Рішення № 69910481, 19.10.2017, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Провадження по справі № 2/401/1085/17

Справа № 401/1635/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Гонтаренко Т.М., за участю секретаря: Герко Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Світловодська Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехнікс Україна" про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду і просить ухвалити рішення яким визнати Договір № 170758 фінансового лізингу від 26 травня 2017 року, укладений між ним та відповідачем недійсним, стягнути з ТОВ «Автотехнікс Україна» на його користь адміністративний платіж в сумі 49135 грн. 20коп., а також витрати, повязані зі сплатою судового збору за подання заяви про забезпечення позову 320,00 грн. та правову допомогу в сумі 2450,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26 травня 2017 року між ним та відповідачем було укладено Договір № 170758 фінансового лізингу, згідно якого він виступив в якості Лізингоодержувача, а ТОВ «Автотехнікс Україна» Лізингодавця, предметом лізингу є транспортний засіб Renault Duster, який він мав намір придбати для власних потреб, як фізична особа.

Розуміючи, що вказаний договір не відповідає чинному законодавству, ним на адресу відповідача 30 травня 2017 року направлена заява про розірвання договору фінансового лізингу та повернення коштів в сумі 49135 грн. 20 коп., але жодної відповіді отримано не було.

Умови вищезазначеного договору порушують його права та охоронювані законом інтереси, оскільки укладений з чисельними порушеннями чинного законодавства, а саме:

Згідно до ч. 1 ст. 2 ОСОБА_2 України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного Кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим ОСОБА_2.

Згідно до ч. 1 ст. 3 даного закону, предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до п.п. 138.3.3 п.138.3 ст.138 Податкового Кодексу України до 5 групи основних засобів віднесено транспортні засоби.

Відповідно до ч. 3 ст. 760 ЦК України особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Обовязковість нотаріального посвідчення договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи визначено положенням ч. 2 ст. 799 ЦК України.

Порядок посвідчення договорів лізингу транспортних засобів фізичними особами прямо визначено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

За своєю правовою природою Договір № 170758 є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Провівши системний аналіз даних положень, позивач звертає увагу суду, що хоча законодавцем в тексті ОСОБА_2 України «Про фінансовий лізинг» і не визначено прямого обовязку нотаріального посвідчення договору лізингу, предметом якого є транспортний засіб, укладання таких договорів з фізичною особою у відповідності до положень супутніх законодавчих та підзаконних актів, вказують на таку обовязкову необхідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Крім того, законодавством України передбачено ряд індивідуальних ознак, які притаманні транспортним засобам, зокрема: реєстраційний номер транспортного засобу, колір, марка, модель, рік випуску, ідентифікаційні номери складових частин, але п.1.1 Договору фінансового лізингу № 170758 та Додаток № 2 до цього Договору не містять визначених законодавством індивідуальних ознак застосованих до транспортного засобу, що в даному випадку виступає в якості предмету лізингу.

Позивач зазначає, що 26.05.2017 року ним на розрахунковий рахунок відповідача було сплачено 49135 грн. 20 коп. з призначенням платежу «Адміністративний платіж» згідно договору фінансового лізингу № 170758 від 26.05.2017 року платник ОСОБА_1. Як вбачається зі змісту Договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами, адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд, підготовку документів для укладення Договору. Згідно Додатку № 1 до Договору, розмір адміністративного платежу, як зазначалось раніше становить 49135 грн. 20коп. Адміністративний платіж виходить за межі переліку платежів, передбачених законом, оскільки ОСОБА_2 України «Про фінансовий лізинг», передбачено лише платежі безпосередньо повязані з виконанням договору.

Також, суттєвою вимогою положень оскаржуваного Договору є наявність підписаного Сторонами Додатку № 3 до цього Договору (так як він носить суттєві фінансові умови договору, які на час підписання Договору не було узгоджено, що суперечить ст. 6 ОСОБА_2 України «Про фінансовий лізинг», щодо розміру та графіку сплати лізингового платежу.

Окрім того, позивач вважає, що Договір порушує вимоги ОСОБА_2 України «Про захист прав споживачів», містить істотний дисбаланс в правах та обовязках сторін.

В судове засідання Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не зявились. Про час та місце розгляду справи повідомлені. Представник позивача надала суду письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність, просили суд задовольнити позовні вимоги та вирішити питання про стягнення судових витрат про надання правової допомоги, проти постановлення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача ТОВ «Автотехнікс Україна» в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи, у контексті ст. 74 ЦПК України, повідомлений належним чином. Надав письмові пояснення про невизнання позовних вимог в звязку з їх необґрунтованістю, зокрема вважає, що Договір укладено між сторонами відповідно до положень цивільного законодавства та законодавства, що регулює діяльність у сфері фінансового лізингу. Договір № 170758 містить детальний опис умов отримання предмету лізингу та порядок сплати за предмет лізингу. Крім того, Договір фінансового лізингу не має нічого спільного зі споживчим кредитуванням, а тому принцип свободи договору в даному випадку не обмежується. Відповідно до ст. 2 ОСОБА_2 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», цей закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг. Отже, ОСОБА_2 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним ОСОБА_2, що регулює порядок надання фінансових послуг. Даний Закон визначає, що положення ОСОБА_2 України «Про захист прав споживачів» є загальним ОСОБА_2. ОСОБА_2 України «Про захист прав споживачів» не мають пріоритетного значення для регулювання лізингу. ОСОБА_2 України «Про фінансовий лізинг» не передбачають нотаріального посвідчення договорів фінансового лізингу, а передбачають лише письмову форму договору. Доводи позивача відносно несправедливих умов договору, не заслуговують на увагу так, як позивач жодним чином не доводить, що умови договору лізингу порушують принцип добросовісності у розумінні п.6 ч.1 ст.3 та ч.3 ст. 509 ЦК України та того, що умови договору завдають хоч якоїсь шкоди позивачу та не наводиться жодного прикладу нанесення такої шкоди. Крім того, вважає, що суд не має підстав для присудження з відповідача компенсації понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 2450 грн., оскільки ця позовна вимога не відповідає положенням ОСОБА_2 України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах та адміністративних справах». Взагалі, викладені в позові підстави визнання договору недійсним є недоведеними та спростованими, а вимоги ОСОБА_2, на які посилається позивач, є перекрученими та такими, які трактуються на користь позивача, а отже позов має бути відхилений.

На підставі наявних у справі доказів та зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

В судовому засіданні, дослідивши обставини справи, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини, які регулюються договором фінансового лізингу та нормами ЦК України.

26.05.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна» укладений Договір фінансового лізингу за № 170758 (надалі договір лізингу), за умовами якого відповідач зобовязався придбати у свою власність предмет лізингу автомобіль Renault Duster, та передати цей ТС у користування відповідача, який у свою чергу, зобовязувався сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору. Договір лізингу передбачає право позивача набути автомобіль у власність в порядку, передбачену договором та чинним законодавством України (а.с. 21-26).

Згідно з додатком № 1 до Договору лізингу вартість автомобіля марки Renault Duster cкладає 18576.64 доларів США, авансовий платіж у розмірі 50%, сума якого становить 9288,32 доларів США, щомісячний авансовий платіж 774.03 доларів США; адміністративний платіж 1857.66 доларів США; комісія за передачу (3%) 557.30 доларів США, за курсом долара 26.45, вартість предмета лізингу на дату підписання 491352.00 грн. (а.с. 27).

Позивач на виконання умов договору лізингу від 26.05.2017 року сплатив відповідачу адміністративний платіж в розмірі 49135.20 грн. (а.с. 29).

Відповідно до ст. 6 ОСОБА_2 України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоожержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізинговий платіж).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 ОСОБА_2 України «Про фінансовий лізинг».

З аналізу вказаних норм вбачається, що за договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Згідно ст. 16 ОСОБА_2 України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обовязків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 ОСОБА_2 України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 26.05.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна», нотаріально посвідчено не було, а тому вказаний договір є нікчемним.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, ОСОБА_2 України «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 ОСОБА_2 України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста ст.18 ОСОБА_2).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій ст. 18 цього ОСОБА_2 умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 26.05.2017 року, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача, як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом, звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в ОСОБА_2 України «Про фінансовий лізинг»,положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця.

Тому, умови договору фінансового лізингу від 26.05.2017 року з огляду на положення ОСОБА_2 України «Про захист прав споживачів» є несправедливими, оскільки містять обмеження права лізингоодержувача, як споживача послуг.

На підставі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих ,що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

При вирішенні спору суд також враховує висновки Верховного суду України, які містяться у постановах від 16 грудня 2015 року (справа № 6-2766 цс16), від 15 червня 2016 року (справа №6-330цс15).

Аналізуючи докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання договору лізингу недійсним та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених за договором коштів в розмірі 49135 грн. 20 коп.

Питання по розподілу судових витрат між сторонами суд вирішує на підставі ст. 88 ЦПК України.

Крім того, до судових витрат відносяться витрати на надання правової допомоги. На підтвердження витрат позивачем надано суду договір про надання адвокатських послуг разом з додатком, довідку про виконання окремих дій з надання правової допомоги та стягує з відповідача на користь позивача витрати в розмірі 2450.00 грн.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 202-215, 328, 391,655 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехнікс Україна" про визнання договору фінансового лізингу недійсним, стягнення коштів та захист прав споживачів - задовольнити.

Визнати Договір № 170758 фінансового лізингу від 26 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Автотехнікс Україна» недійсним.

Стягнути з ТОВ «Автотехнікс Україна» на користь ОСОБА_1 сплачений ним за вищевказаним договором адміністративний платіж в сумі 49135 (сорок девять тисяч сто тридцять пять) грн. 20 коп.

Стягнути з ТОВ «Автотехнікс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2450 (дві тисячі чотириста пятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ТОВ «Автотехнікс Україна» на користь ОСОБА_1 витрати по судовому збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ТОВ «Автотехнікс Україна» на користь держави судовий збір в розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Світловодським міськрайонний судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_4

19.10.2017