Постанова № 6987573, 20.11.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-10108/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2009 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Фейдаш Х.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Карпина Я.С., Пилипяка П.В., Мусійчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002061702/0/25390 та визнання рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 23.10.2008р. про результат розгляду первинної скарги неправомірним , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Залізничному районі м.Львова (ДПІ), просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0002061702/0/25390 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 23 213,82 грн., визнати рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 23.10.2008р. про результат розгляду первинної скарги позивача неправомірним та стягнути з відповідача судовий збір. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що податковий орган за наслідком проведеної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2007 року по 31.12.2007 року склав акт № 1475/17-323/3090407675/74 від 11.08.2008 року в якому необгрунтовано прийшов до висновку, що завищення податкового кредиту за жовтень, листопад 2007 року призвело до заниження нарахувань і сплати податку на додану вартість за вищевказні місяці на суму 15 475,88 грн., а тому прийняте податкове повідомлення-рішення №0002061702/0/25390 від 26.08.2008р. підлягає до скасування. Крім того, ревізором ДПІ при складанні даного акту не було дотримано Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327.

В судовому засіданні представник позивача подав уточнення на позов та просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0002061702/0/25390 про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 23 213,82 грн. Просить позов задовольнити в межах поданих уточнень.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях на позов та пояснили, що перевіркою встановлено, що в порушення п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» №168 з наступними змініми (далі-Закон №168), підприємцем зайво включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за жовтень та листопад 2007 року, що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 15475, 88 грн. Зазначили, що господарські зобовязання, які виникли між позивачем та ТзОВ «Багатопрофільна комерційна фірма «Експо-Маркет», ТзОВ «Грант Емсистем», ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги» на суму 77379, 35 грн., в т.ч. ПДВ 15475,88 грн. є такими, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Важають вищеописані правочини нікчемними. Просять у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 листопада 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено що позивач ОСОБА_5 зареєстрований Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради-Свідоцтво НОМЕР_1, у період що перевірявся був платником єдиного податку, податку на додану вартість - Свідоцтво НОМЕР_2. Господарську діяльність проводить шляхом розїздів, вид діяльності гуртова торгівля будівельними матеріалами. В період, який був охоплений перевіркою, найманих працівників у позивача не було.

З 29.07.2007 року по 08.08.2007 року була проведена виїзна планова перевірка ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.03.2007 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт №1475/17-323/3090407675/74 від 11.08.2008 року в якому зазначено, що позивачем в порушення п.1.7, п.1.8 ст.1 п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 п.п. 7.7.1, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону №168 завищено податковий кредит за жовтень, листопад 2007 року, що призвело до заниження нарахувань і сплати податку на додану вартість на суму 15475,88 грн.

26 серпня 2008 року ДПІ на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002061702/0/25390, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 23213,82 грн., з яких основний платіж 15475,88 грн. та штрафні (фінансові) санкції 7737,94 грн.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судом встановлено, що контрагенти позивача надали йому податкові накладні: в жовтні 2007 року «Багатопрофільна комерційна фірма «Експо-Маркет», ПДВ на суму 3013,60 грн., ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги», ПДВ на суму 6830,78 грн. та в листопаді 2007року ТзОВ «Грант Емсистем», ПДВ на суму 5631,50 грн.

Відповідно до п.п 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованих як платники податку у порядку передбаченому ст. 9 цього Закону. Документом, що підтверджує таку реєстрацію, є Свідоцтво платника ПДВ.

Пунктом 9.1 ст. 9 Закону №168 визначено, що центральний податковий орган веде Реєстр платників податку. Дані з реєстру платнику підлягають оприлюдненню у порядку, визначеному центральним податковим органом (п.9.3 ст.9 Закону №168).

Відповідно до п.35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. №79, для інформування платників податку ДПА України не пізніше 2,12 та 22 числа кожного місяця оприлюднює на web-сайті ДПА України дані про реєстрацію та анулювання такої реєстрації платників податку тощо.

Судом встановлено що ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги» зареєстровано 31.07.2006 року. Головний бухгалтер та директор-ОСОБА_7. Наймані працівники відсутні. Свідоцтво платника ПДВ від 19.08.2006 року, остання подана декларація з ПДВ за грудень 2006 року.

За наслідком господарських зобовязань, які виникли між позивачем та ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги», позивачем включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 6 830,78 грн. згідно податкових накладних: №36 від 01.10.2007 року на суму 1 260,00 грн., ПДВ 252,00 грн., №88/37 від 02.10.2007 року на суму 8 077,20 грн., ПДВ 1 615,44 грн., №39/89 від 23.10.2007 року на суму 8 250,00 грн., ПДВ 1 650,00 грн., №40 від 30.10.2007 року на суму 8 316,66 грн., ПДВ 1 663,34 грн., №41 від 31.10.2007 року на суму 8 250,00 грн., ПДВ 1 650,00 грн., виписаних позивачу у жовтні 2007 року ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги», яке на момент складання податкових накладних не було зареєстроване платником ПДВ.

Згідно Постанови Оболонського районного суду м.Києва за позовом ДПІ в Оболонському районі м.Києва визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги» №36789217 від 19.08.2006 року з моменту його отримання. ОСОБА_7 (головний бухгалтер та директор Товариства) в судовому засіданні з позовом погодилась повністю. Оболонським районним судом м.Києва встановлено, що податкова документація складена і підписана від імені ОСОБА_7. невідомою особою, яка не була наділена відповідними правами та обовязками щодо діяльності ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги» і всупереч чинному законодавству, користуючись реквізитами підприємства, здійснювала господарську діяльність. Дане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили в порядку ст.254 КАС України.

18 лютого 2009 року постановою Оболонського районного суду м.Києва звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України на підставі ст.45 КК України.

Суд приходить до висновку, що станом на 1.10.2007 року ТзОВ «СЕБ Фінансові системи» не мало права складати та видавати податкові накладні, оскільки Свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано, про що внесено відповідні відомості в реєстр платників ПДВ. В свою чергу Приватний підприємець ОСОБА_5 мав можливість зясувати, чи такий контрагент вправі виписувати податкові накладні.

Із зазначеного випливає, що у разі коли на час укладення господарських угод контрагент відповідної особи платника податків не був платником податку на додану вартість, у такої особи не має підстав для віднесення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ, а тому сума податкового кредиту по виписаних ТзОВ «СЕБ Фінансові системи» податкових накладних позивачем сформовано неправомірно.

Судом встановлено що ТзОВ «Експо Маркет» зареєстровано 31.07.2004 року. Головний бухгалтер та директор ОСОБА_9. Наймані працівники відсутні. Свідоцтво платника ПДВ від 08.09.2004 року, дата анулювання свідоцтва 21.11.2007 року, остання подана декларація з ПДВ за квітень 2006 року.

Окрім того, у жовтні 2007 року за наслідком господарських зобовязань, які виникли між позивачем та ТзОВ «Експо Маркет», позивачем включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 3 013,60 грн. згідно податкових накладних: №86 від 05.10.2007 року на суму 7 434,44 грн., ПДВ 1 486,89 грн., №87 від 05.10.2007 року на суму 7 633,55 грн., ПДВ 1 526,71 грн., виписаних позивачу у жовтні 2007 року ТзОВ «Експо Маркет».

11 вересня 2006 року Постановою Голосіївського районного суду м Києва звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України на підставі Закону України «Про амністію».

Судом встановлено що ТзОВ «Грант Емсистем» зареєстровано 07.05.2007 року. Головний бухгалтер та директор ОСОБА_10. Засновники-ОСОБА_8. та ОСОБА_10 Наймані працівники відсутні. Свідоцтво платника ПДВ від 23.05.2007 року, дата анулювання свідоцтва 17.07.2009 року, остання подана декларація з ПДВ за листопад 2007 року.

Також, у листопаді 2007 року за наслідком господарських зобовязань, які виникли між позивачем та ТзОВ «Грант Емсистем», позивачем включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 5 631,50 грн. згідно податкових накладних: №14 від 16.11.2007 року на суму 8 070,35 грн., ПДВ 1 614,07 грн., №17 від 23.11.2007 року на суму 7 398,34 грн., ПДВ 1 479,67 грн., №18 від 26.11.2007 року на суму 4 998,59 грн., ПДВ 999,72 грн., №23 від 30.11.2007 року на суму 7 690,22 грн., ПДВ 1 538,04 грн., виписаних позивачу у листопаді 2007 року ТзОВ «Грант Емсистем».

Даючи аналіз квитанціям до прибуткового касового ордеру, накладним, податковим накладним, які складались контрагентами позивача по оспорюваних господарських зобовязаннях суд приходить до висновку, що всі вони підписувались особами, які не були наділені відповідними правами та обовязками щодо діяльності ТзОВ «СЕБ Фінансові послуги», ТзОВ «Грант Емсистем», ТзОВ «Експо Маркет», і всупереч чинному законодавству, користуючись реквізитами підприємства, здійснювали господарську діяльність. Окрім того, у всіх квитанціях до прибуткового касового ордеру вказано підстава: оплата за будматеріали, проте згідно накладних та податкових накладних вбачається що придбавалися не тільки будматеріали, а й готова продукція: вікно, тумбочка для умивальника, бортова колеса, шланг масляний, коронки ковша, насос Атлас тощо. На цих квитанціях наявний підпис головного бугалтера, підпис касира відсутній.

В матеріалах справи наявний договір схову, укладений між позивачем та ЛКП «РАС». Згідно п.2.1.1. цього договору, приймання та зберігання майна повинно було здійснюватись по складських квитанціях, які на вимогу суду позивачем надані не були.

Окрім того, позивачем та його представником не доведено суду реальності проведення таких господарських операцій, оскільки згідно поданих первинних документів та письмових пояснень позивача вбачається, що товар придбавався не в м.Києві а у м.Львові, транспортувався транспортом продавця і цим же транспортом поставлявся покупцям позивача ТзОВ «Інстал Плюс» та ПП «Будсервіспром», купівля та продаж цього товару здійснювались в розрізі двох тижнів.

Оцінюючи докази, судом враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Окрім того судом взято до уваги і ту обставину, що позивач протягом певного часу придбавав товар у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їх діяльності, а також, що позивач та продавці працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні звязки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Суд вважає, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до п.3.2.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» визначає, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обовязку сплати податків).

З огляду на встановлені обставини суд вважає, що мали місце проведення операцій за удаваними (нікчемними) угодами. ДПІ підтверджено безтоварність операцій, не дивлячись на наявність у платника податку позивача у справі податкових накладних, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні, і тому у задоволені позову ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002061702/0/25390 слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС УКраїни такі не належить стягувати зі сторін спору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністативного позову відмовити повністю.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд. Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 27.11.2009 року.

Суддя /підпис/ Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-10108/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини постанови)

20 листопада 2009 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Фейдаш Х.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Карпина Я.С., Пилипяка П.В., Мусійчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002061702/0/25390 та визнання рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 23.10.2008р. про результат розгляду первинної скарги неправомірним , -

ВСТАНОВИВ:

При розгляді справи суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України відкласти складення повного тексту постанови суду на п”ять днів з дня закінчення розгляду справи , проголосивши вступну і резолютивну частину постанови. З мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 27.11.2009 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністативного позову відмовити повністю.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд. Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Шинкар Т.І.