Ухвала суду № 69889466, 31.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

31 жовтня 2017 року м. Київ № 826/13836/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян С.К., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов, за змістом якого представник позивача просить суд визнати протиправними дії у вигляді прийняття рішення від 31 травня 2017 року про державну реєстрацію прав та скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме - реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року, 29.06.2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до КП «Київжитлоспецексплуатація», державного реєстратора прав на нерухоме майно КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак О.О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, про визнання дій незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1

Розглянувши поданий адміністративний позов, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на наступне:

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із цивільно-правовою угодою, позивач вже звернувся з ідентичними вимогами до належного суду, суд приходить до висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

До вказаного висновку дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові № 21-41а16 від 14.06.2016 р.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем не містять ознак публічності, оскільки діями відповідача зачіпаються права позивача в сфері правових відносин, захист яких, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, віднесений до підвідомчості місцевого загального суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене та, враховуючи характер спірних правовідносин, який є цивільно-правовим і не має ознак публічно-правового спору в розумінні КАС України, даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а відтак, є підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.

Керуючись п.1 ч.1 ст.ст.109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження, разом із позовними матеріалами, повернути позивачу супровідним листом після набрання ухвалою законної сили шляхом їх направлення рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.К. Каракашьян