Ухвала суду № 69899922, 26.10.2017, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 579/869/16-к Провадження № 1-кп/576/307/17

У Х В А Л А

про повернення обвинувального акту

26 жовтня 2017 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Мазура С.А.,

за участі:

секретаря судового засідання Пугач В.Л.

прокурора Чередниченка М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016200190000048 відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України (далі КК України), -

В С Т А Н О В И В :

До Глухівського міськрайонного суду Сумської області з Апеляційного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12016200190000048 відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого статтею 246 КК України.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2017 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 26 жовтня 2017 року.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, викликавши у судове засідання обвинуваченого та в подальшому в судовому засідання визначитись із викликом свідків.

Обвинувачений та його захисник підтримали пропозицію прокурора.

Суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника у відповідності до положень статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), яка регламентує порядок та межі проведення підготовчого судового засідання, вивчивши зміст обвинувального акта та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного.

За змістом частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам статті 291 КПК України.

Частиною другою статті 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт, окрім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; формулювання обвинувачення.

Як вбачається з положень вищевказаної статті, формулювання обвинувачення має міститись у обвинувальному акті після викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При цьому, поняття «формулювання обвинувачення» неможливо ототожнювати з поняттям «фактичні обставини кримінального правопорушення». Формулювання обвинувачення, окрім вказівки на статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується підозрюваний, обов'язково має містити зазначення місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, тобто обвинувачення слід формулювати так, щоб не було упущено жодну із вказаних істотних обставин вчинення злочину і водночас без зазначення фактів, які не мають правового значення у справі та є зайвими подробицями.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до положень пункту (а) частини третьої статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення проти нього.

З огляду на те, що кримінальним процесуальним законом встановлено вичерпний перелік документів, які надаються суду до початку судового розгляду кримінального провадження, і на підставі яких судом вирішуються питання, пов'язані з підготовкою до судового розгляду, наявність будь-яких недоліків або суперечностей є недопустимим.

Згідно з частиною першою статті 337 КПК України судовий розгляд справи проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Тобто, обвинувальний акт є тим підсумковим документом досудового розслідування, який не може містити в собі жодних внутрішніх суперечностей, а всі складові частини цього документу повинні бути узгоджені між собою; висунуте обвинувачення має бути конкретним, що є прямим обовязком органу досудового розслідування та невідємною частиною права обвинуваченого на захист.

Всупереч вищезазначеного з наданого стороною обвинувачення обвинувального акту вбачається, що формулювання обвинувачення є неконкретним.

З обвинувального від 31.05.2016 року щодо ОСОБА_1 вбачається, що орган досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфікує за статтею 246 КК України.

Так, з диспозиції статті 246 КК України вбачається, що кримінальна відповідальність настає за вказаною нормою матеріального закону за незаконну порубку дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та обєктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах.

За своїм змістом стаття 246 КК України є бланкетною і для визначення такої ознаки об'єктивної сторони злочину як «незаконність» потребує обов'язкового зазначення норми закону чи іншого нормативно-правового акту, які були порушені і якими регулюються питання щодо отримання дозволу на порубку дерев та порядок її здійснення.

При складанні обвинувального акта органом досудового слідства не вказано закону чи іншого нормативно-правового акту (назва, стаття, частина, пункт тощо), які були порушені і якими регулюються питання щодо отримання дозволу на порубку лісу та порядок її здійснення, без чого обвинувачення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що «в результаті протиправних дій згідно оцінки самовільного порубу Держаної екологічної інспекції у Сумській області було заподіяно шкоду у розмірі 68428,41 грн…, а також за висновком лісотехнічної експертизи від 18.04.2016 незаконна порубка 65 дерев захисного лісу…знищила цінні твердолистяні породи та погіршила спроможність виконання лісополосою специфічних захисних функцій та завдала значну матеріальну шкоду, а тому є підстави вважати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, істотною.

Водночас, згідно диспозиції статті 246 КК України до кримінальної відповідальності підлягають притягненню особи, що здійснили незаконну порубку дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду.

Відповідно до розяснень, що містяться у п.5 постанови Пленуму ВСУ №17 від 10.12.2004 року «Про судову практику у справах про злочини та інші порушення проти довкілля», вирішуючи питання про те, чи є шкода істотною (…, ст.246, … КК), слід враховувати не тільки кількісні та вартісні критерії, а й інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання.

З розяснень, що містяться в п.9 постанови Пленуму ВСУ №17 від 10.12.2004 року «Про судову практику у справах про злочини та інші порушення проти довкілля» вбачається, що у справах про злочини, відповідальність за які передбачена ст.246 КК, шкода визнається істотною, коли: були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості; погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу; виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості; знизилась якість атмосферного повітря; змінились ландшафт місцевості, русло річки; сталась ерозія ґрунту; тощо. Якщо внаслідок незаконної порубки дерев, чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав несе відповідальність за статтями 64-67 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, зазначення в обвинувальному акті формулювання про наявність підстав вважати, що завдана шкода навколишньому природному середовищу є істотною, не є конкретним формулюванням обвинувачення про істотність завданої шкоди, що беззаперечно порушує право обвинуваченого на захист від конкретного обвинувачення та є перешкодою до всебічного, повного та неупередженого розгляду справи, не порушуючи загальних засад кримінального провадження змагальності та диспозитивності.

За таких обставин, оскільки стаття 246 КК України носить бланкетний характер і в обвинувальному акті відсутнє посилання на норми закону чи іншого нормативно-правового акту, які були порушенні і якими регулюються питання щодо отримання дозволу на порубку дерев та порядок її здійснення, а також відсутність конкретного зазначення про істотність шкоди, обвинувачення ОСОБА_1 у вчинення злочину передбаченого статтею 246 КК України є неконкретним, то суд вважає це порушенням права ОСОБА_1 на захист від конкретного обвинувачення, зокрема, вимог п.13 ч.1 ст.3, ч.4 ст.110, п.5 ч.2 ст.291 КПК України та підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має щонайменше право, в тому числі, бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Так, відповідно до правового висновку Європейського суду з прав людини, викладеного у п.34 рішення у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року, «Суд зазначає, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82, п.79). Крім того, суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», №2544/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №323969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34)».

За таких обставин, суд вважає, що обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.246 КК України, не відповідає вимогам ст.ст.8, 10, 21 КПК України щодо верховенства права, рівності учасників кримінального провадження перед законом і судом та доступу до правосуддя, а також вимогам п.п.3, 5 ч.2 ст.291 КПК України, порушує право ОСОБА_1 на захист від конкретного обвинувачення, гарантований п.13 ч.1 ст.3, ч.4 ст.110, п.5 ч.2 ст.291 КПК України та підпунктом «а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому вказаний обвинувальний акт слід повернути Шосткинській місцевій прокуратурі, як такий, що не відповідає вимогам КПК.

На підставі викладеного, керуючись статтею 376 КПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт разом з іншими матеріалами кримінального провадження за №12016200190000048 від 29.01.2016 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України - повернути Шосткинській місцевій прокуратурі для виконання вимог, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд Сумської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено о 08 годині 45 хвилин 31 жовтня 2017 року.

Суддя С.А. Мазур