Ухвала суду № 69876646, 30.10.2017, Дружківський міський суд Донецької області

Номер провадження 2/229/1303/2017

ЄУН 229/2503/17

У Х В А Л А

30 жовтня 2017 р. Дружківський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Петрова Є.В.

при секретарі Польської Д.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_6 соціального захисту населення Дружківської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення надміру перерахованої (виплаченої) суми субсидії,

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_6 соціального захисту населення Дружківської міської ради звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення надміру перерахованої (виплаченої) суми субсидії .

У своїй позовній заяві позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_4 звернулася до управління за призначенням субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово - комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива із заявою від 07.11.2014 р., до заяви додала декларацію про доходи та майновий стан. Їй було призначено субсидію на житлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

В ході вибіркової перевірки особової справи державним соціальним інспектором управління було виявлено, що відповідачем надана недостовірна інформація про доходи в декларації та було встановлено, що відповідачем не було вказано, додатковий дохід - пенсія по інвалідності недієздатної ОСОБА_7, яку отримує відповідач, оскільки є її опікуном згідно рішення суду від травня 2011 року, що призвело до надмірної виплати бюджетних коштів у вигляді субсидій та компенсаційних виплат за період 01.10.2012 р.-31.03.2017 р. у вигляді субсидій в сумі 7464,99 грн.

Також відповідачем була надана особиста заява про необхідність надання соціальних послуг особою, яка потребує надання соціальних послуг - ОСОБА_7 Подання недостовірних даних призвело до надмірної переплати бюджетних коштів за період з 23.01.2012 р. по 24.12.2014 р. у вигляді компенсаційних виплат в сумі 3132,82 грн.

В результаті перевірки особової справи отримувача житлової субсидії ОСОБА_7 було виявлено, що ОСОБА_7 мешкає за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_7 отримувала житлову субсидію як орендар житлового приміщення на підставі рішення міської комісії з вирішення спірних питань для надання населенню пільг та субсидій від 28.03.2016 р. №4 з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. Громадянка ОСОБА_7 є недієздатною особою, але в жодному з наданих нею до управління документів це не зазначено, що є порушенням чинного законодавства, оскільки відповідно до вимог ч.3 ст. 67 ЦК України опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Тобто, ОСОБА_7 не мала права звертатися до управління особисто, оскільки вона визнана судом недієздатною особою. Подання недостовірних даних ОСОБА_7 призвело до надмірної переплати бюджетних коштів за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. склала 4486,56 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь управління виплачені надміру державні кошти у вигляді житлової субсидії та компенсаційних виплат в сумі 15084,37 грн.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 31 липня 2017 року провадження по справі було відкрито та призначено судовий розгляд справи.

30 жовтня 2017 року відповідач ОСОБА_4 надала суду клопотання, в якому посилаючись на ст. 55 Конституції України, ст.ст. 1-8, 17 КАС України, цивільну справу за даним позовом просить розглядати в порядку адміністративного судочинства і передати на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 просили задовольнити зазначене вище клопотання. Представник ОСОБА_5 уточнив, що на його думку позовну заяву слід залишити без розгляду, оскільки справу слід розглядати в порядку адміністративного судочинства. Звернув увагу, що при поданні позову позивач посилався саме на норми КАС України.

Представник позивача ОСОБА_1, заперечує проти задоволення клопотання. Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погоджуються з позицією представника позивача ОСОБА_1

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача ОСОБА_4 не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

Згідно п. 3 цієї ж Постанови, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

З даним позовом ОСОБА_6 звернулось до Дружківського міського суду у порядку цивільного провадження.

В Постанові від 30 березня 2016 р. прийнятій у справі №6-495цс16 Верховний Суд висловив правову позицію, яка обов'язкова для застосування судами загальної юрисдикції щодо повернення надміру сплачених коштів. Судом зроблено висновок, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування у сфері дотримання прав та свобод громадян і юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема обовязку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична або юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем ? орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієїдіяльності обєднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої цієї статті свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом субєкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю зарішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання субєктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих субєктів владних повноважень.

Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала б право для розширеного тлумачення права субєкта владних повноважень на адміністративний позов.

За пунктом 4 частини четвертої статті 50 КАС України субєкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх обєднань, юридичних осіб, які не є субєктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

З огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому орган публічної влади звернувсядо суду за захистом права не публічного, а цивільного, наприклад права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.

У даному випадку, позов заявлено про стягнення грошових коштів, які стали власністю громадянки ОСОБА_4 і, на думку позивача, були набуті нею безпідставно, що свідчить про приватноправовий, а не публічний характер правовідносин, які виникли між сторонами. Відповідно, його слід вирішувати в порядку цивільного судочинства, за правилами встановленими ЦПК України.

Крім того, згідно п.2 ч.1 ст. 116 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Суд, дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки справа підлягає розгляду судом загальної юрисдикції за місцем проживання відповідача в порядку цивільного провадження.

Отже, клопотання відповідача ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 15, 110, 115, 116 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_4 про розгляд справи за позовом ОСОБА_6 соціального захисту населення Дружківської міської ради до ОСОБА_4 про стягнення надміру перерахованої (виплаченої) суми субсидії в порядку адміністративного судочинства та передачу справи на розгляд до окружного адміністративного суду - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів з дня її проголошення, якщо продовж цього строку не подана апеляційна скарга, або після розгляду апеляційним судом у разі подання апеляційної скарги.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя: Є.В.Петров