Рішення № 69874980, 23.10.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017р.Справа № 914/1848/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів

до відповідача: Державного підприємства «Славське лісове господарство», смт. Славське, Львівська область

про стягнення 14 796 грн. 30 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 01.08.2017);

від відповідача: не зявився;

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» від імені якого діє Регіональна філія Регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Славське лісове господарство», смт. Славське, Львівська область про стягнення 14 796 грн. 30 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.09.2017 призначив розгляд справи на 25.09.2017. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду.

Представнику сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.05.2016 відповідачем було відправлено вагон №96396866 з вантажем «деревина паливна». В подальшому, під час здійснення митного огляду вищевказаного вантажу було встановлено, що відповідачем здійснювався експорт деревини породи ялина, яка відповідає вимогам дров згідно стандартів, проте, з порушенням митних правил (подання неправдивих відомостей щодо найменування товару, його обєму, ваги, геометричних розмірів та вартості товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно УКТЗЕД), в тому числі, відповідачем здійснювався експорт товару, на який встановлено тимчасове обмеження щодо вивезення за межі митної території України відповідно до Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності субєктів підприємницької діяльності, повязаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів». За порушення митних правил рішенням суду керівника відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно з § 1 ст. 16 розділу II СМГС вантажовідправник несе відповідальність: за правильність відомостей та заяв, зазначених ним в накладній; за всі наслідки від неправильного, неточного чи неповного зазначення відомостей в накладній, внесення їх до невідповідних граф накладної. Параграфом 3 цієї статті передбачено, що відправник оплачує перевізнику штраф, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, або неповнота відомостей, зазначених відправником в накладній. Розмір штрафних санкцій, при цьому, відповідно до ст. 16 розділу II СМГС, нараховується у пятикратному розмірі провізної плати за перевезення вантажу, яка належить перевізнику, що виявив таке порушення. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 14 796 грн. 30 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвал суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін, суд встановив наступне.

16.05.2016 року ДП «Славське лісове господарство» відправлено зі ст. Тухля до ст. Захонь вагон №96396866 з вантажем «деревина паливна» згідно відправлення №518829.

На ст. Батьово Львівської залізниці вищевказані вагони були затримані для здійснення митних процедур.

31.08.2016 року за участю експертів Закарпатської ТПП, комерційного агента станції Чоп було здійснено митний огляд товару, що переміщувався у вагоні №96396866 (акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів від 31.08.2016 №305010002/2016/00056), згідно з яким виявлено порушення митних правил за ознаками ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.

22.02.2016 року постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/10613/16-п керівника ДП «Славське лісове господарство» визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у постанові від 22.02.2016 року у справі № 308/10613/16-п встановлено, що згідно експертного висновку Закарпатської ТПП від 01.09.2016 №В-773/1 та експертного висновку про вартість товару Закарпатської ТПП від 01.09.2016 №0-147, у залізничному вагоні №96396866 переміщувався наступний товар: порода деревини ялина; розмірний склад лісоматеріалів: довжина 3,0 м, діаметр лісоматеріалів від 0,6 см до 54 см; загальний обєм лісоматеріалів становить 58,23 м.куб. по якісних характеристиках та розмірах відповідають вимогам дров по ГОСТ 3243-88; код УКТЗЕД 4401 100000; вартість товару 23292,00 грн. Таким чином, у вагоні №96396866 виявлено лісоматеріали, що не відповідають зазначеним у митній декларації та товаросупровідних документах та які не задекларовані у митній декларації і не вказані відправником у товаросупровідних документах.

Також судом було встановлено, що експорт лісоматеріалів підпадає під дію Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності субєктів підприємницької діяльності, повязаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», зокрема, ст. 21 якого встановлено тимчасову заборону експорту лісоматеріалів строком на 10 років забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403УКТЗЕД): деревних порід, крім сосни - з 1 листопада 2015 року.

Таким чином, посадовою особою відповідача вчинено дії, спрямовані на незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю з вищезазначених товарів шляхом подання документів, що містять неправдиві відомості відносно найменування, а саме щодо породи деревини, тим самим вчинено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

18 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №НЮ-1386 від 18.08.2017 про сплату штрафу за невірно зазначені дані в накладних та перевезення товару, на який встановлено обмеження щодо переміщення через державний кордон, у розмірі 14 796 грн. 30 коп. Вказана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Статтею 306 ГК України, яка кореспондується зі змістом ст. 908 ЦК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, повязана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Субєктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, повязаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобовязань.

Згідно ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Крім того, обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до п. 4 Статуту залізниць України, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі СМГС).

Відповідно до ст. 6 Статуту, Правил перевезення вантажів, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 2-1 Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності субєктів підприємницької діяльності, повязаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» визначено, що тимчасово строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД): деревних порід, крім сосни, - з 1 листопада 2015 року; деревних порід сосни - з 1 січня 2017 року.

Відповідно до §1 ст. 16 СМГС відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній. Він несе відповідальність за всі наслідки неправильного, неточного або неповного зазначення цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної.

Згідно п. 1 §3 ст. 16 СМГС відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення виявиться неправильність, неточність, неповнота вказаних відправником в накладній відомостей та заявок і при цьому буде встановлено, що в складі вантажу було прийнято предмети, які не допускаються до переміщення через державний кордон хоча в одній із держав, територією якої повинно бути здійснено перевезення.

За приписами §3 ст. 16 СМГС неустойка за п. 1 §3 стягується в пятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику.

Оскільки накладна, за якою здійснювалося відправлення №518829, є договором перевезення вантажу, взаємовідносини ПАТ «Укрзалізниця» від імені якої діє регіональна філія «Львівська залізниця» та ДП «Славське лісове господарство» в частині відповідальності за неналежне виконання договірних зобовязань під час перевезення вантажу «деревина паливна» у вагоні №96396866 також регулюються вимогами СМГС.

Вантажовідправником по даному перевезенню є (графа 1 накладної згідно відправлення №518829) ДП «Славське лісове господарство», засобами якого проводилось як навантаження вагонів, так і оформлення товаросупровідних документів, зокрема, для здійснення митних процедур, про що свідчать відомості граф №7, 9, 20 тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, провізна плата згідно накладних становить 2 959 грн. 26 коп. щодо кожного з відправлень.

Відтак, на підставі §3 ст. 16 СМГС відповідачу було правомірно нараховано неустойку в пятикратному розмірі провізної плати, що становить 14 796 грн. 30 коп. (2 959,26 х 5 = 14 796,30).

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п. 21 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» зазначено, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи.

Беручи до уваги заявлений розмір штрафу, який є порівняно великим із збитками позивача, відсутності негативних наслідків для позивача, повязаних із безпекою руху, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафу частково та зменшити його до чотирьох провізних плат - до 11 837 грн. 04 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення частково в розмірі 11 837 грн. 04 коп.

Оскільки витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби розмір неустойки судом не було зменшено, то судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно до вимог, які підлягають задоволенню, без врахування зменшення розміру неустойки судом.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 908 ЦК України, ст. 306, 307 ГК України, ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) та ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Славське лісове господарство», смт. Славське, вул. Олени Степанівни, 7, Сколівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 00992384) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, вул. Тверська, 5 (ідентифікаційний код 40075815) від імені якого діє Регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 40081195) 11 837 грн. 04 коп. штрафу, 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 23.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення підписано 30.10.2017.

Суддя Мазовіта А.Б.