Рішення № 69901963, 30.10.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" жовтня 2017 р. Справа № 906/892/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (директор)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветлікар Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон" (сільрада Малинівська, Малинський район, Житомирська область)

про стягнення 47000,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 47000,00грн. боргу за поставлений товар, який поставлений за накладною від 17.05.17.

23.10.17 до суду надійшла заява позивача №2/17/ю від 19.10.17 про зміну підстави позову та про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стянути з відповідача 53625,07грн., з яких: 47000,00грн. боргу, 4732,19грн. пені та 1892,88грн. 10% річних. При цьому позивач посилається на укладений між сторонами договір від 08.11.16 та на накладну від 17.05.17.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог а також до початку розгляду справи по суті змінити підставу позову.

Подальший розгляд справи здійснюється з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та про зміну підстави позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "за незапитом".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки вся поштова кореспонденція надсилалася відповідачу за його юридичною адресою, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи документами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ветлікар Україна"(продавець/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №76, за умовами якого продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (а.с.28).

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу товар на суму 60900,00грн., що підтверджується видатковою накладною №428 від 17.05.17 (а.с.7).

За умовами договору , розрахунки проводяться на умовах відстрочення платежу, в термін чотирнадцяти календарних днів від дати вказаної на видатковій накладній.

Таким чином, за поставлений за вказаною видатковою накладною товар відповідач мав розрахуватися у строк по 30.05.17.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, тобто сплатив позивачеві 13900,00грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 08.06.17 по 07.07.2017 (а.с.8-11), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 47000,00грн. (60900-13900).

14.09.17 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу за № 3/ю про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення ( а.с. 13).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 47000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача 4732,19грн. пені та 1892,88грн. 10% річних (а.с.25).

Згідно п.7.2 договору, у разі порушення терміну розрахунків покупець зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки від суми заборгованості та 10% річних від несвоєчасно оплаченої суми за весь період прострочення, в разі прострочення більше ніж на десять календарних днів.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, пеня та річні обраховані за період з 26.05.17 по 19.10.17, тоді як відповідач мав право розрахуватися у строк по 30.05.17.

Обрахувавши вказані величини самостійно, суд дійшов висновку, що за період з 31.05.17 по 19.10.17 на суму боргу 47000,00грн. розмір пені становить 4571,23грн., а розмір річних - 1828,49грн.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач у судове засідання не зявився, докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 53399,72грн., з яких: 47000,00грн. боргу, 4571,23грн. пені, 1828,49грн. річних. У стягненні 160,96грн. пені та 64,39грн. річних слід відмовити за безпідставністю.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон" (11642, Житомирська область, Малинський район, сільрада Малинівська, комплекс будівель і споруд №4; код 37869460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветлікар Україна" (01033, м.Київ, вул.Тарасівська,4-А, офіс 7; код 40548728) - 47000,00грн. боргу, 4571,23грн. пені, 1828,49грн. річних, 1593,28грн. витрат на оплату судового збору.

3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 160,96грн. пені, 64,39грн. річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повідом.)