Ухвала суду № 69890158, 26.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 752/20319/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колдіна О.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

26 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача (Правобережного ОУПФУ в м. Києві) Рибак Т.О.,

представника відповідача (УПСЗН) Аландаренко О.В.,

представника відповідача (КМЦ по нарахуванню та здійсненню виплат) Гуць А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_2 про накладення на керівників суб'єктів владних повноважень, відповідальних за виконання судового рішення, штрафів у порядку, передбаченому частиною 2 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України у справі за позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, Управління по нарахуванню та виплаті Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням, у якому, з урахуванням додатку до клопотання, просив:

«Згідно вимог п.2 статті 267 КАС України накласти штраф:

1.На керівника Державної адміністрації Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м. Києва в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

2. На керівника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат м. Києва в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

3. На керівника Правобережного об'єднання управління Пенсійного фонду України в Києві розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

4. Зобов'язати Державну адміністрацію Управління праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м. Києва в п'ятиденний строк нарахувати кошти в розміру 45 мінімальних заробітних плат та передати в Київський міський центр, визначених рішенням суду виконавчими листами та закону України№796-ХІІ-91 п.7 ст.48 з застосуванням критерія «мінімальна заробітна плата» станом на момент виплати 3200 грн., з урахуванням виплачених сум, та передати в Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню виплат м. Києва.

Нарахувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат 2010-2014 рік ,згідно рішень суду виконавчими листами та закону Українип.7 ст.48 №796 XII 91 розмір критерія «мінімальна заробітна плата» визначається на момент виплати - 3200 грн., з урахуванням виплачених сум. та передати в Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню виплат м. Києва.

5. Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню виплат м. Києва в десятиденний строк нарахувати кошти в розміру 45 мінімальних заробітних плат, визначених рішенням суду виконавчими листами та закону України N9796 XII 91 п 7 ст. 48 з застосуванням критерія «мінімальна заробітна плата» станом на момент виплати 3200 грн., з урахуванням виплачених сум та передати Державному виконавцю для подальших дій.

Нарахувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат 2010-2014 рік ,згідно рішень суду виконавчими листами та закону України №796 X11-91 п.7 ст.48 з застосуванням критерія «мінімальна заробітна плата» станом на момент виплати 3200 грн., з урахуванням виплачених сум та передати Державному виконавцю для подальших дій.

6. Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в Києві нарахувати в п'ятиденний строк додаткову пенсію визначену ст. 50 ЗУ №796-ХІІ-91 за; період починаючи з 29 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року включно з застосуванням критерія «мінімальна пенсія за віком» розмір якої встановлюється на момент виплати 1312 грн.; (аналогія закона стаття 48,50,54 ЗУ №796 XII-91) з урахуванням виплачених сум та передати Державному виконавцю для подальших дій.

7. Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в Києві нарахувати в п'ятиденний строк Державну пенсію визначену ст. 54 ЗУ №796 X11-91 за період починаючи з 29 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року включно з застосуванням критерія «мінімальна пенсія за віком» розмір якого встановлюється на момент виплати 1312 грн.;(аналогія закона стаття 48,50,54 ЗУ№796-ХІІ-91) з урахуванням виплачених сум та передати Державному виконавцю для подальших дій.».

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року клопотання позивача залишено без задоволення.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його заяву.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представники відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Під час апеляційного розгляду справи управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва замінено його правонаступником - Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

З матеріалів справи встановлено, що Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 вересня 2014 року позов задоволено частково:

- визнано дії управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва по відмові в проведенні перерахунку ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії як інваліду 2 групи з числа ліквідаторів, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, починаючи з 29.09.2010 року по 22.07.2011 року включно протиправними;

- зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 як особі, яка стала інвалідом другої групи внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, державної основної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, за період, починаючи з 29.09.2010 року по 22.07.2011 року включно, з урахуванням проведених виплат;

- визнано дії управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_2, як особі, яка стала інвалідом другої групи внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щорічної допомоги на оздоровлення за період з 29.09.2010 року по 17.09.2014 року включно, у відповідності до положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5 мінімальних заробітних плат - неправомірними;

- зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_2, як особі, яка стала інвалідом другої групи внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, за період, починаючи з 29.09.2010 року по 17.09.2014 року включно, з урахуванням проведених виплат;

- зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню виплат здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, як особі, яка стала інвалідом другої групи внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, за період, починаючи з 29.09.2010 року по 17.09.2014 року включно, з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 3 а.с. 72-85).

Додатковою постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.09.2014 року задоволено інші позовні вимоги ОСОБА_2, що не були розглянуті при винесенні постанови:

- визнано дії управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва по відмові в проведенні перерахунку ОСОБА_2 соціальної допомоги як особі, що має статус дитини війни, у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 29.09.2010 року по 22.07.2011 року включно протиправними;

- зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 соціальної допомоги як особі, що має статус дитини війни, у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, за період, починаючи з 29.09.2010 року по 22.07.2011 року включно, з урахуванням проведених виплат;

- визнано дії управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_2, як особі, яка стала інвалідом другої групи внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, розміру одноразової компенсації за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, у відповідності до положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 45 мінімальних заробітних плат неправомірними;

- зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок ОСОБА_2, як особі, яка стала інвалідом другої групи внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, одноразової компенсації за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, у відповідності до положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених виплат;

- зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, як особі, яка стала інвалідом другої групи внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, одноразової компенсації за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю, у відповідності до положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених виплат. (т. 3 а.с. 95-102)

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року вказані судові рішення залишено без змін. (т. 3 а.с. 170-179).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 липня 2016 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, Управління по нарахуванню та виплаті Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат подати Голосіївському районному суду м.Києва протягом місяця подати звіт про виконання постанови суду від 17.09.2014 та додаткової постанови від 25.09.2014. (т. 4 а.с. 221-227).

На виконання вимог цієї ухвали Правобережним об'єднаним УПФ України в м. Києві, Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві РДА, Головним управлінням ПФУ в м. Києві (від імені Управління по нарахуванню та виплаті Головного управління ПФУ) та Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат були подані відповідні звіти про виконання постанови суду.

Проте, позивач, посилаючись на те, що рішення суду виконане відповідачами неналежним чином та не у повному обсязі, зокрема, не погоджуючись із сумою перерахунку, звернувся із заявою у порядку ч. 2 ст. 267 КАС України, у якій він ставить питання про накладення на керівників суб'єктів владних повноважень, відповідальних за виконання судового рішення, штрафу у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а також про зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату йому коштів за рішенням суду, відповідно до статей 48, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виконавчих листів із застосуванням критерію «мінімальна заробітна плата» станом на момент виплати 3200 грн., з урахуванням виплачених сум.

Суд попередньої інстанції, розглянувши надані суб'єктами владних повноважень звіти, з урахуванням доводів заявника, дійшов висновку про те, що його вимоги задоволенню не підлягають.

Таке рішення місцевий суд мотивував відсутністю підстав, визначених ст.267 КАС України для накладення штрафу на керівників установ, відповідальних за виконання судового рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком Голосіївського районного суду міста Києва, з огляду на наступне.

За правилами частин 1, 2, 4 та 5 статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Аналіз положень частини 2 статті 267 КАС України дає підстави для висновку про те, що цією нормою передбачено саме право, а не обов'язок суду накладати штраф на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови. Якщо під час судового розгляду цього питання буде встановлено, що посадова особа або орган, відповідальні за виконання постанови, діяли добросовісно, то саме лише невиконання постанови не містить складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність у вигляді штрафу. Окремі порушення під час виконання постанови суду не можуть бути підставою для накладення штрафу, якщо відсутній причинно-наслідковий зв'язок між цими порушеннями і невиконанням постанови.

Досліджуючи подані відповідачами звіти, колегія суддів встановила наступне.

Згідно зі звітом Правобережного об'єднаного УПФ України в м. Києві (надійшов до місцевого суду 16.08.2016), управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва було проведено перерахунок по нарахуванню державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період, починаючи з 29.09.2010 року по 22.07.2011 року та нараховано 44995,15 грн., а також проведено перерахунок по нарахуванню соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком в період, починаючи з 29.09.2010 року по 22.07.2011 року нараховано 1706,64 грн.

На переконання Управління, ним в межах своєї компетенції та покладених на нього зобов'язань було виконано постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 17.09.2014 року та додаткову постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25.09.2014 року по справі № 752/20319/13-а (т. 4 а.с. 234-237).

У свою чергу Управлінням правці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві РДА подано звіт (надійшов до місцевого суду 16.08.2016) та копію рішення про призначення одноразової грошової допомоги та рішень про закінчення виконавчих проваджень ВП № 46005592, ВП № 46005677 (т.4 а.с. 238-244).

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на таку суттєву обставину, що виконавчі провадження ВП № 46005592, ВП № 46005677 закінчені відповідно до постанов державного виконавця від 04.03.2015 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (т.4 а.с. 243, 244).

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було встановлено, що вказані постанови не оскаржені та наразі є чинними.

У розглядуваному випадку, позивач, звертаючись із заявою у порядку судового контролю відповідно до ч. 2 ст. 267 КАС України, обґрунтовує свої вимоги тим, що судове рішення виконано неповно та не погоджується із сумою здійсненого перерахунку.

Разом з тим, колегія суддів відзначає, що суд у порядку судового контролю, не може вирішувати питання про те, чи у повній мірі виконане судове рішення поза межами спору про оскарження названих постанов державного виконавця, так як з огляду на їх чинність судове рішення вважається виконаним.

В контексті наведеного, слід звернути увагу також на ч. 12 ст. 267 КАС України, відповідно до якої судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 181 цього Кодексу. Отже, оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця є самостійним, окремим видом судового контролю.

Згідно зі звітом, поданим Головним управлінням ПФУ в м. Києві (від імені Управління по нарахуванню та виплаті Головного управління ПФУ), який надійшов до місцевого суду 06.12.2016, Управління з координації та контролю за виплатою пенсій головного управління ПФУ в м.Києві на підставі отриманого від УПФУ в Голосіївському районі м. Києві розпорядження, здійснило розрахунок боргу. Нарахований борг в загальній сумі 46701,79 грн. був включений до окремих виплатних відомостей в лютому 2015 року. Також ГУ ПФУ вказало на те, що всі виплати здійснюються з Державного бюджету і пенсійні органи діють в межах бюджетних асигнувань. На переконання ГУ ПФУ, зобов'язання вчинити певні дії, покладені судом на Управління з координації та контролю за виплатою пенсій головного управління ПФУ в м.Києві, виконано в повному обсязі (т. 5 а.с. 32-35).

Також у матеріалах міститься копія звіту від 20.07.2016 Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат без додатків, у якому вказано, що до Центру надійшло розпорядження від УПСЗН Голосіївської РДА із відповідним розрахунком на суму 24771,4 грн., у зв'язку із чим Центр звернувся до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), як до розпорядника коштів вищого рівня з проханням профінансувати кошти для виплати допомог у розмірі 24771,4 грн. У подальшому до Центру надійшов лист Департаменту, в якому повідомлено про відсутність коштів у Державному бюджеті. Враховуючи викладене, Центр вказує на відсутність можливості здійснити виплату через відсутність фінансування (т.5 а.с. 144 - 146).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача з приводу того, що відсутність коштів у Державному бюджеті не є підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим.

Водночас, дослідивши надані відповідачами звіти та наявні у справі матеріали, колегія суддів встановила, що суб'єктами владних повноважень вчинялися дії з метою виконання згадуваного рішення суду у межах наявних можливостей та повноважень, що свідчить про відсутність вини у діях керівників відповідних органів та, як наслідок складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність керівника суб'єкта владних повноважень у вигляді штрафу.

Окрім того, колегією суддів було встановлено що на підставі постанов державних виконавців, були закінчені відповідні виконавчі провадження з примусового виконання розглядуваного судового рішення відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у відповідній редакції) - у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Чинність цих постанов сторони у судовому засіданні не заперечували.

У зв'язку із цим, апеляційний суд відзначає, що у порядку судового контролю, передбаченому ч.2 ст. 267 КАС України, суд не може вирішувати питання про те, чи у повній мірі та чи у належний спосіб виконано рішення суду, так як чинність постанов державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у відповідній редакції) означає, що рішення суду є виконаним.

Окрім того, нормативний зміст ч. 2 ст. 267 КАС України дає підстави для висновку про те, що у передбаченому цією правовою нормою порядку не можуть розглядатися будь-які інші вимоги, крім накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу.

У зв'язку із цим, колегія суддів зазначає, що вимоги заявника, наведені ним у пунктах 4-7 його клопотання (з урахуванням додатку до клопотання), які стосуються зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату йому коштів за рішенням суду, відповідно до статей 48, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виконавчих листів із застосуванням критерію «мінімальна заробітна плата» станом на момент виплати 3200 грн., не підлягають розгляду і вирішенню у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 267 КАС України, а тому у їх задоволенні також слід відмовити.

Враховуючи викладене, оцінюючі всі досліджені докази, подані відповідачами, у їх сукупності, а також звіти про виконання судового рішення, суд не вбачає підстав, визначених ч. 2 ст.267 КАС України для накладення штрафу на керівника установи, відповідального за виконання судового рішення, в зв'язку з чим клопотання позивача про накладення штрафу за результатами поданого звіту про виконання рішення суду, не підлягає задоволенню.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про накладення штрафу ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254, 267 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року за заявою ОСОБА_2 про накладення на керівників суб'єктів владних повноважень, відповідальних за виконання судового рішення, штрафів у порядку, передбаченому частиною 2 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України у справі за позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації, Управління по нарахуванню та виплаті Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню виплат про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає (ч. 11 ст. 267 КАС України)

Повний текст ухвали виготовлено 30 жовтня 2017 року.