Ухвала суду № 69886230, 30.10.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2666/17

Номер провадження 1-кс/629/661/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року слідчий суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Ткаченко О.А., за участю секретаря Білик В.Ю., прокурора Шкребець А.Є., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Лозівського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12017220380000104 від 16.01.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.5,186 ч.4 КК України, -

встановив:

Начальник слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Лозівського ВП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_3 01.08.2017 року звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Лозівської місцевої прокуратури ОСОБА_5, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.5,186 ч.4 КК України.

Підставами для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2 слідчий вказує, що 14.01.2017 року, близько 09-00 год., ОСОБА_2 та ОСОБА_6С спільно з іншими особами, анкетні дані яких встановити в ході проведення досудового розслідування не виявилось можливим, знаходились за адресою: Харківська область, Лозівський район, с.Веселе, вул.Абрикосова,1,3,4,8 та вул.Центральна,1, де здійснює свою діяльність ТОВ компанія «БОТіК», маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, яке належить ТОВ компанія «БОТіК», ОСОБА_6, ОСОБА_2 та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, проникли на територію вказаного підприємства, за адресою: Харківська область, Лозівський район, с.Веселе, вул.Абрикосова,1,3,4,8 та вул.Центральна,1. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_6 та ОСОБА_2 надали вказівки іншим співучасникам злочину, особи яких встановити в ході проведення досудового розслідування не виявилось можливим, на відкрите викрадення майна ТОВ компанія «БОТіК», а саме: турбокомпресора RE 534562, впускного колектора двигуна R525081, проводки до колектору впускного двигуна, бензинової коси «STIHL», монітора посіву сіялки «Ведерстад» в зборі з кабелем, монітора сіялки точного висіву «KINZE». На неодноразові зауваження власників майна, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо припинення протиправних дій ОСОБА_6, ОСОБА_2 та інші співучасники злочину не реагували та погрузили викрадене майно до автомобілів ВАЗ 2121 бежевого кольору державний реєстраційний номер Н1100ХА, CHEVROLET NIVA сірого кольору державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ВАЗ 21093 червоного кольору державний реєстраційний номер НОМЕР_2, DAEWOO LANOS синього кольору державний реєстраційний номер НОМЕР_3. Після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 разом із іншими співучасниками злочину викрадене майно вивезли на вказаних вище автомобілях у невідомому напрямку, з місця вчинення злочину зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим спричинили матеріальну шкоду ТОВ компанія «БОТіК» на загальну суму 272133 гривні 44 копійки, що є шкодою у великих розмірах.

16.01.2017 року дане кримінальне правопорушення внесене слідчим до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220380000104, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.ст.27 ч.5,186 ч.4 КК України.

31.07.2017 року ОСОБА_2 заочно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.5,186 ч.4 КК України.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.08.2017 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_2, для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

27.10.2017 року, на підставі ухвали слідчого судді від 01.08.2017 року, о 15-00 год. був затриманий ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, протокол №107/86.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 §1(с), поліція не зобовязана мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, предявлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які посилається слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вивчивши матеріали справи, допитавши підозрюваного ОСОБА_2, який свою вину у вчинені кримінального правопорушення заперечував, вважає, що дії які він вчинив межують більше із самоуправством, а не відкритим викраденням чужого майна (грабіж), проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою запропонованої слідчим та прокурором також заперечував, просив обрати більш мякий запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою домашній арешт з забороною залишати помешкання в певний період доби, вислухавши думку захисника ОСОБА_1, який просив відмовити в задоволенні клопотання внаслідок недоведення прокурором зазначених ризиків, але зазначив, що якщо суддею і буде обиратися запобіжний захід, то просив застосувати до його підзахисного альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою проживання підозрюваного, оскільки останній має тісні соціальні звязки, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_6, переховуватись від органів досудового розслідування не збирається, слідчий суддя враховує і думку прокурора Шкребця А.Є., який наполягав на задоволенні клопотання слідчого та обранні підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній вчинив тяжкий злочин за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, не працює.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, слідчий суддя, дослідивши всі докази в обґрунтування клопотань вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування. Доводи підозрюваного та захисника на те, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на які посилався прокурор відпали є безпідставними та недоведеними в судовому засіданні. Посилання на необґрунтованість підозри та відсутність доказів на підтвердження цього також є безпідставним, оскільки тільки суд встановлює винуватість чи невинуватість особи при винесенні судового рішення по суті та вже після проведення судового розгляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи встановлені існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; та оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, його керівну участь у відверто злочинному, силовому захопленні чужої власності спірного підприємства, тобто антисуспільних діях, які не мають легітимності, але мають велику суспільну небезпеку, яка проявляється фактично у підриві економічної безпеки держави, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, вважаю, що застосування до ОСОБА_2 більш мяких запобіжних заходів буде недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому, слідчий суддя задовольняє клопотання слідчого та обирає запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, відхиливши клопотання підозрюваного і захисника та задовольнивши клопотання прокурора.

Відповідно до ст.183 ч.3,4 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та зазначити, які обовязки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.

Враховуючи вимоги ст.182 ч.4,5 КПК України, слідчий суддя визначає розмір застави з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обовязків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.177,182,183,369-372,395 КПК України, -

ухвалив:

Клопотання начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Лозівського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12017220380000104 задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, по кримінальному провадженню №12017220380000104 від 16.01.2017 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№27)».

Строк тримання під вартою визначити до шістдесяти днів, до 25.12.2017 року.

Визначити суму застави 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 320000 (триста двадцять тисяч) гривень, які необхідно внести на розрахунковий рахунок №37318008000164 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, одержувач - ТУ ДСА України в Харківській області, код ЕДРПОУ 26281249, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_2 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст.194 ч.5 КПК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обовязки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, 4) носити електронний засіб контролю.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобовязані виконувати покладені на них обовязки, повязані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання обовязків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не зявився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обовязки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В задоволенні клопотань підозрюваного та захисника відмовити.

Копію даної ухвали негайно вручити підозрюваному ОСОБА_2 та його захиснику ОСОБА_1

Копію даної ухвали негайно направити начальнику Державної установи «Харківська установа виконання покарань (№27)» для виконання, начальнику відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Лозівського ВП ГУНП в Харківській області капітану поліції ОСОБА_3 та процесуальному керівнику Лозівському місцевому прокурору Харківської області, для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня оголошення ухвали.

Слідчий суддя О.А.Ткаченко

Копію ухвали отримав «____» жовтня 2017 року о _____ год. _____хв. ______

ОСОБА_2