Рішення № 69908855, 25.10.2017, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2601/17

2/0203/1036/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 жовтня 2017 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Казака С.Ю.,

при секретарі Булеці А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, Гігієва Іса Адлановича про стягнення заборгованості за оплату послуг водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2017 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що відповідачі винаймають квартиру в м. Дніпро на пр. Дмитра Яворницького, 101-А/2, за адресою якої зареєстровані та отримують від позивача житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення. Станом на 30 червня 2017 року відповідачі мають заборгованість перед позивачем за надані останнім житлово-комунальні послуги на загальну суму 13248,92 гривень, яку позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів разом із нарахованими на цю суму інфляційними втратами в розмірі 6101,77 гривень та 3% річних в розмірі 1037,04 гривень. Також позивач просив суд покласти на відповідачів судові витрати по справі.

В судове засідання сторони не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за своєї відсутності, в якій представник також наполягає на задоволенні позову в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку. За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст.197 ч.2 ЦПК України.

Ознайомившись із матеріалами цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі проживають та зареєстровані у найманій ними квартирі АДРЕСА_1, за адресою якої згідно оформленого на відповідача ОСОБА_1 особового рахунку №927056000002 отримують від позивача житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення. (а.с.5-7, 13, 14)

Станом на 30 червня 2017 року у відповідачів наявна заборгованість з оплати вищевказаних житлово-комунальних послуг в загальному розмірі 20387,73 гривень, з яких: 13248,92 гривень сума основного боргу, 1037,04 гривень 3% річних на суму основного боргу, 6101,77 гривень інфляційні втрати. Однак, не зважаючи на повідомлення позивачем від 04 липня 2017 року відповідачів щодо необхідності погашення боргу, останні борг дотепер не сплатили, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом. (а.с.3, 4, 6-7)

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572 (далі Правила).

Так, відповідно до положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права.

Положеннями ст.11 ЦК України передбачено, що підставами для виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є акти цивільного законодавства, акти органів державної влади, акти органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Нормою ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено розподіл житлово-комунальних послуг залежно від їх функціонального призначення. Зокрема, до житлово-комунальних послуг віднесено окрім іншого комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно ст.19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Положеннями ст.22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» встановлений обовязок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Нормою ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

За змістом ст.ст.67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленими порядку тарифами. Наймач зобовязаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Також за змістом ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а також у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах. Аналогічна норма щодо обовязку своєчасної оплати споживачем житлово-комунальних послуг закріплена п.7 Правил. Необхідність додержання вимог зазначених Правил встановлена ст.179 ЖК України.

Нормами ст.ст.525, 526 ЦК України зазначено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в повному обсязі. Правова позиція суду, покладена в основу такого результату вирішення спору сторін, ґрунтується на тому, що в ході розгляду справи знайшли своє повне підтвердження достатніми, належними та допустимим доказами зазначені позивачем фактичні обставин спірних правовідносин сторін та заявлені позивачем в обґрунтування свого позову підстави, як то існування між сторонами зобовязальних правовідносин з надання позивачем та отримання і оплати відповідачами за адресою найманої ними квартири житлово-комунальних послуг послуг з водопостачання та водовідведення, виконання позивачем свого обовязку з надання вказаних послуг, а також невиконання відповідачами належним чином свого обовязку з оплати таких послуг, що призвело до виникнення у відповідачів перед позивачем заборгованості в розмірі, приведеному позивачем в позові та підтвердженому під час розгляду справи, що складається з суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми основного боргу.

Крім того, приймаючи рішення про задоволення позову, суд керувався правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 року у справі №6-2023цс15 та від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, відповідно до яких при регулюванні правовідносин з надання та споживання житлово-комунальних послуг, у випадку допущення споживачами несплати або несвоєчасної оплати вартості цих послуг, застосовуються норми ст.625 ч.2 ЦК України, а саме покладення на споживачів-боржників обовязку зі сплати окрім основної суми боргу також нарахованих на цю суму боргу 3% річних та інфляційних втрат. Згідно тих же правових позицій Верховного Суду України споживачі зобовязані своєчасно і в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними, факт же відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі. Приведені правові позиції згідно ст.360-7 ЦПК України є обовязковими для врахування при вирішенні даної цивільної справи, а підстав для відступлення від них суд не вбачає, що і зумовлює необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 800 гривень з кожного (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 541, 625 ЦК України, ст.ст.1, 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.19, 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст.ст.67, 68, 179 ЖК України, п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 197, 208, 209, 212-216, 218, 223, 224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, Гігієва Іса Адлановича про стягнення заборгованості за оплату послуг водопостачання та водовідведення задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) та Гігієва Іса Адлановича (ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 03341305) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення в загальному розмірі 20387,73 гривень, з яких: 13248,92 гривень сума основного боргу, 1037,04 гривень 3% річних на суму основного боргу, 6101,77 гривень інфляційні втрати.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) та Гігієва Іса Адлановича (ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 03341305) судовий збір в розмірі 1600 гривень, а саме по 800 гривень з кожного з відповідачів.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.Ю. Казак