Ухвала суду № 69890816, 30.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 жовтня 2017 року м. Київ К/800/35242/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Бухтіярова І.О.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2017 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 р.

у справі № 826/10056/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2017 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 р. у справі № 826/10056/16.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Як встановлено суддею-доповідачем, скаржником долучено до касаційної скарги документ про повноваження представника Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві - ОСОБА_2, виданий та підписаний в.о. начальника Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві - ОСОБА_3, копії наказу про призначення якої не надано.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 213 КАС України, до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

З 01.09.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 р. №484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання позовної заяви, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2016 р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1 378,00 грн.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання позовної заяви, за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання позовної заяви, за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

За змістом ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

До касаційної скарги додано платіжне доручення від 25.10.2017 р. №742, з якого вбачається, що судовий збір сплачено у розмірі 661,45 грн., в той час, як у даній справі предметом розгляду спору є вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, сума грошового зобов'язання за яким становить 25 000,00 грн., скасування податкової вимоги, а також зобов'язання вчинити дії, тобто вимоги як майнового так і дві вимоги немайнового характеру.

Таким чином, у порушення вимог ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору у встановленому розмірі, оскільки за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 1 984,32 грн., зокрема, в частині майнових вимог у розмірі 661,44 грн. (1378,00*0,4*1,2) та в частині немайнових вимог 1 322,88 грн. ((1378,00*0,4*1,2)*2), тобто, на усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 322,87 грн. (1 984,32 грн. - 661,45 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Частиною 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 р. виготовлена у повному обсязі 18.05.2017 р., тоді як касаційну скаргу було подано до суду касаційної інстанції 27.10.2017 р., тобто із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник, порушуючи питання про поновлення зазначеного процесуального строку, вказує на те, що податковий орган вже звертався з касаційною скаргою в межах встановленого строку та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 р. касаційну скаргу повернуто скаржнику, в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху. При цьому, вказуючи на зазначені обставини скаржник зазначає, що податковий орган не виконав вимоги ухвали про залишення первинної касаційної скарги без руху з огляду на відсутність коштів для сплати судового збору. Однак, згідно з інформацією, наявною у базі даних «Діловодство спеціалізованого суду», підставою для повернення первинної касаційної інстанції, також слугувало, ненадання скаржником документу про призначення особи, яка підписала довіреність а представника скаржника. Водночас, жодних доказів чи обґрунтувань причин неможливості оскарження рішення судів попередніх інстанцій з моменту отримання копії ухвали про повернення первинної касаційної скарги до 27.10.2017 р. до касаційної скарги не додано. Також, слід зауважити про нехтування податковим органом положень процесуального закону, в силу того, що підставами для залишення повторної касаційної скарги без руху слугують ті ж недоліки, що були допущені при звернені до суду касаційної інстанції вперше.

Так, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, наведені у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави пропуску такого строку не є поважними, а інших скаржником не наведено, у зв'язку з чим, суд касаційної інстанції не може дійти висновку щодо дотримання відповідачем строку, визначеного ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак, скаржнику слід надати суду касаційної інстанції належні докази та обґрунтування неможливості оскарження рішення судів попередніх інстанцій з моменту отримання копії ухвали про повернення первинної касаційної скарги до 06.06.2017 р., а також з моменту сплати судового збору, з огляду на які скаржником дотримано строк на касаційне оскарження, визначений ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 цього Кодексу, або ж докази, якими б підтверджувалась поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Виходячи з наведеного та відповідно до приписів ч. 4 ст. 214 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення вказаних недоліків у строк протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Керуючись ст. 108, ст.ст. 210 - 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без руху.

2. Встановити Державній податковій інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві строк для усунення недоліків касаційної скарги - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України І.О. Бухтіярова

З оригіналом згідно