Постанова № 69904718, 24.10.2017, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4327/17

Провадження № 2-а/242/329/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року Селидівський міський суд Донецької області, діючий як адміністративний суд, в складі: головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.Г., за участі представника відповідача Козлової О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому вказав, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання було призначено йому без урахування допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу судді, яка виплачувалась на підставі ст.134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Після отримання уточнюючої довідки про склад заробітної плати, він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного утримання та рішенням відповідача від 29.08.2017 року № 1633 йому відмовлено у проведенні перерахунку. Вважає такі дії відповідача також протиправними, оскільки за нормами діючого законодавства до заробітку для обчислення пенсії включаються усі види оплати праці, на які нараховується збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї утримується збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір повинен враховуватись в заробіток при обчислення пенсії або довічного грошового утримання судді. Просить поновити процесуальний строк на звернення до суду, оскільки тільки 04.08.2017 року стало відомо про помилку у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; визнати протиправним рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме: з 21.09.2016 року в розмірі 90% суддівської винагороди та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Позивач в судове засідання не з'явився, у позовні заяві мається клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, пояснила, що за приписами Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у відсотках від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до ст. 135 вказаного Закону суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат - за вислугу років, перебування на адміністративній посаді судді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Наведений перелік є вичерпним та не передбачає можливості врахування до суддівської винагороди інших видів виплат. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у відповідача та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.

Згідно з довідкою ТУ ДСА України в Донецькій області від 04.08.2017 року № 1356, суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 26 933,33 грн., у тому числі /12 частина матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1 333,33 грн. (16 000 грн. : 12 місяців).

22.08.2017 року позивач звернувся до відповідача про перерахунок пенсії по заробітку відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, але рішенням відповідача від 29.08.2017 року № 1633 йому відмовлено у здійсненні перерахунку, оскільки у довідці ТУ ДСА України в Донецькій області від 04.08.2017 року № 1356 невірно складено розмір суддівської винагороди, а саме: ст. 135 розділу ІХ Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат - за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, тому матеріальна допомога на оздоровлення не входить до розрахунку щомісячного грошового утримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 8 частини 5 статті 48 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

При цьому, в п. 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч.3 ст. 11 Закону України Про статус суддів у взаємозв'язку з ч.8 ст. 14 Закону України Про судоустрій України (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

В п. 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України Про статус суддів. Згідно з ч.1 ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Крім того, статтею 134 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 року № 2453- УІ (IX розділ) передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено і ст. 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-УІІІ (IX розділ), тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.

До того ж, відповідно до п.п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, й виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч. 3 ст.141 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 року № 2453-УІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З правил Інструкції № 5 Зі статистики заробітної плати вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Крім того, згідно зі ст. 66 Закону України Про пенсійне забезпечення і ст.41 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Наведений правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 березня 2015 року у справі №21-70а15, яка в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу суддівської винагороди, з якого обчислюється пенсія, а тому у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачеві у перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги, внаслідок чого необхідно зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, з урахуванням зазначених в довідках від 04.08.2017р. матеріальної допомоги.

Таким чином, посилання відповідача на те, що при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання слід керуватись положеннями ст. 133 Закону України Про судоустрій та статус суддів, згідно з якими матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні, є помилковими.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки з допомоги на оздоровлення, яка виплачується суддям під час надання щорічної відпустки, утримано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зазначена допомога підлягає включенню до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп., що підтверджується доданою квитанцією і підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 17-18, 69-71, 79, 86, 88, 158-165, 167, 185-186 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Рішення Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 29.08.2017 року №1633 щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 визнати протиправним та скасувати його.

Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме: з 21.09.2016 року в розмірі 90% суддівської винагороди.

Стягнути з Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань документально підтверджені судові витрати в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя Черков В.Г.