Рішення № 69875257, 19.10.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2017 р. Справа № 911/2314/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗМОНТАЖ»

про стягнення 5711659,72 грн.

секретар судового засідання: Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 2-360д від 19.12.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (ордер КВ № 375591 від 10.08.2017 р.); ОСОБА_3 (довіреність № 5 від 05.09.2017 р.);

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Шебелинкагазвидобування» (далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗМОНТАЖ» (далі відповідач) про стягнення штрафних санкцій за договором у сумі 7654367,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору будівельного підряду «під ключ» №10.КБ/2016 від 07.12.2016 р., відповідно якого позивач як замовник доручив, а відповідач як підрядник зобовязався на свій ризик, своїми силами і засобами, а також необхідними матеріалами виконати проектно-вишукувальні роботи, погодити в державній експертній організації відповідно до чинного законодавства розроблену проектно-кошторисну документацію, отримати позитивний висновок, побудувати та укомплектувати необхідним устаткуванням за завданням замовника відповідно до проектно-кошторисної документації, умов договору та здати у встановлений строк обєкт будівництва.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобовязання за договором у встановлені договором строки не виконав, зокрема, не здійснив поставку устаткування в строк, передбачений графіком виконання робіт по обєкту, не виконав роботи в строки, передбачені договором, у звязку з чим позивач просив стягнути з відповідача штраф за порушення строків поставки устаткування у сумі 2333940,00 грн., пеню за порушення строків поставки устаткування у сумі 1506391,56 грн. станом на дату подання позовної заяви (20.07.2017 р.), штраф за порушення строків виконання робіт у сумі 239917,80 грн., штраф за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобовязань у сумі 3574178,00 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2017 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі № 911/2314/17 та призначено справу до розгляду на 31.08.2017 р.

Розгляд справи відкладався.

21.08.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 2-8034-3 від 14.08.2017 р. (вх. № 16673/17 від 21.08.2017 р.) про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача 2333940,00 грн. штрафу за порушення строків поставки устаткування, 1506391,56 грн. пені, 239917,80 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт, 3574178,00 грн. штрафу за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобовязань та витрати по сплаті судового збору у розмірі 114815,51 грн. покласти на відповідача.

31.08.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 76 від 31.08.2017 р. (вх. № 18161/17 від 31.08.2017 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

18.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 2-8888-3 від 11.09.2017 р. (вх. № 19561/17 від 18.09.2017 р.) про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача 2333940,00 грн. штрафу за порушення строків поставки устаткування, 1506391,56 грн. пені, 239917,80 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт та витрати по сплаті судового збору у розмірі 61203,74 грн. покласти на відповідача, а також повернути Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 53611,77 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

За таких обставин суд здійснює розгляд позовних вимог з урахуванням заяви позивача № 2-8888-3 від 11.09.2017 р. (вх. № 19561/17 від 18.09.2017 р.) про зменшення розміру позовних вимог.

18.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення № 2-9110-3 від 15.09.2017 р. (вх. № 19562/17 від 18.09.2017 р.) щодо заперечень відповідача проти позову, які викладені у відзиві на позовну заяву № 76 від 31.08.2017 р.

20.09.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява № 92 від 20.09.2017 р. (вх. № 19797/17 від 20.09.2017 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

21.09.2017 р. до господарського суду Київської області від SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL надійшла заява б/н від 21.09.2017 р. (вх. № 19860/17 від 21.09.2017 р.) про залучення SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

21.09.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 21.09.2017 р. (вх. № 19861/17 від 21.09.2017 р.), за змістом яких відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

21.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 19905/17 від 21.09.2017 р.), за змістом якого позивач просить суд долучити лист № 218 від 05.09.2017 р. та лист № 05.02-9171-3 від 18.09.2017 р. до матеріалів справи.

21.09.2017 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подане клопотання б/н від 21.09.2017 р. (вх. № 19914/17 від 21.09.2017 р.) про продовження строку вирішення справи, яке було задоволено судом ухвалою від 21.09.2017 р.

У судовому засіданні 21.09.2017 р. представник SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL подану заяву про залучення SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача підтримував; представники відповідача зазначену заяву підтримували; представник позивача проти задоволення даної заяви заперечувала.

06.10.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення № 2-9835-3 від 05.10.2017 р. (вх. № 21047/17 від 06.10.2017 р.), за змістом яких позивач заперечує проти залучення до справи SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зазначає, що сторони не вносили жодних змін до технічного завдання за договором будівельного підряду № 10.КБ/2016 від 07.12.2016 р., та просить суд задовольнити позовні вимоги.

06.10.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 2-9625-3 від 29.09.2017 р. (вх. № 21048/17 від 06.10.2017 р.) про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача 2333940,00 грн. штрафу за порушення строків поставки устаткування, 3137801,92 грн. пені, 239917,80 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт та витрати по сплаті судового збору у розмірі 85674,90 грн. покласти на відповідача, а також повернути Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 29140,61 грн.

12.10.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 108 від 12.10.2017 р. (вх. № 21589/17 від 12.10.2017 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

12.10.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 107 від 12.10.2017 р. (вх. № 21590/17 від 12.10.2017 р.) про повернення заяви про збільшення розміру позовних вимог, яке було залишено судом без задоволення.

12.10.2017 р. до господарського суду Київської області від представника SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL надійшли письмові пояснення б/н від 12.10.2017 р. (вх. № 21596/17 від 12.10.2017 р.) до заяви про залучення SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

У судовому засіданні 12.10.2017 р. представник SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL подану заяву про залучення SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також подані письмові пояснення до заяви про залучення SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача підтримував; представники відповідача зазначені заяву та письмові пояснення підтримували; представник позивача проти даних заяви та письмових пояснень заперечувала.

У судовому засіданні 12.10.2017 р. заяви відповідача та SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL про залучення SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залишено судом без задоволення з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів заяв, з метою виконання відповідачем умов договору підряду, укладеного з позивачем щодо будівництва установки осушки газу на УКПГ Ульянівського ГКР, у тому числі в частині поставки необхідного обладнання, відповідач уклав з SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL як продавцем договір на поставку обладнання від 08.12.2016 р. № 180079, відповідно до умов якого продавець зобовязується передати у власність покупця обладнання в блочно-комплектному складі, перелік якого відповідає ОСОБА_4 вимогам до установки осушки газу (УОГ) на УКПГ Ульянівського ГКР, оформленим як додаток № 1 до договору підряду, укладеного між позивачем та відповідачем, а покупець зобовязується прийняти продукцію й сплатити за неї погоджену ціну. Тобто обладнання для установки осушки газу, що будується за договором підряду, постачає саме TOTALGAZ. Однак, в ході виконання договору підряду позивач змінив своє технічне завдання, викладене в додатках №№ 1, 2 до договору підряду, у зв'язку з чим обладнання, визначене в додатках №№ 1, 3 до договору поставки, підлягало кардинальній заміні, у звязку з чим TOTALGAZ вимушено перенесла строки поставки нового обладнання на більш пізню дату, що не відповідало строкам, початково встановленим договором поставки.

Згідно з приписами частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Пунктом 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 встановлено, що ГПК передбачає можливість участі а судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Оскільки до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, яким саме чином рішення у даній справі за позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій за договором підряду може безпосередньо вплинути на права та обовязки компанії SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL, яка не є стороною вказаного договору, то зазначені клопотання відповідача та компанії SC TOTALGAZ INDUSTRIE SRL про залучення останньої до участі у даній справі в якості третьої особи задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні 12.10.2017 р. представник позивача позовні вимоги та заяву про збільшення розміру позовних вимог підтримувала; представники відповідача проти позову та проти заяви про збільшення розміру позовних вимог заперечували.

У судовому засіданні 12.10.2017 р. було оголошено перерву до 19.10.2017 р.

19.10.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов уточнений відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 22005/17 від 19.10.2017 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що до пропущення строків виконання робіт за договором призвело порушення позивачем своїх договірних зобовязань. Зокрема, за твердженням відповідача, позивач змінив ОСОБА_4 вимоги до установки осушки газу (УОГ) на УКПГ Ульянівського ГКР (додаток № 2 до договору) шляхом зміни даних щодо компонентного складу газу, що потраплятиме на установку осушки газу. Окрім того, позивач надав відповідачеві ОСОБА_4 умови приєднання до електричних мереж ГПУ «Шебелинкагазвидобування» технологічного обладнання по обєкту «Блочно-модульна установка адсорбційної осушки газу (УОТ) на УКПГ Ульянівського ГКР» № 5-02-6000-3 від 15.06.2017 р. лише 16.06.2017 р., тобто після закінчення граничного строку виконання всіх робіт за договором, встановленого додатковою угодою № 1 до договору від 31.03.2017 р. Також позивач розглядав передану відповідачем проектну документацію більше місяця, що підтверджується накладною про передання проектно-кошторисної документації № 3 до договору № 10.КБ/2017 від 07.12.2016 р. від 27.06.2017 р. та листом від 27.07.2017 р. «Щодо усунення зауважень в робочому проекті» № 8-05-7466-3. Поряд з цим, відповідач зазначає, що після врахування всіх зауважень позивача, відповідач вніс зміни до проектної документації, отримав позитивний експертний висновок, передав позивачеві всю проектну документацію, необхідні сертифікати експертизи відповідності вимогам технічного регламенту, експертний звіт № 586.3917.17/4619 від 29.08.2017 р., однак позивач безпідставно повторно надіслав відповідачеві вже інші зауваження до проектної документації, що підтверджується листами.

Отже, оскільки порушення строків виконання робіт за договором є наслідком прострочення позивача (кредитора), яке триває й до сьогодні, відповідач, на його переконання, в розумінні норм чинного законодавства, не вважається таким, що прострочив виконання своїх обовязків за договором, а тому до нього не можуть бути застосовані санкції у вигляді штрафу та пені, які просить застосувати позивач.

Щодо строків виконання робіт відповідач зазначає, що в порядку вимог статті 188 Господарського кодексу України, ним був направлений позивачеві лист № 106 від 08.06.2017 р. з додатками, в якому відповідач просив, у звязку з обєктивною неможливістю виконати обовязки за договором в строк, перенести строк закінчення виконання робіт на 30.09.2017 р.

Позивач, як це встановлено ст. 188 ГК України, розглянув вказаний лист у двадцятиденний строк, визнав поважність обставин та погодив перенесення строків виконання робіт за договором, листом від 26.06.2017 р. № 6-02-6373-3 направивши відповідачеві підписаний позивачем спільний наказ № 1298 від 22.06.2017 р. щодо внесення доповнень та змін до наказу № 967/(8/1) від 27.04.2017 р., в якому зазначив, що роботи на УКПГ Ульянівського ГКР мають бути закінчені до 30.09.2017 р.

На переконання відповідача, з наведеного слідує, що сторони на основі вільного волевиявлення, розуміючи значення своїх дій, бажаючи реального настання правових наслідків, внесли зміни до договору та погодили, що датою закінчення виконання робіт за договором є 30.09.2017 р.

Таким чином, позивач передчасно звернувся до господарського суду Київської області за захистом своїх прав, адже подав позовну заяву ще 02.08.2017 р., тобто до моменту закінчення строків виконання робіт за договором. При цьому, відповідач закінчив виконання будівельних робіт за договором ще в серпні 2017 року, про що повідомив позивача листом № 224 від 08.09.2017 р., в якому вказав, що установку осушки газу було змонтовано ще у серпні 2017 року та повторно просив підписати додаткову угоду № 2 до договору, з метою передання змонтованої установки за актами форми КБ-2В, КБ-3. Однак, починаючи з 11.09.2017 р. позивач ухиляється як від підписання додаткової угоди № 2 до договору та прийняття обєкту, так і від надання будь-яких пропозицій та зауважень, у звязку з чим відповідач 05.10.2017 р. передав позивачеві на підписання вже безпосередньо акти виконаних робіт форми КБ-2В, КБ-3, що підтверджується листом № 256 від 29.09.2017 р., однак позивач ухиляється від їх підписання чи надання зауважень, а тому відповідач не вважається таким, що порушив виконання своїх зобовязань за договором. У свою чергу, незважаючи на прострочення позивача (кредитора), відповідач більшу частину робіт за договором виконав.

З огляду на зазначені обставини, на переконання відповідача, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У судовому засіданні 19.10.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала, представники відповідача проти позову заперечували.

У судовому засіданні 19.10.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗМОНТАЖ» (підрядник) укладено договір будівельного підряду «під ключ» №10.КБ/2016 від 07.12.2016 р., відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобовязується на свій ризик, своїми силами і засобами, а також необхідними матеріалами виконати проектно-вишукувальні роботи, погодити в державній експертній організації відповідно до чинного законодавства розроблену проектно-кошторисну документацію, отримати позитивний висновок, побудувати та укомплектувати необхідним устаткуванням за завданням замовника відповідно до проектно-кошторисної документації, умов договору та здати у встановлений строк обєкт, а замовник зобовязується прийняти й оплатити закінчений будівництвом та обладнаний обєкт.

Згідно з п. 1.3 договору найменування та місцезнаходження обєкту - Облаштування Ульяновського ГКР. Монтаж компресорних агрегатів на УКПНГ Ульяновського ГКР. Встановлення адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульяновського ГКР Дніпропетровська область. Роботи «під ключ» (далі - обєкт), с. Трудолюбівка, Магдалинівського району, Дніпропетровської області.

У пункті 2.3 договору сторонами було визначено дату закінчення виконання робіт за договором - до 31.03.2017 р.

Крім того, у п. 2.4 договору сторонами було погоджено строки виконання проектних та будівельно-монтажних робіт та поставки устаткування, передбачені у графіку виконання робіт (додаток № 3) та графіку поставки устаткування (додаток № 4). Ці додатки є невідємною частиною даного договору.

Поряд з цим, у відповідності до умов п. 12.7 договору, строк дії договору - до 31.12.2017 р.

Додатковою угодою № 1 від 31.03.2017 р. до договору були внесені зміни шляхом визначення у п. 2.3 договору дати закінчення виконання робіт - до 15.06.2017 р. та визначення у п. 2.4 договору, що «строки виконання проектних та будівельно-монтажних робіт та поставки устаткування передбачені: у Графіку виконання робіт (Додаток № 1-а), поставки обладнання та матеріалів (Додаток № 2-а). Ці додатки є невідємною частиною даного договору».

Як зазначає позивач, свої зобовязання за договором він виконав у повному обсязі, зокрема, 28.12.2016 р. перерахував на поточний рахунок відповідача аванс у розмірі 30% від вартості договору в сумі 10722353,40 грн. на підставі п. 6.1 договору, передав відповідачу завдання на проектування та технічні умови до установки осушки газу (далі УОГ) згідно додатків №№ 1, 2 до договору, передав відповідачу будівельний майданчик згідно акту-допуску від 04.05.2017 р. та акту №1 на закріплення траси (майданчика) від 04.05.2017 р. Натомість, відповідач свої зобовязання за договором не виконав.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що устаткування згідно з переліком та за цінами, визначеними в специфікації устаткування (додаток № 5) поставляється підрядником комплектно на обєкт в строки згідно з графіком поставки.

Пунктом 8.3 графіку виконання робіт по обєкту (додаток № 1-а до договору) передбачено здійснення поставки устаткування у строк до 15 травня 2017 року, однак відповідач, за твердженням позивача, не здійснив поставку устаткування за договором.

Відповідно до п. 8.2 договору, за порушення строків поставки устаткування з вини підрядника, останній сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченої поставки, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. У випадку, коли така прострочка тривала більше 30-ти робочих днів, підрядник сплачує замовнику додатково штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого устаткування.

Поряд з цим, згідно з п. 8.3 договору у разі порушення з вини підрядника строків виконання робіт (етапів робіт) підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10 % від вартості робіт (етапів робіт), з яких допущено прострочення виконання.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач у встановлені строки не здійснив виконання робіт, передбачених умовами договору.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що в разі прострочення підрядником з його вини строку виконання робіт та/або поставки устаткування, замовник має право відмовитись від приймання виконання робіт та/або поставки устаткування та розірвати договір відповідно до умов цього договору. Якщо замовник не відмовився від виконання простроченого підрядником зобовязання, останній має нести відповідальність у вигляді штрафу (пені) згідно п. 8.2 договору до моменту виконання зобовязання.

Посилаючись на нездійснення відповідачем у встановлений договором строк поставки устаткування та на невиконання робіт за договором, позивач просить суд, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення з ТОВ «НАФТОГАЗМОНТАЖ» 2333940,00 грн. штрафу за порушення строків поставки устаткування, 3137801,92 грн. пені та 239917,80 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт за договором.

Дослідивши позиції сторін, вивчивши подані до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з такого.

Згідно з приписами ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поряд з цим, згідно з частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Аналогічні положення передбачені ч. 1 ст. 875 ЦК України, згідно з якою за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Аналогічна норма закріплена в ч. 1 ст. 324 ГК України.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що з метою поставки необхідного для обєкту устаткування відповідно до умов договору, відповідач 08.12.2016 р. уклав з румунською компанією SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL договір на поставку обладнання № 180079.

Також слід зазначити, що частиною 1 ст. 888 ЦК України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Аналогічне положення передбачене абз. 3 п. 29 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

Згідно з п. 3 Порядку розроблення проектної документації на будівництво обєктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 для забезпечення проектування обєкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування.

У свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 890 ЦК України на підрядника покладений обов'язок виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.

Як слідує з матеріалів справи, вихідні дані для проектування були викладені в Завданні на проектування (додаток № 1 до договору № 10.КБ/2016 від 07.12.2016 р.), а саме у пункті 6 Завдання, згідно з яким вихідні дані для проектування )основні параметри роботи блоку адсорбційної осушки газу) встановлювались такі:

-продуктивність по газу 0,800 млн. м.куб на добу,

-тиск на виході з УОГ 4,5…5,5 Мпа,

-температура газу на вході в УОГ +45 С,

-температура газу на виході з УОГ + 45 С,

-температура газу регенерації +220…+300 С.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається, серед іншого на те, що позивачем не були надані відповідачеві повні вихідні дані для проектування, що і спричинило порушення строків поставки устаткування та виконання робіт, передбачених договором.

Так, за твердженням відповідача, позивач повідомив його про уточнення складу газу, у звязку з чим на установку адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульянівського ГКР можливе надходження газу з точкою роси по вуглеводнях на рівні +15...20 °С, що підтверджується листом Начальнику департаменту наземної інфраструктури ПАТ «Укргазвидобування» ОСОБА_5 від заступника директора філії Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» ОСОБА_6 № 6-06-14081-3 від 30.12.2016 р. з додатками.

Дослідивши долучену до матеріалів справи копію зазначеного листа (т.с. 1, а.а.с. 214-219), суд констатує, що з останнього не вбачається будь-якого повідомлення відповідача, який не є адресатом листа, про можливість надходження газу з точкою роси по вуглеводнях на рівні +15...20 °С на установку адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульянівського ГКР, оскільки про останнє в листі взагалі не йдеться.

Поряд з цим, відповідач наполягає на тому, що характеристика газу, наведена у Завданні на проектування (додаток 1 до договору), ОСОБА_4 вимогах до установки осушки газу (додаток 2 до договору), не давала змогу встановити зазначений вище факт, оскільки вміст важких вуглеводнів зазначався як С6+ (не вказувався вміст гептанів, октанів, нонанів, деканів, які суттєво впливають на точку роси по вуглеводнях), а без вмісту С7, С8, С9, С10 взагалі неможливо розрахувати точку роси, як було встановлено пізніше. Зазначені обставини, за твердженням відповідача, призвели до необхідності зміни адсорбенту та, відповідно, розмірів обладнання, що, в свою чергу, спричинило збільшення вартості адсорбенту, обладнання та БМР.

Відповідач вважає, що позивачем фактично було змінено умови і Завдання на проектування (додаток 1 до договору), і ОСОБА_4 вимог до установки осушки газу (додаток 2 до договору).

Проте, слід зазначити, що згідно з пунктом 11.3 укладеного сторонами договору зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою у формі додатку до цього договору, у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Судом враховано, що вважаючи наявною зміну вихідних даних (технічних умов, технічних вимог, завдання на проектування тощо), відповідач не був позбавлений можливості звернутися до позивача з пропозицією щодо внесення відповідних змін до додатків до договору, чого зроблено не було. Доказів протилежного до справи не надано.

Поряд з цим судом враховано також і те, що відповідач, наполягаючи на зміні позивачем технічного завдання, не посилається на будь-які норми закону чи договору, з яких би випливала необхідність зазначення у вихідних даних для проектування установки осушки газу (технічних умовах, технічних вимогах, технічному завданні тощо) відсоткового значення важких вуглеводнів у складі газу, і, відповідно, обовязок позивача саме ці дані зазначати.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження неможливості виготовлення проектної документації, поставки устаткування та виконання будівельних робіт у відповідності з умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору, до матеріалів справи не надано.

Натомість, відповідач вказує, що у п. 19 початкового Технічного завдання зазначено, що на установку осушки газу потраплятиме газ з вмістом С6+ зі значенням 0,224%, однак після зміни Технічного завдання було встановлено, що на установку осушки газу потраплятиме газ з вмістом важких вуглеводнів (С7, С8, С9, С10).

Проте, як зазначалося раніше, зміни до Технічного завдання у встановленому порядку не вносилися.

Також відповідач у відзиві посилається на те, що з метою отримання даних щодо відсоткового значення С7, С8, С9, С10 у складі газу на вході до установки осушки, згідно зі зміненим, на його думку, ОСОБА_4 завданням, компанія SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL (виробник устаткування для будівництва осушки газу, згідно з договором на поставку обладнання № 180079 від 08.12.2016 р.) звернулась до позивача з листом «Про склад газу Ульянівського ГКР», однак позивач у відповідь на цей лист повідомив відсоткове значення лише вуглеводнів С7, С8 у складі газу, що підтверджується листом від № 6-06-14081-3 з додатками, а відсоткове значення С9, С10 у складі газу залишилось невідомим. Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що позивач не надав відповідачеві всіх необхідних даних щодо складу газу, відповідно до зміненого Технічного завдання.

Наведені посилання відповідача суд оцінює критично з огляду на таке.

З долученого до матеріалів справи листа компанії SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL від 30.08.2017 р. № 189854 «Фактична ситуація Договір для постачання обладнання № 180079/08.12.2016, укладений з ТОВ «НАФТОГАЗМОНТАЖ»» слідує, що відповідно до практики в даній галузі, у разі якщо бенефіціар хоче придбати установку осушки газу для скорочення важких вуглеводнів, він повинен надати виробнику композицію газу з чіткою та точною диференціацією значень кількості вищих вуглеводнів на кожний компонент, від С6 до С10. Далі постачальник устаткування вказує, що після підписання контракту TOTALGAZ прийняв рішення про додаткову перевірку первісних даних, вказаних в технічній специфікації.

Так, до матеріалів справи (т.с. 1, а.с. 213) додано копію звернення без дати і номера компанії SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL до пана ОСОБА_5 (начальник департамента наземної інфраструктури ПАТ «Укргазвидобування») «Про склад газу Ульянівського ГКР», в якому компанія для укомплектування установки осушки газу на УКПНГ Ульянівського ГКР «наиболее подходящей маркой адсорбента» просить надати дані про відсотковий склад вуглеводнів вище С6 (до С10 і вище) у складі газу на вході до установки осушки.

Отже, з наведеного слідує, що всі подальші перемовини, листування, зустрічі, наради учасників відносин відбувалися у звязку з прийняттям рішення щодо додаткової перевірки первісних даних, вказаних в технічній специфікації, компанією SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Відповідач наголошує на тому, що 21.02.2017 р. відбулась технічна нарада уповноважених представників позивача, відповідача, компанії SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL, в ході якої позивач повідомив, що на обєкт потраплятиме газ з іншим складом, відмінним від того, який початково був визначений позивачем у технічному завданні, що підтверджується протоколом технічної наради щодо встановлення адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульянівського ГКР «Роботи під ключ». Так, якщо початково, згідно з технічним завданням позивача, на обєкт мав подаватись газ з вмістом гексанів (С6) - 0,224%, то після проведення технічної наради було встановлено, що на обєкт подаватиметься газ з вмістом гептанів (С7) -?%, октанів (С8) - ?%, нонанів (С9) - ?%, деканів (С10) - ?%. За твердженням відповідача, вказана зміна складу газу і є зміною технічного завдання, викладеного позивачем в додатках №№ 1, 2 до договору.

Дослідивши протокол технічної наради щодо встановлення адсорбційної осушки газу на УКПГ Ульянівського ГКР «Роботи під ключ» від 21.02.2017 р. (т.с. 1, а.а.с. 221-223), суд констатує відсутність у вказаному документі будь-яких посилань як на зміну технічного завдання загалом, так і на зміну складу газу, зокрема.

Також відповідач наполягав на тому, що в період з 21.02.2017 р. до 05.06.2017 р. відповідач та компанія SC TOTALGAZ INDUSTRI SRL спільними діями виконували обовязки позивача за договором, а саме - визначали вихідні дані (значення С9, С10) нового технічного завдання. Так, з метою визначення точки роси газу по вуглеводнях (С9, С10) на вході газу в установку осушки було проведено моделювання процесу адсорбції газу. За результатами вказаного моделювання було підібрано правильний процес адсорбції, відповідно до нового технічного завдання, а саме, отримано нові вихідні дані, визначено тип та кількість адсорбенту, необхідного для будівництва установки.

З приводу зазначеного судом враховані заперечення позивача стосовно того, що будь-якого додаткового моделювання чи дослідження позивач відповідачеві, за умовами договору з додатками та додаткової угоди до договору, чи в інший спосіб не замовляв. Також слід зазначити, що до обовязків позивача визначення вихідних даних щодо значень С9, С10 договором безпосередньо не віднесено.

Окрім того, відповідач, заперечуючи проти позову, вважає, що сторонами був узгоджений строк виконання робіт до 30.09.2017 р., у звязку з чим позивач передчасно звернувся з позовом до суду.

Між тим, слід зазначити, що згідно з приписами статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як зазначалося вище, у п. 2.4 договору сторонами було погоджено строки виконання проектних та будівельно-монтажних робіт та поставки устаткування передбачені у графіку виконання робіт (додаток № 3) та графіку поставки устаткування (додаток № 4), які є невідємною частиною даного договору.

З наданих сторонами пояснень слідує, що відповідач листом від 22.03.2017 р. № 51 звернувся до позивача з пропозицією про продовження строку виконання робіт за договором, мотивованою тим, що в ході проектування була встановлена велика вірогідність того, що на установку можливо надходження газу з точкою роси по вуглеводнях на рівні + 15…+20 С. Характеристика ж газу, що наведена у технічному завданні ПАТ «Укргазвидобування», не давала змогу встановити цей факт, соікльки вміст важких вуглеводнів зазначався, як С6+ (не вказувався вміст гептанів, октанів, нонанів та деканів, які суттєво впливають на точку роси по вуглеводнях). Вищевказані обставини призвели до необхідності зміни адсорбенту та, відповідно, розмірів обладнання. Ці зміни спричинили, в свою чергу, збільшення вартості адсорбенту, обладнання та БМР порівняно з попередньо запланованими…

Пунктом 11.3 договору передбачено, що зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою у формі додатку до цього договору.

Як зазначає позивач, згідно з умовами п. 11.3 договору та зважаючи на викладені у вказаному листі відповідача обставини, позивачем було погоджено змінені строки поставки устаткування та виконання робіт за договором шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 31.03.2017 р., якою, серед іншого, було визначено строк закінчення робіт до 15.06.2017 р.

Жодних інших додаткових угод до договору, які б змінювали строки виконання робіт та поставки устаткування, сторонами не укладалося, у звязку з чим твердження відповідача про продовження строку виконання робіт до 30.09.2017 р. не ґрунтується на умовах договору.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на встановлення сторонами вказаного продовженого строку у спільному наказі № 1298 від 22.06.2017 р., оскільки зазначений документ встановлює можливість доступу на стратегічні обєкти Ульянівського газоконденсатного родовища і не є додатковою угодою до договору.

Вказаним спільним наказом сторони доповнили склад бригади працівників ТОВ «НАФТОГАЗМОНТАЖ», які пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці та безпечному проведенню вогневих робіт і мають відповідне посвідчення. Водночас, зазначений в наказі термін - 30.09.2017 р. жодним чином не змінює умови укладеного сторонами договору підряду, а тільки надає право працівникам підрядника виконувати і надалі вже прострочені ним роботи.

До матеріалів справи відповідачем надано копію адресованого позивачеві листа № 106 від 08.06.2017 р. про продовження строків будівництва, в якому відповідач просив позивача, посилаючись на те, що наведені у попередньому листі від 22.03.2017 р. № 51 обставини спричинили, своєю чергою, наступні обставини: виявлення необхідності вилучення порівняно великих кількостей вищих вуглеводнів спричинило зростання максимальної температури процесу регенерації адсорбенту, що призвело до зміни кількості високотемпературної арматури; суттєво зросла вага обладнання, що, у сукупністю з наявністю грунтів, здатних просідати, призвело до суттєвого зростання кількості видаткових матеріалів на виготовлення фундаментів. Окрім того, виробником обладнання на пілотній установці було проведено дослідження (моделювання) процесу адсорбції, в ході якого було виявлено необхідність збільшення загальної маси всіх адсорбентів та керамічних кульок та заміни частини адсорбенту на адсорбент іншого типу. Наведені зміни стали причиною чергового збільшення вартості робіт, термінів виробництва обладнання та унеможливили виконання робіт на обєкті в терміни, що були встановлені додатковою угодою № 1 від 31.03.2017 р. до договору будівельного підряду № 10.КБ/2016 від 07.12.2016 р., у звязку з чи відповідач просив позивача продовжити терміни закінчення робіт за договором до 30.09.2017 р., надіславши при цьому позивачеві два примірники додаткової угоди № 2 до договору.

Умови зазначеної додаткової угоди № 2 погоджені позивачем не були, строки виконання робіт не продовжувалися.

Між тим, згідно з приписами частини 4 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Доказів звернення до суду з позовом щодо внесення змін до договору, у тому числі в частині продовження строку виконання робіт до 30.09.2017 р., відповідачем не надано.

Слід зазначити, що за змістом частини 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Поряд з цим, слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався, серед іншого, на те, що згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора; що відповідно до ч. 3 ст. 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора, а також що за положеннями ч. 1 ст. 221 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Проте, проаналізувавши всі надані до справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи встановлений факт порушення відповідачем строків поставки устаткування та виконання робіт за укладеним з позивачем договором (з урахуванням додаткової угоди), натомість відповідачем не доведено належними та допустимими доказами тієї обставини, що вказане прострочення відбулося з вини позивача чи інших осіб.

Поряд з цим, суд залишає поза увагою посилання відповідача на зволікання позивача із затвердженням переданої йому проектної документації, оскільки передача вказаної документації відбувалася поза межами строків, встановлених для виконання робіт договором (зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 до договору).

Також залишається поза увагою і посилання відповідача на порушення позивачем строків передачі відповідачеві ОСОБА_4 умов № 5-02-6000-3 від 14.06.2017 р. приєднання до електричних мереж ГПУ «Шебелинкагазвидобування» технологічного обладнання, оскільки зазначені умови надаються для приєднання електротехнічної частини проектованого технологічного обладнання, а відповідачем не надано доказів того, яким чином ненадання позивачем зазначених ОСОБА_4 умов вплинуло на порушення, зокрема, строків поставки устаткування. Окрім того, умовами договору не встановлено строку для передачі позивачем відповідачеві вказаних ОСОБА_4 умов приєднання до електричних мереж.

Слід зазначити, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, а можливість стягнення одночасно пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобовязань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинним законодавством не встановлено для учасників господарських відносин обмежень визначати в договорі стягнення одночасно пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобовязання за договором, одночасно штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як слідує з матеріалів справи, позивачем (з урахуванням заяв про зменшення та збільшення розміру позовних вимог) заявлено до стягнення з відповідача 5711659,72 грн. штрафних санкцій, а саме - 2333940,00 грн. штрафу за порушення строків поставки устаткування відповідно до п. 8.2 договору, 3137801,92 грн. пені за порушення строків поставки устаткування відповідно до п. 8.1 договору, а також 239917,80 грн. штрафу за порушення строків виконання робіт відповідно до п. 8.3 договору.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 8.2 договору, за порушення строків поставки устаткування з вини підрядника, останній сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченої поставки, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. У випадку, коли така прострочка тривала більше 30-ти робочих днів, підрядник сплачує замовнику додатково штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого устаткування. Поряд з цим, згідно з п. 8.3 договору у разі порушення з вини підрядника строків виконання робіт (етапів робіт) підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10 % від вартості робіт (етапів робіт), з яких допущено прострочення виконання.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок 7% штрафу за порушення строків поставки устаткування, нарахований позивачем, виходячи з вартості непоставленого устаткування (33342000,00 грн.), за період з 16.05.2017 р. (з наступного дня після спливу строку поставки обладнання згідно з графіком за умовами договору) по 29.09.2017 р., суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у звязку з чим вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 23333940,00 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Так само і розрахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки устаткування, здійснений позивачем, виходячи з вартості непоставленого устаткування (33342000,00 грн.) та розміру подвійної облікової ставки НБУ, за період з 16.05.2017 р. по 29.09.2017 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3137801,92 грн. підлягає задоволенню судом.

Перевіривши розрахунок заявленого позивачем до стягнення з відповідача 10% штрафу за порушення строків виконання робіт, нарахованого, виходячи з вартості невиконаних робіт, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, у звязку з чим вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 239917,80 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі у повному обсязі.

Решта доводів сторін, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів, у тому числі поданих відповідачем експертних висновків, наданих на замовлення відповідача, а також наданих представниками учасників процесу усних пояснень, були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗМОНТАЖ (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 23, код 31462406) на користь Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код 30019775) в особі філії Газопромислове управління Шебелинкагазвидобування (64250, Харківська обл., Балаклійський район, смт. Донець, вул. Стадіонна, 9, код 00153146) 2333940 (два мільйони триста тридцять три тисячі девятсот сорок) грн. 00 коп. штрафу за порушення строків поставки устаткування, 3137801 (три мільйони сто тридцять сім тисяч вісімсот одну) грн. 92 коп. пені, 239917 (двісті тридцять девять тисяч девятсот сімнадцять) грн. 80 коп. штрафу за порушення строків виконання робіт та 85674 (вісімдесят пять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 30.10.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна