Ухвала суду № 69890787, 30.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 жовтня 2017 року м. Київ К/800/35170/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Смокович М.І., розглянувши касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року у справі за заявою Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова про заміну сторони виконавчого провадження адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Львова звернулось до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просило: замінити сторону виконавчого провадження за виконавчим листом № 813/5210/13-а, виданого 24 липня 2013 року, а саме: стягувача - з Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова на Залізничну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області в адміністративній справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року, у задоволенні вищевказаної заяви відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року, та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у даній справі адміністративний позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 11800,11 гривень.

На виконання вказаної постанови Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 813/5210/13-а, яким визначено стягувача - Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявник є органом, який відповідно до Закону № 406-VII закінчує процедуру по стягненню заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з відповідача, а тому не втратив статусу стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 813/5210/13-а, виданого 24 липня 2013 року Львівським окружним адміністративним судом.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи та положенням статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", якій передбачено, що Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Так, підставою правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 Цивільного кодексу України).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись частинами 5, 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року у справі за заявою Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова про заміну сторони виконавчого провадження адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М. І. Смокович

Суддя М.І. Смокович