Ухвала суду № 69887747, 26.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.

суддів: Музичко С.Г., Рейнарт І.М.

при секретарі Юрчуку С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року,

встановила:

У вересні 2016 р. Державна іпотечна установа звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про іпотечний кредит станом на 23.03.2016 р. в сумі 362489,88 грн., в тому числі по основній сумі боргу -353 071,04 грн., відсоткам - 9211,45 грн., інфляційним втратам - 207,39 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 24 вересня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит №77.2/СЖ-205.08.1, за умовами якого банк надав останньому грошові кошти в сумі 361 000 грн. строком погашення не пізніше 24.09.2038 р. включно зі сплатою 15% річних.

15 жовтня 2008 року між Державною іпотечною установою та ВАТ «Родовід Банк» укладений договір про відступлення права вимоги №2075/08, згідно якого банк передав позивачу всі права вимоги за договором про іпотечний кредит.

Відповідач порушив умови договору про іпотечний кредит, а тому у відповідності до п.5.3.3 цього договору позивач набув право дострокової вимоги щодо повернення кредиту та сплати відсотків.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та закрити провадження у справі, або залишити позов без розгляду.

Свої доводи мотивує тим, що позивач не повідомив суд про зміну його місця проживання, чим перешкодив йому захищати свої права.

Зазначив, що відповідно до п.7.2 договору про іпотечний кредит №77.2/СЖ-205.08.1 від 24 вересня 2008 року спори та суперечки в рамках цього договору, врегулювання яких неможливо досягнути шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку за місцезнаходженням кредитора згідно з чинним законодавством.

Оскільки кредитором відповідно до договору про відступлення права вимоги №2075/08 від 15 жовтня 2008 р. є Державна іпотечна установа, яка розташована в Печерському районі м. Києва, позивачем при подачі позову до суду одноосібно порушено положення договору.

Судом при розгляді справи не вирішено питання щодо підсудності в розрізі п. 7.2 договору.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Клопотання відповідача, подане до канцелярії суду 25.10.2017 р., про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що з 25 жовтня 2017 року по 27 жовтня 2017 р. йому необхідно бути з невідкладними робочими справами у м. Львові, колегія суддів визнала необґрунтованим, а неявку останнього в судове засідання розцінила, як неявку без поважних причин.

Представник позивача ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам та нормам матеріального права.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 статті 1051 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 вересня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит №77.2/СЖ-205.08.1, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 361 000 грн., а позичальник зобов'язався його повернути, а також сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, в строк до 24 вересня 2038 року.

Відповідно до п. 5.2.4 вказаного договору кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або за іпотечним договором, в тому числі, у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та відсотків за користування кредитом понад 2 місяців.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2008 року між Державною іпотечною установою та ВАТ «Родовід Банк» укладено договір про відступлення права вимоги №2075/08, за яким Банк передав, а позивач прийняв всі права вимоги за договором про іпотечний кредит №77.2/СЖ-205.08.1 від 24.09.2008 р.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до повідомлення від 31.03.2016 р. №1475/15, Державна іпотечна установа повідомила ОСОБА_1 про те, що станом на 09.03.2016 р. існує прострочена заборгованість в сумі 14 474,38 грн., у зв'язку з чим у відповідності до п. 5.2.4 договору про іпотечний кредит №77.2/СЖ-205.08.1 позивач набув права вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми заборгованості (а.с.35-36).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок в частині своєчасного повернення грошових коштів, внаслідок чого позивач набув право дострокового стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого суду розрахунку, заборгованість відповідача станом на 23.03.2016 р. складає 362 489,88 грн., з яких: основна сума боргу -353 071,04 грн., відсотки - 9 211,45 грн., інфляційні втрати - 207,39 грн.

З огляду на встановлення обставин порушення боржником взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів у визначений в договорі строк, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для дострокового повернення суми кредиту та відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що умовами договору про іпотечний кредит №77.2/СЖ-205.08.1передбачено, що спори та суперечки в рамках цього договору, врегулювання яких неможливо досягнути шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку за місцезнаходженням кредитора, яким є адреса позивача: м. Київ, бул. ЛесіУкраїнки, 34; подавши позов до Подільського районного суду м. Києва позивач порушив умови договору, а суд не вирішив питання підсудності даної справи, є необґрунтованими.

Вказаний позов було подано до суду у відповідності до положень ч.9 ст.110 ЦПК України, а саме за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача - м. Київ, вул. Світлицького, 30/20-а, кв. 5.

Доказів того, що позивач був обізнаний про зміну відповідачем свого місця проживання матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Договірна підсудність визначалась положеннями ст. 112 ЦПК України, відповідно до якої сторони мали право письмово визначити територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність.

Чинна редакція ЦПК України не передбачає можливості звернення до суду за правилами договірної підсудності, а ст. 112 ЦПК України виключена на підставі Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 р. «Про судоустрій і статус суддів».

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді:

Справа №758/11262/16-ц

Апеляційне провадження №22-ц/796/9703/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Васильченко О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.