Постанова № 69875991, 26.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

26 жовтня 2017 року Справа № 906/1225/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гальчин-Агро" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.17 р. у справі №906/1225/16 (суддя Сікорська Н.А.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Гальчин-Агро" (с.Гальчин Бердичівського району Житомирської області)

про стягнення 103982,25 грн. та розірвання договору оренди майна від 04.05.2011р.

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Гальчин-Агро" (с.Гальчин Бердичівського району Житомирської області)

до Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль" (м.Житомир)

про визнання недійсним договору оренди майна від 04.05.2011р.

за участю представників

позивача - ОСОБА_1С, довіреність № б/н від 03.01.17р.,

відповідача - ОСОБА_2, договір № б/н від 13.07.17р.,

ОСОБА_3, довіреність № б/н від 10.10.17р.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.07.2017р. у справі №906/1225/16 частково задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль" до Приватного підприємства "Гальчин-Агро" про стягнення 103982,25 грн. та розірвання договору оренди майна від 04.05.2011р.

Стягнуто з відповідача на користь позивача: 70400 грн. - заборгованості по сплаті орендної плати; 30578,08 грн. інфляційних нарахувань; 2994,62 грн. 3% річних; 1559,59 грн. судового збору. Зобовязано ПП "Гальчин Агро" повернути за актом прийому-передачі ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" хмелешпалери площею 15 га та хмеленасадження площею 15 га, які знаходяться за адресою с. Рея, Бердичівського р-ну, Житомирської області. В решті первісного позову відмовлено.

У зустрічному позові Приватного підприємства "Гальчин-Агро" до Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства "Укрхміль" про визнання недійсним договору оренди майна від 04.05.2011р. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Гальчин-Агро" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 28-33).

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник стверджує наступне: у позивача по первісному позову відсутнє право власності на предмет оренди; багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий обєкт оренди без земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною земельної ділянки; предметом оренди не визначений індивідуальними ознаками та не має поштової адреси.

Просить суд: рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2017р. у справі №906/1225/17 в частині задоволення стягнення 70400,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 30578,08 грн. інфляційних нарахувань, 2994,62 грн. 3% річних, 1559,59 грн. судового збору та повернення за актом прийому-передачі хмелешпалери площею 15 га та хмеленасадження площею 15 га, а також в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - скасувати; прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, а зустрічний позов - задовольнити; в іншій частині рішення - залишити без змін.

Ухвалою від 09.08.2017р. відстрочено сплату недоплаченої частини судового збору на один місяць, прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на "26" вересня 2017р. о 12:15год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Саврія В.А. судове засідання 26 вересня 2017 року об 12:15 год. у справі №906/1225/16 не відбулось.

Станом на 02.10.2017р. вказані обставини було усунено.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.10.2017р., у звязку із перебуванням у відпустці судді Мамченко Ю.А., визначено колегію суддів для розгляду справи №906/1225/16 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Тимошенко О.М.

Ухвалою від 02.10.2017р. колегія суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Тимошенко О.М. прийняла розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Гальчин-Агро" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2017р. у справі №906/1225/16 до свого провадження, розгляд скарги (з урахуванням ухвали про виправлення описки) призначено на 26.10.2017р. о 11:15 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

21.09.2017р. на адресу суду від ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (т.2, арк.справи 43-45).

У відзиві позивач, зокрема зазначає, що апеляційна скарга не містить жодних посилань на те, які саме норми матеріального та процесуального права порушені судом першої інстанції.

Позивач вважає, що суд повністю дослідив дане питання та встановив, що хмелешпалери, які в подальшому були передані відповідачу, були викуплені у КСП "Рея" на підставі договору оренди з правом викупу №б/н від 12.01.2004р. З метою належного використання земельної ділянки під хмелешпалерами з Рейською сільською радою 30.08.2000р. було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 15га строком на 15 років, зареєстрований в Рейській сільській раді за №49 від 13.11.2000р.

Відносно ВАТ «УКХ «Укрхміль» порушено провадження у справі про банкрутство та відкрито ліквідаційну процедуру. В ході здійснення ліквідаційних заходів було встановлено, що у власності ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" перебуває хмелеплантація. Зазначений факт підтверджувався договором оренди з правом викупу, договором оренди укладеним між ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" та ПП «Гальчин-Агро» та інвентаризаційним описом №1 від 19.11.2012р., складеним на підставі рішення господарського суду Житомирської області від 14.09.2012р. У відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно включено до складу ліквідаційної маси.

Також, факт знаходження майна у власності ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" позивач підтверджує тим, що Богунським ВДВС Житомирського міського управління юстиції проводився арешт даного майна та жодна третя особа, якій могли б належати хмільники, не оскаржувала такого арешту. Зазначена інформація міститься у відповіді Богунського ВДВС вих.№13812/5 від 02.06.2015р.

Також позивач вважає, що суд надав належну оцінку листуванню між позивачем та відповідачем на протязі всього строку дії договору оренди, укладеному між ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" та ПП "Гальчин-Агро", згідно якого відповідач визнавав належність ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" хмелешпалер та пропонував здійснити викуп даного майна (листи №13 від 23.11.2012р., №5 від 20.10.2015р., №10 від 01.12.2015р., №б/н від 26.02.2016р.).

Щодо твердження відповідача про неможливість укладення договору оренди майна оскільки належним чином не індивідуалізований обєкт оренди, позивач зазначає, що фактично в оренду передавались хмелешпалери на визначених хмелеплантаціях, які знаходились на земельній ділянці, орендованій у Рейської сільської ради. Майно було прийняте відповідачем за актом приймання-передачі, а отже було індивідуалізоване.

Право власності на хмелешпалери ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" підтверджується договором оренди з правом викупу від 12.01.2004р., на підставі якого було набуто право власності, інвентаризаційним описом №1 на 19.11.2012р., на підставі якого майно включене до ліквідаційної маси ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль", відповіддю Богунського відділу ДВС Житомирського міського управління юстиції ГТУЮ у Житомирській області вих. №13812/5 від 02.06.2015р., згідно якої дане майно було описано та виставлялось на продаж з метою задоволення вимог кредиторів ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль".

На підставі викладеного позивач просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Гальчин-Агро" - без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.10.2017р. представники відповідача надали суду для долучення до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору, підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції, представник позивача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

04.05.2011р. Відкритим акціонерним товариством "Укрхміль" (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством "Гальчин-Агро" (орендар) укладено договір оренди майна (т.1, арк.справи 19, 20), згідно п.1.1. якого, предметом договору є оперативна оренда наступного майна: хмелашпалера площею 15,0 га; хмеленасадження площею 15,0 га, які знаходяться за адресою: с.Рея, Бердичівського району Житомирської області.

Відповідно до п.1.2 договору, термін дії договору починається за згодою сторін з 01.05.2011р. та діє до 30.04.2014р. Орендодавець та орендар мають право продовжити термін дії договору за погодженням сторін.

Як встановлено п.2.1 договору, вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору оренди та акту прийому-передачі цього майна.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що орендна плата за весь строк оренди перераховується в національній валюті - гривні на розрахунковий рахунок орендодавця одним платежем на протязі 5 (п'яти днів) після закінчення даного договору. Розмір місячної орендної плати складає 1100,00 грн., у т.ч.ПДВ - 183,33грн. (п.3.3. договору).

Згідно п.4.1 договору орендар взяв на себе обов'язок своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Пунктом 4.9 договору сторони передбачили, що у випадку порушення хоча б одного з п.п.4.1-4.7 договору, даний договір без письмового попередження орендаря розривається і орендар повинен в 10-денний строк залишити майно, що орендується. У випадку відмови орендаря залишити майно в вищевказаний термін, орендодавець має право не допускати до приміщень, де знаходиться майно, посадових осіб та працівників орендаря. Розрив договору не звільняє орендаря від обов'язку підписати акт прийому-передачі (повернення) майна орендодавцю та провести з ним взаєморозрахунки.

Як встановлено п.6.1 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно, згідно з п.п.1.1 розділу 1 договору по акту прийому-передачі майна, який підписується одночасно з договором оренди.

Відповідно до п.9.1 договір діє з 01 травня 2011 року по 30 квітня 2014 року.

На виконання умов вказаного договору 04.05.2011р., сторонами було підписано акт прийому-передачі майна до Договору оренди майна, за яким орендодавець (первісний позивач) передав, а орендар (первісний відповідач) прийняв у тимчасове користування наступне майно: хмелашпалера площею 15,0 га; хмеленасадження площею 15,0 га, які знаходяться за адресою: с.Рея, Бердичівського району Житомирської області. Пунктом 2 даного акту сторони зазначили, що вважають умови п.2.1 договору оренди майна від 04.05.2011р. виконаними повністю і не мають претензій одна до одної (т.1, арк.справи 21).

Посилаючись на тривале прострочення сплати орендної плати в сумі 39600,00грн., 30.08.2016р. первісний позивач направив на адресу первісного відповідача повідомлення №ух/24 від 29.08.2016р. про відмову договору, відповідно до якого вимагав: вважати розірваним з моменту отримання даного повідомлення про відмову від договору, договір оренди майна №б/н від 04.05.2011р., укладений між ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" та ПП "Гальчин-Агро"; повернути орендоване майно власнику за актом приймання-передачі; погасити заборгованість в розмірі 100733,52 грн. (т.1, арк.справи 22-24).

У відповідь на вказане повідомлення, первісний відповідач своїм листом №12 від 23.09.2016 повідомив первісного позивача, що вважає договір оренди від 04.05.2011р. недійсним, оскільки в момент вчинення правочину сторонами не було дотримано вимог ч.5 ст.203 ЦК України. Вказав, що оскільки договір оренди є недійсним - відсутні підстави сплачувати орендну плату (т.1, арк.справи 25).

Посилаючись на те, що первісний відповідач не сплатив орендної плати, орендованого майна не повернув, первісний позивач звернувся до суду позовом про стягнення орендної плати у сумі 70400,00 грн., розірвання договору оренди від 04.05.2011р. та зобов'язання повернути орендоване майно орендодавцю., а також, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за несвоєчасне виконання первісним відповідачем грошового зобов'язання, заявив до стягнення з останнього 30578,08 грн. інфляційних та 3004,17 грн. 3 % річних.

Не погоджуючись з вимогами за первісним позовом, ПП "Гальчин-Агро" заявив зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди, укладеного 05.05.2011р. між Відкритим акціонерним товариством "Укрхміль" та Приватним підприємством "Гальчин-Агро" (т.1, арк.справи 38-43).

ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль" зверталося до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності до вимог ПП "Гальчин-Агро" про визнання недійсним договору оренди майна від 04.05.2011р., оскільки строк позовної давності для звернення з вказаною вимогою минув 04.05.2014р. (т.1, арк.справи 61).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст.286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вже зазначалось, пунктами 3.2, 3.3 договору оренди сторони погодили порядок та розмір внесення орендної плати, а саме погодили, що розмір місячної орендної плати становить 1100,00грн. При цьому, сторони визначили, що орендна плата за весь строк оренди перераховується одним платежем на протязі 5 (п'яти днів) після закінчення даного договору.

У п.1.2 договору визначено, що договір діє з 01.05.2011р. до 30.04.2014р.

Таким чином, за умовами договору, 30.04.2014р. строк дії договору закінчився, тому у первісного відповідача згідно п.3.2 договору виник обов'язок сплати оренду плату за користування орендованим майном за період з 01.05.2011р. до 30.04.2014р. в сумі 39600,00 грн. (1100,00 грн.*36 місяців).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на приписи п.3.2 договору, первісний відповідач мав сплати орендну плату за користування майном за період з 01.05.2011р. до 30.04.2014р. в сумі 39600,00грн. до 05.05.2014р.

В матеріалах справи відсутні докази виконання первісним відповідачем вказаного зобов'язання у встановлений договором строк.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, у первісного відповідача з 05.05.2014р. виникло прострочення з оплати орендної плати в сумі 39600,00 грн. за користування майном за період з 01.05.2011р. до 30.04.2014р.

Пунктом 1.2 договору оренди майна від 04.05.2011р. передбачено, що сторони мають право продовжити термін дії договору за погодженням сторін.

Згідно ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою для продовження відносин найму стосовно орендодавця є, по суті, його мовчазна згода, яка виявляється у відсутності заперечень і вимог до орендаря повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, з боку ж орендаря бажання продовжувати відносини оренди висловлюється активними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору оренди.

Оскільки після закінчення дії договору оренди від 04.05.2011р. орендодавець протягом одного місяця (у період з 30.04.2014р. по 30.05.2014р.) не заперечив проти подальшого користування орендарем майном та не вимагав повернення останнього (висловив мовчазну згоду на поновлення договору оренди), тому договір оренди від 04.05.2011р. було поновлено на той же строк та на тих же умовах.

Як встановлено ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України орендодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо орендар не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки орендар належним чином не виконав свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за користування майном за період з 01.05.2011р. по 30.04.2014р. в сумі 39600,00 грн., первісний відповідач скористався своїм правом та 30.08.2016р. направив первісному відповідачу повідомлення про відмову від договору оренди, в якому вимагав сплати заборгованості за оренду майна та повернення орендованого майна орендодавцю за актом приймання-передачі.

Таким чином, враховуючи положення ст.782 Цивільного кодексу України, договір оренди майна, укладений між сторонами 04.01.2011р. та пролонгований на термін з 04.05.2014р. по 30.04.2017р. є розірваним з 03.09.2016р. (30.08.2016р. + 3 дні на пересилку - згідно Наказу Міністерства Інфраструктури України N449 від 19.09.2014р. "Про внесення змін до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень").

Оскільки договір оренди закінчив свою дію достроково, а саме - 03.09.2016р., у орендодавця виник обов'язок протягом 5 днів (за умовами п.3.2 договору оренди) сплати орендодавцю оренду плату за користування майном за період з 04.05.2014р. по 02.09.2016р. в сумі 30800,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань та не провів розрахунки з первісним позивачем в установлені договорами строки, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості та задоволення вимоги первісного позивача про стягнення з первісного відповідача 70400,00 грн. заборгованості за договором оренди майна від 04.05.2011р.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 30578,08 грн. інфляційних та 3004,14 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку позивача (т.1, арк.справи 4) вбачається, що нарахування 3% річних здійснено за період з 01.06.2014р. по 09.12.2016р. на суму простроченої заборгованості 39600,00грн., які, за розрахунком позивача, склали 3004,17грн.

Перевіривши в апеляційному провадженні нарахування 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первісним позивачем при розрахунку допущено арифметичну помилку.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок 3 % річних, виходячи з вихідних даних первісного позивача, які склали 2994,62 грн.

З огляду на викладене вимога про стягнення з первісного відповідача 3 % річних є обґрунтованою, заявленою у відповідності до норм чинного законодавства та правомірно задоволено судом першої інстанції в сумі 2994,62 грн., а в частині стягнення 9,55 грн. 3% річних (3004,17грн. - 2994,62 грн.) правомірно відмовлено за безпідставністю вимог.

В частині вимог про стягнення з первісного відповідача 30578,08 грн. інфляційних нарахувань судом встановлено, що останні заявлені за період з червня 2014 року по жовтень 2016 року на суму простроченої заборгованості 39600,00грн.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок позивача, колегія суддів вважає, що інфляційні втрати позивачем заявлені у відповідності до норм чинного законодавства, тому дана вимога правомірно задоволена судом в повному обсязі.

Щодо вимог первісного позивача про розірвання договору оренди майна від 04.05.2011р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Український концерн хмелярства "Укрхміль" та ПП "Гальчин-Агро", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З наявного у матеріалах справи листа від 30.08.2016р. вбачається, що позивач відмовився від договору найму у зв'язку з невнесенням орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Колегія суддів вважає вірним висновок, що дії первісного позивача щодо відмови від договору не суперечать приписам чинного законодавства та є правомірними.

З огляду на письмове повідомлення орендодавця про відмову від договору, договір оренди майна, укладений між сторонами 04.01.2011р. з подальшою його пролонгацією, є розірваним з 03.09.2016р. (дата отримання орендарем повідомлення про відмову від договору).

За вказаних обставин заявлена вимога первісного позивача про розірвання договору оренди від 04.05.2011р. є безпідставною.

Щодо вимоги первісного позивача про повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна норма узгоджена сторонами у п.4.9 договору, відповідно до якого сторони передбачили, що у випадку порушення хоча б одного з п.п.4.1-4.7 договору, даний договір без письмового попередження орендаря розривається і орендар повинен в 10-денний залишити майно, що орендується. У випадку відмови орендаря залишити майно в вищевказаний термін, орендодавець має право не допускати до приміщень, де знаходиться майно, посадових осіб та працівників орендаря. Розрив договору не звільняє орендаря від обов'язку підписати акт прийому-передачі (повернення) майна орендодавцю та провести з ним взаєморозрахунки.

Оскільки первісний відповідач на момент звернення з позовом до суду та на момент розгляду справи, свого обов'язку щодо повернення орендованих майна не виконав, заявлена первісним позивачем вимога про зобов'язання первісного відповідача повернути орендоване майно за договором від 04.05.2011р. за актом приймання-передачі є правомірною, обґрунтованою, такою, що відповідає нормам чинного законодавства, тому задоволена господарським судом Житомирської області правомірно.

Щодо вимоги за зустрічним позовом ПП "Гальчин-Агро" про визнання недійсним договору оренди майна від 04.05.2011р., укладеного з ВАТ "Український концерн хмелярства "Укрхміль", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору

Скаржник недійсність договору оренди майна пов'язує з тим, що у орендодавця відсутнє право власності на предмет оренди; предмет оренди не визначений індивідуальними ознаками та не має поштової адреси, а також в оренду передані багаторічні насадження, які окремо від земельної ділянки не можуть бути передані в оренду, оскільки є складовою земельної ділянки.

Як вбачається з рішення, в ході розгляду спору суд першої інстанції перевірив правові підстави для передачі первісним позивачем майна в оренду за спірним договором.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що право ПП "Гальчин-Агро" на розпорядження хмелешпалерами підтверджується договором оренди з правом викупу №б/н від 12.01.2004р., який був укладений між КСП "Рея" (орендодавець) та ВАТ "Укрхміль"(орендар), згідно п.1.1. якого, орендодавець передає у власність орендаря хмелешпалеру в кількості шість хмелеплантацій (надалі-майно), а орендар зобов'язується використовувати її за цільовим призначенням та оплатити її на умовах даного договору.

Хмелешпалера знаходиться на території Рейської сільської ради Бердичівського району (номери хмелеплантацій відповідно кадастрового номера - 19,20,21,31,32,33).

За вказаним договором орендарю було надано право на користування вищевказаними хмелешпалерами з правом викупу.

Також, відповідно до інвентаризаційного опису №1 від 19.11.2012р., складеного на підставі постанови господарського суду Житомирської області від 14.09.2012р. у справі №4/5007/33-Б/11, на балансі первісного позивача перебувають хмелешпалери, які були передані останньому на підставі договору оренди з правом викупу від 12.01.2004р. (т.1, арк..справи 68. 69). У відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно включено до складу ліквідаційної маси.

Вищевказані факти свідчать про наявність у первісного позивача майна, а також правомірність дій первісного позивача щодо передання в оренду хмелашпалер в оренду первісному відповідачу.

Посилання апелянта на неправомірність укладення спірного договору з підстав, що у орендодавця не перебувала у користуванні земельна ділянка, на яких знаходились хмелешпалери та хмеленасадження, спростовуються наявним у матеріалах справи договором оренди земельної ділянки загальною площею 15 га строком на 15 років, зареєстрований в Рейській сільській раді за №49 від 13.11.2000р..

При цьому, суд першої інстанції вірно відмітив, що надання правової оцінки договору оренди земельної ділянки №49 від 13.11.2000р. та договору оренди з правом викупу від 12.01.2004р. та дослідження питання права власності на хмелешпалери та хмеленасадження не є предметом даного спору.

Також, в матеріалах справи міститься лист ПП "Гальчин Агро" від 20.10.2015р., адресований арбітражному керуючому - ліквідатору ВАТ "Укрхміль" (т.1, арк.справи 64), зі змісту якого вбачається, що первісний відповідач заявляв про те, що хмелешпалери площею 15 га знаходяться в оренді ПП "Гальчин-Агро" за договором від 04.05.2011р. та просив перераховані ним кошти у 2012 р. занести в рахунок оплати як за оренду хмелешпалер. Пропонував продовжити договір оренди або придбати хмелешпалери у первісного позивача на взаємовигідних умовах.

У листі від 01.12.2015р. первісний відповідач також визнавав факт укладення договору оренди та пропонував провести залік взаємних вимог з метою погашення заборгованості по орендній платі (т.1, арк.справи 65).

У листі від 26.02.2016р. ПП "Гальчин Агро" також вказував про те, що зацікавлений у спільній діяльності з ВАТ "Укрхміль" , а саме у продовженні договору оренди даного майна або його викупу (т.1, арк.справи 66).

Тобто, з наявних у матеріалах справи листів ПП "Гальчин Агро" за зустрічним позовом вбачається, що орендар своїм листуванням з орендодавцем підтверджував факт оренди майна за договором від 04.05.2011р.

Крім того, підписаним між сторонами актом прийому-передачі до Договору оренди майна від 04.05.2011р. (т.1, арк..справи 21) позивач за зустрічним позовом підтвердив, що умови договору щодо передачі майна, а саме: хмелешпалер, площею 15,0 га та хмеленасаджень, площею 15,0 га, виконані у повному обсязі і сторони не мають претензій одна до одної.

Таким чином, договір оренди майна від 04.05.2011р. є правомірним, оскільки при його вчиненні були дотримані такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасників правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі часників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Як було зазначено судом першої інстанції, позивач за зустрічним позовом 13.06.2017р. надсилав до суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою вирішення питання щодо укладення між сторонами мирової угоди, що вказує на те, що останній погоджується на з тим, що між сторонами існують правовідносини, що виникли з договору оренди майна від 04.05.2011р. (т.2, арк.справи 2).

В матеріалах справи наявна копія заяви ПП "Гальчин-Агро", яка адресована первісному позивачеві, про намір укласти мирову угоду, зі змісту якої вбачається, що ПП "Гальчин-Агро" не заперечує факт існування заборгованості за оренду хмелешпалер та пропонує сплатити кошти з метою набуття права власності на шпалери, які перебувають у нього в оренді (т.1, арк.справи 237, 238).

З огляду на викладене, позовні вимоги за зустрічним позовом є безпідставними та необґрунтованими, у задоволені зустрічного позову відмовлено правомірно.

Оскільки господарський суд Житомирської області дійшов висновку про безпідставність зустрічних позовних вимог, заяву про застосування строку позовної давності судом першої інстанції відхилено правомірно.

Згідно ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гальчин-Агро" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.17 р. у справі №906/1225/16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Тимошенко О.М.