурора, повідомлення про дату призначення справи до апеляційного розгляду.

Проте, зазначені процесуальні документи, які суддя надсилав їй, вона не отримала з вини працівників апарату Дзержинського районного суду м. Харкова, які відповідали за відправку судової кореспонденції.

Наслідком неправомірних дій працівників апарату Дзержинського районного суду м. Харкова стало порушення її процесуальних прав, які були гарантовані їй КПК України 1960 р. та Конституцією України, а саме - перешкоджанні у праві на судовий захист, доступу до правосуддя, що виявилося у проведенні засідання апеляційного суду 08 жовтня 2013 року без її участі, позбавленням процесуального права подати заперечення на апеляцію прокурора та прийняти участь у судовому засіданні, що є грубим порушенням кримінально-процесуальних вимог та порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 жовтня 2013 року постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у новому складі. Запобіжний захід - підписка про невиїзд залишена без змін.

28 лютого 2014 року за клопотанням адвоката постановою Дзержинського районного суду м. Харкова кримінальну справу за її обвинуваченням у групі з ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, було направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування. Запобіжний захід - підписка про невиїзд залишена без змін.

Після повернення матеріалів кримінальної справи № 60091283 до прокуратури Дзержинського району м. Харкова, 20 березня 2014 року прокурором району зазначена кримінальна справа у 5 томах була направлена для організації додаткового розслідування до слідчого відділу Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

У зв'язку з набранням законної сили нового Кримінального процесуального кодексу України та Закону України № 4652-Увід 13 квітня 2012 року «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України», 15 квітня 2014 року відомості про кримінальну справу № 60091283 було внесено до ЄРДР за № 12014220480001762, проте, в порушення вимог ст. 214 та п.п. 11, 12 Перехідних положень КПК України відомості були внесені тільки за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Тривалий час орган досудового розслідування приховував від неї факт не проведення судового розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, незважаючи на те, що вона залишилася обвинуваченою за цією статею та обмеженою у свободі пересування. Крім того, неодноразово приймалися рішення про закриття зазначеного кримінального провадження за ч. 3 ст. 358 КК України, зокрема - 12.04.2014 року, 09.08.2014 року, 28.10.2014 року, які у подальшому скасовувалися. Разом з тим, відповідні постанови про закриття кримінального провадження їй не надсилалися, ніяких слідчих дій за її участі не здійснювалося, окрім єдиного допиту у якості свідка.

Після неодноразових скарг та завдяки втручання Прокуратури Харківської області відомості за ознаками злочину, передбаченому ч. 4 ст. 190 КК України, були внесені 20 серпня 2015 року до ЄРДР за № 12015220480003940, яке постановою прокурора Здоровка С.Ф. від 20.08.2015 року було об'єднано з № 12014220480001762 від 15.04.2014 року.

Як зазначає позивач 28 серпня 2015 року зазначене кримінальне провадження було у черговий раз закрито та призвело до порушення її конституційних прав, оскільки, закриваючи кримінальне провадження щодо невизначених осіб, її на все життя залишили обвинуваченою у кримінальній справ: та на все життя обмежили її свободу пересування.

Після скарги до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_3 та до Генерального прокурора Луценко Ю. В. від 16 червня 2016 року та завдяки втручанню Прокуратури Харківської області було проведено досудове слідство, яке не довело вину ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 358, ч.4, 190 КК України.

11 жовтня 2016 року постановою прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 кримінальне провадження, відомості про яке були внесені до ЄРДР за № 12014220480001762 від 15.04.2014 року (колишня кримінальна справа № 60091283) за її обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, було закрито з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю у її діях складу кримінальних правопорушень.

Таким чином, позивач зазначає, що майже сім років, а саме з 20 жовтня 2009 року по 11 жовтня 2016 року, вона перебувала під слідством та судом, у весь цей час вона перебувала на підписці про невиїзд, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків, негативно вплинуло на її стосунки з оточуючими людьми, вимагало від неї додаткових і тривалих зусиль для організації її життя. Також незаконне перебування під слідством та притягнення до кримінальної відповідальності призвело до недовіри у колег по роботі та постійних клієнтів, що негативно вплинуло на її авторитет та все це завдало їй тяжких моральних страждань.

У зв'язку з тим, що розмір шкоди за якою обвинувачувалась позивач, становить 4711080,00 грн., позивач просить суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь саме 4711080,00 грн., в якості відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача, Державної казначейської служби України, Пономаренко Ю.М. надав заперечення на позовну заяву, в яких просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що для виникнення права на відшкодування шкоди самої підстави закриття кримінального провадження недостатньо, враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», повинна бути встановлена у визначений законом спосіб незаконність в діях органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

У судовому засіданні представник відповідача, Державної казначейської служби України, Пономаренко Ю.М. вимоги заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Синюшко С.О. надав заперечення на позовну заяву, в яких просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що позивач обґрунтовує заподіяну їй моральну шкоду виключно словами, не надавши належних доказів, які б підтверджували заподіяння їй моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача. Під час досудового слідства у кримінальній справі відносно ОСОБА_1 не допущено порушень вимог КПК України, усі процесуальні та слідчі дії слідчими проведені згідно чинного законодавства. Позивачем не надано жодних судових рішень, якими встановлено незаконність дій органу досудового розслідування та прокуратури.

У судовому засіданні представник відповідача, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Синюшко С.О. вимоги заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Представником третьої особи, Харківської місцевої прокуратури № 1, надано заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Доводи своїх заперечень обґрунтовує тим, що в провадженні Шевченківського відділу поліції ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12014220480001762 від 15.04.2014 року за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, досудове розслідування по ньому триває. Відносно ОСОБА_1 кримінальне провадження № 12014220480001762 від 15.04.2014 року за обвинуваченням її у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито постановою заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова Здаровко С.Ф. від 28.10.2014 року, а отже 28.10.2014 року є кінцевою датою перебування позивача під слідством і судом. Також, в обґрунтування заперечень зазначено, що позивачем не доведено факту спричинення їй маральної шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

У судовому засіданні представник третьої особи, Харківської місцевої прокуратури № 1, Адамов Ф.П. заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01.09.2009 року у ОСОБА_1 старшим слідчим СВ Дзержинського РВ ГУМВС у Харківській області Литвиненко В.Л. проведено виїмку паспорта громадянина України, на підставі постанови про проведення виїмки від 01.09.2009 року по кримінальній справі № 60091283, що порушена 01.09.2009 року по факту шахрайських дій, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується копією постанови про проведення виїмки від 01.09.2009 року та копією протоколу виїмки від 01.09.2009 року (том 2 а.с.1, 2).

18.09.2009 року за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1, а саме за адресою: АДРЕСА_4, за її участі, проведено обшук, на підставі постанови від 01 вересня 2009 року, що підтверджується копією протоколу обшуку від 18.09.2009 року складеного оперуповноваженим СБЕЗ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС у Харківській області (том 2 а.с.3, 4).

20 жовтня 2009 року постановою старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ГУМВС у Харківській області Литвиненко В.Л. порушено кримінальну справу № 60091283 Д-9 відносно ОСОБА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (том 2 а.с. 133).

20 жовтня 2009 року постановою старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ГУМВС у Харківській області Литвиненко В.Л. порушено кримінальну справу № 60091283 Д-10 відносно ОСОБА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (том 2 а.с. 134).

20 жовтня 2009 року постановою старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ГУМВС у Харківській області Литвиненко В.Л. порушено кримінальну справу № 60091283 Д-12 відносно ОСОБА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (том 2 а.с. 136).

Відповідно до копії обвинувального висновку по кримінальній справі № 60091283 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, 20 жовтня 2009 року кримінальну справу № 60091283 Д-9, № 60091283 Д-10, № 60091283 Д-12, об'єднано в одну справу та присвоєно їй один єдиний номер 60091283 (том 1 а.с. 84-117).

23.10.2009 року старшим слідчим СВ Дзержинського РВ ГУМВС у Харківській області Литвиненко В.Л. обрано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (том 2 а.с. 5).

Постановою старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ГУМВС у Харківській області Литвиненко В.Л. від 27 жовтня 2009 року порушено кримінальну справу № 60091283 у відношенні ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, щодо заволодіння шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_5

27 жовтня 2009 року постановою старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ГУМВС у Харківській області Литвиненко В.Л. порушено кримінальну справу № 60091283 у відношенні ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, щодо заволодіння шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_6

Постановою старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ГУМВС у Харківській області Литвиненко В.Л. від 27 жовтня 2009 року порушено кримінальну справу № 60091283 у відношенні ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, щодо заволодіння шахрайським шляхом квартирою АДРЕСА_7

28 жовтня 2009 року постановою старшого слідчого СВ Дзержинського РВ ГУМВС у Харківській області Литвиненко В.Л. по кримінальній справі № 60091283 притягнуто в якості обвинуваченої ОСОБА_1, за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України (том 2 а.с.9-16).

30 жовтня 2009 року по кримінальній справі № 60091283 складено та затверджено обвинувальний висновок за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.358, ч.4 ст.190 КК України (том 1 а.с.84-117).

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.11.2011 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочинів та призначено покарання: по ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі; по ч. 4 ст. 190 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини всього належного їй майна. В силу ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини всього належного їй майна. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді підписки про невиїзд (том 1 а.с. 118-140).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 27.03.2012 року вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.11.2011 року у відношенні ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд в тому ж суді, в іншому складі суду (том 1 а.с.141-150).

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.07.2012 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування. Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишено без змін - підписка про невиїзд (том 1 а.с.151-159).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02.10.2012 року задоволено апеляцію прокурора та постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.07.2012 року, якою повернуто кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, для організації додаткового розслідування скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд, зі стадії судового розгляду. Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишено підписка про невиїзд (том 1 а.с.160-169).

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.06.2013 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування. Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишено без змін - підписка про невиїзд (том 1 а.с.170-179).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.10.2013 року задоволено апеляцію прокурора. Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.06.2013 року відносно ОСОБА_1 скасовано, справу повернуто на новий розгляд до того ж суду, у новому складі (том 1 а.с. 180-187).

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.02.2014 року задоволено клопотання адвоката. Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, направлено прокурору Дзержинського району м. Харкова для організації додаткового розслідування. Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишено без змін - підписка про невиїзд (том 1 а.с.188-195).

20.03.2014 року прокурором Дзержинського району м. Харкова справу № 60091283 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст.190 КК України, направлено до СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС в Харківській області для організації досудового розслідування та внесення відповідно до вимог ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 2 а.с. 17).

Слідчим відділом Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 15.04.2014 року відомості по кримінальній справі № 60091283 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220480001762 за ч. 3 ст. 358 КК України (том 2 а.с. 18).

Постановою про закриття кримінального провадження від 28.10.2014 року заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова Здоровко С.Ф. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220480001762, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст.190 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (том 2 а.с. 22-23).

Відповідно до копії витягу з кримінального провадження № 12014220480001762 від 02.09.2015 року, 20.08.2015 року слідчим відділом Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ч. 2 ст. 358 КК України відносно ОСОБА_2 та за ч. 4 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_1 (том 2 а.с. 18-19).

Постановою про закриття кримінального провадження від 28.08.2015 року заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова Здоровко С.Ф. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220480001762, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (том 2 а.с. 24-25).

Відповідно до листа першого заступника прокурора Харківської області від 23.03.2016 року № 04/2/2-444-14 адресованого ОСОБА_1, під час проведення досудового розслідування неодноразово, в тому числі 28.10.2014 року, приймались рішення про закриття кримінального провадження № 12014220480001762, які в подальшому скасовувались (том 2 а.с. 69).

Постановою про закриття кримінального провадження від 11.10.2016 року прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренко Р.М. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220480001762, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (том 2 а.с. 30-31).

Постановою про закриття кримінального провадження від 11.10.2016 року прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренко Р.М. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220480001762, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (том 2 а.с. 32-33).

Постановою про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 16.06.2017 року першого заступника прокурора Харківської області Степанова А.Б. постанову про закриття кримінального провадження від 11.10.2016 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220480001762 від 15.04.2014 року, - скасовано (том 2 а.с. 34-35).

Відповідно до листа старшого слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Туз О.І. від 05.09.2017 року № 60/3740, ним продовжується досудове розслідування кримінального провадження № 12014220480001762 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2, 3 ст. 358 КК України (том 2 а.с. 105).

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частин 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати

Згідно із п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У зазначених випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно із ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Згідно із п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, з відповідними змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" мінімальна заробітна плата з 01 січня 2017 року становить 3200 грн.

Дослідивши процесуальні дії як під час судового слідства, так і під час судового розгляду, суд приходить до висновку, що перебіг строку перебування позивача під слідством необхідно рахувати з часу порушення старшим слідчим СВ Дзержинського РВ ГУМВС у Харківській області Литвиненко В.Л. відносно неї кримінальних справ № 60091283 Д-9, № 60091283 Д-10, № 60091283 Д-12, за підозрою у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України, які в подальшому були об'єднані в одну справу та їм присвоєно номер справи 60091283, тобто - з 20 жовтня 2009 року.

Кінцевою датою строку перебування ОСОБА_1 під слідством та судом є день прийняття постанови про закриття кримінального провадження прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренко Р.М., якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220480001762, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, а саме - 11.10.2016 року.

Таким чином, період перебування позивача під слідством та судом за який підлягає відшкодуванню моральна шкода слід рахувати з 20 жовтня 2009 року по 11.10.2016 року, що складає 83 місяці 21 день.

Отже, позивач понад 6 років 10 місяців перебувала під слідством і судом, та протягом вказаного часу до неї було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що руйнувало її душевний спокій, завдало моральних переживань, змушувало нервувати, створювало дискомфорт, порушувало звичайний для неї уклад життя, призводило до порушення нормальних життєвих зв'язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні на виконання приписів ч. 4 ст. 10 ЦПК України, позивачу судом роз'яснено її право заявити клопотання про призначення судово-психологічної експертизи для встановлення ступеню важкості заподіяння моральної шкоди, висновок якої був би належним та допустимим доказом у справі, роз'яснено наслідки неподання клопотання про проведення експертизи.

Однак, позивачем не заявлено клопотання про призначення судово-психологічної експертизи та в судовому засіданні зазначено, що на її думку справа може бути вирішена на підставі наявних доказів.

А тому суд, при визначенні розміру моральної шкоди виходить з наведених вище фактів, враховує, що мінімальний розмір моральної шкоди у даному випадку складає 265600,00 грн. (83 місяців х 3200,00 грн. мінімальної заробітної плати на час розгляду справи), приймає до уваги надзвичайно свавільне порушення прав людини, що полягало у більш ніж шестирічному перебуванні під кримінальним переслідуванням із застосуванням запобіжного заходу, яке завершене закриттям кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, суд враховує пояснення позивача, яка зазначила, що протягом усього часу перебування під слідством та судом своєї вини не визнавала. Виходячи з принципу співмірності, суд дійшов висновку, що справедливою сатисфакцією є сплата на користь позивача моральної шкоди у розмірі 400000,00 грн.

Суд не приймає до уваги заперечення представника третьої особи, що кінцевою датою перебування позивача під слідством і судом є 28.10.2014 року - дата прийняття заступником прокурора Дзержинського району м. Харкова Здоровко С.Ф. постанови про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220480001762, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст.190 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, з огляду на наступне.

Відповідно до листа першого заступника прокурора Харківської області від 23.03.2016 року № 04/2/2-444-14 адресованого ОСОБА_1, рішення від 28.10.2014 року про закриття кримінального провадження № 12014220480001762 скасоване (том 2 а.с. 69).

Також, представником третьої особи до своїх додаткових письмових заперечень на позов ОСОБА_1, які надійшли до Валківського районного суду Харківської області 07.07.2017 року, долучено копію постанови про закриття кримінального провадження від 11.10.2016 року прокурора Харківської місцевої прокуратури № 1 Петренко Р.М., якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220480001762, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (том 2 а.с. 30-31).

Також, суд зазначає, що заперечення представників відповідачів, щодо не надання позивачем жодних судових рішень, якими встановлено незаконність в діях посадових осіб досудового слідства, прокуратури, під час проведення досудового слідства по кримінальній справі щодо ОСОБА_1 за підозрою у вчинені злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, є безпідставними, оскільки відшкодування моральної шкоди в цих випадках проводиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8, 400 000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп., в якості відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя А.О. Логвінов