Ухвала суду № 69879037, 25.10.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №310/5979/13-ц Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко А.І.

Провадження № 22-ц/778/3653/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

при секретарі: Фесенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на рішення Бердянського міськрайонного Запорізької області від 27 липня 2017 року у справі за позовом керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА :

У червні 2013 року прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, який неодноразового уточнювався.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що п. 5.29 рішення Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,07 га, в межах норм безоплатної приватизації, з присвоєнням поштової адреси: вул. Літке, 8-з в м. Бердянську, для індивідуального дачного будівництва. В подальшому ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №932639.

12 березня 2013 року ОСОБА_3 здійснила відчуження зазначеної земельної ділянки на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору дарування.

Прокурорською перевіркою встановлено, що рішення Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року, яким було затверджено проект відведення та передано у власність громадянці ОСОБА_3 земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва, було прийнято з порушенням чинного законодавства.

Земельна ділянка по вул. Літке, 8-з розміщується на території оздоровчих установ та установ відпочинку. Відповідно до проектних рішень Генерального плану розвитку міста будівництво нових дачних районів в межах м. Бердянська не передбачено.

Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря.

Окрім цього, позитивні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 вищезазначеної земельної ділянки були відкликані Управлінням Держкомзему у м. Бердянську у зв’язку з виявленими Головним управлінням Держкомзему за участю управління Держземінспекції порушеннями вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене прокурор просив визнати незаконним та скасувати п.5.29 рішення Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року; визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК №932639 на земельну ділянку площею 0,0735 га, виданий на ім’я ОСОБА_3 для ведення індивідуального дачного будівництва в місті Бердянську Запорізької області по вул. Літке, 8-з; визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК №850757 на земельну ділянку площею 0,0735 га, виданий на ім’я ОСОБА_4 для ведення індивідуального дачного будівництва в місті Бердянську Запорізької області по вул. Літке, 8-з; визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК №850758 на земельну ділянку площею 0,0735 га, виданий на ім’я ОСОБА_5 для ведення індивідуального дачного будівництва в місті Бердянську Запорізької області по вул. Літке, 8-з; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказану земельну ділянку та передати її територіальній громаді м. Бердянська.

Рішенням Бердянського міськрайонного Запорізької області від 27 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, заступник прокурора Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу ,судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи п. 5 рішення Бердянської міської ради від 28 січня 2010 року № 38 «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельних ділянок та п. 5.29 передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0735 га, яка розташована по вул. Літке, 8-з в м. Бердянську, для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації.

На підставі вказаного рішення відповідач ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 932639, площею 0,0735 га, для ведення індивідуального дачного будівництва по вул. Літке, 8-з у м. Бердянську, який 10 березня 2010 року було зареєстровано за номером 011026500270.

Відповідно до договору дарування від 12 березня 2010 року № 513 (т. с 2 а. с. 8) відповідач ОСОБА_3 подарувала, а відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_6 С Є. прийняли у дар земельну ділянку площею 0,0735 га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: вул. Літке, 8-з у м. Бердянськ Запорізької області, та отримали державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 850757 - ОСОБА_6 та ЯК № 850758 - ОСОБА_5 (т. 2 а. с. 46), зареєстрували за собою це право на вищезазначену земельну ділянку.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист .свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й, обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 01 липня 2015 року, справа № 6-178цс15.

Звернувшись до суду прокурор посилається на те, що про обставини порушення Бердянською міською радою вимог водного, земельного та містобудівного законодавства під час прийняття 28.01.2010 року рішення №38 про передачу у власність громадянам земельних ділянок йому стало відомо з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області від 08.05.2013 року.

На підтвердження порушення вимог земельного та водного законодавства під час прийняття спірного рішення прокурор надав суду акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.05.2013 року, здійснений Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області на вимогу прокуратури Запорізької області та Бердянської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері. В зазначеному акті встановлено, що затверджені рішенням Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок під індивідуальне дачне будівництво, зокрема і ОСОБА_3, не пройшли обов’язкову державну експертизу, як це передбачено ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», проведення якої є обов’язковим під час відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення. Також встановлено, що відведені земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, а тому не можуть бути передані громадянам у власність.

Згідно штампу 20 квітня 2010 року Прокуратурою Запорізькій області було отримано та зареєстровано за вхідним номером 07/1-4874 лист Головного управління Держкомзему у Запорізькій області № 01-01-12/0387 від 15.04.2010 року про результати перевірки Управлянням Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Запорізькій області дотримання вимог земельного законодавства Бердянською міською радою при прийняття рішень з питань регулювання земельних відносин, надання та вилучення земельних ділянок, та зазначено що «в ході перевірки виявлено ряд порушень, у тому числі порушення ст. 60 Земельного кодексу щодо порушення розмірів та меж прибережної захисної смуги уздовж Азовського моря. Наслідками відсутності встановлених меж прибережно-захисних смуг в натурі (на місцевості) сталі наступні порушення…при прийнятті рішення № 38 від 28.01.2010…щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в районі вулиць … яким затверджено проекти землеустрою та передано в приватну власність громадянам земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва по вулицям Макарова, Сибірякова, Літке, Корнілова».

На підставі матеріалів цієї перевірки позивач звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради про скасування рішення Бердянської міської ради від 10.12.2004р № 11. Постановою Запорізького кружного адміністративного суду від 11.08.2010 року рішення Бердянської міської ради від 10.12.2004р № 11 «Про внесення доповнень до рішення Бердянської міської ради від 26.04.2000 № 44 «Про затвердження концепції приватизації земель м. Бердянськ» доповнене п.1 міської ради від 26.04.2000 № 44 «Про затвердження концепції приватизації земель м. Бердянськ» . Постанова набрала законної сили 17.09.2010 року.

Під час розгляду Запорізькім окружним адміністративним судом справи за позовом Бердянського міжрайонного прокурора до Бердянської міської ради про скасування рішення було встановлено, що 27.04.2010 року Бердянським міжрайонним прокурором було внесено протест на рішення Бердянської міської ради №38 від 28.01.2010 року.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність , запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія Юкос » проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).»

Згідно ст.. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За правовим висновком зазначеним у останній постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року зазначено :

Проаналізувавши пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України, Верховний Суд України сформулював правовий висновок, відповідно до якого зазначена норма спрямована на захист власників та інших осіб, які мають речові права на майно, від неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування, отже, не може поширюватися на випадки звернення до суду прокурора з позовом в інтересах держави, а сплив позовної давності для зазначених спорів починається з дати, коли орган, в інтересах якого подано позов прокурором, дізнався про порушене право.

Норми статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Отже, норми статей 1212 та 388 ЦК України можуть застосуватись у випадках, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання або збереження майна без достатньої правової підстави. При цьому підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 388 цього Кодексу. Наявність підстав для витребування майна за статтею 388 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 388 ЦК України.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак зазначена за своєю суттю направлена на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Звернувшись до суду з заявою про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин Бердянська міська рада вказувала про те, що Бердянська міжрайонна прокуратура запрошувалась на сімдесят восьму сесію Бердянської міської рад від 28 січня 2010 року, на якій було прийнято оскаржуване рішення, на підтвердження чого надала суду список запрошених серед яких прокурор м. Бердянська - ОСОБА_7 (а. с. 56). Крім того вказувала про те, що проекти рішень Бердянської міської ради направлялися на адресу Бердянської міжрайонної прокуратури.

Також заява про застосування наслідків пропуску позовної давності під час розгляду справи подана представником ОСОБА_4

Розглянувши справу суд першої інстанції правомірно визначився ,що матеріали справи беззаперечно свідчать про обізнаність органів прокуратури про ухвалення рішення Бердянської міської ради №38 від 21.01.2010 року з 20.04.2010 року.

Бердянський міжрайонний прокурор звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області із позовною заявою про визнання незаконним та скасування пункту 5.29 рішення Бердянської міської ради від 28.01.2010 № 38 згідно штампу реєстрації суду 10.06.2013 року.

Клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду від позивача відсутнє.

Висновок районного суду про необхідність відмови у задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності є обґрунтованим та відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

На підставі вищенаведеного,судова колегія вважає,що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.307.308.317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області – відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2017 року по цій справі- залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: