Рішення № 69887667, 24.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_______

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі Маличівській Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 1 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,

встановила:

у серпні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 99 150грн. 92 коп., пеню за період з 20 лютого 2015 р. по 18 серпня 2015р. у сумі 1 784 грн. 72коп., 3% річних за період з 20 лютого2015р. по 18 серпня 2015р. в сумі 1 463грн. 47коп. та індекс інфляції за період з лютого по серпень 2015р. в сумі 28 070 грн. 77коп., а всього 130 469грн. 88коп.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 21 січня 2015р. близько 16 год. 20 хв. у м. Києві на вул. Народного Ополчення сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої його автомобілю НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, було завдано механічних пошкоджень. З пояснень водія вбачається, що він рухався по вул. Народного Ополчення в напрямку вул. Медової зі швидкістю 40 км/год, його почав обганяти автомобіль «Daewoo Lanos», на зустріч якому рухався автобус. З метою уникнення зіткнення, ОСОБА_4 різко притиснув автомобіль НОМЕР_1, до обочини і через слизьку дорожню поверхню, не впоравшись з керуванням, наїхав на бордюр та виїхав за межі проїзної частини, де зіткнувся з придорожнім деревом.

Позивач посилався на те, що з відповідачем укладено договір добровільного страхування від 30 грудня 2014р. №30528/4002/0000025, тому 22 січня 2015р. він звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками вищезазначеного ДТП, проте листом від 13 лютого 2015р. йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки висновком експертного автотехнічного дослідження № ДА/4-15 від 3 лютого 2015р. з приводу пошкодження автомобіля НОМЕР_1, складеного судовим експертом ОСОБА_5 та доцентом ОСОБА_6, встановлено, що факти, викладені у заяві позивача та поясненнях ОСОБА_4, не підтверджуються наявними пошкодженнями, отриманими автомобілем.

Позивач вважав відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування безпідставною, оскільки висновком ТОВ «Експертно-правовий центр «Правекс» та спеціаліста-автотехніка ОСОБА_7 від 4 квітня 2015р.встановлено, що комплекс механічних пошкоджень автомобіля НОМЕР_1, відповідає і міг утворитися за обставин вказаного ДТП.

- 2 -

Позивач посилався на те, що згідно звіту від 27 липня 2015р. розмір матеріальної шкоди становить 100 064,78грн., тому з вирахуванням франшизи страхове відшкодування становить 99 150,92грн.

Також позивач посилався на те, що відповідно до умов договору страхування страховик повинен сплатити пеню у розмірі 0,01% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення виплати, а також виплатити 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 1 червня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова Компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 99 150грн. 92 коп., пеню у розмірі 218грн. 13коп., 3% річних у розмірі 179грн. 29коп. В іншій частині позову відмовлено, вирішено питання судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки позивач не виконав умову договору страхування, передбачену пунктом 6.3.6, відповідно до якого страхувальник зобов'язаний при настанні страхового випадку виконувати дії, передбачені договором, надавати повну інформацію про причини, обставини страхового випадку для визначення обставин, наслідків страхового випадку та розміру заподіяних збитків.

Також відповідач стверджує, що позивач є неналежним позивачем у справі, так як додатковою угодою №1 до договору страхування єдиним вигодонабувачем визначене ТОВ «Автокредит Плюс».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 30 грудня 2014р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_1 укладений договір добровільного комплексного страхування на транспорті №30528/4002/0000025.

12 січня 2015р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору добровільного комплексного страхування на транспорті №30528/4002/0000025, згідно якої страхувальник призначив вигодонабувачем ТОВ «Автокредит Плюс».

Предметом даного договору є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом «Мегsedes-Вепz», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ «Автокредит Плюс».

21 січня 2015р. на вул. Народного Ополчення у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мегsedes-Вепz», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, у результаті якої транспортний засіб був пошкоджений.

22 січня 2015р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

13 лютого 2015р. позивача повідомлено по відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із наданням страхувальником неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Мегsedes-Вепz», реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного ФОП ОСОБА_8 27 липня 2015р., вартість матеріального збитку складає 100 064грн. 78коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування є необґрунтованою.

Проте, повністю погодитися з таким висновком суду не можна з таких підстав.

Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що виплата страхового відшкодування

- 3 -

здійснюється страховиком відповідно до умов договору та законодавства України страхувальнику; вигодонабувачу.

Право на отримання страхового відшкодування має вигодонабувач (якщо він призначений за договором) та страхувальник (його спадкоємець/правонаступник) або інша особа, яка має належним чином оформлене повноваження від страхувальника, або за його письмовою згодою.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За змістом статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким породженням прав є укладання договору на користь третьої особи.

Згідно із частиною другою статті 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Аналогічне положення закріплене статтею 3 Закону України «Про страхування».

Особливість правового стану вигодонабувача (третьої особи, на користь якої укладено договір страхування) полягає в тому, що йому належить право вимагати від страховика виконання обов'язків за укладеним договором.

При цьому відповідно до частин третьої та четвертої статті 636 ЦК України, якщо третя особа (вигодонабувач) відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може вимагати виконання договору на користь третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Отже, право страхувальника на отримання страхового відшкодування настає у разі відмови вигодонабувача та власника транспортного засобу на отримання страхового відшкодування.

Разом з цим, суд першої інстанції не звернув увагу, що додатковою угодою № 1 від 12 січня 2015р. позивач визначив вигодонабувачем за договором добровільного страхування №30528/4002/0000025 від 30 грудня 2014р. ТОВ «Автокредит Плюс», яке є і власником автомобіля «Мегsedes-Вепz», реєстраційний номер НОМЕР_1, не залучив його до участі у справі і не з'ясував відношення товариства до даного позову та наявність згоди товариства на отримання страхового відшкодування позивачем.

Твердження представника позивача при апеляційному розгляді, що ТОВ «Автокредит Плюс» не заперечує проти отримання позивачем страхового відшкодування, належними

- 4 -

доказами не підтверджено, хоча колегія суддів надавала представнику позивача строк для надання такого доказу, не містять такої згоди ні матеріали цивільної справи, ні надані відповідачем копії страхової справи..

Отже, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, у порушення вимог ст. 35 ЦПК України не залучено до участі у справі юридичну особу, на права якої впливає ухвалене у справі рішення, що призвело до неправильного вирішення даного спору і відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не має повноважень для залучення до справи нового учасника судового розгляду, тому колегія суддів вважає, що у позові необхідно відмовити у зв'язку із невірним визначенням кола осіб, права яких зачіпаються даним позовом.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів не оцінюються у зв'язку із не залученням до участі у справі всіх заінтересованих осіб та уникнення можливості порушення їх прав на захист своїх інтересів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 1 червня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом

двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: