Рішення № 69909275, 27.10.2017, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/981/16-ц

Провадження №2/190/12/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017 року м.Пятихатки

Пятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого-судді Легкошерст Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пятихатки цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 02 червня 2008 року між ними та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № DNJPJA00001956, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 9817,50 доларів США строком до 02.06.2013 року. Відповідно до умов договору, відповідач зобовязувався щомісяця виконувати свої зобовязання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Всупереч умовам договору, відповідач свої зобовязання належним чином не виконав, в результаті чого утворилась прострочена заборгованість по тілу кредиту 5197,87 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 829,53 долари США заборгованість по комісії за користування кредитом 188,71 долари США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 640,82 долари США, штраф (фіксована частина) 9,62 долари США, штраф (процентна складова) 342,85 долари США. Загальна сума заборгованості складає 7209,40 доларів США, яку просять стягнути з відповідача в примусовому порядку. Крім того просять стягнути з відповідача 2810 грн. сплаченого судового збору.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві. Зустрічні позови ОСОБА_4, ОСОБА_5. про визнання договору поруки припиненим та зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним не визнав та пояснив, що додаткові угоди № 1 та № 2 від 02.10.2009 року, що були укладені між Банком та ОСОБА_2 ніяким чином не вплинули на обсяг відповідальності як позичальника та і поручителів, а тому підстави для визнання договорів поруки припиненими відсутні. Заявлений ОСОБА_2 зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним вважає необгрунтованим, оскільки ОСОБА_2 жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили укладення договору під впливом обману позивачем не надано, під час підписання договору відповідач погодився з усіма умовами договору та не вважав їх такими, що порушують його інтереси або є несправедливими. При укладенні договору сторони визначилися із розміром процентної ставки, тобто позичальнику була надана інформація щодо істотних умов договору, а тому порушень Закону України "Про захист прав споживачів" не доведено, у звязку з чим у задоволенні зустрічних позовів просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором не визнав та подав зустрічну позовну заяву про визнання кредитного договору недійсним. В обгрунтування зустрічного позову послався на те, що вказаний кредитний договір є таким, що суперечить принципу добросовісності, має істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, з застосуванням нечесної підприємницької практики, несправедливими є зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк поклав виключно на позичальника. В кредитному договорі не вказані відомості про строковість платежів у розмірі погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості усіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобовязань за кожним платіжним періодом, у графіку платежів детально не розписана сукупна вартість кредиту. Фактична сума сплати за користування кредитом не відповідає зазначеним відсоткам в договорі, що засвідчує про те, що сторони не досягли згоди стосовно реальної процентної ставки за кредитом та сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом, що є істостною умовою кредитного договору. Крім того, Банк не мав необхідного обсягу повноважень на здійснення операцій з використанням іноземної валюти. У звязку з чим у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення збаоргованості просив відмовити, поданий ним зустрічний позов просив задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим підтримав повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не зявились, надали до суду заяви з проханням справу розглядати без їх участі, позов ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з них заборгованості не визнають, у його задоволенні просили відмовити. Кірм того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали до суду зустрічний позов до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим, вказуючи, що 02.06.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DNJPJA00001956, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 9817,50 доларів США строком до 02.06.2013 року. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ними та ПАТ КБ «Приватбанк» 02.06.2008 року було укладено договори поруки, згідно яких вони брали на себе зобовязання нести солідарну відповідальність у тому ж обсязі що і ОСОБА_2, включаючи сплату основного боргу та нарахованих відсотків за користування кредитом та сум штрафних санкцій. Однак, 02.10.2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до кредитного договору №DNJPJA00001956 від 02.06.2008 року, згідно яких було внесені зміни до кредитного договору, а саме збільшився термін погашення. Додаткові угоди до договору поруки не укладались. Внаслідок укладення додаткових договорів збільшився обсяг відповідальності поручителів, оскільки змінено строк повернення кредиту, а тому вважають, що це є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України. У звязку з чим просять визнати договори поруки, укладені між ними та ПАТ КБ «Приватбанк» припиненими з 02 жовтня 2009 року.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

02 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNJPJA00001956, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 9817,50 доларів США строком до 02.06.2013 року на наступні цілі: 9000 доларів США на споживчі цілі (ремонт будинку); 270 доларів США на сплату винагороди на наданання фінансового інструменту у момент надання кредиту; а також у розмірі 547 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент видання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів/а.с. 14-16, том № 1/.

На забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, 02.06.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6, укладений договір поруки, згідно якого ОСОБА_6 взяла на себе зобовязання перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором/а.с.17/. У цей же день такий же договір поруки був укладений між банком та поручителями ОСОБА_5М./а.с.18/.

02 жовтня 2009 року між Банком та позичальником ОСОБА_2 укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до кредитного договору № DNJPJA00001956 від 02.06.2008 року, згідно яких було внесені зміни до кредитного договору, а саме збільшився термін погашення по кредиту, згідно додаткової угоди № 1 з 02.06.2008 року по 02.06.2020 року включно, а згідно додаткової угоди № 2 з 02.06.2008 року по 02.06.2018 року включно/а.с.123, 124 том № 2/.

Зазначені додаткові угоди укладені між банком та позичальником за відсутності згоди поручителів.

Проте зобов'язання за вказаним договором відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 05 квітня 2016 року, згідно розрахунку позивача, має заборгованість перед позивачем за кредитним договором у сумі 7209,40 доларів США, де заборгованість по тілу кредиту 5197,87 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 829,53 долари США заборгованість по комісії за користування кредитом 188,71 долари США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 640,82 долари США, штраф (фіксована частина) 9,62 долари США, штраф (процентна складова) 342,85 долари США/а.с.5-9, том № 1/.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статтей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таки з моменту укладення договору.

За змістом ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Як на підставу для визнання спірного кредитного договору недійсним, ОСОБА_2 посилався на ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливості умов спірної угоди, оскільки на час підписання банк не повідомив його про валютні ризики та сукупну вартість кредиту.

Проте такі доводи відповідача ОСОБА_2 суд до уваги не приймає, оскільки, укладаючи спірний договір в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Також незмінюваність курсу гривні відносно до іноземних валют, зокрема до долара США, законодавчо не закріплена. Нестабільність курсу гривні до долара США є загальновідомим фактом, який не міг бути невідомим позивачеві.

Посилання ОСОБА_2 на те, що йому не була надана банком повна інформація про сукупну вартість кредиту не є підставою для визнання кредитної угоди недійсною у розумінні ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови спірного договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту, кількість платежів та їх періодичність, обсяг платежів на весь час дії договору.

ОСОБА_2 при укладенні оспорюваного договору мав можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір був підписаний та виконувався сторонами.

Крім того, на момент укладення кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не забороняв надання та отримання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України.

Згідно із п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти, як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з наданням кредитів в іноземній валюті.

Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» 4 грудня 2001 року, 29 липня 2009 року та 5 жовтня 2011 року Національним банком України видано банківські ліцензії на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та пп. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та письмові дозволи на право здійснення операцій, визначених пп. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з додатками/а.с.232,233, том № 1/, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, тому використання банком іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, суд вважає, що якщо в кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (ст. 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов'язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (ст. 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Наявний у матеріалах справи експертний висновок за результатами проведення судово-економічної експертизи від 03.08.2017 року № 145/08/2017 не підтверджує, що під час укладення оспорюваного кредитного договору з боку ПАТ КБ "ПриватБанк" існувало умисне приховування істотних умов договору, які могли вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуг з надання кредиту, а тому суд його до уваги не приймає/а.с.168-208, том № 2/.

За таких обставин, на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_2 погодився з усіма його умовами, самостійно обрав валюту кредитування та валюту виконання зобов'язання, що підтверджується його підписом. При укладенні кредитного договору ОСОБА_2 діяв вільно, виходячи з власних інтересів, прийняв рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з банком визначив характер договорів, які вони уклали, їх умови (зміст). При укладенні спірного договору сторонами були погоджені всі істотні умови договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору.

Відповідно до ст. 526,527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідністю зі ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням розміру процентів, встановленого договором, від простроченої суми.

У відповідності з ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1050 цього ж Кодексу за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Крім того, наслідками порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Отже, відповідачем було порушено вимоги Умов та правил надання банківських послуг, тобто кредитного договору, та ст.ст. 1049,1054 ЦК України, а саме: прострочено повернення заборгованості по кредиту і не виконано обов'язків позичальника, а отже ним було порушено умови кредитного договору, в зв'язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту, відсотків, комісії.

Однак, відповідно до ст. 549 ЦК України, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. При порушенні позичальником строків виконання зобов'язання позивачем була застосована подвійна цивільно-правова відповідальність одного й того ж виду.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Дані положення також викладені в правовій позиції Постанови Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, а тому, вимоги позивача щодо стягнення штрафу, не підлягають задоволенню.

Таким чином позовні вимоги до відповідача підлягають частковому задоволенню в сумі 6856, 93 долари США, що еквівалентно 178211,60 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 5197,87 доларів США, що еквівалентно 135092, 64 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 829,53 долари США, що еквівалентно 21559,48 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 188,71 долари США, що еквівалентно 4904,57 грн..

Що ж стосується зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договорів поруки припиненими суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Зі змісту ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року № 6-67цс11, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Порушення цих умов відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України тягне припинення поруки.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 вересня 2013 року № 6-97цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

Як встановлено в судовому засідання банк додатковими угодами змінив строк повернення кредиту, тобто відстрочив виконання, що призвело до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності відповідача, що і дає підстави для припинення договорів поруки з 02 жовтня 2009 року, тобто з моменту зміни зобов'язання, а тому зустрічний позов ОСОБА_6, ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договорів поруки припиненими підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ч. 3 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) 6856 доларів США ( шість тисяч вісімсот пятдесят шість доларів США) 93 центи, що еквівалентно 178211 грн. (сто сімдесят вісім тисяч двісті одинадцять гривень) 60 коп. заборгованості за кредитним договором від 02 червня 2008 року № DNJPJA00001956, з яких заборгованість по тілу кредиту 5197,87 доларів США, що еквівалентно 135092, 64 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 829,53 долари США, що еквівалентно 21559,48 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 188,71 долари США, що еквівалентно 4904,57 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 640,82 долари США, що еквівалентно 16654, 91 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2810,58 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим задовольнити.

Визнати договір поруки № DNJPJA00001956 від 02 червня 2008 року, укладений між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_5 припиненим з 02 жовтня 2009 року.

Визнати договір поруки № DNJPJA00001956 від 02 червня 2008 року, укладений між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_7 припиненим з 02 жовтня 2009 року.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області.

Стороною яка не приймала участь в судовому засіданні апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 31 жовтня 2017 року.

Головуючий-суддя / ОСОБА_8