Ухвала суду № 69902667, 17.10.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"17" жовтня 2017 р. Справа № 922/602/17

Вх. номер 602/17

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Акціонерної компанії "Харківобленерго" про відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2017 (вх. №32116 від 02.10.2017) по справі за позовом: Публічного акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського", м. Харків

до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

про стягнення 129365,55 грн.

За участю представників:

заявника (боржника) - ОСОБА_1, довіреність №01-16юр/6010 від 15.08.2016;

стягувача - ОСОБА_2, довіреність №19/05 від 19.05.2017

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Акціонерної компанії "Харківобленерго" заборгованості з оплати послуг за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 4/30/05 від 30.05.2008 р. за період серпень 2016 року-грудень 2016 року в сумі 126007,00 грн., інфляційних втрат в сумі 2609,04 грн. та 3% річних в сумі 749,51 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.03.2017 позов задоволено повністю, стягнуто з Акціонерної компанії "Харківобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" заборгованість з оплати послуг за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №4/30/05 від 30.05.2008 за період серпень 2016 року - грудень 2016 року в розмірі 126007,00 грн., інфляційні втрати - 2609,04 грн., 3% річних - 749,51 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1940,48 грн. та відстрочено виконання рішення до 01.10.2017.

На виконання рішення у даній справі стягувачеві видано відповідний наказ від 14.04.2017.

02.10.2017 до суду надійшла заява боржника (вх. №32116), в якій він просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2017 у справі №922/602/17 до 01.01.2018.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року прийнято заяву Акціонерної компанії "Харківобленерго" про відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2017 до розгляду та розгляд заяви призначено на 17 жовтня 2017 о 14:30 год.

Представник стягувача 17.10.2017 надав відзив на заяву боржника (вх. №33882), який судом долучено до матеріалів справи.

У наданому до суду відзиві стягувач заперечує проти задоволення заяви боржника, зокрема посилаючись на те, що боржником не надано доказів, які свідчили б про складність або неможливість виконання рішення суду та відсутність обігових коштів та скрутне фінансове становище не може бути прийнято до уваги, оскільки такі обставини не свідчать про відсутність грошових коштів у відповідача, які можуть бути виявлені під час виконання рішення суду в порядку передбаченому законодавством про виконавче провадження. Крім того, боржником жодним чином не обгрунтовано термін, на який слід повторно відстрочити виконання судового рішення, та не наведено доказів про можливість фактичного виконання рішення суду після спливу строку, наданого відстрочкою.

Представник боржника в судовому засіданні 17.10.2017 підтримав подану заяву та просив суд її задовольнити.

Представник стягувача в судовому засіданні заперечував проти заяви боржника про відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області з підстав, викладених у відзиві.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників боржника та стягувача, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви боржника, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Положеннями частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Так, з правової конструкції ст. 121 Господарського процесуального кодексу України випливає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарським судам роз'яснено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Також, у п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарським судам роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, з аналізу випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання рішення з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, які надають підстави для відстрочки виконання рішення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на суд, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.» (Справа «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece, Рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р.)

В контексті розгляду даної справи це означає, що пріоритет повинен бути наданий саме виконанню рішення суду, яке набрало законної сили, у встановленому відповідним законом порядку і строки. І тільки у виняткових випадках, як це і передбачає ст.121 ГПК України, пріоритетною може бути відстрочка або розстрочка виконання рішення.

Як встановлено судом, наведені заявником обставини для відстрочки виконання рішення, а саме тяжке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які надають право для такої відстрочки.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті документи, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наданий боржником до його заяви баланс (звіт про фінансовий стан) від 30 червня 2017 року не відображає дійсне фінансове становище боржника станом на момент подання заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2017 (вх. №32116 від 02.10.2017).

Отже, заявником не надано документів, які б могли підтвердити неможливість або складність виконання рішення господарського суду та не наведено обставин виняткового характеру, які могли б стати підставою для відстрочки виконання рішення господарського суду. Також, ним не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, як і жодним чином не обґрунтовано термін, на який слід відстрочити виконання судового рішення, також не подано доказів які підтверджували його скрутне матеріальне становище, доказів, які б свідчили про відсутність у боржника коштів на банківських рахунках, не подано доказів на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із стягувачем в майбутньому, оскільки відстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання після спливу строку, наданого відстрочкою, а не ухилення від його виконання на певний строк.

Враховуючи вищевикладене, судом не вбачається підстав для відстрочення виконання судового рішення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення.

На підставі викладеного та керуючись 124 Конституції України, статтями 33, 34, 86, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Акціонерної компанії "Харківобленерго" (вх. №32116 від 02.10.2017) про відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2017 по справі № 922/602/17 до 01 січня 2018 року.

Суддя Чистякова І.О.