Постанова № 69887938, 01.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 серпня 2012 р. Справа № 2-а-2338/12/2070

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Московського районного суду м. Харкова за участю третьої особи - Першої Феодосійської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, Першої Державної нотаріальної контори Харківського району про зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій протиправними

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Московського районного суду м. Харкова (надалі за текстом - відповідач) за участю третьої особи - Першої Феодосійської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, Першої Державної нотаріальної контори Харківського району, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Московського районного суду м. Харкова щодо ненадання відповідей на запити від 25.07.2011 року та 23.09.2011 року про рух апеляційної скарги від 02.11.2010 року на ухвалу Московського народного суду м. Харкова від 24.10.1985 року; зобов'язати відповідача надати їй відповіді на запити від 25.07.2011 року та від 23.09.2011 року щодо руху апеляційної скарги від 02.11.2010 року на ухвалу Московського районного суду від 24.10.1985 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 30.11.2008 року в м. Феодосія. Під час оформлення спадщини з'ясувалось, що ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.10.1985 року накладено арешт на все нерухоме майно, належне спадкодавиці. Не дивлячись на багаторазові запити Феодосійської Державної нотаріальної контори АРК, Московським районним судом м. Харкова не було вжито заходів щодо скасування арешту нерухомого, накладеного ухвалою суду від 24.10.1985 року та повідомлено, що цивільна справа в рамках якої 24.10.1985 року було накладено арешт на майно, належне ОСОБА_3, в Московському районному суді м. Харкова відсутня. Позивачкою 02.11.2010 року подано апеляційну скаргу на зазначену ухвали та направлено двічі запити стосовно інформації щодо направлення апеляційної скарги до апеляційного суду для розгляду. У зв'язку з наведеним, позивач зазначає, що відповідач, в порушення вимог діючого законодавства, спочатку безпідставно відмовився надсилати заяву про виключення обтяження об'єкта нерухомого майна, а саме: виключенні з Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна даних про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_3 на підставі неіснуючої ухвали Московського народного суду м. Харкова від 24.10.1985 року, а потім безпідставно не направив апеляційну скаргу позивача від 02.11.2010 року до апеляційного суду Харківської області та безпідставно не відповів на звернення позивачки про отримання інформації від 25.07.2011 року та від 23.09.2011 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлений належним чином, під час подачі адміністративного позову надали до канцелярії суду заяву про розгляд справи без участі позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та вчасно, однак в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності суду на час розгляду справи не надав.

Представник третьої особи по справі - Першої Феодосійської державної нотаріальної контори Автономної республіки Крим, надав до суду 03.07.2012 року, 16.07.2012 року письмові заяви про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи - Першої Державної нотаріальної контори Харківського району, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином та вчасно, однак в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності суду на час розгляду справи не надав.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження, а не прибуття в судове засідання належним чином повідомленого відповідача не є перешкодою для розгляду адміністративної справи.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Статтею 55 ч. 2 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 померла 30.11.2008 року у м. Феодосія АРК.

Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 24440666 від 20.08.2009 року, на все нерухоме майно, належне ОСОБА_3 накладено арешт на підставі ухвали Московського народного суду м. Харкова від 24.10.1985 року, про що Першою Харківською районною державною нотаріальною конторою до реєстру внесено відповідний запис.

Першою Феодосійською Державною нотаріальною конторою АРК 14.10.2009 року з метою з'ясування обставин для видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3, було направлено запит до Московського районного суду м. Харкова щодо надання відомостей про суб'єкта - власника арештованого майна.

Московським районним судом м. Харкова 30.11.2009 року надано відповідь, в якій зазначено про неможливість надати відповідь на запит у зв'язку з відсутністю реквізитів відповідача по цивільній справі.

Крім того, 15.06.2010 року Московським районним судом м. Харкова на адресу Першої Феодосійської Державної нотаріальної контори АРК надано відповідь на запит від 02.03.2010 року за № 634/0214, з якої вбачається, що цивільна справа, відповідачем за якою була б ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка б мешкала за адресою: АРК, м. Феодосія, вул. Радянська, 77 та було винесено ухвалу про арешт належного їй нерухомого майна від 24.10.1985 року - відсутня.

Першою Феодосійською Державною нотаріальною конторою АРК 02.11.2010 року на адресу Московського районного суду була направлена заява про вилучення обтяжень об'єкта нерухомого майна для зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого майна у зв'язку з оформленням спадщини на ім'я ОСОБА_1, на який 15.07.2010 року надано відповідь, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані за заявою зацікавленої особи в порядку ст. 154 ЦПК України.

Представником ОСОБА_4, ОСОБА_5 28.06.2010 року на адресу Апеляційного суду Харківської області направлено скаргу на неправомірні дії працівників Московського районного суду м. Харкова, а саме: щодо оскарження ухвали Московського народного суду від 24.10.1985 року як такої, що не існує та у зв'язку з відсутність відповіді 15.09.2010 року повторну скаргу, на яку 05.10.2010 року надано відповідь, в якій наведено посилання на ст. 26, 129 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо неможливості втручання у здійснення правосуддя та зазначено, що порядок вирішення питання про зняття арешту заявникові Московським районним судом розяснено.

В матеріалах справи знаходиться копія апеляційної скарги на ухвалу Московського районного суд 24.10.1985 року від 02.11.2010 року та заява про поновлення строків на подачу апеляційної скарги, направлені рекомендованою поштою на адресу Московського районного суду.

Представником позивача, ОСОБА_5 04.04.2011 року та 25.07.2011 року на адресу апеляційного суду Харківської області направлено заяви, в яких вона просить повідомити, чи була розглянута її апеляційна скарга на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 24.10.1985 року та в разі позитивної відповіді, направити на її адресу результати розгляду апеляційної скарги, на які 26.04.2011 року та 28.07.2011 року надано відповіді, в яких зазначається, про відсутність в провадженні апеляційного суду Харківської області зазначеної апеляційної скарги та роз'яснено право на звернення до Московського районного суду м. Харкова для з'ясування обставин.

25 червня 2011 року представник позивача звернулась до Московського районного суду із заявою, в якій просить повідомити їй дату направлення її апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області, дату її повернення та результати її розгляду.

У зв'язку з неотриманням відповіді, представник позивача вдруге звернулась до Московського районного суду м. Харкова 23.09.2011 року.

Тобто, суд, дійшов висновку, що фактично позивачкою оскаржується бездіяльність відповідача, як суб’єкта владних повноважень з приводу реалізації його компетенції у сфері управління щодо ненадання відповіді на звернення та не прийняття заходів, направлених на надання відповідей на направлення справи до апеляційного суду Харківської області, відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Нормами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На виконання зазначеної норми КАС України, Харківським окружним адміністративним судом 19.03.2012 року постановлено ухвалу, якою зобов'язано Московський районний суд м. Харкова, надати безпосередньо до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду: 61004 м. Харків, вул. Марїнська, 18-б-3, в строк до 15.04.2012 року відповіді на звернення ОСОБА_1 від 25.07.2011 року та від 23.09.2011 року, а також документальне підтвердження їх направлення аресатові - журнал реєстрації вихідної кореспонденції.

Нормами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому ч. ч. 4, 5 ст. 71 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

На виконання зазначеної ухвали Московським районним судом м. Харкова надано наступні документи: заяви ОСОБА_5 про надання інформації від 23.09.2011 року та від 25.07.2011 року; апеляційна скарга ОСОБА_5 від 02.11.2010 року та довіреність на захист інтересів ОСОБА_1 від 21.08.2009 року; відповіді на адресу Апеляційного суду Харківської області та на адресу ОСОБА_5; аркуші журналів вхідної та вихідної кореспонденції.

Проте, суд не може взяти до уваги надані документи з наступних причин.

Положеннями ч. 1 ст. 70 КАС України, встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

По-перше, жодна копія наданих документів належним чином не завірена.

По-друге, з наданих суду копій документів судом не встановлено наявності відповіді Московського районного суду м. Харкова на звернення ОСОБА_5, оскільки суду надано лише одну відповідь від 16.09.2011 року, з якої не вбачається на яку саме заяву її надано.

Статтею 40 Конституції України закріплено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»№ 393/96-ВР від 02.10.1996 року зі змінами та доповненнями, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Нормами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян»№ 393/96-ВР від 02.10.1996 року зі змінами та доповненнями встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»№ 393/96-ВР від 02.10.1996 року зі змінами та доповненнями, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Аналізуючи викладені вище норми, суд констатує порушення строків надання відповідачем відповіді на заяву ОСОБА_5 від 25.07.2011 року та ненадання відповіді відповідачем на заяву ОСОБА_5 від 23.09.2011 року.

Суду також надані копії аркушів журналів, проте суд позбавлений можливості встановити їх назву за номенклатурою, передбаченою п. 22 Інструкції з діловодства, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України № 68 від 27.06.2006 року зі змінами та доповненнями. Крім того, в зазначених копіях не зазначено дату поштового відправлення відповідей на заяви ОСОБА_5

З комплексного аналізу положень Закону України "Про звернення громадян", вбачається, що при розгляді звернень (заяв чи скарг) посадові особи зобов’язані:

- об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- на прохання заявника запрошувати його для участі в розгляді його заяви (скарги);

- невідкладно вживати заходи до усунення допущених порушень, виявляти, усувати причини та умови, як сприяли вчиненню порушень;

- вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання рішень, прийнятих у зв’язку із заявою чи скаргою;

- письмово повідомляти заявника про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення ;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою –письмово роз’яснити порядок оскарження прийнятого рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян і юридичних осіб, систематично аналізувати хід цієї роботи.

На час розгляду справи суду відповідачем не надано належних та беззаперечних доказів щодо письмового повідомлення ОСОБА_1 про результати її звернень та отримання нею зазначених повідомлень.

Що стосується апеляційної скарги, то суд позбавлений можливості встановити дату її надходження до Московського районного суду м. Харкова, оскільки відсутній вхідний номер та дата надходження її до Московського районного суду м. Харкова.

Відповідно до п. 15.4 Інструкції з діловодства, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України № 68 від 27.06.2006 року зі змінами та доповненнями, Усі апеляційні скарги після їх надходження в цивільній чи адміністративній справі реєструються в журналі реєстрації вхідної кореспонденції та в журналі обліку заяв про апеляційне оскарження, апеляційних і касаційних скарг у цивільних чи адміністративних справах (додаток 42). Про надходження апеляційної скарги робиться запис у відповідній обліково-статистичній картці. На першій сторінці заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги проставляється штамп вхідної кореспонденції із зазначенням дати надходження документа до суду та реєстраційного номера документа. Після надходження в суд всіх апеляційних скарг у цивільній чи адміністративній справі або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги вони разом зі справою надсилаються до апеляційного суду. апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження надсилаються до апеляційного суду.

Суд звертає увагу, що відповідно до копії журналу, наданої відповідачем на виконання ухвали суду від 19.03.2012 року про витребування доказів, апеляційна скарга ОСОБА_5 отримана апеляційним судом 15.12.2011 року. При цьому направлена апелянтом, відповідно до квитанції про поштове відправлення № 122/950640, наявної в матеріалах справи, - 03.11.2010 року.

Таким чином, відповідач при виконанні своїх функцій діяв не на підставі, не в межах повноважень та у не спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки мала місце бездільність щодо не розгляду заяви позивача про надання інформації щодо руху її апеляційної скарги, відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши належність та допустимість наданих суду доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність заявлених вимог та задовольняє позов у повному обсязі, оскільки судом встановлено, що відповідачем під час розгляду звернення позивача не додержано вимог діючого законодавства щодо звернення громадян, не виконано вимог Указів Президента України від 19.03.1997 року за № 241 «Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення», від 13.08.2002 року за № 700 «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації».

За таких обставин, вище зазначена бездіяльність відповідача не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки вона направлена на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України та є підставою для задоволення адміністративного позову.

Судові витрати суд розподіляє на підставі ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 41, ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Московського районного суду м. Харкова за участю третьої особи - Першої Феодосійської державної нотаріальної контори Автономної Республіки Крим, Першої Державної нотаріальної контори Харківського району про зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій протиправними – задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірною бездіяльність Московського районного суду м. Харкова щодо ненадання відповідей на запити представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 –ОСОБА_6 від 25.07.2011 року та 23.09.2011 року про рух апеляційної скарги від 02.11.2010 року на ухвалу Московського народного суду м. Харкова від 24.10.1985 року.

Зобов'язати Московський районний суд м. Харкова надати ОСОБА_1 ОСОБА_2 відповіді на запити представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 –ОСОБА_6 від 25.07.2011 року та від 23.09.2011 року щодо руху апеляційної скарги від 02.11.2010 року на ухвалу Московського районного суду від 24.10.1985 року у відповідності до вимог діючого законодавства.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 (Російська федерація, м. Москва, вул. Лобачевського, б. 98, кв. 70) судовий збір в розмірі 32 (тридцять дві) гривні 19 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.О.Супрун