Постанова № 69874548, 23.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 917/2044/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши матеріали касаційноїскаргидержавного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів"напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.17у справігосподарського суду Полтавської області №917/2044/16за позовомдержавного агентства резерву Українидодержавного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів"простягнення штрафних санкцій в розмірі 6 173 325,09грн.,за участі представників сторін:

від позивача - Михайлюк А.З.,

від відповідача - Храброва А.М., Шевчик О.С.,

У С Т А Н О В И В:

22.12.2016 державне агентство резерву України звернулися до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" штрафних санкцій у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення, а саме 6 173 325,90 грн. Позов мотивовано положеннями Цивільного кодексу України щодо належного виконання своїх зобов'язань, Закону України "Про державний матеріальний резерв", Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129, спільного наказу Держрезерву та Мінагрополітики №241/539 від 27.07.2007 "Про затвердження строків зберігання зерна".

13.03.2017 рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Гетя Н.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Місцевий господарський суд із посиланням на Інструкцію про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву, затверджену Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1042 від 24.09.2012, зазначив про ненадання позивачем доказів виконання вимог цієї інструкції.

08.06.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Терещенко О.І., Сіверін В.І., Тихий П.В.) рішення від 13.03.2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на користь державного агентства резерву України 6 173 325,90грн. штрафних санкцій та судові витрати.

У касаційній скарзі державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просили постанову від 08.06.2017 скасувати, а рішення від 13.03.2017 залишити в силі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарг виходячи з наступного.

08.01.2009 між Державним агентством резерву України (комітет) та державним підприємством "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (зберігач) був укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № юр-2зб/353-2009

Відповідно до п.2.1. договору зберігач зобов'язаний вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду.

У пункті 2.6. договору закріплено обов'язок зберігача проводити освіження (поновлення) та заміну цінностей на продукцію аналогічного асортименту і якості самостійно без залучення додаткових коштів з поданням Комітетові акту форми Р-17 протягом 3 днів після здійснення операції.

17.07.2010 за результатами проведеної перевірки було складено акт №0.70/18-26 позапланової ревізії фінансово - господарської діяльності ДП "Полтавський КХП", у розділі щодо стану збереження та руху матеріальних цінностей державного резерву зазначено: "Враховуючи рік закладки матеріальних цінностей держрезерву, що знаходиться на відповідальному зберіганні в ДП "Полтавський КХП" та його філії "Хлібна база №88", дані матеріальні цінності мають прострочений термін зберігання, не відповідають нормам ГОСТУ та потребують освіження".

Зазначені обставини підтверджуються також щомісячними звітами про наявність зерна державного резеру на ДП "Полтавський КХП".

На претензію позивача щодо необхідності термінового проведення освіження державного зерна та стягнення штрафних санкцій у розмірі 20% відповідач відповіді не надав, що стало приводом для заявлення позову у цій справі.

Положеннями статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Відповідно до п. 4 ст. 11 вказаного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.

За вимогами абз.2 п.7 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року № 1129 (надалі - Порядок) закладення до державного резерву матеріальних цінностей, що знаходиться на зберіганні у відповідальних зберігачів, в порядку освіження, заміни провадиться цими зберігачами із дотриманням вимог Держрезерву щодо якості матеріальних цінностей.

Пунктами 5.1-5.3 Інструкції про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву, затвердженої наказом Мінекономрозвитку України від 24.09.2012 року № 1042, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16.11.2012року за № 1925/22237, встановлено, що освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості проводяться самостійно підприємствами - відповідальними зберігачами матеріальних цінностей державного резерву без залучення додаткових коштів.

Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, які зберігаються на підприємствах та в організаціях, що належать до сфери управління Держрезерву, здійснюється шляхом реалізації цих матеріальних цінностей Держрезервом та закупівлі ним аналогічних матеріальних цінностей. Освіження (поновлення) матеріальних цінностей підприємствами - відповідальними зберігачами здійснюється без розриву в часі, крім випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1998 року № 100-03.

Освіження (поновлення) матеріальних цінностей оформлюється актом про освіження товарів (матеріалів) державного резерву (без розриву в часі) за формою № Р-17 згідно з додатком 5 до цієї Інструкції для матеріальних цінностей державного резерву та формою 1мр (для службового користування) для матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Підприємство - відповідальний зберігач оформлює зазначений в абзаці першому цього пункту акт у день здійснення операції освіження у двох примірниках та наступного робочого дня один примірник надсилає разом з податковою накладною до Держрезерву. Другий примірник зберігається на підприємстві - відповідальному зберігачу.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20% вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.

Спільним наказом Держрезерву та Мінагрополітики від 27.07.2007 № 241/539 "Про затвердження строків зберігання зерна державного резерву та продуктів його переробки", зареєстрованого визначено, що терміни зберігання зерна становить 2 роки.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з посиланням на Інструкцію про оформлення операцій з матеріальними цінностями державного матеріального резерву затверджену Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 24.09.2012 року № 1042, виходив із того, що позивачем не надано доказів виконання вимог вказаної інструкції. Крім того, місцевим судом зазначено, що відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв", відповідно до умов якої відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд спростував зазначені висновки тим, що абзацом 2 частини 4 статті 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлений обов'язок відповідальних зберігачів самостійно здійснювати освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву. Такі ж положення сторони визначили у п.2.6. договору від 08.01.2009. На підставі цього, відповідач зобов'язаний самостійно здійснювати освіження матеріальних цінностей державного резерву, без рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.

Відповідно до приписів статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Положеннями статті 32 ГПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Установивши, що термін зберігання зерна, закладеного на відповідальне зберігання ДП "Полтавський КХП" закінчився, а підприємством в свою чергу не здійснювалося освіження матеріальних цінностей державного резерву, що не спростовано відповідачем, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності апеляційний суд обгрунтовано постановив про задоволення позовних вимог та стягнув з відповідача 6 173 325,90 грн. штрафних санкцій, виходячи з вартості зерна, яке підлягало освіженню, що становить 30 866 629,60грн.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення, а постанову постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі №917/2044/16 господарського суду Полтавської області - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяН.М. Нєсвєтова