Постанова № 69875705, 24.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа№ 927/1207/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 24.10.2017 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Айва» на рішення господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 року

у справі № 927/1207/16 (суддя - Кушнір І.В.)

за позовом Чернігівської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю «АЙВА»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «ДОК ЧЕРНІГІВ»

про визнання недійсними правочинів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 року у справі № 927/1207/16 у позові відмовлено повністю. При цьому, місцевим господарським судом за власною ініціативою визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2011 року №2305, укладений між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АЙВА» щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки площею 0,5447 га в місті Чернігові для будівництва втраченої пам'ятки історико-культурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 3.06.2004 (12 сесія 24 скликання) по вул. Горького, 6-а, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м. Чернігові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 липня 2011р. за №741010004000215. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «АЙВА» в доход Державного бюджету України 1 378 грн. 00 коп. на відшкодування судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «АЙВА» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 року у справі № 927/1207/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Іоннікова І.А., Коротун О.М.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЙВА» на рішення господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 у справі № 927/1207/16 повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2017 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЙВА» задоволено. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2017 у справі № 927/1207/16 скасовано. Матеріали справи направлено до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2017 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЙВА» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АЙВА» на рішення господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 року у справі № 927/1207/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.09.2017 року у зв'язку з перебування судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 року справу № 927/1207/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.10.2017 у зв'язку з перебування судді Іоннікової І.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 року справу № 927/1207/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

У відзиві на апеляційну скаргу Чернігівська міська рада вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням принципу верховенства права, інтереси територіальної громади міста Чернігова захищено, а тому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник ТОВ «АЙВА» та ТОВ «ДОК ЧЕРНІГІВ» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів зазначених у скарзі. Представник просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представники Чернігівської міської ради у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу, вважають скаргу необґрунтованою та безпідставною. Просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Рішенням Чернігівської міської ради (12 сесія 24 скликання) від 03 червня 2004 року «Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок» (п.п.40.14) дозволено розроблення проекту відведення товариству з обмеженою відповідальністю «АЙВА» на земельну ділянку по вул. Горького, між будинками 6 та 8 на місці розташування зруйнованої будівлі колишнього Дворянського зібрання, для проектування та будівництва готельно-розважального комплексу.

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №157 від 21.06.2004 року «Про будівництво» (пункт 1.9) дозволено проектно-пошукові роботи товариству з обмеженою відповідальністю «АЙВА» для відтворення втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання по вул. Горького (поруч з будинком №6) з улаштуванням готельно-туристичного комплексу згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004р.

19 серпня 2004 року Державним комітетом України по земельних ресурсах затверджено висновок державної землевпорядної експертизи від 19 серпня 2004р. №3703, відповідно до якого поданий на державну землевпорядну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «АЙВА» в м. Чернігові по вул. Горького між будинком 6 та 8 для відтворення втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу відповідає вимогам земельного законодавства та діючих нормативно-методичних документів і оцінюється позитивно.

Рішенням Чернігівської міської ради (13 сесія 4 скликання) від 28 вересня 2004 року «Про надання, вилучення та передачу земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок»:

- затверджено проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «АЙВА» по вул. Горького, між будинком №6 та №8, для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання, з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 року (12 сесія 24 скликання), (пункт 62 рішення від 28.09.2004);

- товариству з обмеженою відповідальністю «АЙВА» передано земельну ділянку в короткострокову оренду, строком на 5 років, площею 0,5447 га по вул. Горького, між будинками №6 та №8, для відтворення втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання, з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, при умові початку будівництва протягом 2-х років (пункт 63 рішення від 28.09.2004р.).

28 вересня 2004 року між Чернігівською міською радою (орендодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «АЙВА» (орендар за договором) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір).

Згідно з п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар набуває права на оренду земельної ділянки в місті Чернігові площею 0,5447 га по вул. Горького, між будинками №6 та №8.

Відповідно до п.2.1 договору земельна ділянка передається в оренду згідно з рішенням міської ради від 28 вересня 2004 року (13 сесія 4 (24) скликання) для відтворення втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу.

Як передбачено п.2.2 договору, договір укладається на строк п'ять років, при умові початку будівництва протягом 2-х років.

Згідно з умовами договору (розділ 9 заключні положення) він набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Чернігівській міській раді.

Договір зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис 28 вересня 2004 року №2305.

Факт передачі позивачем земельної ділянки в оренду відповідачу підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту прийому - передачі земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду від 28.09.2004, що підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №316 від 27.11.2006 року «Про будівництво» (пункт 3.43) дозволено будівельні роботи згідно з розробленою проектно-кошторисною документацією товариству з обмеженою відповідальністю «АЙВА» для відтворення втраченої будівлі Дворянського зібрання по вул. Горького, №6-а з улаштуванням готельно-туристичного комплексу із виділенням черговості:

- 1 черга - будівництво допоміжного приміщення;

- 2 черга - будівництво основного корпусу.

19 лютого 2008 року між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АЙВА» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004 року, відповідно до якої сторони домовились п.9 Заключних положень договору оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004 року викласти в наступній редакції:

9. «Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації згідно чинного законодавства».

08 січня 2009 року між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АЙВА» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004 року в частині встановлення розміру орендної плати.

Рішенням Чернігівської міської ради (38 сесія 5 скликання) від 26 травня 2009 року «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою» у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки, товариству з обмеженою відповідальністю «АЙВА» продовжено строк короткострокової оренди земельною ділянкою, строком на 2 роки, площею 0,5447 га по вул. Горького, між будинками №6 та №8, для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 року (12 сесія 24 скликання). (Землі іншого призначення, коефіцієнт функціонального використання = 0,5 - поточне будівництво), (пункт 114 рішення від 26.05.2009).

З матеріалів справи також вбачається, що 30 червня 2009 року між Чернігівською міською радою (орендодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «АЙВА» (орендар за договором) було укладено договір оренди земельної ділянки №2305 (далі - договір №2305 від 30.06.2009).

Згідно з п.1 договору №2305 від 30.06.2009 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові, для будівництва втраченої пам'ятки історико-культурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу по вул.Горького, між будинками №6 та №8.

Відповідно до п.2 договору №2305 від 30.06.2009 в оренду передається земельна ділянка площею 0,5447 га.

Як передбачено п.6 договору №2305 від 30.06.2009, договір укладено до 26.05.2011 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію.

Відповідно до п.13, п.14 договору №2305 від 30.06.2009 земельна ділянка передається в оренду для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 року (12 сесія 24 скликання). Цільове (функціональне) призначення земельної ділянки - землі іншого призначення (поточне будівництво).

Згідно з п.17, п.18 договору №2305 від 30.06.2009 передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, на підставі рішення Чернігівської міської ради від 26.05.2009 року (38 сесія 5 скликання) п.114. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п.36 договору №2305 від 30.06.2009 він набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації згідно чинного законодавства.

У договорі міститься відмітка про його реєстрацію у Чернігівській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис 30 червня 2009 року №2305.

Однак, відмітка про державну його реєстрацію (з підписом уповноваженої особи та відтиском печатки) у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», у представленому екземплярі договору відсутня.

Факт передачі позивачем земельної ділянки в оренду відповідачу підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту прийому - передачі земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду від 30 червня 2009 року, що підписаний між сторонами та скріплений печатками сторін.

10 січня 2011 року між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АЙВА» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №2305 від 30.06.2009 в частині встановлення розміру орендної плати.

Рішенням Чернігівської міської ради (9 сесія 6 скликання) від 31 травня 2011 року «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою» у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки та враховуючи рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 27.11.2006 №316 «Про будівництво», товариству з обмеженою відповідальністю «АЙВА» поновлено договір оренди земельної ділянки, строком на 2 роки, площею 0,5447 га по вул. Горького, 6-а для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 року (12 сесія 24 скликання). (Землі житлової та громадської забудови, коефіцієнт функціонального використання = 2,5 - комерційне використання), (пункт 46 рішення від 31.05.2011).

Крім того, 01 липня 2011 року між Чернігівською міською радою (орендодавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «АЙВА» (орендар за договором) було укладено договір оренди земельної ділянки №2305 (далі - договір №2305 від 01.07.2011).

Згідно з п.1 договору №2305 від 01.07.2011 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові для будівництва втраченої пам'ятки історико-культурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 3.06.2004 (12 сесія 24 скликання) по вул.Горького, 6-а.

Відповідно до п.2 договору №2305 від 01.07.2011 в оренду передається земельна ділянка площею 0,5447 га.

Як передбачено п.6 договору №2305 від 01.07.2011, договір укладено до 31.05.2013 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір подовжити його дію.

Відповідно до п.13, п.14 договору №2305 від 01.07.2011 земельна ділянка передається в оренду для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 3.06.2004 року. Цільове (функціональне) призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови (комерційне використання).

Згідно з п.17, п.18 договору №2305 від 01.07.2011 передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, на підставі рішення Чернігівської міської ради від 31.05.2011 року (9 сесія 6 скликання) п.46. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Відповідно до п.36 договору №2305 від 01.07.2011 він набирає чинності після підписання сторонами та його реєстрації згідно чинного законодавства.

Договір зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис 01 липня 2011 року №2305 та зареєстрований в управлінні Держкомзему у м.Чернігові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 липня 2011р. за №741010004000215.

Факт передачі позивачем земельної ділянки в оренду відповідачу підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту прийому - передачі земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду від 29 липня 2011 року, що підписаний між сторонами та скріплений печатками сторін.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 20 квітня 2012 року по справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012 повністю задоволено позов Першого заступника прокурора м. Чернігова інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області та скасовано вищевказані пункти 62, 63 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004 року «Про надання, вилучення та передачі земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок». Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004 року, укладений між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АЙВА». Дане рішення судом апеляційною інстанцію по суті не переглядалось і набрало законної сили 03.05.2012 року.

Так, вважаючи такими, що не відповідають законодавству, вищевказані договори оренди земельної ділянки від 30 червня 2009 року №2305 та від 01 липня 2011 року №2305, укладені між Чернігівською міською радою та ТОВ «АЙВА», Чернігівська міська рада звернулася з позовом про визнання їх недійсними.

В обґрунтування заявленого позову, Чернігівська міська рада зазначила, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.04.2012 у справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012 скасовано пункти 62, 63 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004 року «Про надання, вилучення та передачі земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок» та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 2305 від 28.09.2004 року, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ «АЙВА».

Як зазначає позивач, правовим наслідком зазначеного судового рішення є наступне:

- відсутність юридичного факту затвердження органом місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «АЙВА» за адресою: м. Чернігів, вул. Музейна (колишня Горького), 6А, для ведення будівництва, що також обумовлює неформування певної земельної ділянки станом на 28.09.2004;

- не створення жодних юридичних наслідків первісним договором оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004, крім тих, що пов'язані з його недійсністю;

- відсутність об'єкту для продовження строку оренди за пунктом 114 рішення 38 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою» від 26 травня 2009 року;

- відсутність об'єкту для поновлення договору оренди земельної ділянки строком на 2 роки за пунктом 46 рішення 9 сесії 6 скликання Чернігівської міської ради «Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м.Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою» від 31.05.2011.

Позивач вказує, що укладення між Чернігівською міською радою та ТОВ «АЙВА» договорів оренди від 30.06.2009 року та від 01.07.2011 року відбувалося у порядку продовження (поновлення) визнаного недійсним договору оренди земельної ділянки від 28 вересня 2004 року, тобто без розроблення проекту відведення відносно конкретної земельної ділянки.

Посилаючись на ч.1 ст.30 Закону України «Про оренду землі» позивач зазначає, що для поновлення або продовження договору оренди землі необхідною є наявність первісної юридичної підстави - договору оренди землі, який вчинений між сторонами у спосіб, встановлений земельним законодавством, в тому числі на підставі рішення уповноваженого органу щодо затвердженого проекту землеустрою. Інший порядок надання в користування (оренду) земельної ділянки суперечить приписам земельного законодавства, а тому Чернігівська міська рада вважає, що рішення органу місцевого самоврядування щодо продовження строку оренди і поновлення договору оренди є незаконними, а правочини, вчинені з таким порушенням щодо землі комунальної власності є недійсними.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що при укладенні спірних договорів оренди земельної ділянки від 30.06.2009 року № 2305 та від 01.07.2011 № 2305 в м. Чернігові по вул. Горького 6-а в наявності була належним чином виготовлена та погоджена проектна документація на відведення земельної ділянки, дана документація не скасована. Земельна ділянка була сформована, має кадастровий номер, межі та призначення даної земельної ділянки не змінювалися і тому при укладенні договору оренди земельної ділянки від 01.07.2011 № 2305 надання проекту з землеустрою не передбачено. Договори оренди земельної ділянки від 30.06.2009 року № 2305 та від 01.07.2011 № 2305 укладені відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 26.05.2009 року (38 сесія 5 скликання) та рішення Чернігівської міської ради від 31.05.2011 року (9 сесія 6 скликання) відповідно, дані рішення станом на сьогоднішній день не скасовані. На думку відповідача, відсутні порушені права Чернігівської міської ради припиненими договорами оренди земельної ділянки від 30.06.2009 року № 2305 та від 01.07.2011 № 2305, відсутній предмет та підстави подання даного позову. Також відповідач вважає, що Чернігівською міською радою пропущені встановлені строки звернення до суду з позовом у зв'язку з чим ТОВ «АЙВА» просило відмовити у задоволенні позову на підставі спливу строку позовної давності.

Крім того, про застосування наслідків спливу строку позовної давності також просило і ТОВ «ДОК ЧЕРНІГІВ», про що до суду першої інстанції було подано відповідну заяву.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 року у справі № 927/1207/16 у позові відмовлено повністю. При цьому, місцевим господарським судом за власною ініціативою визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2011 року №2305, укладений між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АЙВА» щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки площею 0,5447 га в місті Чернігові для будівництва втраченої пам'ятки історико-культурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 3.06.2004 (12 сесія 24 скликання) по вул. Горького, 6-а, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м. Чернігові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 липня 2011р. за №741010004000215.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду яким позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відмовляючи у визнанні недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.06.2009 року №2305 місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що спірний договір оренди земельної ділянки від 30.06.2009 року №2305 не є вчиненим, оскільки суду не були представлені докази про факт здійснення належної державної реєстрації такого договору, а тому на думку суду, даний договір не є укладеним, а отже не може бути і визнаний недійсним.

Натомість, судова колегія апеляційного господарського суду не може погодитися з таким висновком суду, оскільки, за змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Як вбачається з копії договору оренди земельної ділянки від 30.06.2009 року №2305 сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Даний правочин підписаний з обох боків та скріплений печаткою.

Частиною першою статті 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до статті 18 цього зазначеного Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, на переконання колегії суддів, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України. При цьому, своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

На переконання колегії суддів, реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору, а тому відсутність відмітки державної реєстрації Чернігівського міського відділу Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» на копії договору оренди земельної ділянки від 30.06.2009 року №2305 що міститься в матеріалах справи не є підставою вважати такий договір не вчиненим тобто не укладеним.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України зокрема у своїй постанові від 18.12.2013 року по справі № 6-127цс13.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що вказаний договір від 30.06.2009 року №2305 було зареєстровано у Чернігівській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис 30 червня 2009 року №2305. Факт передачі позивачем земельної ділянки в оренду відповідачу підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту прийому - передачі земельної ділянки, переданої в короткострокову оренду від 30 червня 2009 року, що підписаний між сторонами та скріплений печатками сторін. Крім того, сторонами 10 січня 2011 року було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №2305 від 30.06.2009 в частині встановлення розміру орендної плати. Тобто на виконання укладено договору, сторони вчиняли реальні дії по виконанню цього договору.

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими та помилковими висновки суду щодо не вчинення та не укладення договору від 30.06.2009 року №2305.

Разом з цим, у відповідності до ч.ч.1,3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абз.2,4 п.1.2., абз.1 п.2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Таким чином, для визнання недійсними оспорюваних правочинів необхідні дві взаємопов'язані умови: - невідповідність оспорюваних правочинів законодавству, чинному на момент їх укладення; - порушення такими правочинами прав особи, яка пред'являє позов про визнання цих правочинів недійсними.

З приводу невідповідності оспорюваних правочинів законодавству, чинному на момент їх укладення, колегія суддів зазначає наступне.

В рішенні Чернігівськогї міської ради від 26.05.2009 (пункт 114), на підставі якого укладений перший оспорюваний договір від 30.06.2009, прямо зазначено, що у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки, ТОВ «АЙВА» продовжено строк короткострокової оренди спірною земельною ділянкою для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 року.

В пункті13 самого цього оспорюваного договору №2305 від 30.06.2009 зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 року (12 сесія 24 скликання).

При цьому, як вбачається з копії заяви відповідача від 19.03.2009 року за №01, на підставі якої було прийняте вищевказане рішення та укладений вищевказаний договір, ТОВ «АЙВА» просило саме продовжити договір оренди від 28.09.2004 року, а не укласти новий договір.

Аналогічно в рішенні Чернігівськогї міської ради від 31.05.2011 року (п.46), на підставі якого укладений другий оспорюваний договір від 30.06.2009, прямо зазначено, що у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки ТОВ «АЙВА» поновлено договір оренди спірної земельної ділянки для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 року (12 сесія 24 скликання).

В пункті 1 другого оспорюваного договору від 01.07.2011 зазначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові для будівництва втраченої пам'ятки історико-культурної спадщини, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 3.06.2004 (12 сесія 24 скликання).

Ті ж самі положення містить і в пункті13 цього договору. При цьому, як вбачається з копії заяви відповідача від 11.04.2011 за №12, на підставі якої було прийняте вищевказане рішення та укладений вищевказаний договір, ТОВ «АЙВА» просила саме поновити договір оренди від 30.06.2009, а не укласти новий договір.

Таким чином, на переконання колегії суддів, зазначеним підтверджується, що обидва оспорювані договори є саме договорами про поновлення первісного вищевказаного договору оренди від 28.09.2004 року, а отже є похідними від нього, а не окремими самостійними договорами, як помилково вважає відповідача та третя особа. До того ж, всі три вищевказані договори мають один й той самий номер 2305.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року N161-XIVв редакції, чинній на момент укладення першого спірного договору від 30.06.2009 року визначено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладення другого спірного договору від 01.07.2011 року передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Таким чином, аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку, що поновити можна лише договір, який юридично існував.

Разом з тим, як зазначалось вище та встановлено судом, рішенням господарського суду Чернігівської області від 20 квітня 2012 року по справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012 повністю задоволено позов Першого заступника прокурора м. Чернігова інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області. Так, вказаним рішенням суду скасовано вищевказані пункти 62, 63 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004 року «Про надання, вилучення та передачі земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок». Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004 року, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ «АЙВА». Дане рішення апеляційною інстанцією по суті не переглядалось і набрало законної сили 03.05.2012 року.

Згідно з ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, враховуючи вказане судове рішення по справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012 можна дійти висновку, що договір оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004 року, укладений між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «АЙВА», юридично не існував, юридичних наслідків не створював, а отже і не міг бути поновлений оспорюваними договорами №2305 від 30.06.2009 року та 01.07.2011 року.

Крім того, зазначеним рішенням господарського суду Чернігівської області від 20 квітня 2012 року по справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012 скасовано вищевказаний пункт 62 рішення Чернігівської міської ради від 28.09.2004 року, яким затверджено проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «АЙВА» по вул. Горького, між будинком №6 та №8, для будівництва втраченої пам'ятки історико-архітектурної спадщини будівлі Дворянського зібрання, з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 03.06.2004 року (12 сесія 24 скликання).

Таким чином, на переконання колегії суддів, юридично не існувало та не існує на час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції рішення Чернігівської міської ради про затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року N161-XIVв редакції, чинній на момент укладення першого спірного договору від 30.06.2009 року орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладення другого спірного договору від 01.07.2011 року орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення обох спірних договорів передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,10 ст.123 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення першого спірного договору від 30.06.2009 року надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч.1,9 ст.123 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення другого спірного договору від 01.07.2011 року надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Таким чином, для законності укладення спірних договорів необхідне рішення Чернігівської міської ради про затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки. Тим більше, на переконання колегії суддів, таке рішення має існувати для укладення договорів про поновлення первісних договорів оренди.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в п.17 обох спірних договорів прямо зазначено, що передача земельної ділянки в оренду за цими договорами здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що обидва спірні договори, ні як договори про поновлення, ні навіть за умови визнання їх первісними, окремими договорами оренди (чого судом зроблено не було) не відповідають вимогам вищевказаного земельного законодавства, чинного на момент укладення кожного з цих договорів, оскільки вони укладені без законного та чинного рішення Чернігівської міської ради про затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що приймаючи рішення від 20.04.2012 р. у справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012, про задоволення позову прокурора, місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 18.01.1982 № 30 було затверджено проект генерального плану міста Чернігова та затверджено межі зон пам'ятників архітектури, археології, природного ландшафту та етнографічної зони. Згідно додатку № 3 до вказаного рішення на території міста Чернігова виділено 3 зони регулювання забудови з урахуванням пам'ятників археології, до якої відноситься вул.. Горького, вулиця на якій відведено земельну ділянку в користування ТОВ «Айва», тобто в межах охоронної зони.

Відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської Ради депутатів трудящих №489 від 21.11.1995 року «Про затвердження охоронних зон та зон регулювання забудови на пам'ятники історії та культури міста Чернігова» затверджено охоронні зони на окремі пам'ятники історії та культури за списком.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи було встановлено, що земельна ділянка по вул. Горького між будинками № 6 та № 8 площею 0,5447 розташована на території архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».

Згідно Указу Президента України від 29.12.1998 року Чернігівському державному архітектурно історичному заповіднику надано статус національного з подальшим перейменуванням його в Національний архітектурно - історичний заповідник «Чернігів стародавній».

Постановою Кабінету Міністрів № 1761 від 27.12.2001р., затверджено перелік пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, до якої занесено Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній».

23 квітня 2003 року розпорядженням Кабінету Міністрів України №233-р «Про передачу цілісного майнового комплексу Національний архітектурно - історичний заповідник «Чернігів стародавній» із спільної власності територіальних громад Чернігівської області у державну власність з віднесенням його до сфери Держбуду України».

14.08.2003 року, керуючись вищевикладеним розпорядженням КМУ Чернігівської обласної ради своїм рішенням вирішила передати безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області у державну власність цілісний майновий комплекс Національного архітектурно - історичного заповідника «Чернігів Стародавній».

При розгляді справи №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012, місцевим господарським судом встановлено, що закритим акціонерним товариством «Чернігівбудрозвідування», що діяло на підставі ліцензії АА №630467 та у відповідності до вимог діючого закону діючого на той час а саме Земельного кодексу України, Закону Про землеустрій та Інструкції про порядок складання, видачі реєстрації державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування на землю (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 року № 43 із змінами та доповненнями і Положення по земельно кадастровій інвентаризації земель населених пунктів, затвердженого наказом ДКЗ від 26.08.1997 року № 85, та "Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500"(ГКНТА - 2.04-02-98) були виконані роботи по встановленню зовнішніх меж території історико-культурного призначення та меж земельної ділянки Національного архітектурно заповідника «Чернігів стародавній». Площа історико-культурного призначення становить 21,2477 га.

Підтверджуючим доказом того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення є Довідка Управління Держкомзему у м.Чернігові про наявність земельних угідь за формою 6-3ЕМ №02-03/1913 від 16.03.12р., згідно якої земельна ділянка площею 0,5447 га належить до історико-культурного призначення.

Статтею 150 Земельного кодексу України визначено, що до особливо цінних земель відносяться: землі природно-заповідного фонду та землі історико-культурного призначення, які можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд при розгляді справи №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012, дійшов висновку, що пункти 62, 63 рішення 13 сесії 24 скликання Чернігівської міської ради від 28.09.2004 року «Про надання, вилучення та передачі земельних ділянок в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок» прийнято без дотримання вимог чинного на час його винесення законодавства, чим порушено права та охоронювані законом інтереси держави.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини, встановлені рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.04.2012 року у справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012 не потребують доказуванню у даній справі та мають преюдиціальне значення у даній справі.

Таким чином судом апеляційної інстанції враховано, що підставою прийняття вищевказаного рішення стало те, що земельна ділянка площею 0,5447 га належить до земель історико-культурного призначення і було порушено порядок передачі саме такої категорії земель за цільовим призначенням.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, реєстрація зміни цільового призначення спірної земельної ділянки з історико-культурного призначення на комерційне використання, як земель житлової та громадської забудови, сталася, по перше, на підставі саме рішення Чернігівської міської ради від 26.05.2009 року, яке стало підставою укладення спірного договору оренди земельної ділянки від 01.07.2011 №2305 і законність укладення якого, разом і законністю зазначеного рішення від 26.05.2009 року, є предметом розгляду даної справи. По-друге, дана реєстраційна дія згідно інформації Управління Держгеокадастру у Чернігівському районі відбулася, 29.07.2011, тобто вже після укладення спірного договору оренди земельної ділянки від 01.07.2011 за №2305.

Тобто, саме на момент укладення другого спірного договору від 01.07.2011 №2305, як і на момент укладення першого спірного договору від 30.06.2009 року №2305, цільове призначення спірної земельної ділянки залишалося саме історико-культурне призначення.

Разом з тим, предметом розгляду позову про визнання недійсним договору є оцінка законності договору законодавству, чинному саме на момент укладення - підписання сторонами договору.

Дані висновки суду повністю відповідають висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року по справі 6-162ц13.

Згідно з ч.1 ст.150 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення обох спірних договорів, до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 та 3 цієї статті передбачено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та те, що суду не було надано доказів укладення спірних договорів з дотриманням порядку вилучення спірної земельної ділянки, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що спірні договори від 30.06.2009 року №2305 та від 01.07.2011 №2305 укладені з порушенням ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» у відповідних редакціях, ч.1 ст.215 та ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, згідно яких поновити можна лише договір оренди землі, який юридично існував, та створював юридичні наслідки, проте, оскільки договір оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004 року, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ «АЙВА», юридично не існував та не створював юридичні наслідки, останній не міг бути поновлений оспорюваними договорами №2305 від 30.06.2009 року та 01.07.2011 року відповідно.

Крім того, було порушено ч.1 ст.6 Закону України «Про оренду землі» у відповідних редакціях, ч.ч.1,3 ст.124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення обох спірних договорів, ч.ч.1,10 ст.123 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення першого спірного Договору від 30.06.2009 року, ч.ч.1,9 ст.123 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення другого спірного договору від 01.07.2011 року, що для законності укладення обох спірних договорів було необхідне рішення Чернігівської міської ради про затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки.

Також, при укладенні спірних договорів було порушено ч.1 ст.150 Земельного кодексу України щодо можливості вилучення для будівництва такої категорії земельних ділянок особливо цінних земель, як землі історико-культурного призначення, за рішенням відповідної місцевої ради, лише якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджено Верховною Радою України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у даній справі є всі юридичні підстави для визнання спірних договорів недійсними на підставі положень ч.1 ст.203, ч.ч.1,3 ст.215 Цивільного кодексу України.

Однак, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем було пропущено строк позовної давності, про що відповідачем та третьою особою були подані заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

При цьому, господарський суд Чернігівської області вказав, що чинне матеріальне та процесуальне господарське право не передбачають розповсюдження позовної давності чи інших часових обмежень на дане право суду та враховуючи приписи п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України за власною ініціативою визнав недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2011 року №2305. Тобто договір, який є предметом спору у даній справі.

З такими висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності та визнаючи недійсним договір, який є предметом спору у даній справі з власної ініціативи, колегія суддів апеляційного господарського суду погодитися не може виходячи з наступного.

Щодо висновків суду про пропуск позивачем строку позовної давності.

Згідно ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки."

Згідно ч.ч.3-5 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до абз.3 п.2.2.,2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29 травня 2013 року позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи з змісту зобов'язання оренди земельної ділянки договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з статтею 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Виходячи з підстав поданого позову, на переконання колегії суддів, позивач набув право на відповідний позов з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.04.2012 р. по справі № 5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012, яким скасовано рішення міської ради про затвердження проекту землеустрою та встановлена недійсність первісного договору оренди від 20.04.2004 р.

В контексті правової позиції Верховного Суду України правовий інтерес власника майна становить виконання іншою особою своїх обов'язків з повернення майна, в той час як саме користування поверненню не підлягає, оскільки споживається в процесі виконання умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач скористався своїм правом на повернення земельної ділянки від відповідача, (рішення господарського суду Чернігівської області від 29.08.2013 р. у справі №927/893/13), виходячи з правового режиму земельної ділянки, який йому був відомий на той момент. Отже, станом на 29.08.2013 р. позивач визначив достатнім і адекватним способом захисту своїх прав власності у вигляді спонукання відповідача повернути земельну ділянку в натурі.

Водночас, як встановлено судом, відомості про реєстрацію 03.08.2011 р. за відповідачем на підставі спірних договорів оренди земельних ділянок речових прав власності на об'єкт незавершеного будівництва - 37% готовності, надійшли до позивача тільки 19.07.2016 р., коли третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, подала до позивача відповідне клопотання датоване 14.07.2016 р., до якого долучила відповідні документи (свідоцтво від 14.06.2016 р., видане приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О. В. і зареєстроване в реєстрі за №1681, а також довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.07.2016 №62679744).

Таким чином, на переконання колегії суддів, лише з цього моменту позивач дізнався, що результатом спірних договорів оренди земельної ділянки стало, окрім фактично спожитого користування, створення окремої нерухомої речі, правовий режим якої обмежує права власника земельної ділянки.

Отже, позивачем не було пропущено строк позовної давності для захисту своїх інтересів, тоді як місцевим господарським судом помилково зазначено, що строк позовної давності сплив 10.09.2016 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що Чернігівською міською радою правомірно було заявлено даний позов, оскільки за умов повернення земельної ділянки на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 29.08.2013 р. у справі №927/893/13 не призведе до відновлення прав власника на неї у первісному вигляді, оскільки такі будуть обмежені правами власності нерухомості.

З приводу наявності чи відсутності порушених прав позивача спірними договорами колегія суддів зазначає наступне.

Позивач як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, обґрунтовує свої порушені права тим, що рішення господарського суду Чернігівської області від 20.04.2012 р. по справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д) 2012 залишилось невиконаним жодною з сторін, оскільки всупереч йому правовідносини щодо оренди земельної ділянки були спочатку продовжені у формі договору оренди від 30.06.2009 р. №2305, а потім поновлені у формі договору оренди від 01.07.2011 р. №2305.

Більше того, в межах неправомірного користування земельною ділянкою було створено нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва 37% готовності, речові права на який було спочатку зареєстровано за ТОВ «АЙВА», а в подальшому за ТОВ «ДОК ЧЕРНІГІВ». Тобто, правовідносини користування земельною ділянкою, за умов беззаперечного юридичного дефекту їх виникнення, почалися з 28.09.2004 р. і безперервно тривають по сьогоднішній день.

Відтак, позов, крім іншого, спрямований саме на забезпечення виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 20.04.2012 р. по справі №5028/3/5(1/7(5/11 (10/116(11/103(б/195д)2012.

В цьому випадку право на судовий захист не може бути поставлене у залежність від формального спливу терміну (строку) спірних договорів оренди земельної ділянки, оскільки в такому разі буде порушений принцип правової певності, а позивач буде позбавлений своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідач вважає, що оскільки спірні договори оренди земельної ділянки від 30.06.2009 року № 2305 та від 01.07.2011 № 2305 припинили свою дію по закінченню строку їх укладення, то відсутній предмет та підстави подання даного позову, а тому вважають що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, на думку відповідача, зазначене свідчить про відсутність порушених прав Чернігівської міської ради.

Однак, з такими доводами скаржника, судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.

У відповідності ст.216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, основною метою визнання договору недійсним є повернення сторін в попередній стан.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у даному випадку основною метою визнання недійсним договору оренди земельної ділянки є повернення такої ділянки у первісному стані в повне володіння, користування та розпорядження орендодавця.

Суду не представлено жодних доказів, що наслідком набрання законної сили рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.04.2012 у справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116(11/103(6/195д)2012 стала його основна мета - повернення спірної земельної ділянки, яка до того ж має історико-культурне призначення, в первісному стані в повне володіння, користування та розпорядження територіальної громади міста Чернігова.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, в липні 2013 року Чернігівською міською радою було заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Айва» про стягнення 348840,24 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 01.07.2011 №2305 та про зобов'язання ТОВ «Айва» повернути Чернігівській міській раді земельну ділянку площею 0,5447га по вул. Горького, 6а у м. Чернігові шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили в зв'язку з закінченням строку дії Договору від 01.07.2011 №2305.

Так, рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.08.2013 у справі №927/893/13 позов було задоволено та зобов'язано ТОВ «Айва» повернути Чернігівській міській раді земельну ділянку площею 0,5447 га по вул. Горького, 6-а в м. Чернігові, кадастровий номер 7410100000:02:035:0061, шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Однак, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не було надано суду доказів виконання рішення суду в частині повернення земельної ділянки позивачу.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2011 року зареєстровано право власності ТОВ «Айва» на об'єкт незавершеного будівництва 37% готовності (Готельно-туристичний комплекс «Дворянське зібрання»), розташований на земельній ділянці кадастровий номер 7410100000:02:035:0061, за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Горького, будинок 6-а, підстава виникнення права власності - договір оренди земельної ділянки 2305, 01.07.2011, виданий Чернігівською міською радою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.03.2016.

Отже, дана земельна ділянка не перебуває в своєму первісному стані і ніякої можливості повного володіння, користування та розпорядження цією земельною ділянкою, за наявності на ній зареєстрованого за юридичною особою приватного права об'єкту нерухомості - незавершеного будівництва, у територіальної громади міста Чернігова відновитися не може.

Згідно з ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, оцінка законності державної реєстрації нерухомого майна - об'єкта незавершеного будівництва, а отже і можливість захисту територіальною громадою міста Чернігова свого права на повернення у своє повне володіння, користування та розпорядження спірної земельної ділянки у первісному (до передавання в оренду) стані, прямо залежить саме від оцінки законності договору оренди земельної ділянки, на підставі якого була здійснена така реєстрація.

На переконання колегії суддів, відмова судом в позові або припинення провадження у справі з підстав припинення строку дії спірного договору від 01.07.2011 буде апріорі визнанням судом факту законності такого договору та його юридичного існування протягом певного періоду, коли він створював певні юридичні наслідки.

В свою чергу, згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто повернення сторін в попередній стан.

Таким чином, можливість захисту територіальною громадою міста Чернігова в даному випадку свого права на повернення у своє повне володіння, користування та розпорядження спірної земельної ділянки у первісному (до передавання в оренду) стані прямо залежить саме від вирішення судом питання про визнання недійсним спірних договорів оренди земельної ділянки та вищевказаних, передбачених Цивільним кодексом України наслідків такого визнання.

Отже, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт незаконності спірних договорів внаслідок порушення ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» у відповідних редакціях, ч.1 ст.215 та ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, згідно яких поновити можна лише договір оренди землі, який юридично існував, та створював юридичні наслідки, проте, оскільки договір оренди земельної ділянки №2305 від 28.09.2004 року, укладений між Чернігівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Айва», юридично не існував та не створював юридичні наслідки, останній не міг бути поновлений оспорюваними договорами №2305 від 30.06.2009 та 01.07.2011, відсутність рішення позивача про затвердження проекту відведення спірної земельної ділянки, враховуючи, що два рішення господарського суду Чернігівської області по справі №5028/3/5(1/7(5/11(10/116)11/103 (6/195д)2012 від 20.04.2012 року та по справі №927/893/13 від 29.08.2013 фактично не призвели до головної кінцевої мети - повернення територіальній громаді міста Чернігова у її повне володіння, користування та розпорядження спірної земельної ділянки у первісному (до передавання в оренду) стані, тобто рішення практично залишилися не реалізованими та невиконаними в цій частині та беручи до уваги, що спірна земельна ділянка є землею історико-культурного призначення, знаходиться на території «Валу» - найдавнішої частини м. Чернігова починаючи з ранньої епохи Київської Русі (остання містить поряд зі спірною земельною ділянкою, зокрема, Спасо-Преображенський собор - один з найдавніших храмів Київської Русі (ХІ ст.)), яка є одним із головних історичних та туристичних об'єктів Чернігівщини та України, тобто дана територія представляє, крім місцевого, також і державний інтерес, при цьому, спірні договори були укладені з порушенням порядку вилучення саме такого виду особливо цінних земель, як землі історико-культурного призначення, колегія суддів вважає зо позов Чернігівської міської ради про визнання недійсним договори №2305 від 30.06.2009 року та 01.07.2011 року підлягають задоволенню.

Щодо застосування судом першої інстанції положення п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України в наслідок чого за власною ініціативою суд визнав недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2011 року №2305, тобто договір, який є предметом спору у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів п.1.ч.1.ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: 1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Колегія суддів звертає увагу, що наведеною нормою передбачено право суду визнати з власної ініціативи договір недійсним у разі, якщо визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а лише ґрунтується на договорі.

Разом з тим предметом даного позову і є визнання недійсним саме договору оренди земельної ділянки № 2305 від 01.07.2011 року.

Суд першої інстанції відмовивши в позові в повному обсязі, водночас визнавши з власної ініціативи недійсним саме договір, який був предметом спору, порушив вимоги ст. 83 ГПК України, що призвело до взаємовиключних висновків про одночасну наявність та відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним одного й того ж договору.

На переконання колегії суддів, в даному випадку у місцевого господарського суду не було підстав в застосуванні п. 1 .ч. 1 .ст.83 ГПК України. Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України зокрема у своїх постановах від 11.01.2017 року в справі № 916/855/16, від 03.08.2016 року в справі № 910/22529/15, від 20.04.2016 року в справі № 911/3888/15.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, останнє підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

При цьому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Айва» на рішення господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 року задоволенню не підлягає з вищезазначених підстав.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Айва» на рішення господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 року у справі №927/1207/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 06.03.2017 року у справі №927/1207/16 - скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги Чернігівської міської ради задовольнити.

4. Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 30 червня 2009 року №2305, укладений між Чернігівською міською радою (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 34339125) та товариством з обмеженою відповідальністю „АЙВА" (вул. Шевченка, 44, кв. 52, м. Чернігів, 14027, ідентифікаційний код 14234530) щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки площею 0,5447 га в місті Чернігові для будівництва втраченої пам'ятки історико-культурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу по вул. Горького, між будинками №6 та №8 зареєстрованого в Чернігівській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис 30 червня 2009 року №2305.

5. Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2011 року №2305, укладений між Чернігівською міською радою (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 34339125) та товариством з обмеженою відповідальністю „АЙВА" (вул. Шевченка, 44, кв. 52, м. Чернігів, 14027, ідентифікаційний код 14234530) щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки площею 0,5447 га в місті Чернігові для будівництва втраченої пам'ятки історико-культурної спадщини будівлі Дворянського зібрання з улаштуванням готельно-туристичного комплексу, розробленого, згідно з рішенням міської ради від 3.06.2004 (12 сесія 24 скликання) по вул.Горького, 6-а, зареєстрованого в управлінні Держкомзему у м.Чернігові, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 липня 2011р. за №741010004000215.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АЙВА" (вул. Шевченка, 44, кв. 52, м. Чернігів, 14027, ідентифікаційний код 14234530) на користь Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 04062015) 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

7. Видачу наказів у справі № 927/1207/16 доручити господарському суду Чернігівської області.

8. Матеріали справи № 927/1207/16 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров