Постанова № 69912427, 19.10.2017, Старобільський районний суд Луганської області

19.10.2017

Справа № 431/4759/17

Провадження № 2-а/431/150/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Колядова В.Ю.,

за участю секретаря Башинського Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Старобільську Луганської області у залі судових засідань у приміщенні Старобільського районного суду Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов'язання вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі УПФ) про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов'язання вчинення дій, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09 жовтня 2017 року про відмову йому у призначенні пенсії, як державному службовцю на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ; зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити йому з 05 жовтня 2017 року пенсію, як державному службовцю на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ з врахуванням у стаж державної служби періодів його роботи з 11.06.2004 р. по теперішній час в державних податкових органах.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він фактично і відповідно до записів в трудовій книжці на теперішній час має загальний трудовий стаж більше 39 років, з яких 37 років та 5 місяців працював на посадах державної служби ,у тому числі в системі правоохоронних органів . З 11.06.2004 року є керівником податкової інспекції в системі податкових органів з урахуванням відповідних організаційно- правових змін відповідно.

05 жовтня 2017 року позивач звернувся до Старобільського обєднаного Управління Пенсійного Фонду (Відповідач) України із заявою про призначення пенсії за віком як державному службовцю , але рішенням Відповідача від 09 жовтня 2017 року № 7601/03 йому відмовлено в призначенні на даний вид пенсії.

Підставою для відмови Відповідач зазначив недостатність стажу без врахування стажу в правоохоронних органах , оскільки на його думку до стажу роботи не підлягають включенню періоди роботи позивача начальником податкової інспекції з 11.06.204 року по 06.06.2013 року , і таким чином недостатньо стажу саме державної служби , що не дає право позивачу переходу з одного виду пенсії (за вислугу років МВС) на інший вид пенсії - за віком як державному службовцю.

Позивач вважає рішення Відповідача протиправним та таким , що підлягає скасуванню з наступних підстав: його статус як державного службовця з моменту призначення на посаду 11.06.2004 року визначено Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, який був чинним до 01.05.2016 року, Законом України «Про державну службу» №889-УІІвід 10.12.2015 року, який набув чинності з 01.05.2016 року і діє до теперішнього часу, а також прийняті в межах реалізації саме цих законів інші Закони та нормативно-правові акти.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини 2 ст. 2 Закону України «Про державну службу» від'16.12.1993 року, посадовими особами відповідно до цього закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

За вимогами ч.2 ст.9 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно з частиною 1 ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті під порядкова державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно пункту першого Положення Про державну податкову службу України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року №584/2011, до системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіонів), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції. ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України через міністра фінансів України. ДПС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.

Вказане Положення втратило чинність з 19.03.2013 року на підставі Указу Президента України від 18.03.2013 року №141/2013, яким затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, і встановлено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються, та встановлено, що до прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів за посадовими особами органів державної податкової та митної служб та особами рядового і начальницького складу податкової міліції, які переходять на службу до Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів, членами їх сімей, зберігаються умови оплати та матеріального забезпечення, пільги та інші соціальні гарантії .

Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами. 1 ст.15 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч. ч 5,6 ст. 15 ЗУ). Зазначеною статтею 15 також встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які повністю кореспондуються із вимогами статей 5, 12 Закону України №3723-ХІІ щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 Закону «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, виходячи із аналізу та сукупної оцінки вищезазначених Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ, Положення про Державну податкову службу України, затверджену Указом Президента України від 12.05.2011 року №584/2011, Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 року №141/2013, слід здійснити висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань та функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а, отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Такий висновок підтримано в повному обсязі і Верховним судом України по справам даної категорії, та викладено у Постанові Верховного Суду України №21-340а13 від 22.10.2013 року.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ не врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення Закону України «Про державну податкову службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, зокрема стаття 37, за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягай встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків не менше 25 років, а для жінок не менше 20 років, у тому силі стажу державної служби не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу на роботах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ втратив чинність з 19.11.2012 року на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 року №5083-УІ, і яким Податковий кодекс України доповнено у тому числі розділом XVIII-1 та згідно пункту 342.4 ст.342 - посадові особи-органів державної податкової служби є державними службовцями, а згідно ст..344 ПКУ, пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України «Про державну службу».

Вказаний закон №5083-УІ набув чинності з 12.08.2012 року та в такій редакції діє до теперішнього часу.

Розпорядження КМУ №503-р від 12.09.1997 року «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців», на яке посилається відповідач як на відмову у зарахуванні до стажу державної служби періоду моєї служби в податкових органах, не може застосовуватись до правовідносин які виникли внаслідок проходження мною служби, оскільки це Розпорядження видано для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів які такі звання мають.

Такий же висновок викладено і в зазначеній вище Постанові Верховного Суду України №21-340а13 від 22.10.2013 року.

Закон України «Про державну службу від 16.12.1993 року №3723-ХІІ втратив чинність з 01.05.2016 року на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889- VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XIЗУ №889- VIII від 10.12.15р.

Згідно пункту 10 розділу XI ЗУ «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.15 року, державну службовці, які на день набрання чинності цим законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 ЗУ «Про державну службу» та актами Кабінету міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п. 12 розділу XI ЗУ «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 ЗУ «Про державну службу» та актами Кабінету міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. І ст. 37 ЗУ «Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки та жінки які досягай пенсійного віку встановленого ст.. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 258 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому силі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державного службовця призначається у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено

єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Згідно частини 18 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723- XII, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Абзацами другим та третім пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1994 року №283, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних спеціалістів і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів та інших службових осіб, яким присвоєно спеціальні звання.

З 01.05.2016 року набув чинності новий Закон України «Про державну службу» «889- УІІІ від 10.12.2015 року, згідно статті 3 якого Позивач є державним службовцем.

Крім того, згідно додатку 24 до Постанови КМУ від 14.08.2013 року №703 «Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету міністрів України», Додатку 3 до Постанови КМУ від 06.04.2016 р №292 (в редакції Постанови КМУ від 05.05.2016 р. №322), та Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 18.01.2017 року №15, посада начальника інспекції, яку позивач займає до теперішнього часу, є посадою державної служби.

Згідно п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ №229 від 25.03.2016 року, моя посада має враховуватись до стажу державної служби.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Оскільки Позивач звернувся за перерахунком пенсії 05 жовтня 2017 року, то пенсія йому має бути призначена з цього дня і реалізовано його прохання про зміну виду пенсії.

У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач - представник Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином , клопотань та заперечень з його боку не надходило.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач 05 жовтня 2017 року позивач звернувся до Старобільського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду (Відповідач) України із заявою про призначення пенсії за віком як державному службовцю , але рішенням Відповідача від 09 жовтня 2017 року № 7601/03 йому відмовлено в призначенні на даний вид пенсії.

Підставою для відмови Відповідач зазначив недостатність стажу без врахування стажу в правоохоронних органах , оскільки на його думку до стажу роботи не підлягають включенню періоди роботи позивача начальником податкової інспекції з 11.06.2004 року по 06.06.2013 року , і таким чином недостатньо стажу саме державної служби , що не дає право позивачу переходу з одного виду пенсії (за вислугу років МВС) на інший вид пенсії - за віком як державному службовцю.

Позивач вважає рішення Відповідача протиправним та таким , що підлягає скасуванню з наступних підстав: його статус як державного службовця з моменту призначення на посаду 11.06.2004 року визначено Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, який був чинним до 01.05.2016 року, Законом України «Про державну службу» №889-УІІвід 10.12.2015 року, який набув чинності з 01.05.2016 року і діє до теперішнього часу, а також прийняті в межах реалізації саме цих законів інші Закони та нормативно-правові акти.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини 2 ст. 2 Закону України «Про державну службу» від'16.12.1993 року, посадовими особами відповідно до цього закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

За вимогами ч.2 ст.9 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно з частиною 1 ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті під порядкова державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно пункту першого Положення Про державну податкову службу України, затвердженого Указом Президента України від 12 травня 2011 року №584/2011, до системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіонів), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції. ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України через міністра фінансів України. ДПС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.

Вказане Положення втратило чинність з 19.03.2013 року на підставі Указу Президента України від 18.03.2013 року №141/2013, яким затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, і встановлено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються, та встановлено, що до прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів за посадовими особами органів державної податкової та митної служб та особами рядового і начальницького складу податкової міліції, які переходять на службу до Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів, членами їх сімей, зберігаються умови оплати та матеріального забезпечення, пільги та інші соціальні гарантії .

Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами. 1 ст.15 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч. ч 5,6 ст. 15 ЗУ). Зазначеною статтею 15 також встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які повністю кореспондуються із вимогами статей 5, 12 Закону України №3723-ХІІ щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Статтею 6 Закону «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, виходячи із аналізу та сукупної оцінки вищезазначених Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ, Положення про Державну податкову службу України, затверджену Указом Президента України від 12.05.2011 року №584/2011, Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 року №141/2013, слід здійснити висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань та функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а, отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ втратив чинність з 19.11.2012 року на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 року №5083-УІ, і яким Податковий кодекс України доповнено у тому числі розділом XVIII-1 та згідно пункту 342.4 ст.342 - посадові особи-органів державної податкової служби є державними службовцями, а згідно ст..344 ПКУ, пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України «Про державну службу».

Вказаний закон №5083-УІ набув чинності з 12.08.2012 року та в такій редакції діє до теперішнього часу.

Розпорядження КМУ №503-р від 12.09.1997 року «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців», на яке посилається відповідач як на відмову у зарахуванні до стажу державної служби періоду моєї служби в податкових органах, не може застосовуватись до правовідносин які виникли внаслідок проходження мною служби, оскільки це Розпорядження видано для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів які такі звання мають.

Такий же висновок викладено і в зазначеній вище Постанові Верховного Суду України №21-340а13 від 22.10.2013 року.

Закон України «Про державну службу від 16.12.1993 року №3723-ХІІ втратив чинність з 01.05.2016 року на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889- VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XIЗУ №889- VIII від 10.12.15р.

Згідно пункту 10 розділу XI ЗУ «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.15 року, державну службовці, які на день набрання чинності цим законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 ЗУ «Про державну службу» та актами Кабінету міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п. 12 розділу XI ЗУ «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 ЗУ «Про державну службу» та актами Кабінету міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.. 37 ЗУ «Про державну службу», у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. І ст. 37 ЗУ «Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки та жінки які досягай пенсійного віку встановленого ст.. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 258 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому силі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державного службовця призначається у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено

єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Згідно частини 18 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723- XII, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Абзацами другим та третім пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1994 року №283, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних спеціалістів і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів та інших службових осіб, яким присвоєно спеціальні звання.

З 01.05.2016 року набув чинності новий Закон України «Про державну службу» «889- УІІІ від 10.12.2015 року, згідно статті 3 якого Позивач є державним службовцем.

Крім того, згідно додатку 24 до Постанови КМУ від 14.08.2013 року №703 «Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету міністрів України», Додатку 3 до Постанови КМУ від 06.04.2016 р №292 (в редакції Постанови КМУ від 05.05.2016 р. №322), та Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 18.01.2017 року №15, посада начальника інспекції, яку позивач займає до теперішнього часу, є посадою державної служби.

Згідно п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ №229 від 25.03.2016 року, моя посада має враховуватись до стажу державної служби.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Оскільки Позивач звернувся за перерахунком пенсії 05 жовтня 2017 року, то пенсія йому має бути призначена з цього дня і реалізовано його прохання про зміну виду пенсії.

Згідно довідки Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області №4391/8/12-30-04 від 18.10.2017 року щодо складових заробітної плати та стажу державної служби, стаж державної служби позивача складає більше 37 років.

Довідку аналогічного змісту надано до пенсійного органу при призначенні пенсії і вона ніким не оскаржена та є чинною, таким чином суд приходить до висновку, що згідно листа - попередження про спеціальні обмеження встановлені Законом України «Про державну службу », «Про боротьбу з корупцією » щодо проходження державної служби , інформації про включення до ЄДР Старобільської податкової інспекції із зазначенням, що вказана установа є загальною державною власністю у вищевказаному періоді позивач дійсно працював на державній службі .

Такий висновок підтверджується , як характером прийому позивача на нове місце служби шляхом переводу з однієї державної установи до іншої так і наявності спеціальних обмежень щодо позивача установлених для державних службовців.

Отже у вказаний спірний період позивач перебував на державній службі, а тому пенсійним органом неправомірно відмовлено у зарахуванні даного строку до загального стажу державної служби.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії, як державному службовцю на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ з врахуванням у стаж державної служби періодів його роботи з 08.06.2011 р. в державних податкових органах, а тому дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії згідно статті 37 Закону №3723-XII, є протиправними.

Згідно із статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності.

Згідно рішення «Велікода проти України» ЄСПЛ вказує на право держави регулювати соціальні виплати з метою необхідності дотримання балансу інтересів особи і суспільства. Однак при цьому зазначається про неможливість встановлення такого розміру соціальних виплат, який нівелює саме поняття соціальний захист та порушує людську гідність.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (2014 рік), за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

За таких обставин, заявлений позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 159-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення протиправним та його скасування, зобов'язання вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 09 жовтня 2017 року № 7601/03 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, як державному службовцю на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ.

Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області призначити ОСОБА_1 з 05 жовтня 2017 року пенсію, як державному службовцю на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ з врахуванням у стаж державної служби періодів його роботи з 11.06.2004 року по теперішній час роботи в державній податковій службі.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Колядов В.Ю.