Ухвала суду № 69874249, 30.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 жовтня 2017 року Справа № 904/200/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Кравчука Г.А., Коробенка Г.П.,перевіривши матеріали касаційної скарги Дніпропетровської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід18.10.2016у справі№904/200/16Господарського судуДніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮКОН-СТАТУС ЛТД"доДніпропетровської міської радипроВизнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Касаційна скарга Дніпропетровської міської ради не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.

Відповідач вже звертався з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016, однак ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2016, касаційну скаргу повернуто на підставі п.4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку не доданням до неї доказів сплати судового збору. Примірники вказаної ухвали суду касаційної інстанції були надіслані учасникам судового розгляду 05.12.2016, що підтверджується відміткою на зворотному боці останнього аркушу вказаної ухвали.

З касаційною скаргою особа, що її подала, повторно звернулась лише 21.08.2017, тобто більше майже через вісім місяців з моменту надіслання учасникам судового процесу примірників ухвали суду касаційної інстанції про повернення касаційної скарги, про що свідчить відмітка на поштовому конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

До повторно поданої касаційної скарги додано клопотання про відновлення пропущеного строку.

Відповідно до ч.1 ст.53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Суд касаційної інстанції не вважає причини пропуску строку на подання повторно касаційної скарги скаржником поважними, оскільки статтею 110 Господарського процесуального кодексу України встановлено 20-денний строк для оскарження судового рішення апеляційного господарського суду, а у клопотанні про відновлення цього строку не наведено підстав, за яких усунення недоліків, які мали місце при попередній подачі касаційної скарги, могло бути здійснено саме у строк, який є більший, за встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк для подання касаційної скарги, та враховує, що із касаційною скаргою особа, що її подала, повторно звернулась лише 21.08.2017, тобто більше майже через вісім місяців з моменту надіслання учасникам судового процесу примірників ухвали суду касаційної інстанції про повернення касаційної скарги.

Скаржник в клопотанні не вказав, які обставини йому не дозволили у розумні строки усунути недоліки попередньо поданої касаційної скарги і повторно звернутись з касаційною скаргою у розумні строки.

При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи "Устименко проти України", дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Оскільки у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави у порядку, визначеному ч.1 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, клопотання про відновлення цього строку належить відхилити відповідно до п.5 ч.1 ст.1113 цього кодексу.

Керуючись статтями 53, 86, 110, пунктом 5 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В :

Клопотання Дніпропетровської міської ради про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 у справі №904/200/16 Господарського суду Дніпропетровської області відхилити, касаційну скаргу повернути особі, що її подала, а справу - до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко