Постанова № 69891528, 30.10.2017, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11216/17

Категорія 105

2-а/295/882/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2017 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Перекупка І.Г., розглянувши в скороченому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи - Управління МВС України в Житомирській області, Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у затвердженні висновку про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 року № 850; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка була нарахована УМВС України в Житомирській області у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 року № 850; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач у письмових запереченнях позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що МВС України не має повноважень щодо прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу, оскільки він проходив службу та був звільнений з органів Національної поліції, яка є самостійним органом центральної виконавчої влади, крім того, зазначає, що МВС України є неналежним відповідачем, тому просить відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України з 16.08.1997 року по 27.12.2016 року. Згідно з Наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 27.12.2016 № 212 о/с його звільнено з 27.12.2016 року за п.2.ч.1. ст.77 (через хворобу) зі служби в органах Національної поліції. Після звільнення з ОВС та у звязку із погіршенням стану здоров'я позивач пройшов медичне обстеження військово-лікарською комісією державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" з метою визначення придатності за станом здоров'я проходити подальшу службу в органах поліції. Відповідно до свідоцтва про хворобу позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Крім цього військово-лікарською комісією встановлено, що захворювання позивача пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно висновку медико-соціальної експертизи 09.12.2016 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 07.10.2016 року та встановлено, що захворювання повязане із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач у грудні 2016 року звернувся до голови ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області із заявою та пакетом необхідних документів для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності, внаслідок захворювання повязаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповіддю Голови ліквідаційної комісії від 05.04.2017 року № 687/29/05-2017 позивачу було повернуто матеріали щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності без виконання.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 06.07.2017 року по справі № 295/6452/17 адміністративні вимоги ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, третя особа Департамент протидії наркозлочинності Національної поліції України про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, задоволено, а саме визнано протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області у підготовці та направленні висновку про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 № 850; та зобовязано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області підготувати та направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 № 850.

Однак листом УМВС України в Житомирській області від 05.09.2017 року № 1449/29/01-2017 ОСОБА_1 повідомлено, що матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Богунського районного суду м. Житомира від 06.07.2017 року розглянуті Департаментом фінансово-облікової політики МВС України та повернуті без права на виплату одноразової грошової допомоги з огляду на те, що на час установлення втрати працездатності та написання заяв про призначення одноразової допомоги він був поліцейським, а отже виплата одноразової грошової допомоги повинна проводитися відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», як поліцейському за останнім місцем служби поліцейського.

Вважає такі дії МВС України в частині відмови у затвердженні висновку щодо виплати грошової допомоги, яка передбачена Порядком № 850 без права на виплату, протиправним.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини 1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України з 16.08.1997 року по 27.12.2016 року.

Наказом Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України від 27.12.2016 № 212 о/с його звільнено з 27.12.2016 року за п.2.ч.1. ст.77 (через хворобу) зі служби в органах Національної поліції.

Відповідно до свідоцтва про хворобу позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Крім цього військово-лікарською комісією встановлено, що захворювання позивача пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно висновку медико-соціальної експертизи 09.12.2016 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності з 07.10.2016 року та встановлено, що захворювання повязане із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Позивач у грудні 2016 року звернувся до голови ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області із заявою та пакетом необхідних документів для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності, внаслідок захворювання повязаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповіддю Голови ліквідаційної комісії від 05.04.2017 року № 687/29/05-2017 позивачу було повернуто матеріали щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням інвалідності без виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію"встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозаконом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом ОСОБА_2 України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" Кабінет ОСОБА_2 України Постановою № 850 від 21.10.2015 затвердив "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі - Порядок №850). Дана постанова набрала чинності 31.10.2015.

Згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (п.п.2 п.3 Порядку №850).

Відповідно до п.7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (п.7 Порядку №850).

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку №850).

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (п.11 Порядку №850).

Відповідно до абз.3 п.15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Зазначеним Порядком чітко встановлено, що заяву про виплату цієї допомоги такий працівник подає керівнику органу внутрішніх справ, у якому проходив службу, останній складає висновок щодо виплати грошової допомоги та надсилає його до МВС для прийняття відповідного рішення.

Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850.

Відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", Постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 02.09.2015 №641 "Про утворення Національної поліції України" та "Положення про Національну поліцію", затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 28 жовтня 2015 р. № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом ОСОБА_2 України через ОСОБА_2 внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

З положень вказаних нормативно-правових актів не вбачається, що органи Національної поліції є правонаступниками органів внутрішніх справ.

Також суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Тобто, необхідною умовою для отримання поліцейським зазначеної допомоги євизначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби саме в органах поліції, а не в органах внутрішніх справ, а тому на позивача не розповсюджується зазначена норма.

Як зазначалось вище, позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ,а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850, тобто за останнім місцем служби саме в органах внутрішніх справ і рішення щодо такої виплати має прийняти саме Міністерство внутрішніх справ України.

За таких обставин, дії відповідача щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу з тих підстав, що призначення такої допомоги має здійснюватись за останнім місцем служби поліцейського, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправними.

Згідно пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Згідно норм Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є гарантування дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи наведене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008,постановіВСУ від 18 березня 2014 у справі № 21-11а14, ВАСУ від 28.07.2015 у справі №К/800/34016/14 відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили провирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин, з огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомогиабо прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Як зазначалось, відповідач повернув без розгляду матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, тоді як відповідно до п.9 Порядку №850 Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження матеріалів мало прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надіслати його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21 жовтня 2015 року №850 з прийняттям відповідного рішення та урахуванням обставин, викладених судом у даній справі.

Керуючись статтями158-163,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у затвердженні висновку про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 року № 850.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка була нарахована УМВС України в Житомирській області у відповідності до Порядку та Умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 року № 850.

Зобовязати Міністерство Внутрішніх Справ України надати суду звіт про виконання постанови Богунського районного суду м. Житомира від30.10.2017 р. по адміністративній справі № 295/11216/17.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Г. Перекупка