Постанова № 69888548, 18.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Коліснику І.О.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд-Дніпропетровськ» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису та постанови про накладення штрафу,-

в с т а н о в и в:

02 червня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд-Дніпропетровськ», в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 151/4.1-2-111 від 03.05.2017 р., а також визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 151/4.1-2/254 від 24.05.2017 р. у розмірі 16 800 000 грн.

11 вересня 2017 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним позовом судом було відкрито провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на час проведення відповідачем позапланової перевірки позивача, Кабінетом Міністрів України не було затверджено порядку здійснення заходів державного нагляду (контролю) органами Держпраці, що унеможливлює проведення перевірок суб’єктів господарювання цими органами. Крім того, позивач не погоджується з висновками відповідача, зробленими в акті перевірки № 151/4.1-2 від 03.05.2017 р. про те, що позивачем в порушення законодавства про працю укладено 175 цивільно-правових договорів з фізичними особами, які, на думку відповідача, фактично виконували обов’язки касирів. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що ТОВ «Євротрейд-Дніпропетровськ» є суб’єктом господарювання, діяльність якого пов’язана з розповсюдженням білетів державних лотерей державного оператора ТОВ «М.С.Л.» за договором № ЕДП-16-000077 від 01.03.2016 р. За умовами даного договору, позивач має право передоручати третім особам виконання взятих на себе зобов’язань, тому укладання ТОВ «Євротрейд-Дніпропетровськ» цивільно-правових договорів з фізичними особами-розповсюджувачами білетів державного оператора лотерей не суперечить положенням вищезазначеного договору. Крім того, цивільно-правовий договір на розповсюдження білетів державних лотерей є типовим договором передоручення для всіх контрагентів, що залучаються до надання таких послуг при взаємодії з державним оператором лотерей ТОВ «М.С.Л» на підставі договору доручення, та не суперечить положенням цивільного законодавства, що регулює зазначені відносини. При цьому, зазначені відносини відрізняються від трудових тим, що працівник, з яким укладено трудовий договір, обов’язково в своїй діяльності дотримується режиму та трудового розпорядку, працює на спеціально закріпленому за ним робочому місці, будучи підпорядкованим та підзвітним у своїй діяльності безпосередньому керівнику. Водночас, за цивільно-правовим договором мають місце відносини, засновані на рівності сторін та необхідності виконання передбачених умовами договору зобов’язань. Посилаючись на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 03.05.2017 р. № 151/4.1-2-111 та постанову від 24.05.2017 р. № 151/4.1-2/254 про накладення на нього штрафу у розмірі 16 800 000 грн. (а.с. 4-13).

Представником відповідача за довіреністю ОСОБА_2 надані заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що на час перевірки позивача ОСОБА_3 управління керувалось наказом № 390 від 02.07.2012 р. «Про затвердження порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції праці України з питань праці та її територіальних органів», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30.07.2012 р. №1291/21603. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295, на який посилається позивач, почав діяти після того, як перевірку позивача було проведено, а отже, на час її проведення діяв наказ № 390. Посилаючись на викладене, представник відповідача зазначив про відсутність в діях посадових осіб відповідача порушень, пов’язаних з дотриманням порядку проведення перевірки. Крім того, відповідач зазначив, що оскаржуваний припис та постанова узгоджуються з вимогами чинного законодавства, адже прийняті за результатами перевірки позивача, в ході якої були встановлені порушення приписів трудового законодавства. Так, враховуючи лист Мінпраці № 06/1-4/200 від 26.12.2003 р. «Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду» та з огляду на зміст укладених в 2016 році між позивачем та фізичними особами 175 цивільно-правових договорів, можна дійти висновку, що всі фізичні особи, з якими укладені такі договори, фактично виконують або виконували роботи за професією касира, яка передбачена класифікатором професій за кодом 4211, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача, та носять постійний характер. Таким чином, укладання позивачем цивільно-правових договорів при наявності трудових відносин з працівниками, на думку представника відповідача, суперечить положенням ст.ст. 21, 23, ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України. Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача вважає правомірним винесення на адресу позивача припису та постанови про накладення штрафу, у зв’язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 18.10.2017 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

В період з 25.04.2017 по 03.05.2017 року на підставі наказу від 24.04.2017 р. №756-П та направлення на проведення перевірки № 119 від 25.04.2017 р. посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку позивача з питання додержання законодавства про працю, за результатами якої складений акт перевірки від 03.05.2017 р. № 151/4.1-2 (а.с. 14-54).

За змістом вказаного акту, під час перевірки виявлені порушення: ст.ст. 21, 23, ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України, а саме: укладені товариством 175 цивільно-правових договорів про розповсюдження білетів державних лотерей мають ознаки трудового договору, а тому не могли бути укладені позивачем замість оформлення трудових відносин із зазначеними особами.

На підставі вищезазначеного акту перевірки на адресу ТОВ «Євротрейд-Дніпропетровськ» посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис № 151/4.1-111 від 03.05.2017 р., яким ТОВ «Євротрейд-Дніпропетровськ» зобов’язано забезпечити виконання та не допускати в подальшій роботі порушення вимог законодавства про працю, зокрема, ст.ст. 21, 23, ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України в частині належного оформлення працівників, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, але містять в собі ознаки трудових відносин, та у строк до 03 червня 2017 року письмово поінформувати про виконання вимог припису (а.с. 55-56).

Крім того, враховуючи виявлені порушення, на підставі частини 2 статті 265 КЗпП України відповідачем винесено постанову №151/4.1-2/524 від 24.05.2017 р. про накладення на ТОВ «Євротрейд-Дніпропетровськ» штрафу в розмірі 16 800 000 гривень за порушення ст.ст. 21, 23, ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України (а.с. 63-76).

Не погодившись із зазначеними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність для задоволення позову, з огляду на таке.

Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності у вигляді штрафу за порушення вимог трудового законодавства згідно оскаржуваної постанови №151/4.1-2/524 від 24.05.2017 р. є стаття 265 КЗпП України (в редакції від 06.12.2016 р.).

Зазначена норма, в редакції від 06.12.2016 р., що була чинною на момент винесення оскаржуваної постанови, передбачає застосування до суб’єктів господарювання – юридичних осіб фінансової відповідальності, яка не належить до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Зокрема, частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частини 4 статті 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, враховуючи, що статтею 265 КЗпП України запроваджено новий вид відповідальності - фінансову відповідальність юридичної особи, порядку накладення штрафів за якою до запровадження цього виду відповідальності не існувало, суд погоджується з доводами позивача про те, що «порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України» в розумінні даної статті слід вважати Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295, який набув чинності 16.05.2017 року (далі – Порядок).

Вказаним Порядком внесені відповідні зміни і до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 р., які також набрали чинності з 16.05.2017 року, що свідчить про взаємопов’язаність вказаних питань.

Відповідно, лише з 16.05.2017 року, коли набрав чинності визначений Кабінетом Міністрів України порядок застосування фінансової відповідальності за порушення суб’єктами господарювання вимог статті 265 КЗпП України та, відповідно, порядок проведення таких перевірок, органи Держпраці набули повноваження на фактичне їх застосування.

Так, відповідно до Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці (пункт 2 Порядку).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником (пункти 19-20 Порядку).

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку).

Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 р. (зі змінами від 26.04.2017 р.) передбачено, що штрафи накладаються посадовими особами Держпраці на підставі акту про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю.

Таким чином, юридичною підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за статтею 265 КЗпП України є акт посадової особи органу Держпраці, складений за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, в якому викладені порушення трудового законодавства, передбачені частиною другою статті 265 КЗпП України.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, перевірку позивача проведено посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області в період з 25.04.2017 по 03.05.2017, та на час її проведення відповідач керувався наказом № 390 від 02.07.2012 р. «Про затвердження порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції праці України з питань праці та її територіальних органів», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30.07.2012 р. № 1291/21603.

При цьому, відповідачем проводилась позапланова перевірка з питання додержання позивачем законодавства про працю, за результатами якої складено акт позапланової перевірки, який за змістом вищенаведених вимог нормативно-правових актів не може бути юридичною підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 265 КЗпП України, оскільки не відповідає вимогам частини 4 даної статті.

За таких обставин, суд вважає протиправним застосування до позивача фінансових санкцій, визначених в оскаржуваній постанові, що винесена на підставі акту перевірки, форма та зміст якого не відповідає встановленим законом обов’язковим критеріям.

Крім того, досліджуючи спірні правовідносини по суті встановлених відповідачем порушень, суд зазначає, що господарська діяльність ТОВ «Євротрейд- Дніпропетровськ» пов'язана з розповсюдженням білетів державних лотерей оператора ТОВ «М.С.Л», що регулюється Законом України «Про державні лотереї в Україні» та Договором про розповсюдження білетів державних лотерей від 01.03.2016 р. № ЕКР-16-000077.

Відповідно до умов цього договору, ТОВ «М.С.Л», діючи як довіритель, доручає ТОВ «Євротрейд-Дніпропетровськ», у якості повіреного, здійснювати діяльність із розповсюдження білетів державних лотерей на всій території України, окрім тимчасово окупованих територій України.

При цьому, відповідно до положень п. 2.4 зазначеного Договору, повірений - ТОВ «Євротрейд-Дніпропетровськ» - має право передоручати третім особам виконання зобов'язань, взятих на себе за цим Договором.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про державні лотереї в Україні», розповсюджувач державної лотереї виконує такі функції: здійснює прийом ставок від гравців і передає їх оператору державних лотерей; видає (виплачує) призи переможцям державних лотерей у випадках, передбачених умовами проведення державної лотереї; веде облік і надає оператору державних лотерей звітність про рух лотерейних білетів і виручки; забезпечує вільний доступ громадянам до придбання лотерейних білетів і отримання призів; проводить популяризацію державної лотереї та роз'яснює правила участі в ній; виконує інші функції, визначені в укладеному між розповсюджувачем та оператором договорі про розповсюдження державних лотерей; з розповсюджувачами державної лотереї - юридичними чи фізичними особами оператор державних лотерей укладає письмові договори.

За приписами ч. 5 ст. 9 Закону України «Про державні лотереї в Україні», розповсюдження державних лотерей фізичними та юридичними особами відповідно до укладених з оператором державних лотерей договорів не потребує будь-яких дозволів. Розповсюдження державних лотерей не вимагає обов'язкової реєстрації суб'єктами підприємницької діяльності фізичних осіб - розповсюджувачів.

Згідно з ч.4 ст.9 Закону України «Про державні лотереї в Україні», розповсюджувач державної лотереї не має права без згоди оператора державних лотерей передавати надані договором про розповсюдження державних лотерей повноваження з розповсюдження лотереї третім особам.

Аналіз приписів Закону України «Про державні лотереї в Україні», а також Договору про розповсюдження білетів державних лотерей 01.03.2016 № ЕКР-16-000077 дозволяє суду дійти висновку, що договори про розповсюдження державних лотерей носять цивільно-правовий характер та за своєю суттю є договорами доручення, за якими одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Наведене узгоджується з позицією Міністерства фінансів України, викладеною в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку окремих операцій господарської діяльності з випуску та проведення лотерей, затверджених наказом № 619 від 01.10.2004. Так, відповідно до п.3 вказаних Методичних рекомендацій, лотерейні білети (білети лотереї), що передані оператором для подальшої реалізації на підставі договору доручення (іншого цивільно-правового договору), укладеного з юридичними та фізичними особами (далі - розповсюджувачі), в аналітичному обліку відображаються на субрахунку 209 «Інші матеріали» і рахунку 08 «Бланки суворого обліку» у розрізі розповсюджувачів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, на підставі якого відповідачем прийнята оскаржувана постанова від 24.05.2017 р. № 151/4.1-2/254 та припис № 151/4.1-2-111 від 03.05.2017 р., а також виходячи зі змісту заперечень відповідача проти позову, останнім зроблений висновок про порушення позивачем вимог ст.ст. 21, 23, ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України. Такі висновки зроблені з урахуванням аналізу положень окремого цивільно-правового договору № 3Д про розповсюдження державних лотерей від 01.03.2016, укладеного між позивачем (Довірителем) та фізичною особою ОСОБА_4 (розповсюджувачем), який, як зазначає відповідач, є типовим для всіх 175 цивільно-правових договорів про розповсюдження державних лотерей, укладених в 2016 році позивачем з фізичними особами.

Отже, спірні правовідносини у цій справі пов’язані з наявністю ознак трудових відносин без укладення трудових договорів із 175 працівниками, з кожним з яких позивачем укладено аналогічні за змістом цивільно-правові договори про розповсюдження державних лотерей.

Вивчивши зміст цивільно-правового договору на прикладі договору №3Д про розповсюдження державних лотерей від 01.03.2016, укладеного між позивачем (Довірителем) та фізичною особою ОСОБА_4 (розповсюджувачем), судом встановлено, що ТОВ «Євротрейд-Дніпропетровськ» передоручає розповсюджувачу свої обов'язки, передбачені договором про розповсюдження білетів державних лотерей від 01.03.2016 № ЕКР-16-000077, укладеного між ТОВ «М.С.Л.» та ТОВ «Євротрейд-Дніпропетровськ».

За п.2.1 Договору, довіритель (позивач) зобов'язується щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, що йде за оплачуваним, виплачувати розповсюджувачу винагороду, розмір якої встановлюється в п.3 Додатку 1 до цього Договору та сплачується згідно укладеного Акту виконаних робіт з вирахуванням податків та зборів згідно чинного законодавства.

Відповідно до п.4.2 Договору, з огляду на відсутність між сторонами трудових відносин, що регулюються законодавством про працю України, всі витрати розповсюджувача на виконання умов Договору відшкодовуються виключно в межах винагороди, що виплачується до п.2.1 Договору. Розповсюджувачу не сплачується час простою, термін тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою, не надається оплачувана відпустка, а також будь-які інші соціальні виплати, передбачені законодавством про працю.

За змістом Додатку №1 до вказаного Договору, викладені такі умови:

- довіритель та розповсюджувач дійшли згоди, що у зв'язку із специфікою здійснення господарської діяльності по розповсюдженню білетів державних лотерей та потребами споживчого ринку розповсюджувач надає послуги із розповсюдження білетів щоденно протягом дня, якщо інше не регламентовано за домовленістю Сторін. Розповсюджувач необмежений у часі щодо надання послуг із розповсюдження білетів державних лотерей та може збільшувати загальний обсяг часу надання послуг із метою отримання винагороди;

- розповсюджувачам надається право обирати місце надання послуг по розповсюдженню білетів державних лотерей;

- розмір винагороди розповсюджувача встановлюється за один день надання послуг в розмірі 40 грн.; розмір додаткової винагороди - може складати 90 грн. за один день надання послуг.

Крім того, зміст вказаного договору дозволяє констатувати, що на розповсюджувача білетів державних лотерей не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку; розповсюджувачі мають право під час здійснення своєї діяльності самостійно обирати місця надання послуг по розповсюдженню білетів державних лотерей із значною кількістю пунктів розповсюдження; розповсюджувачі мають право виконувати обов’язки за договором щоденно протягом дня та не обмежені в часі щодо надання послуг для збільшення реалізації обсягів реалізації білетів; за невиконання або неналежне виконання приписів укладеного договору сторони настає цивільно-правова відповідальність; ініціювати розірвання укладеного договору може будь-яка із сторін.

Суд зазначає, що надаючи визначення трудовому договору у ч.1 ст. 21 КЗпП України, законодавець чітко зазначив, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з поширенням на працівника правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.1 ст.23 КЗпП, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до ч.1 ст.24 КЗпП, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (послуг).

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, за цивільно-правовим договором, укладеним між суб’єктом господарювання і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу/надавати послуги. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза межами регулювання, тоді як метою договору є отримання певного матеріального результату, при цьому сторони договору є юридично рівними та самостійними. В той час, як за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; таким (трудовим) відносинам характерна підпорядкованість працівника роботодавцеві; працівникові гарантується заробітна плата, а також визначені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Більш того, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться.

Відповідачем на обґрунтування правомірності своєї позиції не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що фізичні особи, з якими позивачем укладені 175 спірних договорів, фактично мали підлягати та підлягали внутрішньому трудовому розпорядкові, установленому на підприємстві позивача, були підпорядковані останньому, а позивач фактично виплачував їм заробітну плату і забезпечував умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, що є обов'язковими ознаками трудового договору відповідно до вимог ч.1 ст.21 КЗпП.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що визначені спірними договорами функції розповсюджувачів в частині збігаються із функціями касира, суд зазначає, що сам по собі факт прийняття такими фізичними особами коштів від покупців лотерейних білетів (укладення від імені оператора державних лотерей ТОВ «М.С.Л.» договорів про участь в лотереї) та виплати ними коштів таким особам (виплата від імені ТОВ «М.С.Л.» виграшів у державні лотереї) не прирівнює цих фізичних осіб до касирів та не тягне автоматичне віднесення таких відносин до трудових. Зазначені доводи відповідача носять характер суб'єктивних припущень, адже не підтверджені доказами того, що фізичні особи - розповсюджувачі надають відповідні послуги у касі позивача та працюють із касовими документами останнього.

Крім того, сам факт існування пункту розповсюдження лотерейних білетів не може ототожнюватись із визначенням постійного робочого місця, обов’язок забезпечення яким працівника покладено на роботодавця трудовим законодавством, режим роботи якого підпорядкований правилам внутрішнього трудового розпорядку, адже такі пункти розповсюдження, згідно умов досліджуваного договору, не є постійно діючими та можуть змінювати місце свого розташування за погодженням сторін, а розповсюджувач необмежений у часі щодо надання своїх послуг та може збільшувати або зменшувати обсяг розповсюджуваних білетів на власний розсуд.

Таким чином, судом не встановлено наявності в господарських відносинах позивача з розповсюджувачами білетів державної лотереї ознак трудових відносин, які б надавали право уповноваженому органу Держпраці вимагати від ТОВ «Євротрейд-Дніпропетровськ» укладення відповідних трудових договорів.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог ст.ст. 21, 23, ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України при укладенні останнім з фізичними особами 175 цивільно-правових договорів про розповсюдження державних лотерей (оператор лотерей ТОВ «М.С.Л»), а також про недоведеність суб'єктом владних повноважень - відповідачем наявності у відносинах між позивачем та такими фізичними особами ознак, притаманних трудовим відносинам, та відсутності у відповідача правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, зважаючи на невідповідність форми та змісту акту перевірки, на підставі якого вони застосовані, обов’язковим критеріям, встановленим законом для таких актів.

Суд також враховує, що укладення позивачем спірних цивільно-правових договорів узгоджується з приписами Цивільного кодексу України, Закону України «Про державні лотереї в Україні», а також з умовами Договору про розповсюдження білетів державних лотерей від 01.03.2016 № ЕКР-16-000077.

Враховуючи встановлення судом невідповідності вимогам чинного законодавства про працю висновків акту перевірки в частині належного оформлення працівників, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, оскаржуваний припис № 151/4.1-2-111 від 03.05.2017 р. також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено наявності порушень, з приводу яких прийняті оскаржувані акти індивідуальної дії стосовно позивача, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд-Дніпропетровськ» про визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 151/4.1-2-111 від 03.05.2017 р. та постанови про накладення штрафу № 151/4.1-2/524 від 24.05.2017 р. в розмірі 16 800 000 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судом прийнято рішення про повне задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд-Дніпропетровськ» шляхом скасування припису та постанови про накладення штрафу, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, тобто за рахунок Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

При цьому, доводи представника відповідача про те, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у відповідності до пункту 20 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому у разі задоволення позову вказаний орган не повинен відшкодовувати позивачу понесені ним судові витрати, не приймаються судом до уваги, оскільки інших правил розподілу судових витрат, ніж передбачені статтею 94 КАС України, Кодекс адміністративного судочинства України не містить. Отже, зазначені положення закону підлягають застосуванню.

Відповідно до платіжного доручення № 1157 від 30.08.2017 р., наявного в матеріалах справи, позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 253 600 грн. (із заявлених майнових вимог) за подання адміністративного позову, який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України (т. 1 а.с. 3).

Крім того, згідно квитанції № 34 від 30.05.2017 р., наявної в матеріалах справи, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3 200 грн. (із заявлених немайнових вимог) за подання адміністративного позову, який також зарахований до Державного бюджету України (т. 1 а.с. 102).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, а саме, судового збору у розмірі 253 600 грн (двісті п’ятдесят три тисячі шістсот гривень) та в сумі 3 200 грн. (три тисячі двісті гривень).

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд-Дніпропетровськ» – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 151/4.1-2-111 від 03.05.2017 р.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 151/4.1-2/524 від 24.05.2017 р.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в сумі 253 600 грн (двісті п’ятдесят три тисячі шістсот гривень) згідно платіжного доручення № 1157 від 30.08. 2017 р., та в сумі 3 200 грн. (три тисячі двісті гривень) згідно квитанції № 34 від 30.05.2017 р.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2017 року