Постанова № 69887386, 24.10.2017, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4233/17

Провадження № 2-а/727/211/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.,

при секретарі Меренчук Р.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради № 629 від 27.09.2012 року, яким затверджено Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях, в частині пункту 2.1.5. та пункту 2.5.1. Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом до Чернівецької міської ради, збільшивши позовні вимоги у вересні 2017 року, в якому просила визнати незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради № 629 від 27.09.2012 року, яким затверджено Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях, в частині пункту 2.1.5. та пункту 2.5.1. Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях.

У позові вказує, що рішенням Чернівецької міської ради № 629 від 27.09.2012 року затверджене Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівці.

Відповідно до пункту 2.1.5. Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівці розміщення вивісок на фасадах будинків (приміщень) обов’язково погоджується з власниками цих об’єктів або з уповноваженими ними органами (особами), відділом охорони культурної спадщини міської ради в межах історичних ареалів міста.

Пунктом 2.5.1. вказаного Положення передбачено, що якщо розміщення вивіски на будівлі не передбачено проектною документацією цього будинку, погодженою та затвердженою у встановленому порядку, то її розміщення здійснюється на підставі проекту, погодженого відділом охорони культурної спадщини міської ради в межах історичних ареалів, відділом з питань дизайну міського середовища управління містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради. Проекти розробляються з врахуванням художньо-естетичних та архітектурно-стилістичних особливостей будинків, на яких вони встановлюються.

Позивачка стверджує, що Закони України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про рекламу», «Про благоустрій населених пунктів», «Про охорону культурної спадщини» не встановлюють обов’язку суб’єкта господарювання отримувати будь-які дозволи чи погодження при розміщенні вивіски чи інформаційної таблички, не передбачають обов’язку особи погоджувати зміст чи форму інформаційної вивіски чи таблички.

Вважає, що пункти 2.1.5. та 2.5.1. Положення є дискримінаційними щодо осіб, які бажають встановити вивіску, суперечать нормам перелічених вище Законів, які в силу конституційних приписів мають вищу юридичну силу, щодо відсутності обов’язку суб’єкта господарювання отримувати будь-які дозволи чи погодження при розміщенні вивіски чи інформаційної таблички.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Абзац 4 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» передбачає, що саме зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). До інформаційних вивісок такої вимоги законодавством не передбачено.

У відповідності до ч.1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення саме зовнішньої реклами на пам’ятках національного або місцевого значення та в межах зон охорони цих пам’яток, історичних ареалів населених місць здійснюється відповідно до цього Закону на підставі дозволів, які оформляються за участю органів виконавчої влади, визначених Законом України «Про охорону культурної спадщини». До інформаційних вивісок такої вимоги законодавством не передбачено.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 року виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, видачі дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі або надання письмового повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності.

Документом дозвільного характеру відповідно до ст. 1 цього Закону є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов’язаний видати суб’єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб’єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Позивачка вказує, що відносно вивіски або інформаційної таблички, яка не є рекламою, то за змістом наведених вище норм та відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону України «Про рекламу» для їх розміщення отримання дозволу не передбачено.

В розумінні ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 року № 2807-ІV вивіска є малою архітектурною формою, що є однією із складових елементів об’єктів благоустрою населеного пункту.

Вимоги щодо благоустрою території населеного пункту, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», установлюються Правилами благоустрою території населеного пункту. У вказаній статті передбачено, що Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 року № 2807 Правила включають порядок розміщення малих архітектурних форм. Частиною 3 цієї статті передбачено, що Правила не можуть передбачати обов’язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Позивачка стверджує, що Закон України «Про охорону культурної спадщини» також не містить вимог щодо отримання дозвільних документів при розміщенні вивісок суб’єктами господарювання.

Чинним законодавством не передбачено обов’язку суб’єкта господарювання отримувати будь-які дозволи чи погодження при розміщенні інформаційної вивіски чи таблички і «Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067.

Пунктом 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами передбачено, що на територіях, будинках і спорудах тільки зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

Позивачка вказує, що жодним з перелічених законів не передбачено згоди сусідів для встановлення вивіски, оскільки вивіска є основоположним, невід’ємним та першочерговим атрибутом будь-якої діяльності, в тому числі адвокатської.

Пункт 2.1.5. Положення позбавляє можливості особу, що бажає розмістити вивіску, у випадку наявності категоричних заперечень сусідів розмістити вивіску.

Нормами чинного законодавства, які в силу конституційних приписів мають вищу юридичну силу та є пріоритетними для застосування, а саме: Законами України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про рекламу», «Про благоустрій населених пунктів», «Про охорону культурної спадщини», не встановлено обов’язку отримувати будь-які дозволи чи погодження при розміщенні вивіски чи інформаційної таблички, тому, на думку позивачки, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Чернівецької міської ради № 629 від 27.09.2012 року, яким затверджено Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях, в частині пунктів 2.1.5. та 2.5.1 Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях.

Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка вказує, що вона довідалася про порушення своїх прав, свобод та інтересів при отриманні акту від 13.03.2017 року та припису від 22.03.2017 року, тому шестимісячний строк для звернення до суду не пропустила.

На основі викладеного, позивачка просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Чернівецької міської ради № 629 від 27.09.2012 року, яким затверджено Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях, в частині пункту 2.1.5. та пункту 2.5.1. Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях, стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір в сумі 1280 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, вказаних в позовній заяві та в письмових поясненнях, доповнила, що при винесенні припису про усунення порушень від 22.03.2017 року було порушено її право. Вказала, що вона ні з ким не погоджувала встановлення вивісок, також не зверталась до відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради за погодженням паспорту інформаційної фасадної вивіски. Вона зверталась тільки до ТОВ «Поліграф-Сервіс» для технічного виготовлення паспорту. Їй вивіска була встановлена 05.07.2016 року. В заяві від 13.06.2016 року, яка надана представником відповідача, не міститься посилань на оскаржуване Положення. Їй не відомо, яке рішення по вказаній заяві було прийнято відділом охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення на позов. При цьому, представник відповідача зауважив, що для встановлення інформаційної вивіски потрібно отримати висновок відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради та згоду співвласників будинку, оскільки це є спільна стіна (несуча конструкція) будинку. У позивачки виник спір з сусідами, в результаті чого вона вирішила оскаржити пункти Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях. Позивачка зверталася до відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради для погодження паспорту інформаційної вивіски і їй було погоджено, однак ОСОБА_1 не погодила це з співвласниками будинку. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що адміністративний позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За приписами пункту 7 частини першої статті 3 цього Кодексу суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, виходячи з приписів норм чинного законодавства, спір, який виник між сторонами у даній справі, є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що рішенням Чернівецької міської ради № 629 від 27.09.2012 року затверджено Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівці (а.с.12-31).

Відповідно до пункту 2.1.5. Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівці розміщення вивісок на фасадах будинків (приміщень) обов’язково погоджується з власниками цих об’єктів або з уповноваженими ними органами (особами), відділом охорони культурної спадщини міської ради в межах історичних ареалів міста (а.с.17).

Пунктом 2.5.1. вказаного Положення передбачено, що якщо розміщення вивіски на будівлі не передбачено проектною документацією цього будинку, погодженою та затвердженою у встановленому порядку, то її розміщення здійснюється на підставі проекту, погодженого відділом охорони культурної спадщини міської ради в межах історичних ареалів, відділом з питань дизайну міського середовища управління містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради. Проекти розробляються з врахуванням художньо-естетичних та архітектурно-стилістичних особливостей будинків, на яких вони встановлюються (а.с.19).

Як вбачається з оскаржуваного пункту 2.1.5 Положення, розміщення вивісок на фасадах будинків (приміщень) обов’язково погоджується з власниками цих об’єктів або з уповноважених ними органами (особами), відділом охорони культурної спадщини міської ради в межах історичних ареалів міста.

Даний пункт Положення прийнятий на виконання вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про особливості права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Так, відповідно до ст. 383 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно ст. 5 Закону України «Про особливості права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Несуча стіна головного фасаду будинку, на якій встановлено вивіску, є спільним майном багатоквартирного будинку (спільною сумісною власністю співвласників), а тому, суд вважає, що при розміщенні вивіски на такому фасаді необхідно отримати обов’язково погодження власника цих об’єктів або уповноваженого ним органу (осіб).

Регулювання правових, організаційних, соціальних та економічних відносин у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини».

За приписами ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень виконавчого органу міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить в тому числі надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об'єктів культурної спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

На підставі до п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об’єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов’язковість його отримання передбачена законом.

Статтею 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що Порушення об’єктів благоустрою, пов’язане з виконанням суб’єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об’єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" елементами благоустрою є малі архітектурні форми в тому числі і інформаційні стенди дошки, вивіски.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 року №870 для установлення нових архітектурних форм на обєкті благоустрою необхідно отримати дозвіл, який видається виконавчим органом міської ради на підставі письмової заяви заінтересованої особи.

На підставі викладеного, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування п.2.1.5. вказаного Положення.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 13.06.2016 року звернулась до відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради із заявою, в якій просила погодити паспорт інформаційної фасадної вивіски за адресою: м. Чернівці, вул. Гакмана, 5 – вул. Гоголя, 10 (а.с.57).

На замовлення позивачки ОСОБА_1 ТОВ «Поліграф-Сервіс» виготовило паспорт на виготовлення рекламної вивіски (а.с.58) та 05.07.2016 року їй було встановлено вказану вивіску.

Пунктом 2.5.1. Положення розподілено повноваження між відділом охорони культурної спадщини міської ради (в межах історичних ареалів) та відділом з питань дизайну міського середовища управління містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради (в іншій частині міста).

Як встановлено судом в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 у відповідності до вимог законодавства та пункту 2.5.1. Положення отримала погодження відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради на розміщення вивіски. При цьому, суд вважає, що вказаний пункт ніяким чином не зачіпає та не порушує права позивачки.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 КАС України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно з ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною 1 та ч.2 ст.70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вищенаведеними нормами права, позивачка має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Відсутність порушеного права, встановленого при розгляді справи по суті, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Таких висновків дійшов Вищий адміністративний суд України у постанові від 16.06.2015 року у справі №К/800/40671/14.

Судом встановлено, що рішення Чернівецької міської ради № 629 від 27.09.2012 року, яким затверджено Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях, в частині пункту 2.1.5. та пункту 2.5.1. Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, на виконання вимог Закону України «Про особливості права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що належить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради № 629 від 27.09.2012 року, яким затверджено Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях, в частині пункту 2.1.5. та пункту 2.5.1. Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях, оскількип. 2.1.5. Положення відповідає чинному законодавству, а п.2.5.1. Положення інтереси позивачки ОСОБА_1 не порушує. Суд вважає, що пункти Положення не суперечать чинному законодавству, відсутні підстави для визнання їх незаконними, у зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог належить відмовити за безпідставністю.

Оскільки в задоволенні адміністративних позовних вимог відмовлено, то відповідно не підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки і понесені судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, Положенням про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 27.09.2012 року № 629, ст.5 Закону України «Про особливості права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст.6, 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст.ст.16, 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст.383 ЦК України, ст.ст.3, 11, 17, 69, 70, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради № 629 від 27.09.2012 року, яким затверджено Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Чернівцях, в частині пункту 2.1.5. та пункту 2.5.1. Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами в м.Чернівцях – відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні постанови в той же строк з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ :