Ухвала суду № 69889432, 25.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10926/16 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, за апеляційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2017 року, -

У с т а н о в и в :

ТОВ «лайфселл» звернулося у суд із позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, у якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем

рішення про коригування митної вартості товарів №100270004/2016/000036/2 від 21.06.2016р., картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270004/2016/00053 від 21.06.2016р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, також правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору відповідачем не спростована.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що ТОВ «лайфселл» подало до Київської міської митниці митну декларацію №100270004/2016/305993 від 10.06.2016р. з метою митного оформлення товару - базові станції, у розібраному стані: DBS3900 (WCDMA S3/3/3) (WCDMA:2100М; WCDMA:СЕ U:160 D:96, DС 48V, Indoor)/d6 without Power System, consists of: базова станція DBS3900 (WCDMA S3/3/3) (WCDMA:2100М; WCDMA:СЕ U:160 D:96, DС 48V, Indoor)/d6 без системи живлення - 14 шт. в розібраному стані; базова станція DBS3900 (S3/3/3) (WCDMA:2100М; WCDMA:СЕ U:160 D:96, DС 48V, Indoor)/d4 без системи живлення - 3шт. в розібраному стані; базова станція DBS3900 (S3/3/3) (WCDMA:2100М; WCDMA:СЕ U:160 D:96, DС 48V, Indoor)/d4 із системою живлення АРМ30 для BTS3900А(АС(220V)) - 1шт. в розібраному стані. BTS3900 (WCDMA S3/3/3) (WCDMA S3/3/3) (WCDMA:2100М; WCDMA:СЕ U:160 D:96, DС 48V) d6 без системи живлення - 3шт. в розібраному стані. Торговельна марка Huawei, виробник Huawei Technologies Co., Ltd., країна виробництва CN.

Митна вартість імпортованого товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом) на рівні 4902,57 доларів США.

Вказаний товар ввезено позивачем на підставі зовнішньоекономічного договору поставки від 19.03.2015р. №АТМ15FSU249/00F8041500000E, укладеного між ТОВ «Астеліт», правонаступником якого є позивач (покупець) та Хуавей Інтернейшнл ПТІ. ЛТД (Сінгапур) (постачальник), відповідно до якого постачальник в порядку та на умовах договору зобов'язується поставити та передати у власність покупця для використання в його господарській діяльності товари (обладнання), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі товари (обладнання) відповідно до окремих замовлень та цінами, наведеними у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору технічні специфікації передбачені додатком №4 до договору. Перелік, комплектність, кількість, вартість, строки поставки товару вказуються в окремих замовленнях на постачання - документах, які підписуються сторонами і є невід'ємною частиною договору.

За умовами пункту 2.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Додатковою угодою №3/1 від 15.02.2016р. до договору сторони домовилися внести зміни до договору, зокрема: пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції - «Ціни визначені в додатку №1 «Прайс лист» (Перелік цін) до цього договору та виражені в доларах США. До цін, визначених в додатку №1 до договору, може бути застосована знижка на обладнання та програмне забезпечення від 1% до 99,99% з проведенням оплати за обладнання та програмне забезпечення по цінах з урахуванням наданих знижок у розмірі від 1% до 99.99% відповідно"; пункт 3.2 договору доповнено другим абзацом наступного змісту - «Сторони застосовують ціни, визначені в додатку №1 «Прайс лист» до цього договору із застосованими від 1% до 99,99% знижками на обладнання та програмне забезпечення, при проведенні оплати за обладнання та програмне забезпечення, яке буде поставлене».

При цьому, додатковою угодою №4 від 15.03.2016р. до договору сторони домовилися, що у зв'язку із замовленнями покупця (позивача) більш ніж на 30 мільйонів доларів США постачальник відповідно до пункту 3.1 договору надає покупцеві знижки стосовно цін та кількості товару, у розмірі, визначеному у цій додатковій угоді. Сторони також домовилися внести зміни до Додатку 1 «Прайс лист» до договору та доповнити його: цінами та обсягом, зазначеними у додатковій угоді №1 до замовлення на постачання №15/4530057470 до договору та цінами та обсягом, зазначеними у додатковій угоді №1 до замовлення на постачання №16/4530057467 до договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 до замовлення на постачання 15/4530057470, яким замовлення на постачання №15/4530057470 викладено у новій редакції, покупець замовив у постачальника товар на умовах 100% постоплати, протягом 60 календарних днів з моменту митного оформлення товару, на умовах поставки DAP (Київська обл., с.Мартусовка, вул. Моісєєва 70).

У інвойсі HWESCBI A16 040 566 4095 від 05.04.2016р. щодо замовлення на постачання №15/4530057470 постачальник визначив: найменування обладнання, що підлягає поставці і його кількість та ціну; складові елементи такого обладнання із зазначенням, відносно кожного елемента складової: кількість; ціна; знижка; та ціна з урахуванням знижки.

До митного оформлення позивач подав наступні документи: договір поставки №АТМ15FSU249/00F8041500000E від 19 березня 2015 року; додаткову угоду №3/1 від 15 лютого 2016 року до договору; додаткову угоду №4 від 15 березня 2016 року до договору; додаток №1 - Перелік цін до договору; додаток №5 до договору; додаткову угоду №2 від 2 лютого 2016 року; інвойс НWESСВІА160405664098 від 5 квітня 2016; специфікацію до інвойсу НWESСВІ А16 040 566 4095 від 5 квітня 2016 року; ТІR №ХХ.79094164 від 8 червня 2016 року; СМR №4095 від 1 червня 2016 року; пакувальний лист №0008041500070NIHC33Q від 22 травня 2016 року; договір на митно-брокерські послуги №АТМ15USE1700 від 12 січня 2015 року; декларацію відповідності №520/14 від 25 грудня 2014 року; декларацію відповідності №519/14 від 25 грудня 2014 року; декларацію відповідності №б/н від 25 грудня 2014 року; сертифікат про походження №16С4403В5001/06216 від 25 травня 2016 року; висновок Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України №18/В-1307 від 1 червня 2016 року.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією №100270004/2016/305993 від 10.06.2016р., відповідач, посилаючись на статтю 53 Митного кодексу України, дійшов висновку, що документи, подані для митного оформлення товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; встановлено наявність значної знижки, числове значення якої по кожній окремій позиції не встановлено. У зв'язку з чим, для підтвердження складових митної вартості 26 травня 2016 року відповідач запропонував надати такі документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких провадився розрахунок митної вартості; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів; копію митної декларації країни відправлення; каталоги прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На вимогу відповідача позивач додатково надав наступні документи: лист - виписка з бухгалтерської документації №2309 від 13 червня 2016 року; лист щодо переліку наданих документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості №2310 від 13 червня 2016року; лист повідомлення щодо платіжних документів №2311 від 13 червня 2016року; лист інформаційний №2312 від 13 червня 2016року;лист щодо внесення рішення з оцінки митної вартості №2386 від 16 червня 2016 року;експортну декларацію країни відправлення №16НU8110101290АD15 від 1 червня 2016 року; експортну декларацію країни відправлення №16НU8110002290В130 від 1 червня 2016 року; прайс-лист виробника б/н від 15 лютого 2016 року; експертний висновок ЧТПП №O-349 від 06 червня 2016 року; лист-роз'яснення від виробника б/н від 15 лютого 2016 року; замовлення на постачання №15/4530057470; додаткову угода №1 до замовлення на постачання №15/4530057470.

При цьому, надаючи вказані документи, позивач звернув увагу митниці на те, що знижки встановлені по кожній окремій позиції товару, що поставляється.

Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21 червня 2016 року №100270004/2016/000039/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом.

Вказане рішення мотивоване тим, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки під час контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що наявні спеціальні ціни для даного підприємства, а саме наявність 90-99% знижки на товар, числове значення якої по кожній позиції не встановлено; декларантом не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 Митного кодексу України, а саме не надані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (а саме формування розміру знижки); ліцензійний чи авторський договір покупця; банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів: виписку з бухгалтерської документації; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

За результатами визначення відповідачем митної вартості товару митна вартість товару, згідно рішення про коригування митної вартості, зросла до 88010,16 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долару США, на дату прийняття оскаржуваного рішення, становить 2192235,04 грн.

У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 червня 2016року №100270004/2016/00053.

21 червня 2016 року позивач подав митниці нову митну декларацію №100270004/2016/305344, відповідно до якої товари випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій у сумі різниці податку на додану вартість між задекларованою вартістю та скоригованою вартістю у розмірі 414023,50 грн.

Не погоджуючись із правомірністю рішення відповідача про коригування митної вартості імпортованого товару, а також із карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку правомірності прийняття відповідачем спірного рішення та картки відмови, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI.

Згідно статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до положень статей 50, 52 цього Кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої приведеної норми орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно пунктів 2, 3 частини шостої статті 54 вказаного Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Положеннями частин десятої - дванадцятої статті 264 Митного кодексу України передбачено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною першою статті 55 цього Кодексу встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таке рішення контролюючого органу, згідно пункту 1 частини другої вказаної правової норми, має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

У статті 57 Кодексу закріплені правила застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Згідно частини першої цієї статті, митна вартість визначається за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої - шостої статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 Митного кодексу України. Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норми свідчить на користь висновку, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться її розрахунок. Даний обов'язок декларанта кореспондується із повноваженнями контролюючого органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, цей орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, який імпортується, контролюючий орган зобов'язаний обґрунтувати та викласти у цьому рішенні факти й обставини, які свідчать про неналежне документальне підтвердження заявленої декларантом митної вартості, а також мотивувати необхідність застосування другорядного методу її визначення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, колегія суддів доходить висновку, що такі у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, які наведені в рішенні від 01.07.2003 року «Суомінен проти Фінляндії», орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Обгрунтовуючи своє рішення, а також подаючи апеляційну скаргу, митний орган посилається на те, що наявні спеціальні ціни для даного підприємства, а саме наявність 94, 4% знижки на товар, числове значення якої по кожній окремій позиції не встановлено в комерційному рахунку. На думку відповідача, в наданих позивачем документах, відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості (а саме формування розміру знижки).

Однак, як убачається з матеріалів справи, позивачем було надано митному органу інвойс НWESСВІ А16 040 566 4098 від 05 квітня 2016 року, додаткову угоду №4 від 15 березня 2016 року до договору поставки, прайс-лист виробника б/н від 15 лютого 2016 року; додаткову угоди №1 до замовлення на постачання №15/4530057470, відповідно до яких чітко визначено найменування обладнання, що підлягає поставці, його кількість та ціну, складові елементи обладнання із зазначенням щодо кожного елемента складової: кількості, ціни, знижки та ціни з урахуванням знижки.

Окрім того, на підтвердження вартості товарів позивач надав докази фактично сплаченої ціни за ці товари, а саме довідки SWIFT щодо оплати інвойсів за договором поставки, згідно з якими ТОВ "лайфселл" здійснило на користь Хуавей Інтернейшнл ПТІ. ЛТД оплату товарів за замовленням №15/4530057470 у розмірі 4902,57 доларів США.

При цьому, відповідач не довів суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та, відповідно, не обґрунтував правомірність витребування додаткових документів.

Також, митним органом не враховано приписи ст. 189, 190 Господарського кодексу України, відповідно до яких ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Як зазначалося вище, позивач отримав знижку на імпортовані товари за угодою сторін, що відображено у відповідних договірних документах, зокрема у договорі, у додатковій угоді №3/1 від 15 лютого 2016 року до договору, додатку №1 до прайс-листа, додатковій угоді №4 від 15 березня 2016 року до договору.

До того ж, в матеріалах справи міститься лист компанії Хуавей Інтернейшнл ПТІ. ЛТД від 15.02.2016 року, відповідно до якого ураховуючи значний об'єм раніше здійснених і запланованих закупівель обладнання з боку ТОВ «лайфселл», керівництвом компанії Хуавей Інтернейшнл ПТІ. ЛТД було прийнято рішення про надання позивачу в рамках вищевказаних договорів знижок.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення Київської міської митниці про коригування митної вартості товарів від 21 червня 2016 року №100270004/2016/000039/2, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 червня 2016 року №100270004/2016/00053 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяЯ.М. Собків