Постанова № 69874317, 24.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 918/77/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Удовиченка О.С.розглянувши касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській областіна постанову та рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 Господарського суду Рівненської області від 16.03.2017у справі Господарського суду № 918/77/17 Рівненської областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській областідо ТОВ "Укртрансагент"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Одеської митниці ДФСпро розірвання договору орендиза участю в судовому засіданні директора ТОВ "Укртрансагент" Кушнерчука В.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції бере до уваги таке.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Укртрансагент" про розірвання договору оренди нерухомого майна від 05.02.2016.

Підставою заявленого позивачем позову є порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 05.02.2016, що виражається у невикористанні орендарем об`єкта оренди згідно мети, що, на думку позивача, суперечить вимогам ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умовам п. 5.1. договору.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.03.2017 (суддя Політика Н.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 (судді: Розізнана І.В. - головуючий, Грязнов В.В., Мельник О.В.), в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано, зокрема, тим, що невикористання відповідачем асфальтового покриття (контрольно-пропускного майдану), переданого йому в оренду за спірним договором, не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Також, суди зазначили, що відповідачем вчинено дії, спрямовані на розміщення офісу-контейнера брокерської контори. Проте, Одеська митниця ДФС (балансоутримувач майна) відмовила відповідачу в наданні дозволу, що фактично позбавило його можливості використовувати орендоване майно за його цільовим призначенням.

Судами також враховано, що відповідачем здійснено страхування орендованого майна на весь термін дії договору оренди на суму не менше, ніж його вартість за звітом про незалежну оцінку на користь балансоутримувача, а також своєчасно та в повному обсязі сплачується орендна плата за договором оренди.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

За твердженнями скаржника, орендар не використовує орендоване майно відповідно до мети його використання, що є порушенням ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов п. 5.1 договору оренди від 05.02.2016.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ТОВ "Укртрансагент" у відзиві на касаційну скаргу вважає її доводи безпідставними та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідач зазначає, що положення ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умови п. 5.1 договору оренди від 05.02.2016, на які посилається позивач, стосуються захисту об`єкта оренди від нецільового використання та жодним чином не зобов`язують орендаря використовувати надане у користування майно.

Відповідач вказує, що займається питанням розміщення офіс-контейнера, проте компетентні органи відмовляють у наданні дозволу на розміщення в пункті пропуску.

Зі змісту укладеного договору оренди вбачається, що при його укладенні позивач, як орендодавець, розраховував на отримання орендної плати від здачі в оренду державного майна. Орендна плата відповідачем сплачувалась та сплачується в повному обсязі і заборгованість відсутня.

Отже, відповідач отримав та продовжує отримувати те, на що він очікував при укладенні договору оренди, позивач не перешкоджає відповідачу у досягненні цілей договору оренди, у зв`язку з чим посилання позивача на істотне порушення умов договору зі сторони відповідача є безпідставним.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

05.02.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, як орендодавцем, та ТОВ "Укртрансагент", як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна.

Згідно з п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно, а саме: асфальтове покриття (контрольно-пропускний майдан), загальною площею 30 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Старокозаче, 37-й кілометр автошляху Білгород-Дністровськ-Каушани, пп. "Старокозаче", що обліковується на балансі Одеської митниці ДФС.

Відповідно до п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення офіс-контейнера брокерської контори.

В п. 3.1 договору встановлено розмір орендної плати.

За п.п. 5.1, 5.4, 5.5 договору орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його мети використання (згідно з п. 1.2) та умов цього договору; забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати, зокрема, заходи протипожежної безпеки; забезпечити виконання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також вимог та постанов пожежної охорони.

Відповідно до п. 5.7 договору, орендар зобов`язаний протягом 15 днів з моменту укладення договору застрахувати орендоване майно на весь термін дії договору оренди на суму не менше, ніж на його вартість за звітом про незалежну оцінку на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди у порядку, визначеному законодавством і надати орендодавцю копії страхового полісу та платіжного доручення.

Згідно з п. 9.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно норм чинного законодавства України.

За п. п. 10.2, 10.3 договору його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. За ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з актом приймання-передачі від 05.02.2016, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне майно, а саме: асфальтове покриття (контрольно-пропускний майдан).

Судами встановлено, що відповідач здійснив страхування орендованого майна на весь термін дії договору оренди на суму не менше, ніж його вартість за звітом про незалежну оцінку на користь балансоутримувача, а також своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату за договором оренди.

19.12.2016 Одеська митниця ДФС відмовила відповідачу у задоволенні його заяви від 01.12.2016 №230/11/16 про надання дозволу на розміщення офіс-контейнера підприємства в пункті пропуску "Старокозаче-Тудора" для надання митно-брокерських послуг.

З метою здійснення контролю за додержанням відповідачем умов договору оренди від 05.02.2016 співробітниками позивача спільно з працівниками Управління Служби безпеки України в Одеській області було проведено періодичний комплексний контроль з оглядом об`єкта оренди, за результатами якого складено затверджений начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області 06.12.2016 звіт. Зі звіту вбачається, що об`єкт оренди не використовується відповідачем; діяльність, передбачена умовами договору останнім не здійснюється; відповідач відсутній на об`єкті оренди.

Листами від 06.12.2016, від 27.12.2016 позивач звертався до відповідача з пропозицією розірвати договір оренди нерухомого майна від 05.02.2016 у зв`язку з невикористанням орендарем об`єкта оренди.

Відповідач листом від 15.12.2016 відхилив пропозицію позивача розірвати договір оренди нерухомого майна від 05.02.2016 в добровільному порядку.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

За ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічна норма міститься в ст. 283 ГК України.

У ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що за договором оренди орендаря може бути зобов`язано використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.

Орендар зобов`язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 773 ЦК України, наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

За ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За п. 4 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок розміщення на територіях пунктів пропуску через державний кордон України підприємств, що здійснюють господарську або іншу діяльність, пов`язану із забезпеченням діяльності пунктів пропуску, і підприємств (установ) сфери обслуговування, затвердженої спільним наказом Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.01.2006 №51/49, передбачено, що ця інструкція встановлює єдиний порядок розміщення на територіях пунктів пропуску через державний кордон України підприємств, що здійснюють господарську або іншу діяльність, пов`язану із забезпеченням діяльності пунктів пропуску, і підприємств (установ) сфери обслуговування.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.4 Інструкції, заявник подає митному органу й органу охорони державного кордону, у зоні діяльності яких планується розміщення підприємства, заяву про видачу рішення про можливість розміщення підприємства в пункті пропуску через державний кордон України. За результатами розгляду заяви з документами складається спільний висновок у двох примірниках про можливість розміщення підприємства в пункті пропуску.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Для розірвання договору за рішенням суду має значення наявність істотного порушення умов цього договору, для підтвердження чого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди ця сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи договір оренди, позивач розраховував, зокрема на те, що відповідач буде використовувати об`єкт оренди згідно мети - розміщення офісу-контейнера брокерської контори.

Як вбачається із встановлених судами обставин, відповідачем вчинено дії, спрямовані на розміщення офісу-контейнера брокерської контори.

Проте, Одеська митниця ДФС відмовила відповідачу в наданні дозволу на розміщення ним на орендованому у позивача за спірним договором асфальтовому покритті офіс-контейнера брокерської контори.

Вказане фактично позбавило відповідача можливості використовувати орендоване майно за його цільовим призначенням.

Відтак, у відповідача була відсутня можливість розмістити на об`єкті оренди офіс-контейнер брокерської контори. Вчинення таких дій не залежить від волі відповідача та не є наслідком його протиправних дій чи бездіяльності.

За наведеними вище нормами підставою для розірвання договору оренди може бути саме факт використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням.

Натомість, судами не встановлено факту використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням.

Невикористання орендованого майна не є підставою для розірвання договору.

За ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв`язку з тим, що позивачем не надано суду доказів завдання йому істотної шкоди внаслідок невикористання об`єкта оренди, не доведено наявності істотної різниці між тим, на що він розраховував при укладенні договору і що в дійсності отримав, враховуючи, що відповідачем здійснено страхування орендованого майна та належним чином сплачується орендна плата, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди нерухомого майна від 05.02.2016.

При цьому, касаційна інстанція звертає увагу, що згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. п. 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України", Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, висновки господарських судів про відмову у позові є законними та мотивованими, прийнятими із застосуванням принципу "належного урядування" відповідно до Конвенції ЄСПЛ та рішень Європейського суду з прав людини, що є частиною національного законодавства України.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийнято із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 16.03.2017 у справі №918/77/17 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

О.С. Удовиченко