Рішення № 69902530, 24.10.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р.Справа № 916/1981/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №586 від 30.12.2015р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №1698 від 27.10.2016р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальність сільськогосподарського підприємства „Нібулон до публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця про стягнення 14 529,28 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність сільськогосподарське підприємство „Нібулон (далі по тексту ТОВ „Нібулон) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця (далі по тексту ПАТ „Українська залізниця) про стягнення 14 529,28 грн. вартості нестачі вантажу. Позовні вимоги ТОВ „Нібулон обґрунтовані фактом неналежного виконання ПАТ „Українська залізниця зобовязань, прийнятих на себе за договором перевезення вантажу, що спричинило нестачу вантажу на суму 14 529,28 грн.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, ПАТ „Українська залізниця стверджувало про наявність підстав для звільнення від відповідальності за втрату або нестачу вантажу. Відповідач також наголошував, що нестача вантажу була виявлена після підписання позивачем памятки про подавання вагонів, підписання якої з боку ТОВ „Нібулон має наслідком звільнення ПАТ „Українська залізниця від відповідальності за збереження вантажу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі накладної №34939405 від 14.03.2017р. ТОВ „Нібулон відправило зі станції „Камянець-Подільський на станцію „Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці на власну адресу 14 вагонів з насінням сої, завантаженою навалом, загальною масою 829 150 кг. Зважування вантажу здійснювалось вантажовідправником.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України (з наступними змінами і доповненнями; далі Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

19.03.2017р. вагони, навантажені соєю та 14.03.2017р. відправлені ТОВ „Нібулон на власну адресу, були прийняті від ПАТ „Українська залізниця працівником позивача, що підтверджується памяткою №448 про подавання вагонів (форми ГУ-45).

Листом №19/35 від 19.03.2017р. ТОВ „Нібулон було заявлено начальнику станції Миколаїв-Вантажний про існування обставин невідповідності маси вантажу у вагоні №95753323, відправленого за накладною №34939405 від 14.03.2017р., даним, які зазначені у перевізних документах. ТОВ „Нібулон вимагало у начальника станції Миколаїв-Вантажний прийняти участь у перевірці маси вантажу та складанні комерційного акту. При цьому, позивачем було повідомлено, що вагон виставлений на підїзну колію в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці і вивантажуватись до складання комерційного акту не буде, охорона вагону забезпечується власними силами ТОВ „Нібулон.

Листом №126/М від 19.03.2017р. ПАТ „Українська залізниця повідомила позивача, що вагон №95753323 прибув у технічно справному стані, був оглянутий за участю комерційного агента станції та представника ТОВ „Нібулон, у звязку з чим, підстави для комісійної перевірки масу вантажу відсутні.

20.03.2017р. ТОВ „Нібулон звернулось до начальника виробничого підрозділу Херсонської дирекції залізничних перевезень регіональної філії „Одеська залізниця із скаргою №3689/3-17/35 на відмову у складанні комерційного акту.

Виробничим підрозділом Херсонської дирекції залізничних перевезень регіональної філії „Одеська залізниця листом №113 від 21.03.2017р. було повідомлено позивача по справі про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу із вагону №95753323 та складання комерційного акту.

22.03.2017р. на станції Миколаїв-Вантажний вагонним майстром було складено акт №17 про технічний стан вагона (форми ГУ-106), з якого вбачається, що вагон №95753323 є технічно справним, втрата вантажу є неможливою.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2017р. на станції Миколаїв-Вантажний було складено комерційний акт №415207/27 (форма ГУ-22), з якого вбачається, що вагон №95753323, вантажопідйомністю 70,0 т., який прибув 17.03.2017р. з поїздом №3615 у технічному стані виявився справним, про що складено акт №17 від 22.03.2017р., на момент огляду люки щільно закриті, течі вантажу не має. При цьому, з вказаного акта №415207/27 вбачається, що маса вантажу, який прибув у вагоні №95753323, на 1 500 кг менше, ніж зазначено у документах.

Даний комерційний акт №415207/27 було підписано ТОВ „Нібулон із зауваженнями, викладеними у додатку №1 до акту, відповідно до яких вагон №95753323 технічно несправний, виявлено зазори завдовжки 15 см. в місці зєднання кришки і бункера третього розвантажувального люка, в якому є затиснуте насіння сої, що свідчить про течу вантажу під час його перевезення.

Слід зазначити, що 22.03.2017р. експертом Торгово-промислової палати Миколаївської області ОСОБА_4 було складено акт №120-399, яким, за результатами зовнішнього огляду вагона встановлено: у вагоні з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині третього від сходів розвантажувального люка, в місці зєднання кришки і бункера частково відсутня монтажна піна, де виявлений зазор завдовжки 15 см., в якому є затиснуте насіння сої. При знятті пломб у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках, при огляді поверхні і місткості вантажу через верхні завантажувальні люки виявлено, що у вагоні №95753323 1 та 2 люках поверхня рівна, без заглиблень, між 3 та 4 люками від сходів є поглиблення вантажу порожнина завглибшки до 0,50 м з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерній для стікаючого вантажу, у бік третього розвантажувального люка з протилежної сторони від штурвалів та наявного зазору з затиснутим насінням сої. До висновку експертизи було долучено матеріали фото фіксації, приєднанні до матеріалів даної справи.

25.04.2017р. ТОВ „Нібулон звернулось до ПАТ „Українська залізниця із претензією №5596/3-17/27, відповідно до якої позивач просив відшкодувати збитки у розмірі 14 529,28 грн., завдані нестачею вантажу, який прибув у вагоні №95753323.

Листом №14-10/1371 від 07.06.2017р. ПАТ „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця було повідомлено позивача про відсутність підстав для відшкодування вартості нестачі вантажу у розмірі 14 529,28 грн., оскільки на станцію призначення вагон №95753323 прибув без комерційних несправностей та був 19.03.2017р. прийнятий ТОВ „Нібулон без зауважень, що підтверджується памяткою про подавання вагонів №448 від 19.03.2017р.

Відмова ПАТ „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця відшкодувати понесені ТОВ „Нібулон збитки і змусила позивача звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України „Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів від 21 листопада 2000 року N 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.

Положеннями п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

З матеріалів справи вбачається, що вантаж (насіння сої) було прийнято ПАТ „Українська залізниця до перевезення без будь-яких зауважень, що підтверджується укладеним 14.03.2017р. між сторонами по справі договором про перевезення вантажу, а, отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.

Приписами ст. 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно зі ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж, зокрема, надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (пункт „а).

У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Положеннями п. 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Згідно з п. 3.3 Розяснення Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею від 29.05.2002 р. N 04-5/601 порядок складання комерційних актів передбачено Правилами складання актів. Якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, зокрема, про стан запірно-пломбувальних пристроїв та пломб, технічного стану вагона (контейнера) тощо, залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, доки не доведе відсутність своєї вини.

Відповідно до положень п. п. 2, 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

З огляду на викладені вище положення чинного законодавства, господарський суд зауважує, що відповідачем комерційний акт №415207/27 від 22.03.2017р. (форма ГУ-22) було складено із порушенням вимог п. 9 Правил складання актів, оскільки залізницею не було описано жодних обставин, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу. Проте, наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, дозволяють суду дійти висновку, що нестача вантажу стала результатом утвореного зазору у місці зєднання кришки і бункера третього розвантажувального люка. Викладені обставини, з урахуванням наявних поглиблень вантажу порожнин, які були виявлені при знятті пломб, дозволяють господарському суду дійти висновку, що втрата вантажу мала місце під час його перевезення ПАТ „Українська залізниця.

Підсумовуючи вище викладене, господарський суд доходить висновку, що відповідальність за нестачу вантажу повинна покладатися на ПАТ „Українська залізниця.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083 (з наступними змінами та доповненнями) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів (тобто, в тому числі, для насіння сої).

Перевіривши розрахунок, здійснений ТОВ „Нібулон, вартості вантажу, якого не вистачає, з урахуванням наданої останнім довідки про вартість однієї тонни вантажу, яка складає 12 050,00 грн., господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позову шляхом присудження до стягнення із ПАТ „Українська залізниця збитків у розмірі 14 529,28 грн., завданих нестачею вантажу ( 58 850,00 (маса вантажу, переданого до перевезення) *0,5% = 294,25 кг. (норма природної втрати); 1 500 кг. (маса вантажу, якого не вистачає) 294,25 кг. = 1 205,75 кг.; 1 205,75 кг. * 12 050,00 грн. = 14 529,28 грн. підлягає стягненню на користь позивача).

При цьому, судом критично оцінюються доводи ПАТ „Українська залізниця про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за збереження вантажу з моменту підписання ТОВ „Нібулон памятки про подання вагонів, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладеними вище положеннями чинного законодавства встановлено обовязок сторін договору виконувати прийняті на себе договірні зобовязання під час дії такого договору у відповідності до вимог договору та положень закону. При цьому, господарський суд зауважує, що за загальним правилом сторони договору після закінчення терміну його дії, не звільняються від відповідальності за неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань, які мали місце під час дії такого договору.

Господарський суд звертає увагу відповідача, що підписання представником ТОВ „Нібулон без зауважень памятки №448 від 19.03.2017р. не може свідчити про відсутність пошкоджень вагону, оскільки Правилами приймання вантажів до перевезення не передбачено обовязкового відображення у памятці про подавання вагонів інформації про стан вагону у комерційному та технічному відношенні, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для звільнення залізниці від відповідальності за незбереження вантажу під час його перевезення, факт недостачі якого підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що ПАТ „Українська залізниця не було доведено суду обставин на підтвердження можливої втрати вантажу після його передачі ТОВ „Нібулон, яким, одразу ж, в день отримання вантажу, було повідомлено відповідача про необхідність проведення його комісійного зважування, а також про забезпечення цілодобової охорони вантажу.

Підсумовуючи викладене вище, а також приймаючи до уваги виявлений у вагоні зазор завдовжки 15 см., що є недопустимим для вагону-зерновозу, а також наявне поглиблення вантажу, господарський суд доходить висновку, що втрата вантажу стала результатом неналежного виконання залізницею, прийнятих на себе зобовязань із забезпечення схоронності вантажу під час його перевезення, що свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування збитків, та має наслідком необхідність задоволення позовних ТОВ „Нібулон у повному обсязі.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із публічного акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Одеська залізниця на користь товариства з обмеженою відповідальність сільськогосподарського підприємства „Нібулон збитків у розмірі 14 529,28 грн., завданих нестачею вантажу, відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612, 629, 631, 598, 599, 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 308, 310, 314 Господарського кодексу України, п. п. 4, 28 Правил приймання вантажів до перевезення, п. п. 2, 9 Правил складання актів, п. п. 27 Правил видачі вантажів, п. п. 6, 31, 32, 110, 111, 113, 114, 115, 129 Статуту залізниць України.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства „Українська залізниця /03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі регіональної філії „Одеська залізниця /65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код 40081200/ на користь товариства з обмеженою відповідальність сільськогосподарського підприємства „Нібулон / 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1, ідентифікаційний код 14291113/ збитки, завдані нестачею вантажу у сумі 14 529,28 грн. /чотирнадцять тисяч пятсот двадцять девять грн. 28 коп./, судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. /одна тисяча шістсот грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 30 жовтня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна