Рішення № 69903678, 27.10.2017, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/1313/17

Провадження №2/229/1499/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Панової Т.Л.

за участю секретаря Костіної І.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.06.2008року в сумі 59 604,96грн, яка складається з заборгованості за кредитом 6182,03грн, заборгованості по процентам за користування кредитом 47266,12грн, заборгованості за пенею - 3080,38грн., штраф 250грн фіксована частина, 2826,43грн штраф (процентна складова). Також просять стягнути судові витрати в сумі 1600грн. Обгрунтовують вимоги таким. Відповідно до укладеного з позивачем договору б/н від 06.06.2008 року відповідач отримала кредит у розмірі 6500,00 грн.у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов"язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Однак ці зобов"язання не виконував, у зв"язку з чим станом на 28.02.2017року має заборгованість за договором в сумі 59 604,96грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Також надав заяву про уточнення в якій зазначає на помилкою вказівку в позові на «заборгованість за пенею та комісією», і просить вважати правильною «заборгованість з пені». (а.с.25). Пояснив, що в червні 2008р. відповідачка звернулася до банку з заявою про відкриття їй кредитної лінії. 06 червня 2008року їй був відкритий рахунок, а 12 липня 2008року їй було видано кредитну картку "Універсальна" № 5457082984638507 з пінкодом, оскільки на той час кредитні картки виготовлялися деякий час і видавалися пізніше, ніж була заява клієнта. Строк дії картки був до останнього дня червня 2012року. Кредитний ліміт встановлений на картку 500грн. , який в наступному змінювався і станом на 22 вересня 2012року складав 2000грн, а станом на 30.08.2013р складав 6500грн. В 2010році ОСОБА_3, а тепер ОСОБА_2, ідентифікувалася в банку, оскільки відкривала зарплатну картку. До січня 2013року відповідачка не користувалася кредитними коштами. В січні 2013року вона приходить до банку і банк видає їй нову кредитну картку № 5211537323077110 зі строком дії до 05.2016року. Відбувся перевипуск карти. Підписання нової анкети заяви не було потрібно, оскільки раніше ОСОБА_3 вже була ідентифікована банком . Відповідачка скористалася кредитними коштами вперше 08 січня 2013року і продовжувала регулярно користуватися коштами по 29 травня 2014року. Купувала продукти в магазинах міста: Сільпо, АТБ, Абсолют, знімала кошти, поповнювала картку через термінали самообслуговування. Останній раз відповідач поповнює картку на 340грн, у відділені банку по вул.Енгельса ,84б м.Дружківка через термінал самообслуговування. Перед цим відповідачка поповнювала картку 15.03.2014р на суму 430грн шляхом переводу з картки через банкомат Приватбанка по вул.К.Маркса,2А. 25 лютого 2014року відповідач поповнює картку на 450грн через термінал самообслуговування.Аваторизація в терміналі самобслуговування виконувалася карткою 5211537223077110, яка належить ОСОБА_2 Відповідачка знала про умови кредитування і визнавала свої зобов"язання за договором, оскільки до певного часу належним чином виконувала свої зобов"язання. В січні 2013року на момент видачі картки діяла процентна ставка за користування кредитом в розмірі 30% на рік. З 01.09.2014року діяла процентна ставка 34,8%, з 01.04.20145року - 43,20%. Оскільки відповідачка витратила кредитні кошти до 01.09.2014року процентна ставка їй нараховувалася у розмірі 30%. Однак з листопада 2013року банком було видано наказ, з яким відповідачка мала ознайомитися на сайті банку, відповідно до якого прийнято рішення про збільшення розміру штрафних санкцій у вигляді подвійної процентної ставки при порушені умов договору. З 30 травня 2014року відповідачка вийшла на постійну прострочку і з цього часу їй нараховуються відсотки за подвійною ставкою. Вважає, що позивачем строк давності не пропущений. Строк дії картки по травень 2016року, до суду банк звернувся в квітні 2017року.

Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав. Вважає, що позивачем не надано доказів про те, що відповідачу надавалась картка з новим строком дії. А картка, яка була видана в 2008році № 5457082984538507 діяла до 30.06.2012року. Окрім розрахунку банку немає доказів сплати відповідачем 14.05.2014року 340грн, а тому вважає, що в позові має бути відмовлено у зв"язку зі спливом позовної давності. Також пояснив, що відповідачка виїхала з країни в літку 2014року.

В судове засідання 27 жовтня 2017року представник відповідача не з"явився. Надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Суд, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно із частиною 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до заяви ОСОБА_4 (на сьогодні ОСОБА_2) про оформлення кредитки, остання ідентифіцирована по рахунку 0808100900061274454, договір SAMD№56000022139080, їй видана кредитка універсальна з 55днів пільгового періоду, встановлений кредитний ліміт 500грн з базовою процентною ставкою 1,9% на місяць на залишок заборгованості, і щомісячною комісією 1% . Відкритий рахунок 06.06.2008р, картка № 5457082984638507. 12.07.2008року відповідачка отримала кредитну картку і пін код. Строк дії картки складав 06/12, тобто по 30.06.2012року.

В заяві відповідачка вказала, що ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами Приватбанку, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі, та згодна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком угоду про надання банківських послуг. (а.с.87).

Вказані обставини сторонами визнаються.

Таким чином суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну катку в сумі 500грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,8% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення

Відповідно до пункту 3.1 Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк відкриває клієнту Картрахунки, видає Клієнту карти, їх вид і строк дії визначений в заяві і в Памятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата відкриття рахунку, що вказана в розділі «Відмітки Банку» Заяви.

З заяви відповідачки видно, що датою відкриття рахунку є 06.06.2008р. , а тому на підставі п.3.1. Умов та правил надання банківських послуг суд вважає, що датою укладання кредитного договору з відповідачкою є саме 06.06.2008року.

Відповідно до розділу 3 «Умови обслуговування» Умов і правил надання банківських послуг для надання послугБанк відкриває клієнту Картрахунки, видає клієнту карти, їх вид і строк дії визначений в заяві і в Памятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають Договір про надання банківських послуг. Після отримання Банком від клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право Банку у будь-який час змінити ( зменшити, збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Держателя щодо прийняття будь якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. Порядок здійснення платіжних операцій з використанням платіжних карток, а також порядок отримання Кредиту регулюється діючим законодавством України,… даним Договором, Умовами і правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Памятка клієнта оформлюється і є невідємною частиною договору тільки у випадку оформлення і видачі платіжної картки по кредитній схемі.

Відповідно до розділу 3 «Користування карткою» Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. За закінченням строку дії відповідна Картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання Банком клієнту нової картки з новим строком дії, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмова заява Держателя про закриття Картрахунку а також за умови наявності грошових коштів на Картрахунку ( в останній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених Договором. (а.с. 10).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не зверталася до банку з заявою про закриття картрахунку і відмову від кредитної карти № 5457082984638507. Такі обставини не заперечувалися представником відповідача.

Більш того, 21.06.2010року , відповідачка звернулася до банку з новою анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Приватбанку та виразила бажання оформити на своє імя зарплатну карту. В цій заяві вона вказала, що згодна з тим, що вказана заява разом з памяткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг , а також тарифами складають між нею і банком договір про надання банківських послуг Вона ознайомилася і згодна з Умовами і правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. (а.с.104).

Судом встановлено, що 03 січня 2013року відповідачка отримала в банку нову картку універсальну № 5211537323077110 із строком дії до 01.05.2016р. При цьому банк не вимагав від ОСОБА_2 підписання нової анкети заяви. Такі дії банку узгоджуються з пунктом 2.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженоїпостановою Національного банку від 12 листопада 2003 №492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, який не передбачав обовязковою ідентифікацію клієнта, якщо він вже має рахунки в цьому банку і був раніше ідентифікований відповідно до вимог чинного законодавства.

Тому суд вважає, що, видавая нову картку, банк здійснив перевипуск картки.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо неотримання ОСОБА_2 кредитної картки в січні 2013року і вважає, що позивачем надані докази на підтвердження факту отримання відповідачкою в січні 2013року нової універсальної кредитної картки № № 5211537323077110 із строком дії до 01.05.2016р.

Факт отримання відповідачкою кредитки 03.01.2013року підтверджується наявністю фото відповідачки, яке здійснено банком саме 03.01.2013року, а також 26.09.2013року. (а.с.112) Представником відповідача не надано ніяких пояснень в судовому засіданні, з якою метою відповідачка зявилася в банк саме 03 січня 2013року і здійснювала фото. Представник відповідача підтвердив, що на фото саме ОСОБА_2 (ОСОБА_4). Також представник відповідача не надав ніяких пояснень щодо відвідування відповідачкою банку 26.09.2013року і здійснення фотографії з паспортом.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача фотографії клієнта з карткою банк робить у випадку отримання клієнтом нових карток, а також у випадку змін даних клієнта.

Також факт отримання ОСОБА_2 картки в січні 2013року підтверджується випискою по картковому рахунку на імя ОСОБА_2 , згідно якому вбачається, що вже 08.01.2013року ОСОБА_2 почала користуватися лімітом на карточці № 521153732307110, здійснюючи покупки в магазинах « Планета» , «Золото». ОСОБА_5 здійснено 25.02.2014р поповнення картки в терміналі самообслуговування на суму 450грн, оскільки авторизація в терміналі виконувалась карткою 5211537323077110, яка видавалась банком відповідачу ОСОБА_5. (а.с.68,69,103)

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта ОСОБА_4 (ОСОБА_5) картрахунок 5457082984638507 від 06.06.08 (а.с.72) позичальнику відкривався такий кредитний ліміт: 14.07.2008р 500грн; 08.08.2008р 1700грн; 08.07.2009р 500грн; 25.09.2010р 2100грн; 14.12.2011р 1000грн ; 22.09.2012р 2000грн; 20.08.2013р 6500грн. Тобто на момент перевипуску картки, позичальник ОСОБА_5 мала кредитний ліміт 2000грн., який в серпні 2013року збільшено до 6500грн.

Згідно виписці з карткового рахунку ОСОБА_2 за період з 08.01.2013р по 28.02.2017року , видно , що відповідачка постійно користується вказаним лімітом оплачуючи покупки в магазинах, знімаючи гроші готівкою, поповнюючи картку коштами щомісячно. Останній раз відповідачка здійснює погашення кредитних коштів 14 травня 2017року в сумі 340грн. Але з 30 травня 2014року вийшла на постійне прострочення. (а.с.68- 69). Такі обставини узгоджуються з поясненнями представника відповідача, що в літку 2014року відповідачка покинула Україну, виїхавши на проживання до іншої країни.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610ЦПК Україниневиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.

Пунктом 6.5 Умов і правил надання банківських послуг передбачено обовязок погашати заборгованість по кредиту , процентам за його використання, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах , наданих цим договором.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позову, (а.с.3-4), станом на 28.02.2017року заборгованість відповідачки за кредитним договором №б/н від 06.06.2008року складає 59604,96грн, в тому числі

Заборгованість за кредитом 6182,03грн,

Заборгованість по процентам 47266,12грн

Заборгованість за пенею 3080,38грн

Штраф (фіксована частина) 250,00грн

Штраф (процентна складова) 1397,56грн.

Враховуючи, що з 30.05.2014 року відповідачка вийшла на прострочення і не вносить щомісячних платежів, в тому числі не сплачує проценти за користування кредитом, банк обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягненням заборгованості в примусовому порядку.

Представник відповідача 09.10. 2017 року подав до суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 118).

Відповідно до частини 1ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст.256,257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно достатті 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно дост. 264 ЦК Україниперебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ч.1ст. 258 ЦК Українидля окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч.2.ст. 258 ЦК Українипозовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 2 розділу І умов та правил надання банківських послуг установлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно до пп.3.1.1, 5.4 розділу ІІ документа строк дії картки вказано на лицевій стороні (місяць і рік), і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH).

Суд встановив, що строк дії картки № 5457082984638507, яка була видана ОСОБА_2 при укладенні кредитного договору, становить до останнього дня 06. 2012 роки.

Строк дії картки №5211537323077110 - до останнього дня 05.2016року .

Банк пред"явив позов до суду 04 квітня 2017року 2017 року, не порушивши строку позовної давності.

Як зазначено в правовій позиції , висловленої Верховним Судом України у постанові від 12 листопада 2014 року під час розгляду справи №6-167цс14 пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений.

В правовій позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Враховуючи, що строк дії картки ОСОБА_2 №5211537323077110 31 травня 2016 року, а в суд позивач звернувся 04 квітня 2017 року, він не пропустив строк позовної давності для захисту порушеного права, яка дорівнює три роки.

Відповідно до ст. 264ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

До дій , що свідчать про визнання боргу або іншого обовязку, можуть належати , зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Із розрахунку заборгованості, а також з виписки по картрахунку, вбачається, що відповідачка щомісячно , починаючи з 22 лютого 2013року і останній раз 14 травня 2014року здійснює поповнення карти готівкою в терміналах самообслуговування. Тобто до певного часу відповідачка належним чином виконувала свої зобовязання за кредитом, що свідчить про те, що знала про умови кредитування та визнавала свої зобовязання за договором і відповідно до ст.. 264 ЦК України відбувалося переривання перебігу позовної давності.

Тому суд вважає стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за тілом кредиту станом на 28 лютого 2017року в сумі 6182,03грн (5967,37грн сальдо поточної заборгованості за кредитом + 214,66грн сальдо простроченої заборгованості за кредитом ).

Як видно з розрахунку заборгованості банк застосовував до кредитних відносин з ОСОБА_2 проценту ставку у розмірі 30% річних.

Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» № 906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року з 01.09.2014 року актуалізовані тарифи, зокрема, по карті Універсальна: трати клієнтів з 01.09.2014 року - 2,9%; трати клієнтів до 01.09.2014 року - 2,5%; по всім тратам, які здійснені до 01.09.2014 року проценти будуть нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості по цим тратам.

Судом перевірений розрахунок заборгованості в частині нарахований процентів і суд прийшов до висновку, що проценти нараховувалися банком за ставкою 30 %, але оскільки відповідачка допустила прострочення щомісячної оплати, банк застосовував подвійну відсоткову ставку.

Перевіряючи пояснення представника позивача, щодо застосування подвійної відсоткової ставки суд виходить з такого:

Наказом № СП-2014-6635230 від 02.04.2014 року передбачено, що з 05.04.2014 року для ПриватБанка (Україна) при виникненні прострочених зобовязань нараховуються подвійні проценти на всю суму заборгованості (а.с. 142).

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивачем не надано суду доказів виконання ним вимог п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг щодо інформування відповідача про зміну з квітня 2014 року формули нарахування процентів.

У виписці по картрахунку №5211537323077110 відповідач не повідомлявся про нарахування процентів у подвійному розмірі. (а.с. 68-71).

Будь-яких інших доказів щодо інформування позичальника про таку зміну до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів в частині розрахунку з квітня 2014 року процентів позивачем суду не надано.

Позивач не надав суду доказів про те, що відповідач брав на себе зобов"язання зі сплати процентів за користування кредитом з квітня 2014 року в подвійному розмірі при виникненні прострочених зобовязань.

За таких умов суд вважає, що не має підстав для застосування до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по сплаті процентів за користування кредитом подвійної процентної ставки. Суд має виходити із ставки, що мала місце на час припинення відповідачем виконання умов кредитного договору, тобто з 30% річних, або 2.5% на місяць.

Судом встановлено, що за період з 30 травня 2014 року по 28 лютого 2017 року сплинуло 1006 днів. Тому заборгованість по процентах за користування кредитом дорівнює:

6182,03 грн. х 30% : 365 х 1006 = 5111,61грн.

Саме така сума заборгованості за процентами за користування кредитом має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Загальна сума до стягнення складає 6182,03+5111,61= 11293,64грн .

Вимоги позивача про стягнення пені 3080,38грн та штрафу 3076,43грн,суд вважаєне підлягають задоволенню.

Відповідно дост. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-рзатверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком дорозпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-рдо зазначених населених пунктів належить м.Дружківка .

В подальшомурозпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-рзупинено діюрозпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Відповідно дорозпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-рзатверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинністьрозпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-ртарозпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із пунктом 11 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Дружківка .

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_2, яка проживала у м. Дружківка (а.с.12), останній раз здійснює оплату кредиту 14.05.2014 року. Пеня нараховується починаючи з 01.06.2014 року, штраф нарахований станом на 28.02.2017 року, і таким чином є підстави для застосування вимогст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».Тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

На підставіст.88 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог (18,95%) судові витрати по сплаті судового збору та витрати на публікацію оголошення в газеті про виклик відповідача в судове засідання в загальній сумі 356,26грн , з розрахунку (1600+280) * 18,95% (а.с.17,36).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88,209, 212-215,223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (рах.№ 29092829003111, МФО 3050299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 червня 2008 року в загальній сумі 11293 (одинадцять тисяч двісті дев"яносто три) грн. 64коп., в тому числі заборгованість станом на 28 лютого 2017 року за кредитом в сумі 6182,03 грн., заборгованість по процентам в сумі 5111,61грн., також стягнути судові витрати в сумі 356 (триста пятдесят шість ) грн. 26 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 10денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Т.Л.Панова