Ухвала суду № 69889487, 24.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1772/17 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Еру Трейдінг» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги, рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Еру Трейдінг» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.01.2017 № 9-17;

- визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23.01.2017 № 3608/10/28-10-17-2-23 про опис майна у податкову заставу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що податковою вимогою від 18.01.2017 № 9-17 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби повідомив ПП «Еру Трейдінг», що станом на 17.01.2017 сума податкового боргу становить 137 656 088, 15 грн. та вимагає терміново сплатити суму податкового боргу.

Рішенням від 23.01.2017 № 3608/10/28-10-17-2-23 про опис майна у податкову заставу Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ПП «Еру Трейдінг», а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менше суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке набуде у майбутньому.

Вважаючи вказану податкову вимогу та рішення про опис майна позивача у податкову заставу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем оскаржувану вимогу прийнято з порушенням чинного законодавства, що в свою чергу, свідчить про протиправність оскаржуваного рішення про опис у податкову заставу, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскільки у позивача наявна заборгованість з податку на додану вартість, то оскаржувані рішення прийняті на підставі та у межах наявних у контролюючого органу повноважень.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Починаючи з 2015 ПП «Еру Трейдінг» здійснює імпорт природного газу за наступними контрактами:

1. 1/1009 від 12.02.2015 (Угорщина);

2. 1/1056 від 09.12.2015 Enteneo Energy Trading Sp.z.o.o. (Польша);

3. 1/1076 від 29.01.2016 S.C.R.L GDF SUEZ ENERGY MANAGEMENT TRADING (Королівство Бельгія);

4. 1/1118 від 21.07.2016 з PGNiG SA (Польща);

5. 1/1159 від 15.09.2016 з Worldenregy SA (Швейцарія).

За результатами здійснення імпорту природного газу у вересні 2015 року, 12 жовтні 2015 року позивачем сплачено на рахунок відповідача ПДВ у розмірі 23,1 млн. грн.

За операції з імпорту природного газу в жовтні 2015 року, 11-12 листопада 2015 року сплачено 192,2 млн. грн.

Через неможливість реалізувати право зі сплати митних платежів у вересні 2015 року та жовтні 2015 за товари ввезені у жовтні 2015 року (обов'язок зі сплати виконано у жовтні та листопаді 2015 року відповідно), у позивача виникла необхідність подвійної сплати ПДВ, а саме додаткові зобов'язання зі сплати за податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2015 року у розмірі 126 071 774 грн.

У податковій декларації з ПДВ за жовтень 2015 року позивач задекларував до сплати до державного бюджету суму в розмірі 126 071 774 грн., термін сплати 30.11.2015 року. З рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) в погашення податкових зобов'язань автоматично списано 3,1 млн. грн.

В період з грудня 2015 року по вересень 2016 року позивач продовжував імпорт природного газу із завершенням митного оформлення та сплатою митних платежів у тому числі в місяцях, наступних за місяцями ввезення товарів (через неможливість реалізувати право зі сплати митних платежів у місяці фактичного ввезення товарів), що на думку Позивача, призвело до подвійної сплати податку за податковими зобов'язаннями з рахуванням особливостей функціонування СЕА ПДВ.

Показники, які відображаються у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість, є складовими формули, що перераховані у Податковому кодексі України та Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».

Такі показники змінюються по мірі надходження до системи електронного адміністрування податку на додану вартість інформації про зареєстровані податкові накладні, рахунки коригувань до них, митні декларації та аркуші коригування до них, зараховані на електронні рахунки кошти, подану податкову звітність.

Згідно з пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне кодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 - п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію країни відповідно до пункту 187.8 статті 187 ПК України є дата подання митної декларації для того оформлення.

Пунктом 201.12 статті 201 ПК України визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2015 ПП «Еру Трейдінг» звернулось із заявою про надання розстрочення грошового зобов'язання у сумі 122999584 грн. по ПДВ, яке виникло на підставі податкової декларації від 30.11.2015 (ПДВ за жовтень 2015). Так, починаючи з листопада 2015 року протягом 2015 року ДФС України прийнято 2 рішення про розстрочення грошового зобов'язання по ПДВ:

- рішення ДФС України від 30.11.2015 на суму 122 999 584 грн. (строком сплати на 2 терміни: 21.12.2015 та 30.12.2015 рівними частинами);

- рішення ДФС України від 31.12.2015 № 506 на суму 112 969 084 грн. строком на 3 місяці (із термінами сплати: 01.02.2016, 01.03.2016, 01.04.2016 рівними частинами).

За наслідками прийнятих рішень були укладені наступні договори про розстрочення грошового зобов'язання:

- договір про розстрочення грошового зобов'язання № 15 від 30.11.2015;

- договір про розстрочення грошового зобов'язання № 16 від 31.12.2015.

Протягом 2016 року прийнято рішення ДФС України від 29.04.2016 № 129 на суму 112 373 820,51 грн. (з термінами сплати: 31.05.2016 - 56 186 910, 51 грн. та 30.06.2016 -186 910, 00 грн.); рішення України від 30.06.2016 на суму 112 373 820,51 грн. (з термінами сплати: 29.07.2016 - 56 186 910, 51 грн. та 31.08.2016 - 56 186 910, 00 грн.); рішення ДФС України від 31.08.2016 № 228 на суму 112 373 820,51 грн. (з термінами сплати: 30.09.2016 - 56 186 910, 51 грн. та 31.10.2016 - 56 186 910,00 грн.).

За наслідками прийнятих рішень були укладені наступні договори про розстрочення грошового зобов'язання: договір про розстрочення грошового зобов'язання № 4 від 29.04.2016; договір про розстрочення грошового зобов'язання № 8 від 01.07.2016; договір про розстрочення грошового зобов'язання № 9 від 08.09.2016.

ПП «Еру Трейдінг» звернулось з заявою від 28.10.2016 № 1/01-2284 про надання нового розстрочення грошового зобов'язання по ПДВ на суму 112 373 820,51 грн. терміном сплати 30.11.2016 та 31.12.2016.

Разом з тим, з метою здійснення сплати митних платежів в т.ч. ПДВ в періоді данного ввезення товарів на митну територію України 18.10.2016 позивач звернувся на адресу відповідача із листом № 1/01-2268, яким просив здійснити зарахування митних платежів, сплачених за період з листопада 2015 року по вересень 2016 року в періоди фактичного ввезення товарів (імпорту природного газу) на митну територію України: жовтень - серпень 2016 року.

Листом № 28-70-1/19/10-3321 від 24.10.2016 Державна податкова інспекція відмовила позивачу.

В подальшому 28.11.2016 ПП «Еру Трейдінг» звернулось із заявою № 1/01-2335 про перенесення сплати частки розстрочених сум, зокрема з 30.11.2016 на 31.12.2016.

Також, 11.12.2016 ПП «Еру Трейдінг» звернулось із заявою про надання нового розстрочення грошового зобов'язання по ПДВ на суму 112 373,8 тис. грн. на строк до 28.02.2017 з терміном сплати 31.01.2017 та 28.02.2017 по 56 186, 9 тис. грн.

Відповідно до п. 100.2 ст. 100 ПК України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 100.4 ст. 100 ПК України підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 р. № 574 (далі - Порядок № 574).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 574, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком: Міністерство доходів і зборів України - без обмежень суми; головні управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - на суму не більше 3 млн гривень; державні податкові інспекції, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень.

Згідно з п. 3.1 Порядку № 574, для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення. Підставою для розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Пунктом 3.2 Порядку № 574 встановлено, що за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2); відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком. У разі якщо рішення про розстрочення (відстрочення) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, орган доходів і зборів за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов'язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адресу органу доходів і зборів вищого рівня. У такому самому порядку здійснюється розгляд заяви платника податків у випадку, якщо рішення приймається Міністерством доходів і зборів України. При цьому Міністерством доходів і зборів України рішення приймається протягом 10 календарних днів. Рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів. Якщо рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) приймається органом доходів і зборів вищого рівня, рішення складається в трьох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів за місцем обліку такого платника податків (за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу)), третій - для органу доходів і зборів, який приймає рішення. Рішення про розстрочення (відстрочення) приймається на суму, визначену у гривнях з двома десятковими знаками.

З аналізу норм права вбачається, що контролюючий орган повинен протягом 30 днів з дати подання заяви прийняти рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) або відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з жовтня 2016 року по грудень 2016 року звертався до ДПІ в Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві з заявами про надання розстрочення, що підтверджується штемпелем останнього та проставлені наступні дати реєстрації: від 28.10.2016, від 30.12.2016.

Листом № 3067/7/99-99-17-04-17 від 08.02.2017 ДФС України повідомило ГУ ДФС у м. Києві, що Державна фіскальна служба України розглянула матеріали, надіслані разом з листом Головного управління ДФС у м. Києві від 10.01.2017 № 153/8/26-15-17-01-11 (вх. ДФС № 7147/7 від 12.01.2017), та повертає рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 30.11.2016 № 7 про перенесення раніше визначених термінів сплати розстроченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПП «Еру Трейдінг» (код ЄДРПОУ 24330682) згідно з рішенням ДФС від 31.12.2015 № 506 без погодження.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Офісу великих платників податків ДФС від 10.03.2017 № 14159/10/28-10-17-2-23, який надіслано на адресу позивача та в якому зазначено, що ДФС України листом від 08.02.2017 рішення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про перенесення раніше визначених строків розстрочення грошових зобов'язань від 30.11.2016 № 7, повернуто без погодження.

Враховуючи вищевикладене та те, що рішення про відмову в наданні розстрочки винесено 08.02.2017, а вимога винесена 18.01.2017, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна вимога винесена контролюючим органом передчасно, оскільки сума податкового боргу не була узгоджена, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині щодо визнання протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.01.2017 № 9-17 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи, що судом скасовано податкову вимогу, то відповідно рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23.01.2017 № 3608/10/28-10-17-2-23 про опис майна у податкову заставу також підлягає скасуванню, а вимоги в цій частині задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» становив 1 600 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнати протиправним та скасувати вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.01.2017 № 9-17; визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23.01.2017 № 3608/10/28-10-17-2-23 про опис майна у податкову заставу).

Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: 1 600 х 2 = 3 200, 00 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2017 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 520, 00 грн. (3 200, 00 грн. х 110 %).

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2017 - без змін.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 3 520, 00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 30.10.2017.