Ухвала суду № 69905342, 25.10.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 302/1094/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кожух О.А. та Мацунича М.В.,

при секретарі: Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 14 лютого 2017 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Міжгірського районного суду від 14 лютого 2017 р. у задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_1 просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Доводить про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Указує, що в результаті знищення відповідачами будинку АДРЕСА_1, який позивачка успадкувала від батька, вона позбавлена можливості оформити право власності на цей будинок, а відповідачі в результаті своїх неправомірних дій відмовляються відшкодувати завдану їй шкоду. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги звіт про оцінку вказаного житлового будинку станом на 01.11.2016 р. ПП «Експерт-сервіс», а також безпідставно відмовив у задоволені позовної вимоги про стягнення моральної шкоди. Указує, що нею доведено належними та допустимими доказами факт належності позивачу майнових прав на знищений будинок і обгрунтованість вимог до відповідачів про відшкодування майнової і моральної шкоди.

Письмових заперечень або пояснень на скаргу відповідачі не подали. Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час місце такого були належно повідомлені.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позову.

При цьому встановив, що відповідно до записів у погосподарській книзі Присліпської сільської ради за 2001-2005 р. р. за дворогосподарством АДРЕСА_1 рахувався житловий будинок загальною площею 35 кв. м (житлова - 16 кв. м) і земельна ділянка площею 0.72 га. Членами цього дворогосподарства були записані ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1) і ОСОБА_5, який проживав у будинку до 2006 р. Правовстановлюючих документів на будинок немає. У 2009 р. ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 належні йому на праві власності земельні ділянки, на одній із яких був розташований указаний будинок. 21.06.2011 р. ОСОБА_5 усе своє майно заповів ОСОБА_1, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 не видавалося. На початку лютого 2014 р. позивач дізналася, що відповідачі розібрали будинок, у зв'язку з чим вона заявила в поліцію. Доказів і відомостей про встановлення вини відповідачів немає. Звіт про оцінку будинку ґрунтується на припущеннях, а тому є неналежним доказом шкоди. Клопотання про проведення відповідної експертизи не заявлялося. Тобто, ОСОБА_1 не довела, що будинок АДРЕСА_1 належав померлому ОСОБА_5, а після його смерті - їй, а також того, що відповідачі винні у завданні майнової і моральної шкоди.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, із таких мотивів.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність повно з'ясованим обставинам справи, нормам матеріального права та належно оціненим доказам.

Доводи ОСОБА_1 про те, що будинок АДРЕСА_1 уходив до складу спадкового майна за померлим ОСОБА_5, а вона як спадкоємиця за заповітом має на нього всі права, не заслуговують на увагу як суперечні обставинам справи, письмовим доказам і нормам матеріального права.

Так, ОСОБА_4 (мати позивачки) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14). Спадкоємцем майна померлої став ОСОБА_5 (чоловік померлої і батько позивачки), який 24.07.2006 р. отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на дві земельні ділянки площею 0.6031 га та 0.7276 га (а.с.15). ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13). Заповітом від 01.06.2011 р. указані земельні ділянки останній заповів ОСОБА_6, а все інше майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, а також усе те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом він матиме право, заповів ОСОБА_1 (а.с.16).

Згідно з положеннями ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

За змістом ст. 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (Постанова ВСУ у справі № 6-3113цс15).

Однак, доказів того, що житловий будинок АДРЕСА_1 введено в експлуатацію та зареєстровано право власності на нього за спадкодавцем (ОСОБА_5) немає, у зв'язку з чим такий не може бути предметом спадкування.

Зокрема, згідно з листом Закарпатської ОДА від 11.11.2016 р. дані про рішення щодо затвердження порядку прийняття у експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів з 05.08.1992 р. по 01.01.2009 р. у відомчому архіві ОДА не виявлено (а.с.89).

Право власності на будинок у порядку спадкування ні за ОСОБА_5, ні за ОСОБА_1 у судовому порядку не визнавалося і така вимога не заявлена. Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірний будинок ОСОБА_1 не отримувала.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

За правилами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин немає підстав для висновку про порушення спадкових і (або) права власності ОСОБА_1 саме на будинок АДРЕСА_1, а відтак - немає необхідності в судовому захисті цих прав.

Решта доводів апеляційної скарги (щодо права на відшкодування шкоди, розміру майнової шкоди та обґрунтування моральної шкоди) є похідними від доведеності факту порушеного права та пов'язаного з цим права звернення до суду, а тому детального правового спростування не потребують.

Відповідно до приписів ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

2. Рішення Міжгірського районного суду від 14 лютого 2017 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: