Рішення № 69893538, 17.10.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.10.2017 Справа № 554/14633/15-ц

Справа №554/14633/15-ц

Провадження № 2/554/1028/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2017 м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі :

головуючого судді - Січиокно Т.О.

за участю: секретаря - Ромахової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Перша полтавська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сімєю, перерозподіл спадщини, визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

у грудні 2015 року позивач звернулася з вказаним вище позовом до суду та, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить:

-встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_7 та її, ОСОБА_1, з 2003 року по день смерті ОСОБА_7, а саме 03.01.2014 року;

-здійснити перерозподіл спадщини, що залишилася після померлої ОСОБА_7, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до рішення Апеляційного суду Полтавської області у справі у справі № 554/ 6705/14-ц від 21.04.2016 року право власності на неї визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом пятої черги після смерті ОСОБА_8, яка померла 03.01.2014 року;

-визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_7, а саме на квартиру № 17, яка знаходиться за адресою: м.Полтава, пров. Токарний, 7.

Позов позивачем мотивований тим, що у період часу з 2003 року по 03.01.2014 року вона проживала з ОСОБА_7 однією сімєю у квартирі АДРЕСА_2. Так, у 2000 році між її батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_7 склалися сімейні відносини. Із 2003 року між останньою та нею також склалися сімейні відносини, що проявлялося у тому, що вона переїхала проживати до них, куди перевезла свої речі; прибирала у квартирі, готувала їжу; у 2008 році вкладала власні кошти у купівлю пральної машини, газової плити, сантехніки, вхідних дверей та вікон. Разом з батьком та ОСОБА_7 вона їздила щороку на відпочинок на море, а також у с.Березняки Хорольського району Полтавської області. У 2014 році, коли здоровя ОСОБА_7 погіршилося, вона доглядала за нею, купувала за власні кошти ліки, а після смерті останньої організувала її поховання. З цих підстав вона має право успадкувати майно як спадкоємець четвертої черги за законом. Оскільки рішенням Апеляційного суду Полтавської області у справі № 554/ 6705/14-ц від 21.04.2016 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 вже визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом пятої черги після смерті ОСОБА_8, то дана спадщина повинна бути перерозподілена із визнанням за нею права власності на квартиру як спадкоємцем четвертої черги.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 позов підтримали, просили суд його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 міська рада у судове засідання не зявилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову та пояснив, що приблизно із 2000 року по 03.01.2014 року проживав однією сімєю із ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_2 та між ними склалися сімейні відносини. Його донька ОСОБА_1 також проживала разом з ними, допомагала вести спільне господарство, вкладала свої грошові кошти у придбання пральної машини, газової плити, купувала ліки для ОСОБА_7, доглядала за нею.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_12 заперечив проти задоволення позову та пояснив, що позивач не довела факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_7 При цьому ОСОБА_3перебуває у шлюбі з іншою особою, а тому не може вважатися таким, що також проживав однією сім'єю із ОСОБА_7 Рішенням Апеляційного суду Полтавської області у справі у справі № 554/ 6705/14-ц від 21.04.2016 року право власності на спірну квартиру вже визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом пятої черги після смерті ОСОБА_8

Відповідач ОСОБА_5 та представник третьої особи Першої полтавської державної нотаріальної контори, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 у судове засідання не зявилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за позовом, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку:

ОСОБА_7 померла 03.01.2014 року у м.Полтава, що підтверджено даними Свідоцтва про її смерть серії І-КЕ № 253824, виданого 08.01.2014 року Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського МУЮ. (Том 1 а.с. 15).

ОСОБА_13 народилася 23.01.1970 року у м.Полтава, що підтверджено даними свідоцтва про її народження серії VII УР № 1054867 (Том 1 а.с.9) батьком записано ОСОБА_3.

У звязку із укладенням шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на «Сокольникова». (Том 1 а.с.8).

Згідно даних Свідоцтва про право власності на житло від 08.04.1996 року, виданого відділом приватизації житла, квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_7 на праві приватної власності. (Том 1 а.с.34).

18.02.2015 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_14 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме ОСОБА_1 у прийнятті заяви про прийняття спадщини після смерті тітки, ОСОБА_7, яка померла 03.01.2014 року та заведенні спадкової справи, у звязку з тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини. (Том 1 а.с.102).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21.04.2016 року рішення Октябрського районного суду м.Полтава від 06.10.2015 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 і відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, а також скасовано додаткове рішення Октябрського районного суду м.Полтава від 28.01.2016 року. Ухвалено в цій частині нове рішення, а саме:

у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третьої особи: приватного нотаріуса ОСОБА_6 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом пятої черги після ОСОБА_7, яка померла 03.01.2014 року право власності на квартиру АДРЕСА_4. (Том 1 а.с.138-141).

Колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем ОСОБА_5 у порушення положень закону не було доведено обґрунтованість заяви про встановлення факту проживання однією сімєю, а тому підстави для задоволення поданого ним позову і віднесення його до спадкоємців ОСОБА_7 четвертої черги відсутні. З цих підстав не підлягали задоволенню, як похідні, позовні вимоги про визнання за ОСОБА_5 права власності на спадкове майно.

Зі змісту апеляційної скарги вбачалося, що рішення Октябрського районного суду м.Полтава не оскаржувалося апелянтом в частині визнання факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_7

З цих підстав колегія суддів виходила із встановленого факту перебування ОСОБА_4 і ОСОБА_7 у спорідненні, що відноситься до пятої черги спадкування за законом, оскільки рішення суду першої інстанції у цій частині сторонами не оскаржувалося. Окрім цього, встановлено відсутність інших належних спадкоємців померлої ОСОБА_7 попередніх черг спадкування, а тому ОСОБА_4, яка є двоюрідною тіткою спадкодавця, як спадкоємець пятої черги спадкування, має право на одержання спадщини, в обсязі всіх прав та обовязків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті, в тому числі квартири АДРЕСА_5.

07.11.2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційна скарга ОСОБА_5 відхилена. Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 21.04.2016 року залишено без змін. (Том 1 а.с. 182-183).

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Отже, аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що для встановлення факту постійного проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, і, відповідно визнання його спадкоємцем четвертої черги за законом, юридично важливою обставиною є не сам по собі факт спільного проживання в житловому приміщенні особи з спадкодавцем, а доведеність факту спільного проживання зазначених осіб, як сім'ї, що передбачає пов'язаність заявника зі спадкодавцем, протягом не менш як п'яти років, спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між такими особами взаємних прав і обов'язків.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч.1,3,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивач, у позовній заяві, аргументуючи обґрунтованість позовних вимог про визнання факту проживання однією сім'єю зазначала, що з 2003 року по 03.01.2014 року між нею і ОСОБА_7 було узгоджене ведення спільного побуту, а саме вона придбавала на власні кошти продукти харчування, здійснювала догляд та прибирання у квартирі АДРЕСА_4, разом відпочивали, їздили на відпочинок, переїхала проживати до тієї у квартиру.

Так, судом встановлено, що із 05.09.2003 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_15, який було розірвано рішенням Октябрського районного суду м.Полтава від 18.11.2013 року. (Том 2 а.с.104-105).

Із мотивувальної частини даного рішення вбачається, що на протязі останніх років сімейне життя між сторонами погіршувалося, що фактично призвело до припинення шлюбних відносин.

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено даними Свідоцтва про народження серії 1-КЕ № 124463, виданого 01.03.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Октябрського районного управління юстиції м. Полтава.

Окрім цього, судом встановлено, що ОСОБА_1 із 07.04.2004 року по теперішній час зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено відміткою про реєстрацію у паспорті громадянина України на її імя.

У судовому засіданні позивач пояснила, що квартира за адресою: АДРЕСА_6 є неприватизованою, наймачем даної квартири є її батько ОСОБА_3, вона та члени її сімї користується нею як член сімї наймача.

Таким чином, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач не довела факту постійного проживання не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини із ОСОБА_7, а саме за період часу із 2003 року по 03.01.2014 року у квартирі АДРЕСА_7, а тому не може вважатися спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті останньої.

Так, допитані у судовому засіданні свідки вказали, що бачили як ОСОБА_1 приходила у квартиру до ОСОБА_7, оскільки там проживав її батько ОСОБА_13, однак їхні показання не доводять факту наявності сімейних відносин із ОСОБА_7

Із даних справи вбачається, що остання за життя отримувала пенсію, проживала у належній їй квартирі, тримала квартирантів, від яких отримувала додатковий дохід у вигляді орендної плати за житло, а тому даних про те, що та мала спільний бюджет із ОСОБА_1 суду не надано.

Окрім цього, сторони підтвердили, що за життя ОСОБА_7 майже щодня вела записи здійснених нею витрат на купівлю товарів повсякденного вжитку та продуктів харчування тощо, про що додано до справи копії таких записів. Однак, будь яких даних про участь ОСОБА_1 у здійсненні таких витрат у справі немає.

Одночасно слід звернути увагу на той факт, що стверджуючи про спільність проживання із ОСОБА_7 в період часу із 2003 року, ОСОБА_1 10.01.2004 року народила дитину ОСОБА_16.

У судовому засіданні позивач не змогла пояснити суду, яким чином вона могла постійно проживати однією сімєю із ОСОБА_7 за адресою: пров. Токарному, 7, кв.№ 17 у м.Полтава та одночасно здійснювати догляд за малолітньою дитиною, яка постійно з часу народження проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Пояснення позивача про те, що у той період часу дитиною опікувалася її сестра є непереконливими для суду.

Із даних рішення Октябрського районного суду м.Полтава від 18.11.2013 року слідує, що сімейні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_15 було припинено лише на протязі останніх років до розлучення, при чому ОСОБА_15 проживав вже окремо та сторони спільного господарства не вели, стосунків не підтримували.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_15 протягом останніх років до часу розлучення не проживав у квартирі за адресою: пров. Токарному, 7, кв.№ 17 у м.Полтава, наймачем якої являвся батько ОСОБА_3; в ній з часу народження та по теперішній час зареєстровані ОСОБА_1 та її діти, зокрема малолітня ОСОБА_16, то пояснення позивачки про необхідність її переїзду на постійне проживання у квартиру до ОСОБА_7 з причин неможливості спільного проживання із ОСОБА_15, є неспроможними.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відносини ОСОБА_1 із ОСОБА_7 не носили характеру сімейних, а проявлялися у відвідуваннях, спілкуванні та не були повязані спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків.

Так, ОСОБА_1 навідувалася у квартиру АДРЕСА_4, так як там проживав її батько ОСОБА_13 При цьому останній проживаючи із ОСОБА_7 перебував та перебуває в даний час у шлюбі із іншою жінкою.

Таким чином, у задоволенні позовної вимоги щодо встановлення факту проживання однією сімєю слід відмовити. Позовні вимоги щодо перерозподілу спадщини та визнання права власності на спадкове майно суд також залишає без задоволення, оскільки вони є похідними від першої позовної вимоги, у задоволенні якої відмовлено.

З урахуванням викладеного, цивільний позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову. ( п.8 ч.1 ст.214 ЦПК України).

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтава від 10.02.2016 року було вжито заходи забезпечення позову у даній цивільній справі у вигляді накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_8.

Так як у задоволенні позову відмовлено, то заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Судові витрати суд вирішує у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати стягненню із відповідачів на користь позивачів не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218,224-226 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Перша полтавська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сімєю, перерозподіл спадщини, визнання права власності на спадкове майно залишити без задоволення.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Октябрського районного суду м.Полтава від 10.02.2016 року у вигляді накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_8 скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя: Т.О. Січиокно

Повен текст рішення виготовлено суддею 22.10.2017 року.