Ухвала суду № 69909511, 25.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1302/17 Справа № 201/14898/17 Слідчий суддя - Антонюк О.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року м.Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді доповідача Крот С.І.,

суддів: Піскун О.П.,Слоквенка Г.П.,

секретаря Старовойтова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючих в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, та прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 жовтня 2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4, 30 червня 1963 року

народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,

який зареєстрований та фактично проживає за адресою:

Дніпропетровська область, м.Павлоград,

АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України,

за участю прокурора Бикова А.В.,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

підозрюваного ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що в ухвалі слідчого судді чітко не зазначено про наявність підстав або ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України, у контексті конкретних фактичних обставин вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Вказує на те, що повідомлення про підозру від 04 жовтня 2017 року не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки не містить вказівки на місце вчинення злочину та на інші суттєві обставини. Вважає, що підозра, предявлена ОСОБА_4, є необґрунтованою. Зазначає, що у клопотанні прокурора не вказано наявність доказів того, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, не розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Звертає увагу на те, що ОСОБА_4 має стійкі соціальні звязки.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області та обрати запобіжний захід ОСОБА_4, не пов'язаний з триманням під вартою.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що в ухвалі слідчого судді не зазначено підстав, за яких слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину з посиланням на належні та допустимі докази. Стверджує, що в ухвалі слідчого судді не наведено жодного обґрунтування щодо доведеності прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України.Вказує на те, що слідчий суддя при розгляді клопотання прокурора вийшов за його межі, сам встановив і третій ризик, не зважаючи на те, що навіть прокурор його не встановив, а саме що ОСОБА_4 може знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають суттєве значення для проведення досудового розслідування та встановлення істини по справі. Зазначає, що слідчий суддя не взяв до уваги та не дав жодної правової оцінки документам, які надані стороною захисту на підтвердження соціального статусу, звязків та матеріального становища ОСОБА_4 Звертає увагу на те, що слідчий суддя не зазначив обґрунтування визначеного максимального розміру застави 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, встановити, що у разі внесення підозрюваним чи іншою особою застави у розмірі 765 розмірів пожиточних мінімумів для працездатних осіб, що становить 1224000 грн., він підлягає звільненню з-під варти.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що судом не враховано тяжкість та специфіка кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4, дані про особу підозрюваного, а також встановлена сума збитків на суму 1219607,2 грн.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 жовтня 2017 року задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області, застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02 грудня 2017 року, встановлено заставу у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 480000 грн., покладено обовязки, передбачені ст.194 КПК України.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, щоКравченко С.М.обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також зазначив, що перебуваючи на волі підозрюваний, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, може зникнути з місця проживання та переховуватись від органів досудового розслідування, а також вплинути на свідків з метою уникнення покарання або взагалі знищити, пошкодити чи спотворити документи та речі, які мають суттєве значення для проведення досудового розслідування та встановлення істини по справі. ОСОБА_1 того вказав, що прокурором було доведено і недостатність застосування до підозрюваного більш мякого запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, які підтримали кожний окремо вимоги апеляційних скарг та просили задовольнити їх, підозрюваного, що також підтримав апеляційні скарги захисників, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вимог апеляційних скарг захисників та вважав за необхідне збільшити розмір застави, перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані, а доводи апеляційної скарги захисників не знайшли свого підтвердження.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого.

Як вбачається з наданих матеріалів, слідчий суддя дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки при розгляді клопотання слідчого слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 366 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що перебуваючи на волі останній може з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення зникнути з місця проживання та переховуватись від органів досудового розслідування, а також вплинути на свідків з метою уникнення покарання або взагалі знищити, пошкодити чи спотворити документи та речі, які мають суттєве значення для проведення досудового розслідування та встановлення істини по справі.

Посилання захисників на відсутність обґрунтованої підозри колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до правової позиції ЄСПА у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для предявлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Обгрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується наданими до клопотання слідчого доказами, а саме: договором підряду № 136-16 від 31.03.2016 року та додатковою угодою до нього (а.с.24-27), локальною схемою на будівельні роботи №7-1-1 (а.с.28-29), довідкою про ціну виконаної будівельної роботи та витрат (а.с. 30), договором підряду №92/32з-16 від 04.10.2016 року (а.с.31-36), висновком судової будівельно-технічної та дорожньо-технічної експертизи № 12162/13778 від 01.08.2017 року (а.с.37-39), висновком судової будівельно-технічної та дорожньо-технічної експертизи № 12159/13442 від 31.07.2017 року (а.с.40-41), договором № 14/150-16 від 31.03.2016 року та Актом № 6 до договору від 17.05.2016 року (а.с.42-45), Наказом № 14 від 31.03.2016 року (а.с.46), та іншими доданими доказами.

Що стосується доводів захисників про недоведеність прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, то вони не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведеності провини, перебуваючи на волі останній може з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення зникнути з місця проживання та переховуватись від органів досудового розслідування, а також вплинути на свідків з метою уникнення покарання або взагалі знищити, пошкодити чи спотворити документи та речі, які мають суттєве значення для проведення досудового розслідування та встановлення істини по справі.

ОСОБА_1 того, підтвердженням наявності вищевказаним ризикам є те, що підозрюваний перетинав кордон 30.05.2015 року, а такожна даний час невстановлено всіх осіб, причетних до скоєння кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування, у провадженні плануються призначення експертиз і допит свідків.

Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що слідчий суддя при розгляді клопотання прокурора вийшов за його межі, сам встановив і третій ризик, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються самим клопотанням прокурора, у якому йдеться мова про наявність ризиків, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Обраний запобіжний захід відносно підозрюваного узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Отже,вказані в апеляційних скаргах захисників доводи щодо відсутності будь-яких даних про наявність ризиків, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і триманняКравченка С.М. під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується запобіжний захід, передбачений вказаною нормою закону.

При розгляді клопотання слідчим суддею також з додержанням правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ у справі Харченко проти України, розглянуто можливість застосування щодо підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої визначено вмотивовано з урахуванням дійсних обставин вчиненого правопорушення та положень ч. 4 ст. 182 КПК України.

Доводи захисника ОСОБА_6 про наявність міцних соціальних звязків у підозрюваного ОСОБА_4 самі по собі не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого більш мякого запобіжного заходу.

З огляду на викладене зазначені в апеляційних скаргах захисників та прокурора доводи і підстави, з яких вони просять скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, тому апеляційні скарги захисників ОСОБА_2, ОСОБА_6, а також прокурора не підлягають задоволенню.

Керуючись, ст.ст.405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_6, діючих в інтересах підозрюваного ОСОБА_8, та прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2017 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

____ _______ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10