Рішення № 69878402, 24.10.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.10.2017

Справа № 334/8927/15-ц

Провадження № 2/334/1270/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Добрєва М.В., при секретарі Матвієнко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору б/н від 31.07.2006 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач свої зобов’язання по зазначеному договору належним чином не виконував, у зв’язку з чим за кредитним договором, станом на 31.08.2015 року, існує заборгованість у розмірі 52512,38 грн., яка складається з 9998,46грн. - заборгованість за кредитом; 42513,92грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, за виключенням заборгованості у розмірі 39659,48грн., яка була задоволена рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2014р., різниця становить 12852,90грн., а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500,00грн. - штраф (фіксована частина), 642,64грн. - штраф (процентна складова). Отже, заборгованість до стягнення становить 13995,54грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав заяву, вказуючи, що строк дії картки, на яку йому було встановлено кредитний ліміт в 2006 році, закінчився в серпні 2009р., тому вважає, що ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду з позовом з пропуском установленого статтею 257 ЦК України. З цих підстав просить суд відмовити позивачу у задоволені позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н від 31.08.2006 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Факт отримання кредиту та використання кредитної картки, а також неповне виконання зобов’язань за кредитним договором відповідачем не оспорюється.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 31.08.2015року обсяг невиконаних зобов’язань відповідача складає 13995,54грн.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до положень ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач посилається на пункт 9.12 Умов і правил надання банківських послуг, за яким договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання та якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він лонгується на такий самий термін.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле МОNTH).

Строк дії картки, на яку позивачу було встановлено кредитний ліміт в 2006 році, закінчився в серпні 2009р. Позивач зі своїми вимогами звернувся до суду в 2015році.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

ОСОБА_1 подав заяву про застосування позовної давності. Заяву про поновлення строку банк не подавав.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

Банк у порядку позовного провадження звернувся до суду лише 06.10.2015року, тобто поза межами встановленого ст. 257 ЦК України строку.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Добрєв М. В.